|
Глава 4
|
Глава́ д҃
|
|
1
|
1
|
| Коли весь народ перейшов через Йордан, Господь сказав Ісусові: | И҆ є҆гда̀ сконча́ша всѝ лю́дїе преходѧ́ще і҆ѻрда́нъ, и҆ речѐ гдⷭ҇ь къ і҆исꙋ́сꙋ, гл҃ѧ: |
|
2
|
2
|
| візьміть собі з народу дванадцять чоловік, по одній людині з коліна, | поимѝ двана́десѧть мꙋже́й ѿ люді́й, мꙋ́жа є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене, |
|
3
|
3
|
| і дайте їм повеління і скажіть: візьміть собі звідси, із середини Йордану, де стояли ноги священиків нерухомо, дванадцять каменів, і перенесіть їх із собою, і покладіть їх на ночівлі, де будете ночувати в цю ніч. | повелѝ и҆̀мъ, глаго́лѧ: возми́те ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, и҆дѣ́же стоѧ́ша но́зи жре́честїи, гото́выхъ двана́десѧть ка́меней, и҆ и҆зне́сше ѧ҆̀ съ собо́ю, положи́те въ полцѣ̀ ва́шемъ, и҆дѣ́же ста́нете та́мѡ въ нощѝ. |
|
4
|
4
|
| Ісус покликав дванадцять чоловіків, яких призначив із синів Ізраїлевих, по одній людині з коліна, | И҆ призва́въ і҆исꙋ́съ двана́десѧть мꙋже́й сла́вныхъ ѿ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, є҆ди́наго ѿ коегѡ́ждо пле́мене, речѐ и҆̀мъ: |
|
5
|
5
|
| і сказав їм Ісус: підіть перед ковчегом Господа Бога вашого на середину Йордану і [візьміть звідти і] покладіть на плече своє кожен по одному каменю, за числом колін синів Ізраїлевих, | и҆ди́те предо мно́ю пред̾ лице́мъ гдⷭ҇нимъ въ среди́нꙋ і҆ѻрда́на: и҆ взе́мъ ѿтꙋ́дꙋ кі́йждо ка́мень є҆ди́нъ да возложи́тъ на ра́мена своѧ̑, по числꙋ̀ племе́нъ (сынѡ́въ) і҆и҃левыхъ: |
|
6
|
6
|
| щоб вони були у вас знаменням [що лежить завжди]; коли запитають вас у наступний час сини ваші і скажуть: «для чого у вас ці камені?», | да бꙋ́дꙋтъ ва́мъ сі́и въ зна́менїе посредѣ̀ ва́съ лежа́ще всегда̀, да є҆гда̀ вопро́ситъ тебѐ оу҆́трѡ сы́нъ тво́й, глаго́лѧ: что̀ сꙋ́ть ка́менїе сїѐ ва́мъ; |
|
7
|
7
|
| ви скажете їм: «у пам’ять того, що вода Йордану розділилася перед ковчегом завіту Господа [всієї землі]; коли він переходив через Йордан, тоді вода Йордану розділилася»; таким чином камені ці будуть [у вас] для синів Ізраїлевих пам’ятником навік. | и҆ ты̀ возвѣсти́ши сы́нꙋ твоемꙋ̀, глаго́лѧ: ꙗ҆́кѡ ѡ҆скꙋдѣ̀ і҆ѻрда́нъ рѣка̀ ѿ лица̀ кївѡ́та завѣ́та гдⷭ҇а всеѧ̀ землѝ, є҆гда̀ прехожда́ше є҆го̀, и҆ и҆зсѧ́че вода̀ і҆ѻрда́нова: и҆ бꙋ́дꙋтъ ва́мъ ка́менїе сїѐ въ па́мѧть сынѡ́въ і҆и҃левыхъ да́же до вѣ́ка. |
|
8
|
8
|
| І зробили сини Ізраїлеві так, як наказав Ісус: взяли дванадцять каменів з Йордану, як говорив Господь Ісусові, за числом колін синів Ізраїлевих, і перенесли їх із собою на ночівлю, і поклали їх там. | И҆ сотвори́ша та́кѡ сы́нове і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ: и҆ взе́мше двана́десѧть ка́меней ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, ꙗ҆́коже заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ въ сконча́нїи прехожде́нїѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ, и҆ принесо́ша и҆̀хъ съ собо́ю въ по́лкъ, и҆ положи́ша и҆̀хъ та́мѡ. |
|
9
|
9
|
| І [інші] дванадцять каменів поставив Ісус серед Йордану на місці, де стояли ноги священиків, які несли ковчег завіту [Господнього]. Вони там і до цього дня. | Поста́ви же і҆исꙋ́съ и҆ дрꙋгі̑ѧ двана́десѧть ка́меней въ са́мѣмъ і҆ѻрда́нѣ на мѣ́стѣ, и҆дѣ́же стоѧ́хꙋ но́зи жерцє́въ воздвиза́ющихъ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ сꙋ́ть та́мѡ да́же до сегѡ̀ днѐ. |
|
10
|
10
|
| Священики, які несли ковчег [завіту Господнього], стояли серед Йордану, доки не було закінчене [Ісусом] усе, що Господь повелів Ісусові сказати народу, — так, як заповідав Мойсей Ісусові; а народ тим часом поспіхом переходив. | Стоѧ́хꙋ же жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ во і҆ѻрда́нѣ, до́ндеже сконча̀ і҆исꙋ́съ всѧ̑, є҆ли̑ка заповѣ́да гдⷭ҇ь і҆исꙋ́сꙋ повѣ́дати лю́демъ, по всѣ̑мъ, є҆ли̑ка заповѣ́да мѡѷсе́й і҆исꙋ́сꙋ: и҆ потща́шасѧ лю́дїе, и҆ преидо́ша. |
|
11
|
11
|
| Коли весь народ перейшов [Йордан], тоді перейшов і ковчег [завіту] Господнього, і священики перед народом; | И҆ бы́сть є҆гда̀ сконча́ша всѝ лю́дїе преходи́ти (і҆ѻрда́нъ), пре́йде и҆ кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ, и҆ ка́менїе [Вмѣ́стѡ ка́менїе во и҆ны́хъ гре́ческихъ жерцы̀.] пред̾ ни́ми. |
|
12
|
12
|
| і сини Рувима і сини Гада і половина коліна Манассіїного перейшли озброєними попереду синів Ізраїлевих, як говорив їм Мойсей. | И҆ преидо́ша сы́нове рꙋви̑мли и҆ сы́нове га́дѡвы и҆ по́лъ пле́мене манассі́ина оу҆стрѡ́ены пред̾ сынмѝ і҆и҃лєвы, ꙗ҆́коже заповѣ́да и҆̀мъ мѡѷсе́й: |
|
13
|
13
|
| Близько сорока тисяча озброєних на війну перейшло перед Господом на рівнини Єрихонські, щоб воювати. | четы́редесѧть ты́сѧщъ воѡрꙋже́ни на ра́ть преидо́ша пред̾ гдⷭ҇емъ на бра́нь ко гра́дꙋ і҆ерїхѡ́нꙋ. |
|
14
|
14
|
| У той день прославив Господь Ісуса перед очима всього Ізраїля і стали боятися його, як боялися Мойсея, в усі дні життя його. | Въ то́й де́нь возвели́чи гдⷭ҇ь і҆исꙋ́са пред̾ всѣ́мъ ро́домъ і҆и҃левымъ: и҆ боѧ́хꙋсѧ є҆гѡ̀, ꙗ҆́коже боѧ́хꙋсѧ мѡѷсе́а, є҆ли́ко вре́мѧ поживѐ. |
|
15
|
15
|
| І сказав Господь Ісусові, говорячи: | И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко і҆исꙋ́сꙋ, гл҃ѧ: |
|
16
|
16
|
| накажи священикам, які несуть ковчег одкровення, вийти з Йордану. | заповѣ́ждь жерцє́мъ, воздвиза́ющымъ кївѡ́тъ завѣ́та свидѣ́нїѧ, и҆зстꙋпи́ти и҆з̾ і҆ѻрда́на. |
|
17
|
17
|
| Ісус наказав священикам і сказав: вийдіть з Йордану. | И҆ заповѣ́да і҆исꙋ́съ жерцє́мъ, глаго́лѧ: и҆зыди́те и҆з̾ і҆ѻрда́на. |
|
18
|
18
|
| І коли священики, які несли ковчег завіту Господнього, вийшли з Йордану, то, лиш тільки стопи ніг їхніх ступили на сушу, вода Йордану потекла по своєму місцю і пішла, як вчора і третього дня, вище всіх берегів своїх. | И҆ бы́сть є҆гда̀ и҆зыдо́ша жерцы̀ воздвиза́ющїи кївѡ́тъ завѣ́та гдⷭ҇нѧ ѿ среды̀ і҆ѻрда́на, и҆ поста́виша но́ги на сꙋ́сѣ, и҆ оу҆стреми́сѧ вода̀ і҆ѻрда́нова на мѣ́сто и҆ по́йде ꙗ҆́коже вчера̀ и҆ тре́тїѧгѡ днѐ по всемꙋ̀ кра́ю. |
|
19
|
19
|
| І вийшов народ з Йордану в десятий день першого місяця і поставив стан у Галгалі, на східній стороні Єрихона. | И҆ лю́дїе взыдо́ша ѿ і҆ѻрда́на въ десѧ́тый де́нь пе́рвагѡ мцⷭ҇а: и҆ ѡ҆полчи́шасѧ сы́нове і҆и҃лєвы въ галга́лѣхъ на странѣ̀, ꙗ҆́же на восто́къ со́лнца ѿ і҆ерїхѡ́на. |
|
20
|
20
|
| І дванадцять каменів, які взяли вони з Йордану, Ісус поклав у Галгалі | И҆ двана́десѧть ка́мєнїѧ сїѧ̑, ꙗ҆̀же взѧ̀ ѿ і҆ѻрда́на, поста́ви і҆исꙋ́съ въ галга́лѣхъ, и҆ речѐ къ сынѡ́мъ і҆и҃лєвымъ, глаго́лѧ: |
|
21
|
21
|
| і сказав синам Ізраїлевим: коли запитають у наступний час сини ваші батьків своїх: «що означають ці камені?», | є҆гда̀ вопро́сѧтъ ва́съ сы́нове ва́ши, глаго́люще: что̀ сꙋ́ть ка́менїе сїѐ; |
|
22
|
22
|
| скажіть синам вашим: «Ізраїль перейшов через Йордан цей по суші», | возвѣсти́те сынѡ́мъ ва́шымъ: ꙗ҆́кѡ по сꙋ́хꙋ пре́йде і҆и҃ль і҆ѻрда́нъ се́й, |
|
23
|
23
|
| бо Господь Бог ваш висушив води Йордану для вас, доки ви не перейшли його, так само, як Господь Бог ваш зробив з Червоним морем, яке висушив [Господь, Бог ваш,] перед нами, доки ми не перейшли його, | и҆зсꙋши́вшꙋ гдⷭ҇ꙋ бг҃ꙋ ва́шемꙋ во́дꙋ і҆ѻрда́ню пред̾ ни́ми, до́ндеже преидо́ша, ꙗ҆́коже сотворѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ чермно́мꙋ мо́рю, є҆́же и҆зсꙋшѝ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ пред̾ ва́ми, до́ндеже преидо́хомъ: |
|
24
|
24
|
| щоб усі народи землі знали, що рука Господня сильна, і щоб ви боялися Господа Бога вашого в усі дні. | да оу҆вѣ́дѧтъ всѝ ꙗ҆зы́цы земні́и, ꙗ҆́кѡ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ крѣпка̀ є҆́сть, и҆ вы̀ да чте́те гдⷭ҇а бг҃а ва́шего во всѧ́кое вре́мѧ. |
Категорії
Контакти
Співпраця: admin.vira@ukr.net
Наші Телеграм-канали:
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.