1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава 33
|
Глава́ л҃г
|
|
1
|
1
|
| І сказав Господь Мойсеєві: піди, йди звідси ти і народ, який ти вивів із землі Єгипетської, у землю, про яку Я клявся Аврааму, Ісааку і Якову, говорячи: нащадкам твоїм дам її; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: пред̾идѝ, взы́ди ѿсю́дꙋ ты̀ и҆ лю́дїе твоѝ, и҆̀хже и҆зве́лъ є҆сѝ ѿ землѝ є҆гѵ́петскїѧ на зе́млю, є҆́юже клѧ́хсѧ а҆враа́мꙋ и҆ і҆саа́кꙋ и҆ і҆а́кѡвꙋ, гл҃ѧ: сѣ́мени ва́шемꙋ да́мъ ю҆̀: |
|
2
|
2
|
| і пошлю перед тобою ангела [Мого], і прожену хананеїв, аморреїв, хеттеїв, ферезеїв, [гергесеїв,] євеїв та ієвусеїв, | и҆ послю̀ кꙋ́пнѡ а҆́гг҃ла моего̀ пред̾ лице́мъ твои́мъ, и҆ и҆зжене́тъ ханане́а, а҆морре́а и҆ хетте́а, и҆ ферезе́а и҆ гергесе́а, и҆ є҆ѵе́а и҆ і҆евꙋсе́а: |
|
3
|
3
|
| [і введе він вас] у землю, де тече молоко і мед; бо Сам не піду серед вас, щоб не погубити Мені вас на шляху, тому що ви народ жорстокосердий. | и҆ введꙋ́ тѧ въ зе́млю текꙋ́щꙋю млеко́мъ и҆ ме́домъ: са́мъ бо не пойдꙋ̀ съ тобо́ю, ꙗ҆́кѡ лю́дїе жестоковы́йнїи сꙋ́ть, да не оу҆бїю̀ тебѐ на пꙋтѝ. |
|
4
|
4
|
| Народ, почувши грізне слово це, заридав, і ніхто не поклав на себе прикрас своїх. | И҆ оу҆слы́шавше лю́дїе сло́во сїѐ стра́шное, воспла́кашасѧ въ плаче́вныхъ (ри́захъ). |
|
5
|
5
|
| Тому що Господь сказав Мойсеєві: скажи синам Ізраїлевим: ви народ жорстокосердий; якщо Я піду серед вас, то в одну мить винищу вас; отже, зніміть з себе прикраси свої; Я подивлюся, що Мені робити з вами. | И҆ речѐ гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: глаго́ли сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: вы̀ лю́дїе жестоковы́йнїи, блюди́тесѧ, да не ꙗ҆́звꙋ дрꙋгꙋ́ю наведꙋ̀ на вы̀ и҆ потреблю̀ вы̀: нн҃ѣ оу҆̀бо сыми́те ри̑зы сла́вы ва́шеѧ и҆ оу҆́тварь, и҆ покажꙋ̀, ꙗ҆̀же сотворю̀ ва́мъ. |
|
6
|
6
|
| Сини Ізраїлеві зняли із себе прикраси свої біля гори Хорива. | И҆ ѿѧ́ша сы́нове і҆и҃лєвы оу҆́тварь свою̀ и҆ ри̑зы ѿ горы̀ хѡри́ва. |
|
7
|
7
|
| Мойсей же взяв і поставив собі намет поза станом, удалині від стану, і назвав його скинією зібрання; і кожен, хто шукає Господа, приходив до скинії зібрання, що знаходилася поза станом. | И҆ взе́мъ мѡѷсе́й кꙋ́щꙋ свою̀, потчѐ ю҆̀ внѣ̀ полка̀, дале́че ѿ полка̀, и҆ прозва́сѧ ски́нїѧ свидѣ́нїѧ: и҆ бы́сть, всѧ́къ взыскꙋ́ѧй гдⷭ҇а и҆схожда́ше въ ски́нїю, ꙗ҆́же внѣ̀ полка̀. |
|
8
|
8
|
| І коли Мойсей виходив до скинії, весь народ вставав, і ставав кожен біля входу у свій намет і дивився услід Мойсею, доки він не входив у скинію. | Є҆гда́ же вхожда́ше мѡѷсе́й въ ски́нїю внѣ̀ полка̀, стоѧ́хꙋ всѝ лю́дїе смотрѧ́ще кі́йждо пред̾ две́рьми кꙋ́щи своеѧ̀, и҆ зрѧ́хꙋ ѿходѧ́щꙋ мѡѷсе́ю да́же вни́ти є҆мꙋ̀ въ ски́нїю. |
|
9
|
9
|
| Коли ж Мойсей входив у скинію, тоді спускався стовп хмарний і ставав біля входу в скинію, і [Господь] говорив з Мойсеєм. | Є҆гда́ же вни́де мѡѷсе́й въ ски́нїю, сни́де сто́лпъ ѡ҆́блачный и҆ ста̀ пред̾ две́рьми ски́нїи, и҆ гл҃а (гдⷭ҇ь) мѡѷсе́ю. |
|
10
|
10
|
| І бачив весь народ стовп хмарний, що стояв при вході в скинію; і вставав увесь народ, і поклонявся кожен біля входу в намет свій. | И҆ ви́дѧхꙋ всѝ лю́дїе сто́лпъ ѡ҆́блачный стоѧ́щь пред̾ две́рьми ски́нїи: и҆ ста́вше всѝ лю́дїе, поклони́шасѧ кі́йждо и҆з̾ две́рїй кꙋ́щи своеѧ̀: |
|
11
|
11
|
| І говорив Господь з Мойсеєм лицем до лиця, ніби говорив хто з другом своїм; і він повертався до стану, а служитель його Ісус, син Навинів, юнак, не відлучався від скинії. | и҆ гл҃а гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю лице́мъ къ лицꙋ̀, ꙗ҆́коже а҆́ще бы кто̀ возглаго́лалъ къ своемꙋ̀ дрꙋ́гꙋ, и҆ ѿпꙋща́шесѧ въ по́лкъ: слꙋга́ же і҆исꙋ́съ, сы́нъ наѵи́нъ, ю҆́ноша не и҆схожда́ше и҆з̾ ски́нїи. |
|
12
|
12
|
| Мойсей сказав Господу: ось, Ти говориш мені: веди народ цей, а не відкрив мені, кого пошлеш зі мною, хоча Ти сказав: «Я знаю тебе на ім’я і ти придбав благовоління в очах Моїх»; | И҆ речѐ мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ: сѐ, ты̀ мнѣ̀ гл҃еши: и҆зведѝ лю́ди сїѧ̑: ты́ же не ꙗ҆ви́лъ мѝ є҆сѝ, кого̀ по́слеши со мно́ю: ты́ же мнѣ̀ ре́клъ є҆сѝ: вѣ́мъ тѧ̀ па́че всѣ́хъ и҆ блгⷣть и҆́маши оу҆ менє̀: |
|
13
|
13
|
| отже, якщо я придбав благовоління в очах Твоїх, то молю: відкрий мені шлях Твій, щоб я пізнав Тебе, щоб придбати благовоління в очах Твоїх; і думку, що ці люди Твій народ. | а҆́ще оу҆̀бо ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть пред̾ тобо́ю, ꙗ҆ви́ ми тебѐ сама́го, да разꙋ́мнѡ ви́ждꙋ тѧ̀, ꙗ҆́кѡ да ѡ҆брѣ́тъ бꙋ́дꙋ блгⷣть пред̾ тобо́ю, и҆ да позна́ю, ꙗ҆́кѡ лю́дїе твоѝ ꙗ҆зы́къ вели́къ се́й. |
|
14
|
14
|
| [Господь] сказав [йому]: Сам Я піду [перед тобою] і введу тебе у спокій. | И҆ гл҃а (є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь): а҆́зъ са́мъ пред̾идꙋ̀ пред̾ тобо́ю и҆ оу҆поко́ю тѧ̀. |
|
15
|
15
|
| [Мойсей] сказав Йому: якщо не підеш Ти Сам [з нами], то і не виводь нас звідси, | И҆ речѐ къ немꙋ̀ мѡѷсе́й: а҆́ще са́мъ ты̀ не и҆́деши съ на́ми, да не и҆зведе́ши мѧ̀ ѿсю́дꙋ: |
|
16
|
16
|
| бо з чого дізнатися, що я і народ Твій придбали благовоління в очах Твоїх? чи не з того, коли Ти підеш з нами? тоді я і народ Твій будемо славніше за всякий народ на землі. | и҆ ка́кѡ вѣ́домо бꙋ́детъ вои́стиннꙋ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆брѣто́хъ блгⷣть оу҆ тебє̀ а҆́зъ же и҆ лю́дїе твоѝ, то́чїю и҆дꙋ́щꙋ тѝ съ на́ми; и҆ просла́вленъ бꙋ́дꙋ а҆́зъ же и҆ лю́дїе твоѝ па́че всѣ́хъ ꙗ҆зы̑къ, є҆ли́цы сꙋ́ть на землѝ. |
|
17
|
17
|
| І сказав Господь Мойсеєві: і те, про що ти говорив, Я зроблю, тому що ти придбав благовоління в очах Моїх, і Я знаю тебе на ім’я. | Рече́ же гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю: и҆ сїѐ тебѣ̀ сло́во, є҆́же ре́клъ є҆сѝ, сотворю̀: ѡ҆брѣ́лъ бо є҆сѝ блгⷣть предо мно́ю, и҆ вѣ́мъ тѧ̀ па́че всѣ́хъ. |
|
18
|
18
|
| [Мойсей] сказав: покажи мені славу Твою. | И҆ глаго́ла мѡѷсе́й: покажи́ ми сла́вꙋ твою̀. |
|
19
|
19
|
| І сказав [Господь Мойсею]: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошу ім’я Ієгови перед тобою, і кого помилувати — помилую, кого пожаліти — пожалію. | И҆ речѐ (гдⷭ҇ь къ мѡѷсе́ю): а҆́зъ пред̾идꙋ̀ пред̾ тобо́ю сла́вою мое́ю и҆ воззовꙋ̀ ѡ҆ и҆́мени мое́мъ, гдⷭ҇ь пред̾ тобо́ю: и҆ поми́лꙋю, є҆го́же а҆́ще ми́лꙋю, и҆ оу҆ще́дрю, є҆го́же а҆́ще ще́дрю. |
|
20
|
20
|
| І потім сказав Він: лиця Мого не можна тобі побачити, тому що людина не може побачити Мене і залишитися в живих. | И҆ речѐ: не возмо́жеши ви́дѣти лица̀ моегѡ̀: не бо̀ оу҆́зритъ человѣ́къ лицѐ моѐ, и҆ жи́въ бꙋ́детъ. |
|
21
|
21
|
| І сказав Господь: ось місце у Мене, стань на цій скелі; | И҆ речѐ гдⷭ҇ь: сѐ, мѣ́сто оу҆ менє̀, и҆ ста́неши на ка́мени: |
|
22
|
22
|
| коли ж буде проходити слава Моя, Я поставлю тебе в розщелині скелі і покрию тебе рукою Моєю, доки не пройду; | є҆гда́ же пре́йдетъ сла́ва моѧ̀, и҆ положꙋ́ тѧ въ разсѣ́линѣ ка́мене, и҆ покры́ю рꙋко́ю мое́ю над̾ тобо́ю, до́ндеже мимоидꙋ̀: |
|
23
|
23
|
| і коли зніму руку Мою, ти побачиш Мене ззаду, а лице Моє не буде видиме [тобі]. | и҆ ѿимꙋ̀ рꙋ́кꙋ мою̀, и҆ тогда̀ оу҆́зриши за̑днѧѧ моѧ̑: лице́ же моѐ не ꙗ҆ви́тсѧ тебѣ̀. |
