Глава 23
1
І піднялася вся громада їхня, і повели Його до Пилата.
2
І почали звинувачувати Його, кажучи: ми знайшли Цього, Який розбещує народ наш і забороняє давати податок кесареві, називаючи Себе Христом Царем.
3
Пилат запитав Його: Ти Цар Юдейський? Він же сказав йому у відповідь: ти кажеш.
4
Пилат сказав первосвященикам і народові: ніякої провини я не знаходжу в Чоловікові Цьому.
5
Але вони наполягали, кажучи, що Він розбещує народ, навчаючи по всій Юдеї, починаючи від Галилеї і аж до цього місця.
6
Пилат, почувши про Галилею, запитав: хіба Він галилеянин?
7
І, довідавшись, що Він з области Іродової, послав Його до Ірода, який у ці дні теж був у Єрусалимі.
8
Ірод же, побачивши Ісуса, дуже зрадів, бо давно вже хотів Його бачити, тому що багато чув про Нього і сподівався побачити від Нього яке-небудь знамення.
9
І ставив Йому багато запитань, але Він нічого не відповідав йому.
10
Первосвященики ж і книжники стояли і наполегливо звинувачували Його.
11
Але Ірод зі своїми воїнами, зневаживши Його і познущавшись з Нього, вдягнув Його у світлий одяг і повернув Його до Пилата.
12
І стали від того дня Ірод і Пилат друзями, бо раніше мали ворожнечу між собою.
13
Пилат же, скликавши первосвящеників і начальників та народ,
14
сказав їм: ви привели до мене Чоловіка Цього, який ніби розбещує народ; і ось я перед вами допитав і не знайшов Чоловіка Цього винним ні в чому з того, в чому ви звинувачуєте Його.
15
Й Ірод теж, бо я послав Його до нього, і нічого, вартого смерти, Він не вчинив.
16
Отже, покаравши Його, відпущу.
17
А йому і треба було заради свята відпустити їм одного в’язня.
18
Але весь народ почав кричати: візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!
19
А той за якийсь вчинений у місті бунт і вбивство був посаджений до в’язниці.
20
Пилат знову підвищив голос, бажаючи відпустити Ісуса.
21
Але вони кричали: розіпни, розіпни Його!
22
Він утретє сказав їм: яке ж зло Він учинив? Я нічого, вартого смерти, не знайшов у Ньому; отже, покаравши Його, відпущу.
23
Але вони продовжували з великим криком вимагати, щоб Він був розп’ятий; і перемогли крики їхні і первосвящеників.
24
І Пилат присудив, щоб було за проханням їхнім.
25
І відпустив їм ув’язненого за бунт і вбивство, якого вони просили; Ісуса ж віддав на їхню волю.
26
І коли повели Його, то, затримавши якогось Симона киринеянина, що йшов з поля, поклали на нього хрест, щоб ніс за Ісусом.
27
І йшло за Ним дуже багато народу і жінок, які плакали і ридали за Ним.
28
Ісус же, обернувшись до них, сказав: дочки єрусалимські! Не плачте за Мною, а плачте за собою і за дітьми вашими.
29
Бо ось надходять дні, коли скажуть: блаженні неплідні, і утроби, які не родили, і груди, які не годували!
30
Тоді почнуть говорити горам: упадіть на нас! І пагорбам: покрийте нас!
31
Бо коли із зеленим деревом таке роблять, то що ж буде з сухим?
32
Вели і двох злочинців з Ним, щоб убити.
33
І коли прийшли на місце, що зветься Лобним, тут розп’яли Його і злочинців, одного з правого, а другого з лівого боку.
34
Ісус же говорив: Отче, прости їм, бо не відають, що чинять. А ті, що ділили одяг Його, кидали жереб.
35
І стояли люди і дивилися. Насміхалися ж разом з ними і начальники, кажучи: інших спасав; нехай спасе Себе, якщо Він Христос, Божий обранець.
36
Глузували з Нього і воїни, підходячи та підносячи Йому оцет,
37
і казали: якщо Ти Цар Юдейський, спасися Сам.
38
І був над Ним напис, написаний письмом грецьким, римським і єврейським: «Цей є Цар Юдейський».
39
Один з розіп’ятих злочинців хулив Його, говорячи: якщо Ти Христос, спаси Себе і нас.
40
Озвався і другий, і докоряв тому, і казав: чи ти не боїшся Бога, коли й сам на те саме засуджений?
41
І ми засуджені справедливо, бо достойне за діла наші одержали; а Він нічого лихого не вчинив.
42
І сказав Ісусові: пом’яни мене, Господи, коли прийдеш у Царство Твоє!
43
І сказав йому Ісус: істинно кажу тобі: сьогодні ж будеш зі Мною в раю.
44
Було ж близько шостої години*, і настала темрява по всій землі аж до години дев’ятої.
45
І сонце затьмарилось, і завіса в храмі роздерлася посередині.
46
Скрикнувши гучним голосом, Ісус сказав: Отче, у Твої руки віддаю дух Мій. І, сказавши це, віддав дух.
47
Сотник же, побачивши, що сталося, прославив Бога і сказав: воістину Чоловік Цей був праведний.
48
І весь народ, який зійшовся на це видовище, побачивши, що сталося, повертався, б’ючи себе в груди.
49
Всі ж, хто знав Його, і жінки, які прийшли з Ним з Галилеї, стояли віддалік і дивилися на це.
50
І ось один чоловік на ім’я Йосиф, що був радником*, чоловік благий і праведний,
51
який не брав участи у раді і справі їхній, з Аримафеї, міста юдейського, який і сам сподівався Царства Божого,
52
прийшов до Пилата і просив тіло Ісусове.
53
І, знявши Його, обгорнув плащаницею і поклав Його у гробі, висіченому в скелі, де ще ніхто ніколи не був покладений.
54
День той був п’ятниця, і надходила субота.
55
Слідом же йшли жінки, які прийшли з Ісусом з Галилеї, і бачили гріб, і як покладено було тіло Його.
56
Повернувшися, вони наготували пахощі та миро і в суботу нічого не робили, за заповіддю.
