1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава 47
|
Главa м7з
|
|
1
|
1
|
| І прийшов Йосиф і сповістив фараона і сказав: батько мій і брати мої, із дрібною і великою худобою своєю і з усім, що у них, прийшли з землі Ханаанської; і ось, вони в землі Гесем. | Пришeдъ же їHсифъ, повёда фараHну, глаг0лz: nтeцъ м0й и3 брaтіz мо‰, и3 ск0ти и3 вол0ве и4хъ, и3 вс‰ с{щаz и4хъ пріид0ша и3з8 земли2 ханаaни: и3 сE, сyть въ земли2 гесeмъ. |
|
2
|
2
|
| І з братів своїх він узяв п’ять чоловік і представив їх фараону. | T брaтій же свои1хъ поS пsть мужeй и3 постaви и5хъ пред8 фараHномъ. |
|
3
|
3
|
| І сказав фараон братам його: яке ваше заняття? Вони сказали фараонові: пастухи овець раби твої, і ми і батьки наші. | И# речE фараHнъ къ брaтіzмъ їHсифwвымъ: что2 дёло вaше; Nни1 же рёша фараHну: пастуси2 џвчіи, раби2 твои2, и3 мы2 и3 nтцы2 нaши tдётска и3 досeлэ. |
|
4
|
4
|
| І сказали вони фараонові: ми прийшли пожити в цій землі, тому що немає пасовищ для худоби рабів твоїх, бо в землі Ханаанській сильний голод; отже, дозволь оселитися рабам твоїм у землі Гесем. | Рек0ша же фараHну: њбитaти въ земли2 пріид0хомъ, нёсть бо пaжити скотHмъ р†бъ твои1хъ: њдолё бо глaдъ на земли2 ханаaни: нн7э u5бо да всели1мсz раби2 твои2 въ земли2 гесeмъ. |
|
5
|
5
|
| І сказав фараон Йосифові: батько твій і брати твої прийшли до тебе; | И# речE фараHнъ їHсифу, глаг0лz: nтeцъ тв0й и3 брaтіz тво‰ пріид0ша къ тебЁ: |
|
6
|
6
|
| земля Єгипетська перед тобою; на кращому місці землі осели батька твого і братів твоїх; нехай живуть вони в землі Гесем; і якщо знаєш, що між ними є здібні люди, постав їх доглядачами над моєю худобою. | сE, землS є3гЂпетскаz пред8 тоб0ю є4сть: на лyчшей земли2 посели2 nтцA твоего2 и3 брaтію твою2, да вселsтсz въ земли2 гесeмъ: ѓще же вёси, ћкw сyть въ ни1хъ мyжіе си1льніи, постaви и5хъ старBйшины скотHмъ мои6мъ. (Пріид0ша же во є3гЂпетъ ко їHсифу їaкwвъ и3 сhнове є3гw2: и3 ўслhша фараHнъ цaрь є3гЂпетскій). |
|
7
|
7
|
| І привів Йосиф Якова, батька свого, і представив його фараону; і благословив Яків фараона. | Введe же їHсифъ їaкwва nтцA своего2 и3 постaви є3го2 пред8 фараHномъ, и3 благослови2 їaкwвъ фараHна. |
|
8
|
8
|
| Фараон сказав Якову: скільки років життя твого? | Речe же фараHнъ ко їaкwву: коли1кw лётъ днjй житіS твоегw2; |
|
9
|
9
|
| Яків сказав фараону: днів подорожування мого сто тридцять років; малі і нещасні дні життя мого і не досягли років життя батьків моїх у днях подорожування їх. | И# речE їaкwвъ фараHну: днjе лётъ житіS моегw2, ±же њбитaю, сто2 три1десzть лётъ: м†лы и3 ѕлы6 бhша днjе лётъ житіS моегw2: не достиг0ша во дни6 лётъ житіS nтє1цъ мои1хъ, ±же дни6 њбитaша. |
|
10
|
10
|
| І благословив фараона Яків і вийшов від фараона. | И# благослови1въ їaкwвъ фараHна, tи1де t негw2. |
|
11
|
11
|
| І оселив Йосиф батька свого і братів своїх, і дав їм володіння в землі Єгипетській, у кращій частині землі, у землі Раамсес, як повелів фараон. | И# всели2 їHсифъ nтцA своего2 и3 брaтію свою2, и3 дадE и5мъ њбдержaніе въ земли2 є3гЂпетстэй, на лyчшей земли2, въ земли2 рамессjйстэй, ћкоже повелЁ фараHнъ. |
|
12
|
12
|
| І забезпечував Йосиф батька свого і братів своїх і весь дім батька свого хлібом, за потребою кожної родини. | И# дэлsше їHсифъ пшени1цу nтцY своемY и3 брaтіи своeй и3 всемY д0му nтцA своегw2 по числY ли1цъ. |
|
13
|
13
|
| І не було хліба по всій землі, тому що голод дуже посилився, і були виснажені від голоду земля Єгипетська і земля Ханаанська. | Пшени1цы же не бsше во всeй земли2, њдолё бо глaдъ ѕэлw2: скончавaшесz же землS є3гЂпетскаz и3 землS ханаaнz t глaда. |
|
14
|
14
|
| Йосиф зібрав усе срібло, яке було в землі Єгипетській і в землі Ханаанській, за хліб, який купували, і вніс Йосиф срібло в дім фараонів. | Собрa же їHсифъ всE сребро2 њбрётшеесz въ земли2 є3гЂпетстэй и3 въ земли2 ханаaни, за пшени1цу, ю4же куповaху, и3 размэрsше и5мъ пшени1цу, и3 внесE їHсифъ всE сребро2 въ д0мъ фараHновъ. |
|
15
|
15
|
| І срібло вичерпалося в землі Єгипетській і у землі Ханаанській. Усі єгиптяни прийшли до Йосифа і говорили: дай нам хліба; навіщо нам помирати перед тобою, тому що срібло закінчилося у нас? | И# њскудЁ всE сребро2 t земли2 є3гЂпетскіz и3 t земли2 ханаaнскіz: пріид0ша же вси2 є3гЂптzне ко їHсифу, глаг0люще: дaждь нaмъ хлёбы, и3 вскyю ўмирaемъ пред8 тоб0ю; скончaсz бо сребро2 нaше. |
|
16
|
16
|
| Йосиф сказав: приганяйте худобу вашу, і я буду давати вам [хліб] за худобу вашу, якщо срібло закінчилося у вас. | Речe же и5мъ їHсифъ: пригони1те скоты2 вaшz, и3 дaмъ вaмъ хлёбы за скоты2 вaшz, ѓще скончaсz сребро2 вaше. |
|
17
|
17
|
| І приганяли вони до Йосифа худобу свою; і давав їм Йосиф хліб за коней, і за отари дрібної худоби, і за стада великої худоби, і за ослів; і постачав їм хліб у той рік за всю худобу їхню. | Пригнaша же скоты2 сво‰ ко їHсифу, и3 дадE и5мъ їHсифъ хлёбы за к0ни и3 за џвцы, и3 за волы2 и3 за nслы2, и3 прекорми2 и5хъ хлёбами за вс‰ скоты2 и4хъ въ т0мъ лётэ. |
|
18
|
18
|
| І минув цей рік; і прийшли до нього на другий рік і сказали йому: не приховаємо від господаря нашого, що срібло вичерпалося і стада худоби нашої у господаря нашого; нічого не залишилося у нас перед господарем нашим, крім тіл наших і земель наших; | Прeйде же то2 лёто, и3 пріид0ша къ немY во втор0е лёто и3 рек0ша є3мY: да не кaкw поги1бнемъ t господи1на нaшегw; ѓще бо скончaсz сребро2 нaше, и3 и3мёніе и3 скоты2 пред8 тоб0ю, господи1не, и3 не њстaсz нaмъ пред8 господи1номъ нaшимъ, т0чію є3ди1но тёло и3 землS нaша: |
|
19
|
19
|
| для чого нам гинути на очах твоїх, і нам і землям нашим? купи нас і землі наші за хліб, і ми з землями нашими будемо рабами фараону, а ти дай нам насіння, щоб нам бути живими і не вмерти, і щоб не спустошилася земля. | да не ќмремъ u5бо пред8 тоб0ю, и3 землS њпустёетъ, купи2 нaсъ и3 зeмлю нaшу хлёбами: и3 бyдемъ мы2 и3 землS нaша раби2 фараHну: дaждь сёмz, да посёемъ и3 жи1ви бyдемъ, и3 не ќмремъ, и3 землS не њпустёетъ. |
|
20
|
20
|
| І купив Йосиф усю землю Єгипетську для фараона, тому що продали єгиптяни кожен своє поле, бо голод долав їх. І дісталася земля фараону. | И# купи2 їHсифъ всю2 зeмлю є3гЂпетскую фараHну: продaша бо є3гЂптzне зeмлю свою2 фараHну, и4бо њдолЁ и5мъ глaдъ: и3 бhсть землS фараHну. |
|
21
|
21
|
| І зробив він народ рабами від одного кінця Єгипту до іншого. | И# лю1ди пораб0ти є3мY въ рабы6, t крaz предBлъ є3гЂпетскихъ дaже до краeвъ, |
|
22
|
22
|
| Тільки землі жерців не купив [Йосиф], тому що жерцям від фараона виділена була ділянка, і вони годувалися зі своєї ділянки, яку дав їм фараон; тому і не продали землі своєї. | кромЁ земли2 жрeческіz т0кмw, тоs бо не купи2 їHсифъ: даsніемъ бо дадE въ дaръ жерцє1мъ фараHнъ, и3 kдsху даsніе, є4же дадE и5мъ фараHнъ: сегw2 рaди не продaша земли2 своеS. |
|
23
|
23
|
| І сказав Йосиф народу: ось, я купив тепер для фараона вас і землю вашу; ось вам насіння, і засівайте землю; | Речe же їHсифъ всBмъ є3гЂптzнwмъ: сE, купи1хъ вaсъ и3 зeмлю вaшу днeсь фараHну: возми1те себЁ сёмена и3 сёйте на земли2: |
|
24
|
24
|
| коли будуть жнива, віддавайте п’яту частину фараону, а чотири частини залишаться вам на засівання поля, на прогодування вам і тим, хто в домах ваших, і на їжу дітям вашим. | и3 бyдутъ плоды2 є3S, и3 да дaсте пsтую чaсть фараHну, четhри же ч†сти бyдутъ вaмъ самBмъ въ сёмена земли2 и3 на препитaніе вaмъ и3 всBмъ сyщымъ въ домёхъ вaшихъ. |
|
25
|
25
|
| Вони сказали: ти врятував нам життя; нехай знайдемо милість в очах господаря нашого і нехай будемо рабами фараона. | И# рек0ша: њживи1лъ ны2 є3си2, њбрэт0хомъ благодaть пред8 господи1номъ нaшимъ, и3 бyдемъ раби2 фараHну. |
|
26
|
26
|
| І поставив Йосиф за закон землі Єгипетській, навіть до цього дня: п’яту частину давати фараонові, за винятком тільки землі жерців, яка не належала фараонові. | И# ўстaви и5мъ їHсифъ зaповэдь дaже до сегw2 днE на земли2 є3гЂпетстэй пsтую чaсть даsти фараHну, кромЁ земли2 жрeческіz: тA т0чію не бsше фараHнz. |
|
27
|
27
|
| І жив Ізраїль у землі Єгипетській, у землі Гесем, і володіли вони нею, і плодилися, і дуже розмножились. | Всели1сz же ї}ль въ земли2 є3гЂпетстэй, на земли2 гесeмъ, и3 наслёдствоваше ю5: и3 возраст0ша, и3 ўмн0жишасz ѕэлw2. |
|
28
|
28
|
| І жив Яків у землі Єгипетській сімнадцять років; і було днів Якова, років життя його, сто сорок сім років. | Поживe же їaкwвъ въ земли2 є3гЂпетстэй седмьнaдесzть лётъ: и3 бhша днjе ї†кwвли лётъ жи1зни є3гw2, сто2 четhредесzть сeдмь лётъ. |
|
29
|
29
|
| І прийшов час Ізраїлю померти, і покликав він сина свого Йосифа і сказав йому: якщо я знайшов благовоління в очах твоїх, поклади руку твою під стегно моє і клянись, що ти зробиш мені милість і правду, не поховаєш мене в Єгипті, | Прибли1жишасz же днjе ї}лю є4же ўмрeти, и3 призвA сhна своего2 їHсифа и3 речE є3мY: ѓще њбрэт0хъ благодaть пред8 тоб0ю, подложи2 рyку твою2 под8 стегно2 моE и3 сотвори1ши надо мн0ю ми1лость и3 и4стину, є4же не погребсти2 менE во є3гЂптэ, |
|
30
|
30
|
| щоб мені лягти з батьками моїми; винесеш мене з Єгипту і поховаєш мене в їхній гробниці. Йосиф сказав: зроблю за словом твоїм. | но да почjю со nтцы6 мои1ми: и3 и3знесeши мS и3з8 є3гЂпта, и3 погребeши мS во гр0бэ и4хъ. Џнъ же речE: ѓзъ сотворю2 по словеси2 твоемY. |
|
31
|
31
|
| І сказав: клянися мені. І клявся йому. І поклонився Ізраїль до узголів’я постелі*. | Речe же: клени1сz мнЁ. И# клsтсz є3мY. И# поклони1сz ї}ль на конeцъ [вeрхъ] жезлA є3гw2. |
