Зміст
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.

Глава 9
Главa f7
1
1
І благословив Бог Ноя і синів його і сказав їм: плодіться і розмножуйтеся, і наповнюйте землю, [і володійте нею]; И# блгcви2 бGъ нHа и3 сhны є3гw2 и3 речE и5мъ: расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните зeмлю и3 њбладaйте є4ю:
2
2
нехай бояться вас і нехай тремтять перед вами усі звірі земні, [і вся худоба земна,] і всі птахи небесні, все, що рухається на землі, й усі риби морські: у ваші руки віддані вони; и3 стрaхъ и3 трeпетъ вaшъ бyдетъ на всёхъ ѕвэрeхъ земнhхъ (и3 на всёхъ скотёхъ земнhхъ), на всёхъ пти1цахъ небeсныхъ и3 на всёхъ дви1жущихсz по земли2 и3 на всёхъ рhбахъ морски1хъ: въ рyцэ вaшы вдaхъ (|).
3
3
все, що рухається, що живе, буде вам у їжу; як зелень трав’яну даю вам усе; И# всsкое дви1жущеесz, є4же є4сть жи1во, вaмъ бyдетъ въ снёдь: ћкw ѕeліе травн0е дaхъ вaмъ всE.
4
4
тільки плоті з душею її, з кров’ю її, не їжте; Т0чію мsса въ кр0ви души2 да не снёсте.
5
5
Я стягну і вашу кров, у якій життя ваше, стягну її від усякого звіра, стягну також душу людини від руки людини, від руки брата її; Кр0ви бо вaшей, дyшъ вaшихъ, t руки2 всsкагw ѕвёрz и3зыщY (є3S): и3 t руки2 человёка брaта и3зыщY є3S.
6
6
хто проллє кров людську, того кров проллється рукою людини: бо людина створена за образом Божим; Проливazй кр0вь человёчу, въ є3S мёстw є3гw2 проліeтсz: ћкw во w4бразъ б9ій сотвори1хъ человёка.
7
7
ви ж плодіться і розмножуйтесь, і розповсюджуйтеся по землі, і примножуйтеся на ній. Вh же расти1тесz и3 мн0житесz, и3 нап0лните зeмлю, и3 мн0житесz на нeй.
8
8
І сказав Бог Ною і синам його з ним: И# речE бGъ нHеви и3 сынHмъ є3гw2 съ ни1мъ, гlz:
9
9
ось, Я укладу завіт Мій з вами і з нащадками вашими після вас, сE, ѓзъ поставлsю завётъ м0й вaмъ и3 сёмени вaшему по вaсъ,
10
10
і з усякою душею живою, що з вами, із птахами і з худобою, і з усіма звірами земними, які у вас, з усіма, що вийшли з ковчега, з усіма тваринами земними; и3 всsкой души2 живyщей съ вaми t пти1цъ и3 t скHтъ и3 всBмъ ѕвэрє1мъ зємнhмъ, є3ли6ка съ вaми (сyть) t всёхъ и3зшeдшихъ и3з8 ковчeга:
11
11
укладу завіт Мій з вами, що не буде більше знищена всяка плоть водами потопу, і не буде вже потопу на спустошення землі. и3 постaвлю завётъ м0й съ вaми: и3 не ќмретъ всsка пл0ть ктомY t воды2 пот0пныz, и3 ктомY не бyдетъ пот0пъ воднhй, є4же и3стли1ти всю2 зeмлю.
12
12
І сказав [Господь] Бог: ось знамення завіту, який Я укладаю між Мною і між вами і між усякою душею живою, що з вами, в роди назавжди: И# речE гDь бGъ нHеви: сіE знaменіе завёта, є4же ѓзъ даю2 междY мн0ю и3 вaми, и3 междY всsкою душeю жив0ю, ћже є4сть съ вaми, въ р0ды вBчныz:
13
13
Я покладаю веселку Мою у хмарі, щоб вона була знаменням [вічного] завіту між Мною і між землею. дугY мою2 полагaю во w4блацэ, и3 бyдетъ въ знaменіе завёта (вёчнагw) междY мн0ю и3 землeю.
14
14
І буде, коли Я наведу хмару на землю, то з’явиться веселка [Моя] у хмарі; И# бyдетъ є3гдA наведY w4блаки на зeмлю, kви1тсz дугA моS во w4блацэ:
15
15
і Я згадаю завіт Мій, що між Мною і між вами і між усякою душею живою в усякій плоті; і не буде більше вода потопом на знищення всякої плоті. и3 помzнY завётъ м0й, и4же є4сть междY мн0ю и3 вaми, и3 междY всsкою душeю живyщею во всsкой пл0ти, и3 не бyдетъ ктомY водA въ пот0пъ, ћкw потреби1ти всsку пл0ть.
16
16
І буде веселка [Моя] у хмарі, і Я побачу її, і згадаю завіт вічний між Богом [і між землею] і між усякою душею живою в усякій плоті, що на землі. И# бyдетъ дугA моS во w4блацэ: и3 ўзрю2 ю5, є4же помzнyти завётъ вёчный междY мн0ю и3 землeю, и3 междY всsкою душeю живyщею во всsкой пл0ти, ћже є4сть на земли2.
17
17
І сказав Бог Ною: ось знамення завіту, який Я уклав між Мною і між усякою плоттю, що на землі. И# речE бGъ нHеви: сіE знaменіе завёта, є3г0же положи1хъ междY мн0ю и3 междY всsкою пл0тію, ћже є4сть на земли2.
18
18
Сини Ноєві, що вийшли з ковчега, були: Сим, Хам і Яфет. Хам же був батьком Ханаана. Бhша же сhнове нHєвы и3зшeдшіи и3з8 ковчeга, си1мъ, хaмъ, їaфеfъ: хaмъ же бsше nтeцъ ханаaнь.
19
19
Ці троє були синами Ноєвими, і від них заселилась уся земля. ТріE сjи сyть сhнове нHєвы: t си1хъ разсёzшасz по всeй земли2.
20
20
Ной почав обробляти землю і насадив виноградник; И# начaтъ нHе человёкъ дёлатель (бhти) земли2, и3 насади2 віногрaдъ:
21
21
і випив він вина, і сп’янів, і лежав оголеним у наметі своєму. и3 и3спи2 t вінA, и3 ўпи1сz, и3 њбнажи1сz въ домY своeмъ.
22
22
І побачив Хам, батько Ханаана, наготу батька свого, і, вийшовши, розповів двом братам своїм. И# ви1дэ хaмъ nтeцъ ханаaнь наготY nтцA своегw2, и3 и3зшeдъ в0нъ повёда nбёма брaтома свои1ма.
23
23
Сим же і Яфет взяли одяг і, поклавши його на плечі свої, пішли задом і покрили наготу батька свого; обличчя їхні були повернені назад, і вони не бачили наготи батька свого. И# взeмше си1мъ и3 їaфеfъ ри1зу, возложи1ша (ю5) на џбэ р†мэ свои2, и3 и3д0ша вспsть зрsще, и3 покрhша наготY nтцA своегw2: и3 лицE и4хъ вспsть зрS, и3 наготы2 nтцA своегw2 не ви1дэша.
24
24
Ной витверезів від вина свого і довідався, що вчинив над ним менший син його, И#стрезви1сz же нHе t вінA, и3 разумЁ є3ли6ка сотвори2 є3мY сhнъ є3гw2 ю3нёйшій,
25
25
і сказав: проклятий Ханаан; раб рабів буде він у братів своїх. и3 речE: пр0клzтъ (бyди) ханаaнъ џтрокъ: рaбъ бyдетъ брaтіzмъ свои6мъ.
26
26
Потім сказав: благословенний Господь Бог Симів; Ханаан же буде рабом йому; И# речE: блгcвeнъ гDь бGъ си1мовъ: и3 бyдетъ ханаaнъ џтрокъ рaбъ є3мY:
27
27
нехай поширить Бог Яфета, нехай оселиться він у наметах Симових; Ханаан же буде рабом йому. да распространи1тъ бGъ їaфеfа, и3 да всели1тсz въ селeніихъ си1мовыхъ, и3 да бyдетъ ханаaнъ рaбъ є3мY.
28
28
І жив Ной після потопу триста п’ятдесят років. Поживe же нHе по пот0пэ лётъ три1ста пzтьдесsтъ.
29
29
Усіх же днів Ноєвих було дев’ятсот п’ятдесят років, і він помер. И# бhша вси2 днjе нHєвы лётъ дeвzть сHтъ пzтьдесsтъ: и3 ќмре.
Старий Заповіт

• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.

• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.

• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.

• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.

• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.

Новий Заповіт

• Мф. • Мк. • Лк. • Ін.

• Діян.

• Як. • 1 Пет. • 2 Пет. • 1 Ін. • 2 Ін. • 3 Ін. • Іуд.

• Рим. • 1 Кор. • 2 Кор. • Гал. • Еф. • Флп. • Кол. • 1 Сол. • 2 Сол. • 1 Тим. • 2 Тим. • Тит. • Фил. • Євр.

• Одкр.