|
Глава 23
|
Глава 23
|
|
1
|
1
|
|
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
|
(Зач. 110) И воста́вше все́ мно́жество и́хъ, ведо́ша Єго́ къ Піла́ту.
|
|
2
|
2
|
|
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
|
Нача́ша же На́нь ва́дити, глаго́люще: Сего́ обрѣто́хомъ развраща́юща язы́къ на́шъ и возбраня́юща ке́сареви да́нь дая́ти, глаго́люща Себе́ Христа́ Царя́ бы́ти.
|
|
3
|
3
|
|
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
|
Піла́тъ же вопроси́ Єго́, глаго́ля: Ты́ ли єси́ Ца́рь Іуде́омъ? О́нъ же отвѣща́въ рече́ єму́: ты́ глаго́леши.
|
|
4
|
4
|
|
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
|
Піла́тъ же рече́ ко архієре́омъ и наро́ду: нико́єяже обрѣта́ю вины́ въ человѣ́цѣ Се́мъ.
|
|
5
|
5
|
|
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
|
Они́ же крѣпля́хуся глаго́люще, я́ко развраща́єтъ лю́ди, учя́ по все́и Іуде́и, наче́нъ от Галіле́и до здѣ́.
|
|
6
|
6
|
|
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
|
Піла́тъ же слы́шавъ Галіле́ю, вопроси́, а́ще человѣ́къ Галіле́анинъ є́сть?
|
|
7
|
7
|
|
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
|
И разумѣ́въ, я́ко от о́бласти И́родовы є́сть, посла́ Єго́ ко И́роду, су́щу и тому́ во Ієрусали́мѣ въ ты́я дни́.
|
|
8
|
8
|
|
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
|
И́родъ же ви́дѣвъ Іису́са ра́дъ бы́сть зѣло́: бѣ́ бо жела́я от мно́га вре́мене ви́дѣти Єго́, зане́ слы́шаше мно́га о Не́мъ: и надѣ́яшеся зна́меніє нѣ́коє ви́дѣти от Него́ быва́ємо.
|
|
9
|
9
|
|
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
|
Вопроша́ше же Єго́ словесы́ мно́гими: О́нъ же ничесо́же отвѣщава́ше єму́.
|
|
10
|
10
|
|
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
|
Стоя́ху же архієре́є и кни́жницы, прилѣ́жно ва́дяще На́нь.
|
|
11
|
11
|
|
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
|
Укори́въ же Єго́ И́родъ съ во́и свои́ми и поруга́вся, обо́лкъ Єго́ въ ри́зу свѣ́тлу, возврати́ Єго́ къ Піла́ту.
|
|
12
|
12
|
|
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
|
Бы́ста же дру́га И́родъ же и Піла́тъ въ то́й де́нь съ собо́ю: пре́жде бо бѣ́ста вражду́ иму́ща между́ собо́ю.
|
|
13
|
13
|
|
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
|
Піла́тъ же созва́въ архієре́и и кня́зи и лю́ди,
|
|
14
|
14
|
|
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
|
рече́ къ ни́мъ: приведо́сте ми́ Человѣ́ка Сего́, я́ко развраща́юща лю́ди: и се́ а́зъ предъ ва́ми истяза́въ, ни єди́ныя же обрѣта́ю въ Человѣ́цѣ Се́мъ вины́, я́же На́нь ва́дите:
|
|
15
|
15
|
|
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
|
но ни И́родъ: посла́хъ бо Єго́ къ нему́, и се́ ничто́же досто́йно сме́рти сотворе́но є́сть о Не́мъ:
|
|
16
|
16
|
|
Отже, покаравши Його, відпущу.
|
наказа́въ у́бо Єго́ отпущу́.
|
|
17
|
17
|
|
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
|
Ну́жду же имя́ше на вся́ пра́здники отпуща́ти и́мъ єди́наго.
|
|
18
|
18
|
|
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
|
Возопи́ша же вси́ наро́ди, глаго́люще: возми́ Сего́, отпусти́ же на́мъ Вара́вву.
|
|
19
|
19
|
|
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
|
И́же бѣ́ за нѣ́кую крамо́лу бы́вшую во гра́дѣ и убі́йство вве́рженъ въ темни́цу.
|
|
20
|
20
|
|
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
|
Па́ки же Піла́тъ возгласи́, хотя́ отпусти́ти Іису́са.
|
|
21
|
21
|
|
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
|
Они́ же возглаша́ху, глаго́люще: распни́, распни́ Єго́.
|
|
22
|
22
|
|
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
|
О́нъ же трети́цею рече́ къ ни́мъ: что́ бо зло́ сотвори́ Се́й? Ничесо́же досто́йна сме́рти обрѣто́хъ въ Не́мъ: наказа́въ у́бо Єго́ отпущу́.
|
|
23
|
23
|
|
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
|
Они́ же прилѣжа́ху гла́сы вели́кими, прося́ще Єго́ на распя́тіє: и устоя́ху [превозмога́ху] гла́си и́хъ и архієре́йстіи.
|
|
24
|
24
|
|
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
|
Піла́тъ же посуди́ бы́ти проше́нію и́хъ:
|
|
25
|
25
|
|
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
|
отпусти́ же бы́вшаго за крамолу́ и убі́йство всажде́на въ темни́цу, єго́же проша́ху: Іису́са же предаде́ во́ли и́хъ.
|
|
26
|
26
|
|
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
|
И я́ко поведо́ша Єго́, є́мше Сі́мона нѣ́коєго Кирине́а, гряду́ща съ села́, возложи́ша на́нь кре́стъ, нести́ по Іису́сѣ.
|
|
27
|
27
|
|
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
|
Идя́ше же вослѣ́дъ Єго́ наро́дъ мно́гъ люде́й, и жены́, я́же и пла́кахуся и рыда́ху Єго́.
|
|
28
|
28
|
|
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
|
Обра́щься же къ ни́мъ Іису́съ рече́: дще́ри Ієрусали́мски, не пла́читеся о Мнѣ́, оба́че себе́ пла́чите и ча́дъ ва́шихъ:
|
|
29
|
29
|
|
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
|
я́ко се́ дні́є гряду́тъ, въ ня́же реку́тъ: блаже́ны непло́ды, и утро́бы, я́же не роди́ша, и сосцы́, и́же не дои́ша.
|
|
30
|
30
|
|
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
|
Тогда́ начну́тъ глаго́лати гора́мъ: пади́те на ны́: и холмо́мъ: покры́йте ны́.
|
|
31
|
31
|
|
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
|
Зане́, а́ще въ су́ровѣ дре́вѣ сія́ творя́тъ, въ су́сѣ что́ бу́детъ?
|
|
32
|
32
|
|
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
|
(Зач. 111) Ведя́ху же и и́на два́ злодѣ́я съ Ни́мъ уби́ти.
|
|
33
|
33
|
|
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
|
И єгда́ пріидо́ша на мѣ́сто, нарица́ємоє Ло́бноє, ту́ распя́ша Єго́ и злодѣ́я, о́ваго у́бо о десну́ю, а друга́го ошу́юю.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
|
Іису́съ же глаго́лаше: О́тче, отпусти́ и́мъ: не вѣ́дятъ бо что́ творя́тъ. Раздѣля́юще же ри́зы Єго́, мета́ху жре́бія.
|
|
35
|
35
|
|
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
|
И стоя́ху лю́діє зря́ще. Руга́хуся же и кня́зи съ ни́ми, глаго́люще: ины́я спасе́, да спасе́тъ и Себе́, а́ще То́й є́сть Христо́съ Бо́жій избра́нный.
|
|
36
|
36
|
|
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
|
Руга́хуся же Єму́ и во́ини, приступа́юще и о́цетъ придѣ́юще Єму́,
|
|
37
|
37
|
|
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
|
и глаго́лаху: а́ще Ты́ єси́ Ца́рь Іуде́йскъ, спаси́ся Са́мъ.
|
|
38
|
38
|
|
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
|
Бѣ́ же и написа́ніє напи́сано надъ Ни́мъ писмены́ є́ллинскими и ри́мскими и євре́йскими: Се́й є́сть Ца́рь Іуде́йскъ.
|
|
39
|
39
|
|
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
|
Єди́нъ же от обѣ́шеною злодѣ́ю ху́ляше Єго́, глаго́ля: а́ще Ты́ єси́ Христо́съ, спаси́ Себе́ и на́ю.
|
|
40
|
40
|
|
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
|
Отвѣща́въ же другі́й преща́ше єму́, глаго́ля: ни ли́ ты́ бои́шися Бо́га, я́ко въ то́мже осужде́нъ єси́?
|
|
41
|
41
|
|
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
|
И мы́ у́бо въ пра́вду: досто́йная бо по дѣло́мъ на́ю воспріє́млева: Се́й же ни єди́наго зла́ сотвори́.
|
|
42
|
42
|
|
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
|
И глаго́лаше Іису́сови: помяни́ мя, Го́споди, єгда́ пріи́деши во Ца́рствіи Си́.
|
|
43
|
43
|
|
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
|
И рече́ єму́ Іису́съ: ами́нь глаго́лю тебѣ́, дне́сь со Мно́ю бу́деши въ раи́.
|
|
44
|
44
|
|
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
|
Бѣ́ же ча́съ я́ко шесты́й, и тма́ бы́сть по все́й земли́ до часа́ девя́таго:
|
|
45
|
45
|
|
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
|
и поме́рче со́лнце, и завѣ́са церко́вная раздра́ся посредѣ́.
|
|
46
|
46
|
|
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
|
И возгла́шь гла́сомъ ве́ліимъ Іису́съ, рече́: О́тче, въ ру́цѣ Твои́ предаю́ ду́хъ Мо́й. И сія́ ре́къ и́здше.
|
|
47
|
47
|
|
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
|
Ви́дѣвъ же со́тникъ бы́вшеє, просла́ви Бо́га, глаго́ля: вои́стинну Человѣ́къ Се́й пра́веденъ бѣ́.
|
|
48
|
48
|
|
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
|
И вси́ прише́дшіи наро́ди на позо́ръ се́й, ви́дяще быва́ющая, бію́ще пе́рси своя́ возвраща́хуся.
|
|
49
|
49
|
|
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
|
Стоя́ху же вси́ зна́єміи Єго́ издале́ча, и жены́ спослѣ́дствовавшыя Єму́ от Галіле́и, зря́щя сія́.
|
|
50
|
50
|
|
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
|
И се́, му́жъ и́менемъ Іо́сифъ, совѣ́тникъ сы́й, му́жъ бла́гъ и пра́веденъ,
|
|
51
|
51
|
|
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
|
се́й не бѣ́ приста́лъ совѣ́ту и дѣ́лу и́хъ, от Арімаѳе́а гра́да Іуде́йска, и́же ча́яше и са́мъ Ца́рствія Бо́жія:
|
|
52
|
52
|
|
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
|
се́й присту́пль къ Піла́ту, проси́ тѣлесе́ Іису́сова:
|
|
53
|
53
|
|
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
|
и сне́мъ є́ обви́тъ плащани́цею, и положи́ є́ во гро́бѣ изсѣ́ченѣ, въ не́мже не бѣ́ никто́же никогда́же положе́нъ.
|
|
54
|
54
|
|
День той був п’ятниця, і надходила субота.
|
И де́нь бѣ́ пято́къ, и суббо́та свѣта́ше.
|
|
55
|
55
|
|
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
|
Вслѣ́дъ же ше́дшыя жены́, я́же бя́ху пришли́ съ Ни́мъ от Галіле́и, ви́дѣша гро́бъ, и я́ко положе́но бы́сть тѣ́ло Єго́:
|
|
56
|
56
|
|
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
|
возвра́щшяся же угото́ваша арома́ты и ми́ро: и въ суббо́ту у́бо умолча́ша по за́повѣди.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.