|
Глава 15
|
|
|
1
|
|
| Всі митарі і грішники наближалися до Нього, щоб послухати Його. | |
|
2
|
|
| І нарікали фарисеї та книжники, кажучи: Він приймає грішників і їсть з ними. | |
|
3
|
|
| Але Він розповів їм таку притчу: | |
|
4
|
|
| який чоловік з вас, маючи сто овець і загубивши одну з них, не залишить дев’яносто дев’ять у пустелі і не йде за загубленою, доки не знайде її? | |
|
5
|
|
| І, знайшовши її, з радістю візьме на плечі свої. | |
|
6
|
|
| І, прийшовши додому, скликає друзів і сусідів, кажучи їм: порадійте зі мною; я знайшов вівцю мою загублену. | |
|
7
|
|
| Кажу вам, що так на небесах більше буде радости за одного грішника, що кається, ніж за дев’яносто дев’ять праведників, які не потребують покаяння. | |
|
8
|
|
| Або яка жінка, маючи десять драхм*, якщо загубить одну драхму, не запалює світильник, і не замітає кімнату, і шукає старанно, доки не знайде, | |
|
9
|
|
| а знайшовши, покличе подруг і сусідок і скаже: порадійте зі мною, бо я знайшла загублену драхму. | |
|
10
|
|
| Такою, кажу вам, буває радість у ангелів Божих за одного грішника, що покаявся. | |
|
11
|
|
| Ще сказав: один чоловік мав двох синів. | |
|
12
|
|
| І сказав молодший з них батькові: батьку, дай мені частину майна, що належить мені. І батько розділив між ними майно. | |
|
13
|
|
| Через кілька днів молодший син, зібравши все, пішов у далекий край і там розтратив своє майно, живучи розпусно. | |
|
14
|
|
| Коли ж він усе розтратив, настав великий голод у тій країні, і він почав бідувати. | |
|
15
|
|
| І пішов, пристав до одного з жителів тієї країни; а той послав його на свої поля пасти свиней. | |
|
16
|
|
| І він радий був насититися стручками, які їли свині, але ніхто не давав йому. | |
|
17
|
|
| Опам’ятавшись, він сказав: скільки наймитів у батька мого мають надлишок хліба, а я вмираю з голоду; | |
|
18
|
|
| встану, піду до батька мого і скажу йому: батьку! Згрішив я перед небом і перед тобою | |
|
19
|
|
| і вже недостойний зватися твоїм сином; прийми мене як одного з наймитів твоїх. | |
|
20
|
|
| Встав і пішов до батька свого. І коли він був ще далеко, батько побачив його і переповнився жалем; побіг і, кинувшись йому на шию, цілував його. | |
|
21
|
|
| Син же сказав йому: батьку! Я згрішив перед небом і перед тобою і вже недостойний зватися твоїм сином. | |
|
22
|
|
| А батько сказав рабам своїм: принесіть найкращий одяг і вдягніть його, і дайте перстень на руку його і взуття на ноги; | |
|
23
|
|
| і приведіть відгодоване теля, і заколіть; будемо їсти і веселитися! | |
|
24
|
|
| Бо син мій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. І почали веселитися. | |
|
25
|
|
| А старший син його був у полі; і коли, повертаючись, наблизився до дому, почув музику та співи та радощі; | |
|
26
|
|
| і, покликавши одного із слуг, запитав: що це таке? | |
|
27
|
|
| Той же сказав йому: брат твій прийшов; і батько твій заколов відгодоване теля, бо прийняв його здоровим. | |
|
28
|
|
| Він розгнівався і не схотів увійти. Батько ж його, вийшовши, кликав його. | |
|
29
|
|
| Але він сказав у відповідь батькові: ось я стільки років служу тобі і ніколи заповіді твоєї не переступав, але ти ніколи не дав мені й козляти, щоб мені повеселитися з друзями моїми. | |
|
30
|
|
| Коли ж цей син твій, що змарнував добро своє з блудницями, прийшов, ти заколов для нього відгодоване теля. | |
|
31
|
|
| Він же сказав йому: сину, ти завжди зі мною, і все моє — твоє. | |
|
32
|
|
| Веселитися ж і радіти треба тому, що брат твій оцей був мертвий і ожив, пропав і знайшовся. |
