1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 43
|
Главa м7г
|
|
1
|
1
|
| Голод посилився на землі. | Глaдъ же њдолЁ на земли2. |
|
2
|
2
|
| І коли вони з’їли хліб, який привезли з Єгипту, тоді батько їхній сказав їм: підіть знову, купіть нам трохи їжі. | Бhсть же є3гдA скончaша пшени1цу kдyще, ю4же принес0ша и3з8 є3гЂпта: и3 речE и5мъ nтeцъ и4хъ: пaки шeдше купи1те нaмъ мaлw пи1щи. |
|
3
|
3
|
| І сказав йому Іуда, говорячи: той чоловік рішуче заявив нам, сказавши: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами. | Речe же є3мY їyда, глаг0лz: клsтвою засвидётелствова нaмъ мyжъ господи1нъ земли2 (тоS) глаг0лz: не ќзрите лицA моегw2, ѓще брaтъ вaшъ мeншій не пріи1детъ съ вaми: |
|
4
|
4
|
| Якщо пошлеш з нами брата нашого, то підемо і купимо тобі їжі, | ѓще ќбw п0слеши брaта нaшего съ нaми, п0йдемъ и3 кyпимъ тебЁ пи1щи: |
|
5
|
5
|
| а якщо не пошлеш, то не підемо, тому що той чоловік сказав нам: не з’являйтеся до мого лиця, якщо брата вашого не буде з вами. | ѓще же не п0слеши брaта нaшего съ нaми, не п0йдемъ: мyжъ бо речE нaмъ, глаг0лz: не ќзрите лицA моегw2, ѓще брaтъ вaшъ мeншій не пріи1детъ съ вaми. |
|
6
|
6
|
| Ізраїль сказав: для чого ви зробили мені таке зло, сказавши тому чоловікові, що у вас є ще брат? | Речe же ї}ль: почто2 ѕло2 сотвори1сте ми2, повёдавше мyжу, ћкw є4сть вaмъ брaтъ; |
|
7
|
7
|
| Вони сказали: розпитував той чоловік про нас і про рід наш, говорячи: чи живий ще батько ваш? чи є у вас брат? Ми і розповіли йому за цими розпитами. Чи могли ми знати, що він скаже: приведіть брата вашого? | Nни1 же рёша: вопрошaz вопроси2 нaсъ мyжъ и3 р0да нaшегw, глаг0лz: ѓще є3щE nтeцъ вaшъ жи1въ є4сть, и3 ѓще є4сть вaмъ брaтъ; и3 повёдахомъ є3мY по вопр0су семY: є3дA вёдэхомъ, ћкw речeтъ нaмъ: приведи1те брaта вaшего; |
|
8
|
8
|
| Іуда ж сказав Ізраїлю, батькові своєму: відпусти отрока зі мною, і ми встанемо і підемо, і живі будемо і не помрем і ми, і ти, і діти наші; | Речe же їyда ко ї}лю, nтцY своемY: tпусти2 џтрочища со мн0ю: и3 востaвше п0йдемъ, да жи1ви бyдемъ и3 не ќмремъ, и3 мы2 и3 ты2 и3 и3мёніе нaше: |
|
9
|
9
|
| я відповідаю за нього, з моїх рук вимагатимеш його; якщо я не приведу його до тебе і не поставлю його перед лицем твоїм, то залишусь я винним перед тобою в усі дні життя; | ѓзъ же возмY є3го2: t рукY моє1ю взыщи2 є3го2: ѓще не приведY є3гw2 къ тебЁ, и3 постaвлю є3го2 пред8 тоб0ю, грёшенъ бyду къ тебЁ вс‰ дни6: |
|
10
|
10
|
| якби ми не барилися, то вже сходили б двічі. | ѓще бо бhхомъ не ўмeдлили, ўжE возврати1лисz бы двaжды. |
|
11
|
11
|
| Ізраїль, батько їх, сказав їм: якщо так, то ось що зробіть: візьміть із собою плодів землі цієї і віднесіть у дарунок тому чоловікові трохи бальзаму і трохи меду, стиракси і ладану, фісташок і мигдалевих горіхів; | Речe же и5мъ ї}ль nтeцъ и4хъ: ѓще тaкw є4сть, сіE сотвори1те: возми1те t плодHвъ земнhхъ въ сосyды сво‰ и3 донеси1те человёку дaры, ритjну [тyкъ масти1тый и3з8 дрeва текyщій], мeдъ, fmміaма же и3 стaкти, и3 теревjнfъ и3 nрёхи: |
|
12
|
12
|
| візьміть і інше срібло в руки ваші; а срібло, назад покладене в отвори мішків ваших, поверніть руками вашими: можливо, це недогляд; | и3 сребро2 сугyбо возми1те въ рyцэ свои2, и3 сребро2 њбрётенное во врeтищахъ вaшихъ возврати1те съ соб0ю, да не кaкw невёдэніе є4сть: |
|
13
|
13
|
| і брата вашого візьміть і, вставши, підіть знову до чоловіка того; | и3 брaта своего2 поими1те, и3 востaвше и3ди1те къ мyжу: |
|
14
|
14
|
| Бог же Всемогутній нехай дасть вам знайти милість у чоловіка того, щоб він відпустив вам і іншого брата вашого і Веніаміна, а мені якщо вже бути бездітним, то нехай буду бездітним. | бGъ же м0й да дaстъ вaмъ блгdть пред8 мyжемъ и3 tпyститъ брaта вaшего є3ди1наго, и3 веніамjна: ѓзъ бо ћкоже њбезчaдэхъ, њбезчaдэхъ. |
|
15
|
15
|
| І взяли ті люди дарунки ці, і срібла вдвічі взяли в руки свої, і Веніаміна, і встали, пішли в Єгипет і постали перед лицем Йосифа. | Взeмше же мyжіе дaры сі‰, и3 сребро2 сугyбое взsша въ рyцэ свои2, и3 веніамjна: и3 востaвше пріид0ша во є3гЂпетъ, и3 стaша пред8 їHсифомъ. |
|
16
|
16
|
| Йосиф, побачивши між ними Веніаміна [брата свого, сина матері своєї], сказав начальнику дому свого: введи цих людей у дім і заколи що-небудь з худоби, і приготуй, тому що зі мною будуть їсти ці люди опівдні. | Ви1дэ же и5хъ їHсифъ, и3 веніамjна брaта своего2 є3диномaтернz, и3 речE строи1телю д0му своегw2: введи2 мyжы (сі‰) въ д0мъ, и3 заколи2 t скотA, и3 ўгот0вай: со мн0ю бо ћсти и4мутъ мyжіе (сjи) хлёбъ въ полyдне. |
|
17
|
17
|
| І зробив чоловік той, як сказав Йосиф, і ввів чоловік той людей цих у дім Йосифів. | Сотвори1 же человёкъ, ћкоже речE їHсифъ, и3 введE мyжы въ д0мъ їHсифовъ. |
|
18
|
18
|
| І злякалися люди ці, що ввели їх у дім Йосифів, і сказали: це за срібло, повернуте раніше у мішки наші, ввели нас, щоб причепитися до нас і напасти на нас, і взяти нас у рабство, і ослів наших. | Ви1дэвше же мyжіе, ћкw введ0ша и5хъ въ д0мъ їHсифовъ, рёша: сребрA рaди возвращeннагw во врeтищахъ нaшихъ пeрвэе, вв0дzтъ ны2, є4же бы њклеветaти нaсъ и3 нанести2 на ны2, да п0ймутъ нaсъ въ рабы6, и3 nслы2 нaшz. |
|
19
|
19
|
| І підійшли вони до начальника дому Йосифового, і стали говорити йому біля дверей дому, | Приступи1вше же къ человёку сyщему над8 д0момъ їHсифовымъ, рек0ша є3мY при вратёхъ д0му, |
|
20
|
20
|
| і сказали: послухай, господарю наш, ми приходили вже раніше купувати їжу, | глаг0люще: м0лимъ тS, господи1не: пріид0хомъ пeрвэе купи1ти пи1щи: |
|
21
|
21
|
| і трапилося, що, коли прийшли ми на ночівлю і відкрили мішки наші, — ось срібло кожного в отворі мішка його, срібло наше за вагою його, і ми повертаємо його своїми руками; | бhсть же є3гдA пріид0хомъ на стaнъ и3 tрэши1хомъ врє1тища сво‰, и3 сE, сребро2 коегHждо во врeтищи є3гw2: т0е сребро2 нaше вёсомъ возврати1хомъ нн7э рукaми нaшими: |
|
22
|
22
|
| а для купівлі їжі ми принесли інше срібло в руках наших, ми не знаємо, хто поклав срібло наше в мішки наші. | и3 сребро2 друг0е принес0хомъ съ соб0ю купи1ти пи1щи: не вёмы, кто2 вложи2 сребро2 во врє1тища н†ша. |
|
23
|
23
|
| Він сказав: будьте спокійні, не бійтеся; Бог ваш і Бог батька вашого дав вам скарб у мішках ваших; срібло ваше дійшло до мене. І привів до них Симеона. | Речe же и5мъ: ми1ръ вaмъ, не б0йтесz: бGъ вaшъ и3 бGъ nтє1цъ вaшихъ дадE вaмъ сокрHвища во врeтищахъ вaшихъ: ґ сребро2 вaше за пріsтое и3мёю. И# и3зведE къ ни6мъ сmмеHна: |
|
24
|
24
|
| І ввів той чоловік людей цих у дім Йосифів і дав води, і вони обмили ноги свої; і дав корму ослам їхнім. | и3 принесE в0ду њмhти н0зэ и5мъ, и3 дадE п†жити nслHмъ и4хъ. |
|
25
|
25
|
| І вони приготували дарунки до приходу Йосифа опівдні, тому що чули, що там будуть їсти хліб. | Ўгот0ваша же дaры, д0ндеже пріи1детъ їHсифъ въ полyдне: слhшаша бо, ћкw тaмw и4мать њбёдати. |
|
26
|
26
|
| І прийшов Йосиф додому; і вони принесли йому в дім дарунки, які були в руках їхніх, і поклонилися йому до землі. | Пріи1де же їHсифъ въ д0мъ: и3 принес0ша є3мY дaры, ±же и3мsху въ рукaхъ свои1хъ, въ д0мъ: и3 поклони1шасz є3мY лицeмъ до земли2. |
|
27
|
27
|
| Він запитав їх про здоров’я і сказав: чи здоровий батько ваш старий, про якого ви говорили? чи живий ще він? | И# вопроси2 и5хъ: здрaви ли є3стE; И# речE и5мъ: здрaвъ ли є4сть nтeцъ вaшъ, стaрецъ, є3г0же рек0сте, є3щe ли жи1въ є4сть; |
|
28
|
28
|
| Вони сказали: здоровий раб твій, батько наш; ще живий. [Він сказав: благословенна людина ця від Бога.] І схилилися вони і поклонилися. | Nни1 же рек0ша: здрaвъ є4сть рaбъ тв0й, nтeцъ нaшъ, є3щE жи1въ є4сть. И# речE: блгcвeнъ человёкъ џный бGу. И# прини1кше поклони1шасz є3мY. |
|
29
|
29
|
| І підняв очі свої [Йосиф], і побачив Веніаміна, брата свого, сина матері своєї, і сказав: це брат ваш менший, про якого ви говорили мені? І сказав: нехай буде милість Божа з тобою, сину мій! | Воззрёвъ же nчи1ма свои1ма їHсифъ, ви1дэ веніамjна брaта своего2 є3диномaтернz и3 речE: сeй ли є4сть брaтъ вaшъ ю3нёйшій, є3г0же рек0сте ко мнЁ привести2; И# речE: бGъ да поми1луетъ тS, чaдо. |
|
30
|
30
|
| І поспіхом вийшов Йосиф, тому що закипіла любов до брата його, і він готовий був заплакати, і вийшов він у внутрішню кімнату і плакав там. | Возмути1сz же їHсифъ: подви1жесz бо ўтр0ба є3гw2 њ брaтэ своeмъ, и3 и3скaше плaкати: вшeдъ же въ л0жницу, плaкасz тaмw. |
|
31
|
31
|
| І, умивши лице своє, ввійшов, і укріпився і сказав: подавайте страву. | И# ўмhвъ лицE, и3зшeдъ ўдержaсz и3 речE: предложи1те хлёбы. |
|
32
|
32
|
| І подали йому окремо, і їм окремо, і єгиптянам, які обідали з ним, окремо, бо єгиптяни не можуть їсти з євреями, тому що це мерзота для єгиптян. | И# предложи1ша є3мY є3ди1ному, и3 w4нымъ nс0бнw, и3 є3гЂптzнwмъ, и5же съ ни1мъ kдsху, nс0бнw: не можaху бо є3гЂптzне ћсти хлёба со є3врє1и: мeрзость бо є4сть є3гЂптzнwмъ (*всsкъ пастyхъ џвчій). |
|
33
|
33
|
| І сіли вони перед ним, первородний за первородством його, і молодший за молодістю його, і дивувалися ці люди один перед одним. | Сэд0ша же прsмw є3мY пeрвенецъ по старёйшинству своемY и3 мeншій по мeншеству своемY, и3 дивлsхусz мyжіе кjйждо ко брaту своемY: |
|
34
|
34
|
| І посилалися їм страви від нього, і частка Веніаміна була вп’ятеро більшою за частки кожного з них. І пили, і доволі пили вони з ним. | и3 взsша ч†сти t негw2 къ себЁ: вsщшаz же бhсть чaсть веніамjнова пaче всёхъ частeй пzтери1цею, нeже џныхъ: пи1ша же и3 ўпи1шасz съ ни1мъ. |
