1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава 15
|
Глава́ є҃і
|
|
1
|
1
|
| Співаю Господу, бо Він високо звеличився; коня і вершника його ввергнув у море. | Пои́мъ гдⷭ҇ви, сла́внѡ бо просла́висѧ: конѧ̀ и҆ вса́дника вве́рже въ мо́ре: |
|
2
|
2
|
| Господь кріпость моя і слава моя, Він був мені спасінням. Він Бог мій, і прославлю Його; Бог отця мого, і прославлю Його. | помо́щникъ и҆ покрови́тель бы́сть мнѣ̀ во спⷭ҇нїе: се́й мо́й бг҃ъ и҆ просла́влю є҆го̀, бг҃ъ ѻ҆ц҃а̀ моегѡ̀ и҆ вознесꙋ̀ є҆го̀: |
|
3
|
3
|
| Господь муж брані, Єгова ім’я Йому. | гдⷭ҇ь сокрꙋша́ѧй бра̑ни, гдⷭ҇ь и҆́мѧ є҆мꙋ̀, |
|
4
|
4
|
| Колісниці фараона і військо його ввергнув Він у море, і вибрані воєначальники його потонули в Червоному морі. | колєсни́цы фараѡ́нѡвы и҆ си́лꙋ є҆гѡ̀ вве́рже въ мо́ре, и҆збра̑нныѧ вса́дники трїста́ты потопѝ въ чермнѣ́мъ мо́ри, |
|
5
|
5
|
| Безодні покрили їх: вони пішли у глибину, як камінь. | пꙋчи́ною покры̀ и҆̀хъ, погрѧзо́ша во глꙋбинѣ̀ ꙗ҆́кѡ ка́мень: |
|
6
|
6
|
| Правиця Твоя, Господи, прославилася силою; правиця Твоя, Господи, убила ворога. | десни́ца твоѧ̀, гдⷭ҇и, просла́висѧ въ крѣ́пости, десна́ѧ твоѧ̀ рꙋка̀, гдⷭ҇и, сокрꙋшѝ врагѝ: |
|
7
|
7
|
| Величчю слави Твоєї Ти скинув тих, що повстали проти Тебе. Ти послав гнів Твій, і він попалив їх, як солому. | и҆ мно́жествомъ сла́вы твоеѧ̀ сте́рлъ є҆сѝ сопроти́вныхъ, посла́лъ є҆сѝ гнѣ́въ тво́й, поѧдѐ ѧ҆̀ ꙗ҆́кѡ сте́блїе, |
|
8
|
8
|
| Від подуву Твого розступилися води, волога стала, як стіна, загустіли безодні в серці моря. | и҆ дꙋ́хомъ ꙗ҆́рости твоеѧ̀ разстꙋпи́сѧ вода̀: ѡ҆гꙋстѣ́ша ꙗ҆́кѡ стѣна̀ во́ды, ѡ҆гꙋстѣ́ша и҆ вѡ́лны посредѣ̀ мо́рѧ: |
|
9
|
9
|
| Ворог сказав: поженуся, наздожену, розділю здобич; насититься ними душа моя, оголю меч мій, знищить їх рука моя. | речѐ вра́гъ: гна́въ пости́гнꙋ, раздѣлю̀ коры́сть, и҆спо́лню дꙋ́шꙋ мою̀, оу҆бїю̀ мече́мъ мои́мъ, госпо́дствовати бꙋ́детъ рꙋка̀ моѧ̀: |
|
10
|
10
|
| Ти подув духом Твоїм, і покрило їх море: вони занурилися, як свинець, у великих водах. | посла́лъ є҆сѝ дх҃а твоего̀, покры̀ ѧ҆̀ мо́ре, погрѧзо́ша ꙗ҆́кѡ ѻ҆́лово въ водѣ̀ ѕѣ́лнѣй: |
|
11
|
11
|
| Хто, як Ти, Господи, між богами? Хто, як Ти, величний святістю, славний похвалами, Творець чудес? | кто̀ подо́бенъ тебѣ̀ въ бозѣ́хъ, гдⷭ҇и, кто̀ подо́бенъ тебѣ̀; просла́вленъ во ст҃ы́хъ, ди́венъ въ сла́вѣ, творѧ́й чꙋдеса̀: |
|
12
|
12
|
| Ти простяг правицю Твою: поглинула їх земля. | просте́рлъ є҆сѝ десни́цꙋ свою̀, пожрѐ ѧ҆̀ землѧ̀, |
|
13
|
13
|
| Ти ведеш милістю Твоєю народ цей, який Ти визволив, — супроводжуєш силою Твоєю в оселю святині Твоєї. | наста́вилъ є҆сѝ пра́вдою твое́ю лю́ди твоѧ̑ сїѧ̑, ꙗ҆̀же и҆зба́вилъ є҆сѝ, оу҆тѣ́шилъ є҆сѝ крѣ́постїю твое́ю во ѡ҆би́тель ст҃ꙋ́ю твою̀: |
|
14
|
14
|
| Почули народи і тремтять: жах огорнув жителів филистимських; | слы́шаша ꙗ҆зы́цы и҆ прогнѣ́вашасѧ, бѡлѣ́зни прїѧ́ша живꙋ́щїи въ фѷлїсті́мѣ: |
|
15
|
15
|
| тоді засмутилися князі Едомові, тремтіння огорнуло вождів моавитських, засумували всі жителі Ханаана. | тогда̀ потща́шасѧ влады́цы є҆дѡ́мстїи и҆ кнѧ̑зи мѡаві́тстїи, прїѧ́тъ ѧ҆̀ тре́петъ: раста́ѧша всѝ живꙋ́щїи въ ханаа́нѣ: |
|
16
|
16
|
| Нехай нападуть на них страх і жах; від величі сили Твоєї нехай оніміють вони, як камінь, поки проходить народ Твій, Господи, поки проходить цей народ, який Ти придбав. | да нападе́тъ на нѧ̀ стра́хъ и҆ тре́петъ: вели́чїемъ мы́шцы твоеѧ̀ да ѡ҆ка́менѧтсѧ, до́ндеже про́йдꙋтъ лю́дїе твоѝ, гдⷭ҇и, до́ндеже про́йдꙋтъ лю́дїе твоѝ сі́и, ꙗ҆̀же стѧжа́лъ є҆сѝ: |
|
17
|
17
|
| Введи його і насади його на горі насліддя Твого, на місці, яке Ти вчинив оселею Собі, Господи, у святилище, яке створили руки Твої, Владико! | вве́дъ насадѝ ѧ҆̀ въ го́рꙋ достоѧ́нїѧ твоегѡ̀, въ гото́вое жили́ще твоѐ, є҆́же содѣ́лалъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, ст҃ы́ню, гдⷭ҇и, ю҆́же оу҆гото́вастѣ рꙋ́цѣ твоѝ: |
|
18
|
18
|
| Господь буде царювати повіки й у вічність. | гдⷭ҇ь црⷭ҇твꙋѧй вѣ́ки, и҆ на вѣ́къ, и҆ є҆щѐ: |
|
19
|
19
|
| Коли ввійшли коні фараона з колісницями його і з вершниками його в море, то Господь повернув на них води морські, а сини Ізраїлеві пройшли по суші серед моря. | є҆гда̀ вни́де ко́нница фараѡ́нова съ колесни́цами и҆ вса̑дники въ мо́ре, и҆ наведѐ на ни́хъ гдⷭ҇ь во́дꙋ морскꙋ́ю: сы́нове же і҆и҃лєвы проидо́ша сꙋ́шею посредѣ̀ мо́рѧ. |
|
20
|
20
|
| І взяла Маріам пророчиця, сестра Ааронова, у руку свою тимпан, і вийшли за нею всі жінки з тимпанами і радістю. | Взѧ́ же марїа́мъ прⷪ҇ро́чица, сестра̀ а҆арѡ́нова, тѷмпа́нъ въ рꙋ́цѣ своѝ, и҆ и҆зыдо́ша всѧ̑ жєны̀ в̾слѣ́дъ є҆ѧ̀ со тѷмпа̑ны и҆ ли̑ки: |
|
21
|
21
|
| І заспівала Маріам перед ними: співайте Господу, тому що високо звеличився Він, коня і вершника його ввергнув у море. | преднача́ же и҆̀мъ марїа́мъ, глаго́лющи: пои́мъ гдⷭ҇ви, сла́внѡ бо просла́висѧ: конѧ̀ и҆ вса́дника вве́рже въ мо́ре. |
|
22
|
22
|
| І повів Мойсей ізраїльтян від Червоного моря, і вони вступили в пустелю Сур; і йшли вони три дні по пустелі і не знаходили води. | Поѧ́тъ же мѡѷсе́й сы́ны і҆и҃лєвы ѿ мо́рѧ чермна́гѡ и҆ ведѐ и҆̀хъ въ пꙋсты́ню сꙋ́ръ: и҆ и҆дѧ́хꙋ трѝ дни̑ въ пꙋсты́ни, и҆ не ѡ҆брѣта́хꙋ воды̀ пи́ти. |
|
23
|
23
|
| Прийшли в Мерру — і не могли пити води з Мерри, тому що вона була гіркою, чому і наречено тому [місцю] ім’я: Мерра*. | Прїидо́ша же въ ме́ррꙋ, и҆ не можа́хꙋ пи́ти воды̀ ѿ ме́рры, горька́ бо бѣ̀: сегѡ̀ ра́ди нарече́сѧ и҆́мѧ мѣ́стꙋ томꙋ̀ го́ресть. |
|
24
|
24
|
| І ремствував народ на Мойсея, говорячи: що нам пити? | И҆ ропта́хꙋ лю́дїе на мѡѷсе́а, глаго́люще: что̀ пїе́мъ; |
|
25
|
25
|
| [Мойсей] заволав до Господа, і Господь показав йому дерево, і він кинув його у воду, і вода зробилася солодкою. Там Бог дав народу устав і закон і там випробовував його. | Возопи́ же мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ, и҆ показа̀ є҆мꙋ̀ гдⷭ҇ь дре́во, и҆ вложѝ є҆̀ въ во́дꙋ, и҆ оу҆слади́сѧ вода̀: та́мѡ положѝ є҆мꙋ̀ ѡ҆правда̑нїѧ и҆ сꙋдбы̑, и҆ та́мѡ є҆го̀ и҆скꙋсѝ, |
|
26
|
26
|
| І сказав: якщо ти будеш слухатися гласу Господа, Бога твого, і чинитимеш угодне перед очима Його, і слухатимеш заповіді Його, і виконуватимеш усі устави його, то не наведу на тебе жодної з хвороб, які навів Я на Єгипет, тому що Я Господь [Бог твій], цілитель твій. | и҆ речѐ: а҆́ще слꙋ́хомъ оу҆слы́шиши гла́съ гдⷭ҇а бг҃а твоегѡ̀, и҆ оу҆гѡ́днаѧ пред̾ ни́мъ сотвори́ши, и҆ внꙋши́ши за́повѣдемъ є҆гѡ̀, и҆ сохрани́ши всѧ̑ ѡ҆правда̑нїѧ є҆гѡ̀: всѧ́кꙋ болѣ́знь, ю҆́же наведо́хъ є҆гѵ́птѧнѡмъ, не наведꙋ̀ на тѧ̀: а҆́зъ бо є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й и҆сцѣлѧ́ѧй тѧ̀. |
|
27
|
27
|
| І прийшли в Єлим; там було дванадцять джерел води і сімдесят фінікових дерев, і розташувалися там станом біля вод. | И҆ прїидо́ша во є҆лі́мъ, и҆ бѧ́хꙋ та́мѡ двана́десѧть и҆сто́чникѡвъ во́дъ, и҆ се́дмьдесѧтъ сте́блїй фі́нїковыхъ: и҆ ѡ҆полчи́шасѧ та́мѡ при вода́хъ. |
