1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
|
Глава 5
|
Глава́ є҃
|
|
1
|
1
|
| Після цього Мойсей і Аарон прийшли до фараона і сказали [йому]: так говорить Господь, Бог Ізраїлів: відпусти народ Мій, щоб він звершив Мені свято в пустелі. | И҆ по си́хъ вни́де мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ къ фараѡ́нꙋ и҆ рѣ́ша є҆мꙋ̀: сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ і҆и҃левъ: ѿпꙋстѝ лю́ди моѧ̑, да пра́здникъ сотворѧ́тъ мнѣ̀ въ пꙋсты́ни. |
|
2
|
2
|
| Але фараон сказав: хто такий Господь, щоб я послухався голосу Його і відпустив [синів] Ізраїля? я не знаю Господа й Ізраїля не відпущу. | Рече́ же фараѡ́нъ: кто́ є҆сть, є҆гѡ́же послꙋ́шаю гла́са, ꙗ҆́кѡ ѿпꙋсти́ти и҆́мамъ сы́ны і҆и҃лєвы; не вѣ́мъ гдⷭ҇а, и҆ і҆и҃лѧ не ѿпꙋщꙋ̀. |
|
3
|
3
|
| Вони сказали [йому]: Бог євреїв покликав нас; відпусти нас у пустелю на три дні шляху принести жертву Господу, Богу нашому, щоб Він не уразив нас моровицею, або мечем. | И҆ глаго́лютъ є҆мꙋ̀: бг҃ъ є҆вре́йскїй призва̀ на́съ: по́йдемъ оу҆̀бо пꙋте́мъ тре́хъ дні́й въ пꙋсты́ню, да пожре́мъ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ на́шемꙋ, да не когда̀ слꙋчи́тсѧ на́мъ сме́рть и҆лѝ оу҆бі́йство. |
|
4
|
4
|
| І сказав їм цар Єгипетський: для чого ви, Мойсей і Аарон, відволікаєте народ [мій] від справ його? ідіть [кожен з вас] на свою роботу. | И҆ речѐ и҆̀мъ ца́рь є҆гѵ́петскїй: вскꙋ́ю, мѡѷсе́й и҆ а҆арѡ́нъ, развраща́ете лю́ди моѧ̑ ѿ дѣ́лъ и҆́хъ; и҆ди́те кі́йждо ва́съ на дѣла̀ своѧ̑. |
|
5
|
5
|
| І сказав фараон: ось, народ у землі цій численний, і ви відволікаєте його від роботи його. | И҆ речѐ фараѡ́нъ: сѐ, нн҃ѣ оу҆мно́жишасѧ лю́дїе сі́и на землѝ: оу҆̀бо не дади́мъ почи́ти и҆̀мъ ѿ дѣ́лъ. |
|
6
|
6
|
| І в той же день фараон дав повеління приставникам над народом і наглядачам, говорячи: | Заповѣ́да же фараѡ́нъ приста́вникѡмъ дѣ́лъ людски́хъ и҆ книго́чїѧмъ, глаго́лѧ: |
|
7
|
7
|
| не давайте надалі народу соломи для вироблення цегли, як учора і третього дня, нехай вони самі ходять і збирають собі солому, | не ктомꙋ̀ приложи́те даѧ́ти пле́въ лю́демъ къ плїнѳодѣ́ланїю, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ: но са́ми да и҆́дꙋтъ и҆ собира́ютъ пле́вы себѣ̀: |
|
8
|
8
|
| а цеглин накладіть на них ту саму визначену кількість, яку вони виробляли вчора і третього дня, і не зменшуйте; вони бездіяльні, тому і кричать: підемо, принесемо жертву Богу нашому; | и҆ оу҆ро́къ плїнѳодѣ́ланїѧ, є҆́же ѻ҆нѝ творѧ́тъ, на кі́йждо де́нь наложи́те и҆̀мъ: не оу҆е́млите ничто́же: пра́здни бо сꙋ́ть: сегѡ̀ ра́ди возопи́ша, глаго́люще: да по́йдемъ, и҆ пожре́мъ бг҃ꙋ на́шемꙋ: |
|
9
|
9
|
| дати їм більше роботи, щоб вони працювали і не займалися пустими речами. | да ѡ҆тѧгча́тсѧ дѣла̀ люді́й си́хъ, и҆ да пекꙋ́тсѧ ѡ҆ ни́хъ, и҆ не помы́слѧтъ ѡ҆ словесѣ́хъ сꙋ́етныхъ. |
|
10
|
10
|
| І вийшли приставники народу і наглядачі його і сказали народу: так говорить фараон: не даю вам соломи; | Понꙋжда́хꙋ же и҆̀хъ приста̑вницы и҆ книгѡ́чїѧ и҆ глаго́лахꙋ лю́демъ, рекꙋ́ще: сїѧ̑ глаго́летъ фараѡ́нъ: не ктомꙋ̀ даю̀ ва́мъ пле́въ: |
|
11
|
11
|
| самі підіть, беріть собі солому, де знайдете, а робота ваша ніскільки не зменшується. | са́ми вы̀ ше́дше собира́йте себѣ̀ пле́вы, и҆дѣ́же а҆́ще ѡ҆брѧ́щете: и҆́бо не бꙋ́детъ оу҆ѧ́то ѿ оу҆ро́ка ва́шегѡ ничто́же. |
|
12
|
12
|
| І розсіявся народ по всій землі Єгипетській збирати жниво замість соломи. | И҆ разыдо́шасѧ лю́дїе по все́й землѝ є҆гѵ́петстѣй собира́ти тро́стїе на пле́вы. |
|
13
|
13
|
| Приставники ж примушували [їх], говорячи: виконуйте [визначену] роботу свою щодня, як і тоді, коли була у вас солома. | Приста̑вницы же понꙋжда́хꙋ и҆̀хъ, глаго́люще: соверша́йте дѣла̀ ва̑ша оу҆рѡ́чнаѧ на всѧ́къ де́нь, ꙗ҆́коже и҆ є҆гда̀ пле́вы даѧ́хомъ ва́мъ. |
|
14
|
14
|
| А наглядачів із синів Ізраїлевих, яких поставили над ними приставники фараонові, били, говорячи: чому ви вчора і сьогодні не виготовляєте визначеної кількости цеглин, як було до цих пір? | И҆ бїе́ни бы́ша книгѡ́чїѧ ро́да сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆̀же бы́ша приста́влени над̾ ни́ми ѿ приста́вникѡвъ фараѡ́новыхъ, глаго́люще: почто̀ не соверши́сте оу҆ро́ка ва́шегѡ плі́нѳеннагѡ, ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ, та́кожде и҆ дне́сь; |
|
15
|
15
|
| І прийшли наглядачі синів Ізраїлевих і волали до фараона, говорячи: для чого ти так чиниш з рабами твоїми? | Вше́дше же книгѡ́чїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, возопи́ша къ фараѡ́нꙋ, глаго́люще: почто́ ты та́кѡ твори́ши рабѡ́мъ твои̑мъ; |
|
16
|
16
|
| соломи не дають рабам твоїм, а цеглу говорять нам, робіть. І ось, рабів твоїх б’ють; гріх народу твоєму. | пле́въ не даю́тъ рабѡ́мъ твои̑мъ, и҆ плі̑нѳы на́мъ глаго́лютъ твори́ти: и҆ сѐ, рабѝ твоѝ мꙋ́чими сꙋ́ть: ѡ҆би́диши оу҆̀бо люді́й твои́хъ. |
|
17
|
17
|
| Але він сказав [їм]: бездіяльні ви, бездіяльні, тому і говорите: підемо, принесемо жертву Господу. | И҆ речѐ и҆̀мъ: пра́здни, пра́здни є҆стѐ: сегѡ̀ ра́ди глаго́лете: да и҆́демъ, пожре́мъ бг҃ꙋ на́шемꙋ: |
|
18
|
18
|
| Ідіть же, працюйте; соломи не дадуть вам, а визначену кількість цегли давайте. | нн҃ѣ оу҆̀бо ше́дше дѣ́лайте: пле́въ бо не да́мъ ва́мъ, оу҆ро́къ же дѣ́ланїѧ плі́нѳеннагѡ да ѿдаетѐ. |
|
19
|
19
|
| І побачили наглядачі синів Ізраїлевих біду свою в словах: не зменшуйте кількости цегли, яку [визначено] на кожен день. | Ви́дѧхꙋ же книгѡ́чїи сынѡ́въ і҆и҃левыхъ себѐ во ѕлы́хъ, глаго́люще: не ѡ҆ста́вите плїнѳодѣ́ланїѧ оу҆ро́чнагѡ дню̀. |
|
20
|
20
|
| І коли вони вийшли від фараона, то зустрілися з Мойсеєм і Аароном, які стояли, чекаючи на них, | Срѣто́ша же мѡѷсе́а и҆ а҆арѡ́на, и҆дꙋ́щихъ во срѣ́тенїе и҆̀мъ, и҆сходѧ́щымъ и҆̀мъ ѿ фараѡ́на, |
|
21
|
21
|
| і сказали їм: нехай бачить і судить вас Господь за те, що ви зробили нас ненависними в очах фараона і рабів його і дали їм меч у руки, щоб убити нас. | и҆ рѣ́ша и҆̀мъ: да ви́дитъ бг҃ъ и҆ сꙋ́дитъ ва́мъ, ꙗ҆́кѡ ѡ҆гнꙋси́сте дꙋ́хъ ва́шъ пред̾ фараѡ́номъ и҆ пред̾ рабы̑ є҆гѡ̀, да́ти ме́чь въ рꙋ́ки є҆гѡ̀ оу҆би́ти на́съ. |
|
22
|
22
|
| І звернувся Мойсей до Господа і сказав: Господи! для чого Ти піддав такій біді народ цей, [і] для чого послав мене? | Возврати́сѧ же мѡѷсе́й ко гдⷭ҇ꙋ и҆ речѐ: молю́тисѧ, гдⷭ҇и, почто̀ ѡ҆ѕло́билъ є҆сѝ лю́ди сїѧ̑; и҆ вскꙋ́ю посла́лъ є҆сѝ мѧ̀; |
|
23
|
23
|
| бо з того часу, як я прийшов до фараона і став говорити ім’ям Твоїм, він почав гірше чинити з народом цим; визволити ж, — Ти не визволив народ Твій. | и҆ ѿне́лѣже внидо́хъ къ фараѡ́нꙋ, глаго́лати твои́мъ и҆́менемъ, (ѻ҆́нъ) ѡ҆ѕло́би лю́ди сїѧ̑, и҆ не и҆зба́вилъ є҆сѝ люді́й твои́хъ. |
