Глава 15
1
Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його.
2
І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними.
3
Але Він розповів їм таку притчу:
4
який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її?
5
І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої.
6
І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену.
7
Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння.
8
Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде,
9
а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму.
10
Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся.
11
Ще сказав: один чоловік мав двох синів.
12
І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно.
13
Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно.
14
Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати.
15
І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней.
16
І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому.
17
Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду;
18
встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою
19
і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх.
20
Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його.
21
Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином.
22
А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги;
23
і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися!
24
Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися.
25
А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі;
26
і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке?
27
Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим.
28
Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його.
29
Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми.
30
Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля.
31
Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє.
32
Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся.
