|
Глава 6
|
Глава 6
|
|
1
|
1
|
|
І вийшов звідти Він, і прийшов у Свою батьківщину, і за Ним ішли ученики Його.
|
И изы́де отту́ду и пріи́де во оте́чествіє Своє́: и по Не́мъ идо́ша ученицы́ Єго́.
|
|
2
|
2
|
|
Коли настала субота, Він почав навчати в синагозі; і багато з тих, хто слухав, дивуючись, говорили: звідки в Ньому це? Що за премудрість дана Йому, і що за сили в руках Його?
|
И бы́вшей суббо́тѣ, нача́тъ на со́нмищи учи́ти. И мно́зи слы́шащіи дивля́хуся, глаго́люще: отку́ду Сему́ сія́? И что́ прему́дрость да́нная Єму́, и си́лы таковы́ рука́ма Єго́ быва́ютъ?
|
|
3
|
3
|
|
Хіба не тесля Він, син Марії, брат Якова, Іосії, Іуди і Симона? Чи не тут, між нами, Його сестри? І спокушалися через Нього.
|
Не Се́й ли є́сть текто́нъ, сы́нъ Марі́инъ, бра́тъ же Іа́кову и Іосі́и и Іу́дѣ и Сі́мону? И не сестры́ ли Єго́ здѣ́ [су́ть] въ на́съ? И блажня́хуся о Не́мъ.
|
|
4
|
4
|
|
Ісус же сказав їм: не буває пророка без пошани, хіба тільки на батьківщині своїй, і серед родичів, і в домі своїм.
|
Глаго́лаше же и́мъ Іису́съ, я́ко нѣ́сть проро́къ безъ че́сти, то́кмо во оте́чествіи своє́мъ, и въ сро́дствѣ и въ дому́ своє́мъ.
|
|
5
|
5
|
|
І не міг створити там ніякого чуда, тільки зцілив небагатьох недужих, поклавши на них руки.
|
И не можа́ше ту́ ни єди́ныя си́лы сотвори́ти, то́кмо ма́ло неду́жныхъ, возло́жь ру́цѣ, исцѣли́.
|
|
6
|
6
|
|
І дивувався невір’ю їхньому; і обходив села навколишні, і навчав.
|
И дивля́шеся за невѣ́рствіє и́хъ: и обхожда́ше ве́си о́крестъ учя́.
|
|
7
|
7
|
|
І покликавши дванадцятьох, почав посилати їх по двоє, даючи їм владу над нечистими духами.
|
И призва́ обана́десяте, и нача́тъ и́хъ посыла́ти два́ два́, и дая́ше и́мъ вла́сть надъ ду́хи нечи́стыми.
|
|
8
|
8
|
|
І заповідав їм нічого не брати в дорогу, тільки один жезл: ні торбини, ні хліба, ні міді в поясі,
|
И заповѣ́да и́мъ, да ничесо́же во́змутъ на пу́ть, то́кмо же́злъ єди́нъ: ни пи́ры, ни хлѣ́ба, ни при по́ясѣ мѣ́ди:
|
|
9
|
9
|
|
щоб були взуті у сандалі і не зодягалися у дві одежі.
|
но обуве́ни въ санда́лія: и не облачи́тися въ двѣ́ ри́зѣ.
|
|
10
|
10
|
|
І сказав їм: коли де увійдете в дім, залишайтеся в ньому, доки не підете з того місця.
|
И глаго́лаше и́мъ: идѣ́же а́ще вни́дете въ до́мъ, ту́ пребыва́йте, до́ндеже изы́дете отту́ду:
|
|
11
|
11
|
|
І коли хто не прийме вас і не послухає вас, виходячи звідти, обтрусіть порох з ніг ваших, на свідчення проти них. Істинно кажу вам: відрадніше буде Содому і Гоморрі в день судний, ніж місту тому.
|
и єли́цы а́ще не пріи́мутъ вы́, ниже́ послу́шаютъ ва́съ, исходя́ще отту́ду, оттряси́те пра́хъ, и́же подъ нога́ми ва́шими, во свидѣ́телство и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, отра́днѣє бу́детъ Содо́момъ и Гомо́рромъ въ де́нь су́дный, не́же гра́ду тому́.
|
|
12
|
12
|
|
Вони пішли і проповідували, щоб покаялися;
|
И изше́дше проповѣ́даху, да пока́ются:
|
|
13
|
13
|
|
виганяли багатьох бісів і багатьох хворих мазали оливою і зціляли.
|
и бѣ́сы мно́ги изгоня́ху: и ма́заху ма́сломъ мно́ги неду́жныя, и исцѣлѣва́ху.
|
|
14
|
14
|
|
Цар Ірод, почувши про Ісуса [бо Його ім’я стало відомим], говорив: це Іоан Хреститель воскрес з мертвих, і тому чудеса діються ним.
|
И услы́ша ца́рь И́родъ: я́вѣ бо бы́сть и́мя Єго́: и глаго́лаше, я́ко Іоа́ннъ Крести́тель от ме́ртвыхъ воста́, и сего́ ра́ди си́лы дѣ́ются о не́мъ.
|
|
15
|
15
|
|
Одні говорили, що це Ілля, а інші говорили, що то пророк або один з пророків.
|
Ині́и глаго́лаху, я́ко Иліа́ є́сть: ині́и же глаго́лаху, я́ко проро́къ є́сть, или́ я́ко єди́нъ от проро́къ.
|
|
16
|
16
|
|
Ірод же, почувши, сказав: це Іоан, якому я відсік голову; він воскрес з мертвих.
|
Слы́шавъ же И́родъ рече́, я́ко, єго́же а́зъ усѣ́кнухъ Іоа́нна, то́й є́сть: то́й воста́ от ме́ртвыхъ.
|
|
17
|
17
|
|
Бо цей Ірод, пославши, взяв Іоана і посадив його у в’язницю, через Іродіаду, жінку Филипа, брата свого, з якою він одружився.
|
То́й бо И́родъ посла́въ, я́тъ Іоа́нна и связа́ єго́ въ темни́цѣ, Иродіа́ды ра́ди жены́ Філі́ппа бра́та своєго́, я́ко ожени́ся є́ю.
|
|
18
|
18
|
|
Бо Іоан говорив Іродові: не годиться тобі мати жінку брата твого.
|
Глаго́лаше бо Іоа́ннъ И́родови: не достои́тъ тебѣ́ имѣ́ти жену́ [Філі́ппа] бра́та твоєго́.
|
|
19
|
19
|
|
Іродіада ж, гніваючись на нього, бажала вбити його, та не могла.
|
Ироді́а же гнѣ́вашеся на него́ и хотя́ше єго́ уби́ти: и не можа́ше.
|
|
20
|
20
|
|
Бо Ірод боявся Іоана, знаючи, що він муж праведний і святий, і охороняв його; багато що робив, слухаючись його, та із задоволенням слухав його.
|
И́родъ бо боя́шеся Іоа́нна, вѣ́дый єго́ му́жа пра́ведна и свя́та, и соблюда́ше єго́: и послу́шавъ єго́, мно́га творя́ше, и въ сла́дость єго́ послу́шаше.
|
|
21
|
21
|
|
І настав нагідний день, коли Ірод, святкуючи день свого народження, влаштував бенкет для вельмож своїх, тисяцьких і старійшин галилейських;
|
И приклю́чшуся дню́ потре́бну [удо́бну], єгда́ И́родъ рождеству́ своєму́ ве́черю творя́ше князе́мъ свои́мъ и ты́сящникомъ и старѣ́йшинамъ Галіле́йскимъ:
|
|
22
|
22
|
|
і увійшла дочка Іродіади, танцювала і догодила Іродові і тим, що возлежали з ним; цар сказав дівчині: проси в мене, чого хочеш, і дам тобі.
|
и вше́дши дще́рь тоя́ Иродіа́ды, и пляса́вши, и уго́ждши И́родови и возлежа́щымъ съ ни́мъ, рече́ ца́рь дѣви́цѣ: проси́ у мене́ єго́же а́ще хо́щеши, и да́мъ ти́.
|
|
23
|
23
|
|
І клявся їй: чого тільки попросиш у мене, дам тобі, навіть до половини мого царства.
|
И кля́тся є́й: я́ко єго́же а́ще попроси́ши у мене́, да́мъ ти́, и до по́лъ ца́рствія моєго́.
|
|
24
|
24
|
|
Вона вийшла і спитала у матері своєї: що просити? Та відповіла: голову Іоана Хрестителя.
|
Она́ же изше́дши рече́ ма́тери своє́й: чесо́ прошу́? Она́ же рече́: главы́ Іоа́нна Крести́теля.
|
|
25
|
25
|
|
Вона відразу ж пішла з поспішністю до царя і просила, кажучи: хочу, щоб ти зараз же дав мені на блюді голову Іоана Хрестителя.
|
И вше́дши а́біє со тща́ніємъ къ царю́, прося́ше, глаго́лющи: хощу́, да ми́ да́си от него́ [а́біє] на блю́дѣ главу́ Іоа́нна Крести́теля.
|
|
26
|
26
|
|
Цар засмутився, але, заради клятви і тих, що возлежали з ним, не захотів відмовити їй.
|
И приско́рбенъ бы́въ ца́рь, кля́твы [же] ра́ди и за возлежа́щихъ съ ни́мъ не восхотѣ́ отрѣщи́ є́й.
|
|
27
|
27
|
|
І негайно, пославши ката, цар звелів принести голову його.
|
И а́біє посла́въ ца́рь спекула́тора, повелѣ́ принести́ главу́ єго́.
|
|
28
|
28
|
|
Той пішов, відсік йому голову в темниці, і приніс голову його на блюді, і віддав її дівчині, а дівчина віддала її матері своїй.
|
О́нъ же ше́дъ усѣ́кну єго́ въ темни́цѣ, и принесе́ главу́ єго́ на блю́дѣ, и даде́ ю́ дѣви́цѣ: и дѣви́ца даде́ ю́ ма́тери своє́й.
|
|
29
|
29
|
|
Учні його, почувши, прийшли і взяли тіло його, і поклали його у гробі.
|
И слы́шавше ученицы́ єго́, пріидо́ша и взя́ша тру́пъ єго́, и положи́ша єго́ во гро́бѣ.
|
|
30
|
30
|
|
І зібрались апостоли до Ісуса і розповіли Йому все, і що зробили, і чого навчили.
|
И собраша́ся апо́столи ко Іису́су и возвѣсти́ша Єму́ вся́, и єли́ка сотвори́ша, и єли́ка научи́ша.
|
|
31
|
31
|
|
Він сказав їм: підіть ви одні у безлюдне місце і трохи відпочиньте, — бо так багато народу приходило і відходило, що їм ніколи було і їсти.
|
И рече́ и́мъ: пріиди́те вы́ са́ми въ пу́сто мѣ́сто єди́ни [осо́бь] и почі́йте ма́ло. Бя́ху бо приходя́щіи и отходя́щіи мно́зи, и ни я́сти и́мъ бѣ́ когда́.
|
|
32
|
32
|
|
І вирушили в безлюдне місце в човні одні.
|
И идо́ша въ пу́сто мѣ́сто корабле́мъ єди́ни.
|
|
33
|
33
|
|
І побачили їх, як вони вирушали, і багато хто впізнав їх; і сходились туди піші з усіх міст, і випередили їх, і зійшлись до Нього.
|
И ви́дѣша и́хъ иду́щихъ наро́ди, и позна́ша и́хъ мно́зи: и пѣ́ши от всѣ́хъ градо́въ стица́хуся та́мо, и предвари́ша и́хъ, и снидо́шася къ Нему́.
|
|
34
|
34
|
|
Ісус, вийшовши, побачив багато людей і змилосердився над ними, бо вони були як вівці, що не мають пастиря; і почав навчати їх багато.
|
И изше́дъ ви́дѣ Іису́съ наро́дъ мно́гъ и милосе́рдова о ни́хъ, зане́ бя́ху я́ко о́вцы не иму́щыя па́стыря: и нача́тъ и́хъ учи́ти мно́го.
|
|
35
|
35
|
|
І вже минуло багато часу, коли ученики Його приступили до Нього, кажучи: місце тут безлюдне, а час уже пізній, —
|
И уже́ часу́ мно́гу бы́вшу, присту́пльше къ Нему́ ученицы́ Єго́, глаго́лаша, я́ко пу́сто є́сть мѣ́сто, и уже́ ча́съ мно́гъ:
|
|
36
|
36
|
|
відпусти їх, щоб вони пішли у навколишні селища та села і купили собі хліба; бо їм нічого їсти.
|
отпусти́ и́хъ, да ше́дше во окре́стныхъ се́лѣхъ и ве́сехъ ку́пятъ себѣ́ хлѣ́бы: не и́мутъ бо чесо́ я́сти.
|
|
37
|
37
|
|
Він сказав їм у відповідь: ви дайте їм їсти. І сказали Йому: чи ми маємо піти купити хліба динаріїв на двісті і дати їм їсти?
|
О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: дади́те и́мъ вы́ я́сти. И глаго́лаша Єму́: да ше́дше ку́пимъ двѣма́ сто́ма пѣ́нязь хлѣ́бы и да́мы и́мъ я́сти?
|
|
38
|
38
|
|
Але Він сказав їм: скільки у вас є хлібів? Підіть і подивіться. Вони, довідавшись, сказали: п’ять хлібів і дві рибини.
|
О́нъ же рече́ и́мъ: коли́ко хлѣ́бы и́мате? Иди́те и ви́дите. И увѣ́дѣвше глаго́лаша: пя́ть [хлѣ́бъ], и двѣ́ ры́бѣ.
|
|
39
|
39
|
|
Тоді повелів їм розсадити всіх рядами на зеленій траві.
|
И повелѣ́ и́мъ посади́ти вся́ на спо́ды на спо́ды [во окру́гъ] на травѣ́ зеленѣ́.
|
|
40
|
40
|
|
І посідали рядами, по сто і по п’ятдесят.
|
И возлего́ша на лѣ́хи на лѣ́хи [на ку́чы] по сту́ и по пяти́десятъ.
|
|
41
|
41
|
|
Він взяв п’ять хлібів і дві рибини, звівши очі на небо, благословив і розломив хліби і дав ученикам Своїм, щоб вони роздали їм; і обидві рибини поділив на всіх.
|
И пріє́мь пя́ть хлѣ́бъ и двѣ́ ры́бѣ, воззрѣ́въ на не́бо, благослови́ и преломи́ хлѣ́бы, и дая́ше ученико́мъ Свои́мъ, да предлага́ютъ предъ ни́ми: и о́бѣ ры́бѣ раздѣли́ всѣ́мъ.
|
|
42
|
42
|
|
І всі їли, і наситились.
|
И ядо́ша вси́ и насы́тишася:
|
|
43
|
43
|
|
І набрали шматків хліба і залишків від риб дванадцять повних кошиків.
|
и взя́ша укру́хи, двана́десяте ко́шя испо́лнь, и от ры́бу.
|
|
44
|
44
|
|
Було ж тих, що їли хліби, близько п’яти тисяч мужів.
|
Бя́ше же я́дшихъ хлѣ́бы я́ко пя́ть ты́сящъ муже́й.
|
|
45
|
45
|
|
І зразу наказав ученикам Своїм увійти в човен і переправитись раніше за Нього на той бік до Вифсаїди, поки Він відпустить народ.
|
И а́біє пону́ди ученики́ Своя́ вни́ти въ кора́бль и вари́ти [предвари́ти] Єго́ на о́нъ по́лъ къ Виѳсаі́дѣ, до́ндеже Са́мъ отпу́ститъ наро́ды.
|
|
46
|
46
|
|
І, відпустивши їх, пішов на гору помолитись.
|
И отре́кся и́мъ [и отпусти́въ я], и́де въ го́ру помоли́тися.
|
|
47
|
47
|
|
Увечері човен був посеред моря, а Він один на землі.
|
И ве́черу бы́вшу, бѣ́ кора́бль посредѣ́ мо́ря, и Са́мъ єди́нъ на земли́.
|
|
48
|
48
|
|
І побачив, як вони знемагали у плаванні; бо вітер їм був зустрічний; близько до четвертої сторожі ночі прийшов до них, ідучи по морю, і хотів проминути їх.
|
И ви́дѣ и́хъ стра́ждущихъ въ пла́ваніи: бѣ́ бо вѣ́тръ проти́венъ и́мъ: и о четве́ртѣй стра́жи нощнѣ́й пріи́де къ ни́мъ, по мо́рю ходя́й, и хотя́ше мину́ти и́хъ.
|
|
49
|
49
|
|
Вони ж, побачивши, що Він іде по морю, подумали, що це привид, і закричали.
|
Они́ же ви́дѣвше Єго́ ходя́ща по мо́рю, мня́ху призра́къ бы́ти и возопи́ша.
|
|
50
|
50
|
|
Бо всі побачили Його і стривожилися. І зараз же заговорив з ними і сказав їм: підбадьоріться! Це Я, не бійтеся!
|
Вси́ бо Єго́ ви́дѣша и смути́шася. И а́біє глаго́ла съ ни́ми и рече́ и́мъ: дерза́йте: А́зъ є́смь, не бо́йтеся.
|
|
51
|
51
|
|
І увійшов до них у човен; і вітер стих. І вони надзвичайно про себе жахалися і дивувалися,
|
И вни́де къ ни́мъ въ кора́бль: и уле́же вѣ́тръ. И зѣло́ и́злиха въ себѣ́ ужаса́хуся и дивля́хуся.
|
|
52
|
52
|
|
бо не зрозуміли і чуда з хлібами, тому що серце їхнє було скам’яніле.
|
Не разумѣ́ша бо о хлѣ́бѣхъ: бѣ́ бо се́рдце и́хъ окамене́но.
|
|
53
|
53
|
|
І, переправившись, прибули в землю Генісаретську і причалили до берега.
|
И преше́дше пріидо́ша въ зе́млю Геннисаре́тску и приста́ша.
|
|
54
|
54
|
|
Коли вони вийшли з човна, відразу жителі, впізнавши Його,
|
И изше́дшымъ и́мъ изъ корабля́, а́біє позна́ша Єго́,
|
|
55
|
55
|
|
оббігли всю околицю ту і почали приносити на постелях недужих туди, де тільки чули, що Він є.
|
обте́кше всю́ страну́ ту́, нача́ша на одрѣ́хъ приноси́ти боля́щыя, идѣ́же слы́шаху, я́ко ту́ є́сть.
|
|
56
|
56
|
|
І куди тільки не приходив Він, чи в села, чи в міста, чи в селища, на перехрестях клали недужих і просили Його, щоб їм доторкнутись хоч до краю одежі Його; і ті, які доторкалися до Нього, зцілялись.
|
И а́може а́ще вхожда́ше въ ве́си, или́ во гра́ды, или́ се́ла, на распу́тіихъ полага́ху неду́жныя и моля́ху Єго́, да поне́ воскри́лію ри́зы Єго́ прико́снутся: и єли́цы а́ще прикаса́хуся Єму́, спаса́хуся.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.