Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 22

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Глава 22	Глава́ к҃в

1	1
Тоді Ісус покликав коліно Рувимове, Гадове і половину коліна Манассіїного і сказав їм:	Тогда̀ созва̀ і҆исꙋ́съ сы́ны рꙋви̑мли и҆ сы́ны га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина, и҆ речѐ и҆̀мъ:
2	2
ви виконали все, що повелів вам Мойсей, раб Господній, і слухалися слів моїх в усьому, що я наказував вам;	вы̀ слы́шасте всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да ва́мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень, и҆ послꙋ́шасте гла́са моегѡ̀, по всемꙋ̀ є҆ли̑ка заповѣ́дахъ ва́мъ:
3	3
ви не залишали братів своїх упродовж багатьох днів до цього дня і виконали, що належало виконати за повелінням Господа, Бога вашого:	не ѡ҆ста́висте бра́тїи ва́шеѧ въ сїѧ̑ дни̑ и҆ мно́жайшыѧ, да́же до днѐ сегѡ̀: сохрани́сте за́повѣдь гдⷭ҇а бг҃а ва́шегѡ:
4	4
нині Господь, Бог ваш, заспокоїв братів ваших, як говорив їм; отже, поверніться і підіть у намети ваші, в землю вашого володіння, яку дав вам Мойсей, раб Господній, за Йорданом;	нн҃ѣ же оу҆поко́и гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ бра́тїю ва́шꙋ, ꙗ҆́коже речѐ и҆̀мъ: нн҃ѣ оу҆̀бо возврати́вшесѧ ѿиди́те въ до́мы ва́шѧ и҆ въ зе́млю ѡ҆бдержа́нїѧ ва́шегѡ, ю҆́же дадѐ ва́мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на:
5	5
тільки намагайтеся старанно виконувати заповіді і закон, який заповідав вам Мойсей, раб Господній: любити Господа Бога вашого, ходити всіма путями Його, зберігати заповіді Його, приліплятися до Нього і служити Йому всім серцем вашим і всією душею вашою.	но сохрани́те ѕѣлѡ̀ твори́ти за́пѡвѣди и҆ зако́нъ, є҆го́же заповѣ́да ва́мъ мѡѷсе́й ра́бъ гдⷭ҇ень, люби́ти гдⷭ҇а бг҃а ва́шего и҆ ходи́ти во всѣ́хъ пꙋте́хъ є҆гѡ̀, храни́ти за́пѡвѣди є҆гѡ̀ и҆ прилѣжа́ти є҆мꙋ̀ и҆ слꙋжи́ти є҆мꙋ̀ ѿ всегѡ̀ се́рдца ва́шегѡ и҆ ѿ всеѧ̀ дꙋшѝ ва́шеѧ.
6	6
Потім Ісус благословив їх і відпустив їх, і вони розійшлися по наметах своїх.	И҆ благослови́въ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ: и҆ ѿидо́ша въ до́мы своѧ̑.
7	7
Одній половині коліна Манассіїного дав Мойсей наділ у Васані, а другій половині його дав Ісус наділ з братами його по цей бік Йордану на захід. І коли відпускав їх Ісус у намети їхні і благословив їх,	И҆ полꙋ̀ (пле́мене) манассі́инꙋ дадѐ мѡѷсе́й (ѡ҆бдержа́нїе) въ васа́нѣ, и҆ полови́нѣ дадѐ і҆исꙋ́съ съ бра́тїею и҆́хъ оу҆ і҆ѻрда́на къ мо́рю. И҆ є҆гда̀ ѿпꙋстѝ и҆̀хъ і҆исꙋ́съ въ до́мы и҆́хъ, и҆ благословѝ и҆̀хъ:
8	8
то сказав їм: з великим багатством повертаєтеся ви в намети ваші, з безліччю худоби, зі сріблом, із золотом, з міддю і з залізом, і з безліччю одягу; розділіть же здобич, узяту у ворогів ваших, із братами своїми.	и҆ со и҆мѣ́нїемъ мно́гимъ ѿидо́ша въ до́мы своѧ̑: и҆ скоты̀ мнѡ́ги ѕѣлѡ̀, и҆ сребро̀ и҆ зла́то, и҆ мѣ́дь и҆ желѣ́зо, и҆ ри̑зы мнѡ́ги ѕѣлѡ̀, и҆ раздѣли́ша плѣ́нъ врагѡ́въ свои́хъ съ бра́тїею свое́ю.
9	9
І повернулися, і пішли сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного від синів Ізраїлевих із Силома, що в землі Ханаанській, щоб іти в землю Галаад, у землю свого володіння, яку одержали у володіння за повелінням Господнім, даним через Мойсея.	И҆ возврати́вшесѧ ѿидо́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, ѿ силѡ́ма землѝ ханаа́ни, ѿитѝ въ зе́млю галаа́дскꙋ, въ зе́млю ѡ҆бдержа́нїѧ своегѡ̀, ю҆́же наслѣ́диша по повелѣ́нїю гдⷭ҇ню рꙋко́ю мѡѷсе́овою.
10	10
Прийшовши в околиці Йордану, що в землі Ханаанській, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили там біля Йордану жертовник, жертовник великий на вигляд.	И҆ прїидо́ша въ галїлѡ́ѳъ і҆ѻрда́нскъ, и҆́же є҆́сть въ землѝ ханаа́ни: и҆ созда́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина та́мѡ ѻ҆лта́рь оу҆ і҆ѻрда́на, ѻ҆лта́рь вели́къ є҆́же ви́дѣти.
11	11
І почули сини Ізраїлеві, що говорять: ось, сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного спорудили жертовник на землі Ханаанській, в околицях Йордану, навпроти синів Ізраїлевих.	И҆ оу҆слы́шаша сы́нове і҆и҃лєвы глаго́лющихъ: сѐ, созда́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина ѻ҆лта́рь оу҆ предѣ́лѡвъ землѝ ханаа́ни, въ галїлѡ́ѳѣ оу҆ і҆ѻрда́на ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ.
12	12
Коли почули це сини Ізраїлеві, то зібралася вся громада синів Ізраїлевих біля Силома, щоб іти проти них війною.	И҆ оу҆слы́шаша сы́нове і҆и҃лєвы, и҆ собра́шасѧ всѝ сы́нове і҆и҃лєвы въ силѡ́нъ, є҆́же возше́дше воева́ти и҆̀хъ.
13	13
Втім, сини Ізраїлеві перше послали до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаадську Финеєса, сина Єлеазара, священика,	И҆ посла́ша сы́нове і҆и҃лєвы къ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ къ сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ къ полꙋпле́мени манассі́инꙋ въ зе́млю галаа́дскꙋ фїнее́са сы́на є҆леаза́ра, сы́на а҆арѡ́на жерца̀,
14	14
і з ним десять начальників, по начальнику покоління від усіх колін Ізраїлевих; кожен з них був начальником покоління в тисячах Ізраїлевих.	и҆ де́сѧть кнѧзе́й съ ни́мъ: кнѧ́зь є҆ди́нъ ѿ до́мꙋ ѻ҆те́чества, ѿ всѣ́хъ племе́нъ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ: мꙋ́жїе кнѧ̑зи домѡ́въ ѻ҆те́чествъ и҆́хъ, и҆̀же сꙋ́ть тысѧщенача́лницы і҆и҃лєвы.
15	15
І прийшли вони до синів Рувимових і до синів Гадових і до половини коліна Манассіїного в землю Галаад і говорили з ними і сказали:	И҆ прїидо́ша къ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ къ сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ къ полꙋпле́мени манассі́инꙋ въ зе́млю галаа́довꙋ, и҆ рѣ́ша къ ни̑мъ, глаго́люще:
16	16
так говорить уся громада Господня: що це за злочин зробили ви перед [Господом] Богом Ізраїлевим, відступивши нині від Господа [Бога Ізраїлевого], спорудивши собі жертовник і повставши нині проти Господа?	сїѧ̑ глаго́летъ ве́сь со́нмъ гдⷭ҇ень: ко́е прегрѣше́нїе сїѐ, и҆́мже согрѣши́сте пред̾ гдⷭ҇емъ бг҃омъ і҆и҃левымъ, ѿврати́тисѧ дне́сь ѿ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, созда́вше себѣ̀ тре́бище, є҆́же ѿстꙋ́пникѡмъ ва́мъ бы́ти дне́сь ѿ гдⷭ҇а;
17	17
Хіба мало для нас беззаконня Фегорового, від якого ми не очистилися до цього дня і за яке вражена була громада Господня?	є҆да̀ ма́лъ ва́мъ грѣ́хъ фогѡ́ровъ, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆чи́стихомсѧ ѿ негѡ̀ да́же до сегѡ̀ днѐ; и҆ бы́сть ꙗ҆́зва въ со́нмѣ гдⷭ҇ни:
18	18
А ви відступаєте сьогодні від Господа! Сьогодні ви повстаєте проти Господа, а завтра прогнівається [Господь] на всю громаду Ізраїлеву;	и҆ вы̀ ѿврати́стесѧ дне́сь ѿ гдⷭ҇а: и҆ бꙋ́детъ є҆гда̀ ѿстꙋ́пите дне́сь ѿ гдⷭ҇а, и҆ заꙋ́тра на все́мъ і҆и҃ли бꙋ́детъ гнѣ́въ гдⷭ҇ень:
19	19
якщо ж земля вашого володіння здається вам нечистою, то перейдіть у землю володіння Господнього, в якій знаходиться скинія Господня, візьміть наділ серед нас, але не повставайте проти Господа і проти нас не повставайте, споруджуючи собі жертовник, крім жертовника Господа, Бога нашого;	и҆ нн҃ѣ а҆́ще мала̀ ва́мъ землѧ̀ ѡ҆бдержа́нїѧ ва́шегѡ, прейди́те вы̀ въ зе́млю ѡ҆бдержа́нїѧ гдⷭ҇нѧ, и҆дѣ́же пребыва́етъ ски́нїѧ гдⷭ҇нѧ, и҆ наслѣ́дите средѣ̀ на́съ, и҆ не бꙋ́дите ѿстꙋ̑пницы ѿ гдⷭ҇а, и҆ ѿ на́съ не ѿстꙋпи́те, за є҆́же созда́ти ва́мъ тре́бище кромѣ̀ ѻ҆лтарѧ̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ:
20	20
чи не один Ахан, син Зари, вчинив злочин, узявши з заклятого, а гнів був на всю громаду Ізраїлеву? не один він умер за своє беззаконня.	не се́ ли а҆ха́ръ сы́нъ зара́новъ прегрѣше́нїемъ прегрѣшѝ ѿ проклѧ́тїѧ, и҆ бы́сть на ве́сь со́нмъ і҆и҃левъ гнѣ́въ; а҆́ще и҆ є҆ди́нъ бѧ́ше, но не є҆ди́нъ оу҆́мре грѣхо́мъ свои́мъ.
21	21
Сини Рувимові і сини Гадові і половина коліна Манассіїного у відповідь на це говорили начальникам тисяч Ізраїлевих:	И҆ ѿвѣща́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина, и҆ рѣ́ша тысѧщенача́лникѡмъ і҆и҃лєвымъ, глаго́люще:
22	22
Бог богів Господь, Бог богів Господь, Він знає, і Ізраїль нехай знає! Якщо ми повстаємо і відступаємо від Господа, то нехай не пощадить нас Господь у цей день!	бг҃ъ бг҃ъ, гдⷭ҇ь є҆́сть, и҆ бг҃ъ бг҃ъ гдⷭ҇ь са́мъ вѣ́сть, и҆ і҆и҃ль са́мъ позна́етъ, а҆́ще во ѿстꙋпле́нїи прегрѣши́хомъ пред̾ гдⷭ҇емъ, да не и҆зба́витъ на́съ во дне́шнїй де́нь:
23	23
Якщо ми спорудили жертовник для того, щоб відступити від Господа [Бога нашого], і для того, щоб приносити на ньому всепалення і приношення хлібне і щоб робити на ньому жертви мирні, то нехай стягне Сам Господь!	и҆ а҆́ще созда́хомъ себѣ̀ тре́бище, є҆́же ѿстꙋпи́ти на́мъ ѿ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, и҆лѝ вознестѝ на́мъ на́нь же́ртвꙋ всесожже́нїй, и҆лѝ є҆́же сотвори́ти на не́мъ же́ртвꙋ спасе́нїѧ, са́мъ гдⷭ҇ь взы́щетъ:
24	24
Але ми зробили це через побоювання, щоб у майбутні часи не сказали ваші сини нашим синам: «що вам до Господа Бога Ізраїлевого!	но ра́ди благоговѣ́нїѧ глаго́ла сотвори́хомъ сїѐ, глаго́люще: да не рекꙋ́тъ заꙋ́тра ча̑да ва̑ша ча́дѡмъ на́шымъ, глаго́люще: что̀ ва́мъ и҆ гдⷭ҇еви бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ;
25	25
Господь поставив межею між нами і вами, сини Рувимові і сини Гадові, Йордан: немає вам частки у Господі». Таким чином ваші сини не допустили б наших синів шанувати Господа.	и҆ предѣ́лы поста́ви гдⷭ҇ь междꙋ̀ ва́ми и҆ на́ми, сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы, і҆ѻрда́нъ, и҆ нѣ́сть ва́мъ ча́сти гдⷭ҇ни: и҆ ѿчꙋждѧ́тъ сы́нове ва́ши сынѡ́въ на́шихъ, ꙗ҆́кѡ да не слꙋ́жатъ гдⷭ҇ꙋ:
26	26
Тому ми сказали: спорудимо собі жертовник не для всепалення і не для жертв,	и҆ реко́хомъ сотвори́ти си́це, є҆́же созда́ти тре́бище сїѐ, не приноше́нїй ра́ди, нижѐ же́ртвъ ра́ди,
27	27
але щоб він між нами і вами, між наступними родами нашими, був свідком, що ми можемо служити Господу всепаленнями нашими і жертвами нашими і подяками нашими, і щоб у майбутній час не сказали ваші сини синам нашим: «немає вам частки у Господі».	но да бꙋ́детъ свидѣ́телство сїѐ междꙋ̀ ва́ми и҆ на́ми и҆ междꙋ̀ рѡ́ды на́шими по на́съ, є҆́же слꙋжи́ти слꙋ́жбꙋ гдⷭ҇еви пред̾ ни́мъ въ приноше́нїихъ на́шихъ и҆ въ же́ртвахъ на́шихъ и҆ въ же́ртвахъ спасе́нїй на́шихъ: и҆ да не рекꙋ́тъ ча̑да ва̑ша заꙋ́тра ча́дѡмъ на́шымъ: нѣ́сть ва́мъ ча́сти гдⷭ҇ни.
28	28
Ми говорили: якщо скажуть так нам і родам нашим у майбутній час, то ми скажемо: бачите подобу жертовника Господа, яку зробили батьки наші не для всепалення і не для жертви, але щоб це було свідком між нами і вами [і між синами нашими].	И҆ реко́хомъ: а҆́ще бꙋ́детъ когда̀, и҆ возглаго́лютъ къ на́мъ и҆лѝ къ родѡ́мъ на́шымъ заꙋ́тра и҆ рекꙋ́тъ: зри́те подо́бїе же́ртвенника гдⷭ҇нѧ, є҆го́же сотвори́ша ѻ҆тцы̀ на́ши, не приноше́нїѧ ра́ди, нижѐ же́ртвъ ра́ди, но свидѣ́телство є҆́сть междꙋ̀ на́ми и҆ междꙋ̀ ва́ми и҆ междꙋ̀ сы́ны на́шими:
29	29
Нехай не буде цього, щоб повстати нам проти Господа і відступити нині від Господа, і спорудити жертовник для всепалення і для приношення хлібного і для жертв, крім жертовника Господа Бога нашого, який перед скинією Його.	да не бꙋ́детъ оу҆̀бо на́мъ ѿстꙋпи́ти ѿ гдⷭ҇а, є҆́же ѿврати́тисѧ во дне́шнїй де́нь ѿ гдⷭ҇а, є҆́же сотвори́ти на́мъ же́ртвенникъ приноше́нїємъ и҆ же́ртвамъ саламі́нъ [ми̑рнымъ] и҆ же́ртвѣ спасе́нїѧ, кромѣ̀ ѻ҆лтарѧ̀ гдⷭ҇а бг҃а на́шегѡ, и҆́же є҆́сть пред̾ ски́нїею є҆гѡ̀.
30	30
Финеєс священик, [усі] начальники громади і голови тисяч Ізраїлевих, які були з ним, почувши слова, які говорили сини Рувимові і сини Гадові і сини Манассіїні, схвалили їх.	И҆ оу҆слы́шавше фїнее́съ жре́цъ и҆ всѝ кнѧ̑зи со́нма, и҆ тысѧщенача́лницы і҆и҃лєвы, и҆̀же бы́ша съ ни́мъ, словеса̀ сїѧ̑, ꙗ҆̀же глаго́лаша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ полпле́мене манассі́ина, и҆ оу҆го́дно и҆̀мъ бы́сть сїѐ.
31	31
І сказав Финеєс, син Єлеазара, священик, синам Рувимовим і синам Гадовим і синам Манассіїним: сьогодні ми довідалися, що Господь серед нас, що ви не зробили перед Господом злочину цього; тепер ви визволили синів Ізраїля від руки Господньої.	И҆ речѐ фїнее́съ жре́цъ сынѡ́мъ рꙋви̑млимъ и҆ сынѡ́мъ га́дѡвымъ и҆ полꙋпле́мени манассі́инꙋ: дне́сь позна́хомъ, ꙗ҆́кѡ съ на́ми є҆́сть гдⷭ҇ь, и҆̀же не погрѣши́сте пред̾ гдⷭ҇емъ прегрѣше́нїѧ, но дне́сь и҆зба́висте сы́ны і҆и҃лєвы ѿ рꙋкѝ гдⷭ҇ни.
32	32
І повернувся Финеєс, син Єлеазара, священик, і начальники від синів Рувимових і від синів Гадових [і від половини коліна Манассіїного] у землю Ханаанську до синів Ізраїлевих і принесли їм відповідь.	И҆ возврати́сѧ фїнее́съ жре́цъ и҆ кнѧ̑зи ѻ҆те́чествъ ѿ сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ ѿ сынѡ́въ га́довыхъ и҆ ѿ полꙋпле́мене манассі́ина ѿ землѝ галаа́довы въ зе́млю ханаа́ню къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ: и҆ ѿвѣща́ша и҆̀мъ словеса̀ сїѧ̑.
33	33
І сини Ізраїлеві схвалили це, і благословили сини Ізраїлеві Бога і не думали більше йти проти них війною, щоб розорити землю, на якій жили сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного].	И҆ оу҆го́дно бы́сть сло́во сїѐ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, и҆ благослови́ша бг҃а сы́нове і҆и҃лєвы и҆ реко́ша: ктомꙋ̀ да не и҆зы́демъ къ ни̑мъ на бра́нь потреби́ти зе́млю сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ сынѡ́въ га́довыхъ и҆ полꙋпле́мене манассі́ина. И҆ всели́шасѧ на не́й.
34	34
І назвали сини Рувимові і сини Гадові [і половина коліна Манассіїного] жертовник: Ед^, тому що, сказали вони*, він свідок між нами, що Господь є Бог наш.	И҆ наречѐ і҆исꙋ́съ тре́бище сынѡ́въ рꙋви́млихъ и҆ сынѡ́въ га́довыхъ и҆ полꙋпле́мене манассі́ина и҆ речѐ: ꙗ҆́кѡ свидѣ́нїе є҆́сть междꙋ̀ и҆́ми, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь бг҃ъ бг҃ъ и҆́хъ є҆́сть.

← Глава 21

Глава 23 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт