|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| І сказав їм: істинно говорю вам, що деякі з тих, які стоять тут, не зазнають смерти, доки не побачать Царство Боже, що прийшло в силі. | И глаго́лаше и́мъ: ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко су́ть нѣ́цыи от здѣ́ стоя́щихъ, и́же не и́мутъ вкуси́ти сме́рти, до́ндеже ви́дятъ Ца́рствіє Бо́жіє прише́дшеє въ си́лѣ. |
|
2
|
2
|
| І через шість днів узяв Ісус Петра, Якова та Іоана, і вивів лише їх одних на гору високу, і преобразився перед ними. | И по шести́ дне́хъ поя́тъ Іису́съ Петра́ и Іа́кова и Іоа́нна, и возведе́ и́хъ на гору́ высоку́ осо́бь єди́ны: и преобрази́ся предъ ни́ми. |
|
3
|
3
|
| Одяг Його став блискучим, дуже білим, мов сніг, як жоден білильник не може вибілити на землі. | И ри́зы Єго́ бы́ша блеща́щяся, бѣлы́ зѣло́ я́ко снѣ́гъ, яцѣ́хже не мо́жетъ бѣли́лникъ убѣли́ти на земли́. |
|
4
|
4
|
| І явилися їм Ілля з Мойсеєм, і розмовляли з Ісусом. | И яви́ся и́мъ Иліа́ съ Моисе́ємъ: и бѣ́ста со Іису́сомъ глаго́люща. |
|
5
|
5
|
| При цьому Петро сказав Ісусові: Учителю, добре нам тут бути; зробимо три намети: Тобі один, Мойсеєві один та Іллі один. | И отвѣща́въ Пе́тръ глаго́ла Іису́сови: Равви́, добро́ є́сть на́мъ здѣ́ бы́ти: и сотвори́мъ кро́вы три́, Тебѣ́ єди́нъ, и Моисе́єви єди́нъ, и Иліи́ єди́нъ. |
|
6
|
6
|
| Бо не знав, що сказати; тому що страх охопив їх. | Не вѣ́дяше бо, что́ рѣщи́: бя́ху бо пристра́шни. |
|
7
|
7
|
| І з’явилася хмара, і осінила їх, і пролунав голос із хмари, кажучи: Цей є Син Мій Улюблений, Його слухайте! | И бы́сть о́блакъ осѣня́я и́хъ: и пріи́де гла́съ изъ о́блака, глаго́ля: Се́й є́сть Сы́нъ Мо́й возлю́бленный, Того́ послу́шайте. |
|
8
|
8
|
| І тут же, поглянувши, нікого вже не побачили, крім одного Ісуса з собою. | И внеза́пу воззрѣ́вше, ктому́ ни кого́же ви́дѣша, то́кмо Іису́са єди́наго съ собо́ю. |
|
9
|
9
|
| Коли ж вони сходили з гори, Він наказав їм нікому не розповідати про те, що бачили, доки Син Людський не воскресне з мертвих. | Сходя́щымъ же и́мъ съ горы́, запрети́ и́мъ, да ни кому́же повѣ́дятъ, я́же ви́дѣша, то́кмо єгда́ Сы́нъ Человѣ́ческій изъ ме́ртвыхъ воскре́снетъ. |
|
10
|
10
|
| І вони тримали в собі це слово, допитуючись: що то означає, — воскреснути з мертвих. | И сло́во удержа́ша въ себѣ́, стяза́ющеся, что́ є́сть, є́же изъ ме́ртвыхъ воскре́снути. |
|
11
|
11
|
| І спитали Його: як же книжники говорять, що раніше належить прийти Іллі? | И вопроша́ху Єго́ глаго́люще: ка́ко глаго́лютъ кни́жницы, я́ко Иліи́ подоба́єтъ пріити́ пре́жде? |
|
12
|
12
|
| Він же відповів їм: Ілля повинен прийти раніш і приготувати все; і як написано про Сина Людського, Йому належить багато постраждати і бути зневаженим. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: Иліа́ у́бо прише́дъ пре́жде, устро́итъ вся́: и ка́ко є́сть пи́сано о Сы́нѣ Человѣ́честѣмъ, да мно́го постра́ждетъ и уничиже́нъ бу́детъ: |
|
13
|
13
|
| Але кажу вам, що Ілля прийшов, і вчинили йому, як хотіли, як написано про нього. | но глаго́лю ва́мъ, я́ко и Иліа́ пріи́де, и сотвори́ша єму́, єли́ка хотѣ́ша, я́коже є́сть пи́сано о не́мъ. |
|
14
|
14
|
| Прийшовши до учеників, побачив багато народу біля них і книжників, які сперечалися з ними. | И прише́дъ ко ученико́мъ, ви́дѣ наро́дъ мно́гъ о ни́хъ и кни́жники стяза́ющяся съ ни́ми. |
|
15
|
15
|
| І відразу, побачивши Його, всі люди здивувалися, і, підбігаючи, вітали Його. | И а́біє ве́сь наро́дъ ви́дѣвъ Єго́ ужасе́ся, и прири́щуще цѣлова́ху Єго́. |
|
16
|
16
|
| Він запитав книжників: про що сперечаєтеся між собою? | И вопроси́ кни́жники: что́ стяза́єтеся къ себѣ́ ? |
|
17
|
17
|
| Один з натовпу сказав у відповідь: Учителю, я привів до Тебе мого сина, що має духа німого. | И отвѣща́въ єди́нъ от наро́да рече́: Учи́телю, приведо́хъ сы́на моєго́ къ Тебѣ́, иму́ща ду́ха нѣ́ма: |
|
18
|
18
|
| Де тільки нападе на нього, кидає його на землю, і він пускає піну, і скрегоче зубами своїми, і ціпеніє. Я казав ученикам Твоїм, щоб вигнали його, та вони не змогли. | и идѣ́же коли́ждо и́метъ єго́, разбива́єтъ єго́, и пѣ́ны тещи́тъ, и скреже́щетъ зубы́ свои́ми, и оцѣпенѣва́єтъ: и рѣ́хъ ученико́мъ Твои́мъ, да изжену́тъ єго́, и не возмого́ша. |
|
19
|
19
|
| Він же, відповідаючи йому, сказав: о роде невірний, доки буду з вами? Доки буду терпіти вас? Приведіть його до Мене. | О́нъ же отвѣща́въ єму́ глаго́ла: о, ро́де невѣ́ренъ, доко́лѣ въ ва́съ бу́ду? Доко́лѣ терплю́ вы? Приведи́те єго́ ко Мнѣ́. |
|
20
|
20
|
| І привели його до Нього. Побачивши Його, дух стряснув його; він упав на землю і валявся, пускаючи піну. | И привѣдо́ша єго́ къ Нему́. И ви́дѣвъ Єго́, а́біє ду́хъ стрясе́ єго́: и па́дъ на земли́, валя́шеся, пѣ́ны тещя́. |
|
21
|
21
|
| Ісус запитав батька його: скільки років, як це сталося з ним? Він сказав: з дитинства; | И вопроси́ отца́ єго́: коли́ко лѣ́тъ є́сть, отне́лѣже сіє́ бы́сть єму́? О́нъ же рече́: издѣ́тска: |
|
22
|
22
|
| багато разів дух кидав його і в огонь і у воду, щоб згубити його; але, якщо можеш, допоможи нам, змилосердься над нами. | и мно́гажды во о́гнь вве́рже єго́ и въ во́ды, да погуби́тъ єго́: но а́ще что́ мо́жеши, помози́ на́мъ, милосе́рдовавъ о на́съ. |
|
23
|
23
|
| Ісус сказав йому: якщо хоч трохи можеш вірувати, все можливе віруючому. | Іису́съ же рече́ єму́: є́же а́ще что́ мо́жеши вѣ́ровати, вся́ возмо́жна вѣ́рующему. |
|
24
|
24
|
| І тут же скрикнув батько отрока, зі сльозами говорячи: вірую, Господи! Допоможи моєму невірству. | И а́біє возопи́въ оте́цъ отроча́те, со слеза́ми глаго́лаше: вѣ́рую, Го́споди: помози́ моєму́ невѣ́рію. |
|
25
|
25
|
| Ісус, побачивши, що збігається народ, заборонив духові нечистому, сказавши йому: душе німий і глухий! Я тобі повеліваю: вийди з нього і більше не входь у нього. | Ви́дѣвъ же Іису́съ, я́ко сри́щется наро́дъ, запрети́ ду́ху нечи́стому, глаго́ля єму́: ду́ше нѣмы́й и глухі́й, А́зъ ти́ повѣлева́ю: изы́ди изъ него́ и ктому́ не вни́ди въ него́. |
|
26
|
26
|
| І, закричавши та сильно напружившись, вийшов; і він став наче мертвий, так що багато хто говорив, що він помер. | И возопи́въ и мно́го пружа́вся, изы́де: и бы́сть я́ко ме́ртвъ, я́коже мно́зѣмъ глаго́лати, я́ко у́мре. |
|
27
|
27
|
| Але Ісус, взявши його за руку, підняв його; і той устав. | Іису́съ же є́мь єго́ за ру́ку, воздви́же єго́: и воста́. |
|
28
|
28
|
| Коли Ісус увійшов у дім, ученики спитали Його на самоті: чому ми не змогли вигнати його? | И вше́дшу Єму́ въ до́мъ, ученицы́ Єго́ вопроша́ху Єго́ єди́наго: я́ко мы́ не возмого́хомъ изгна́ти єго́? |
|
29
|
29
|
| І сказав їм: цей рід не може вийти інакше, як від молитви і посту. | И рече́ и́мъ: се́й ро́дъ ничи́мже мо́жетъ изы́ти, то́кмо моли́твою и посто́мъ. |
|
30
|
30
|
| Вийшовши звідти, проходили через Галилею, і Він не хотів, щоб хто довідався. | И отту́ду изше́дше, идя́ху сквозѣ́ Галіле́ю: и не хотя́ше, да кто́ увѣ́сть. |
|
31
|
31
|
| Бо навчав учеників Своїх і говорив їм, що Сина Людського видано буде до рук людських, і вб’ють Його, і, вбитий будучи, Він на третій день воскресне. | Уча́ше бо ученики́ Своя́ и глаго́лаше и́мъ, я́ко Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ въ ру́цѣ человѣ́честѣ, и убію́тъ Єго́: и убіє́нъ бы́въ, въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. |
|
32
|
32
|
| Вони ж не розуміли цих слів, а запитати Його боялися. | Они́ же не разумѣва́ху глаго́ла и боя́хуся Єго́ вопроси́ти. |
|
33
|
33
|
| Прийшли до Капернаума; і коли був у домі, запитав їх: про що дорогою ви міркували між собою? | И пріи́де въ Капернау́мъ: и въ дому́ бы́въ, вопроша́ше и́хъ: что́ на пути́ въ себѣ́ помышля́сте? |
|
34
|
34
|
| Вони мовчали, бо дорогою сперечалися між собою, хто більший. | Они́ же молча́ху: дру́гъ ко дру́гу бо стяза́шася на пути́, кто́ [е́сть] бо́лій. |
|
35
|
35
|
| І, сівши, запросив дванадцятьох і сказав їм: хто хоче бути першим, нехай буде з усіх найменшим і всім слугою. | И сѣ́дъ пригласи́ обана́десяте и глаго́ла и́мъ: а́ще кто́ хо́щетъ ста́рѣй бы́ти, да бу́детъ всѣ́хъ ме́ншій и всѣ́мъ слуга́. |
|
36
|
36
|
| І, взявши дитину, поставив її посеред них і, обнявши її, сказав їм: | И пріи́мь отроча́, поста́ви є́ посредѣ́ и́хъ: и объе́мь є́, рече́ и́мъ: |
|
37
|
37
|
| хто одного з таких дітей прийме в ім’я Моє, той Мене приймає; а хто Мене приймає, той не Мене приймає, але Того, Хто послав Мене. | и́же а́ще єди́но таковы́хъ отроча́тъ пріи́метъ во и́мя Моє́, Мене́ пріє́млетъ: и и́же Мене́ пріє́млетъ, не Мене́ пріє́млетъ, но Посла́вшаго Мя́. |
|
38
|
38
|
| Відповів Йому Іоан, сказавши: Учителю, ми бачили одного, який Твоїм іменем виганяє бісів, а не ходить за нами; і заборонили йому, бо він не йде слідом за нами. | Отвѣща́ єму́ Іоа́ннъ, глаго́ля: Учи́телю, ви́дѣхомъ нѣ́коєго и́менемъ Твои́мъ изгоня́ща бѣ́сы, и́же не хо́дитъ по на́съ: и возбрани́хомъ єму́, я́ко не послѣ́дуєтъ на́мъ. |
|
39
|
39
|
| Ісус сказав: не бороніть йому, бо нема нікого, хто сотворить чудо в ім’я Моє і зможе скоро лихословити на Мене. | Іису́съ же рече́: не брани́те єму́: никто́же бо є́сть, и́же сотвори́тъ си́лу о и́мени Моє́мъ, и возмо́жетъ вско́рѣ злосло́вити Мя́. |
|
40
|
40
|
| Бо хто не проти вас, той за вас. | И́же бо нѣ́сть на вы́, по ва́съ є́сть. |
|
41
|
41
|
| І хто напоїть вас чашею води в ім’я Моє, тому що ви Христові, істинно кажу вам, не втратить своєї нагороди. | И́же бо а́ще напои́тъ вы́ ча́шею воды́ во и́мя Моє́, я́ко Христо́вы єсте́, ами́нь глаго́лю ва́мъ, не погуби́тъ мзды́ своєя́. |
|
42
|
42
|
| А хто спокусить одного з малих цих, віруючих у Мене, тому краще було б, якби повісили йому камінь жорновий на шию і кинули його в море. | И и́же а́ще соблазни́тъ єди́наго от ма́лыхъ си́хъ вѣ́рующихъ въ Мя́, до́брѣе є́сть єму́ па́че, а́ще облѣжи́тъ ка́мень же́рновный о вы́и єго́, и вве́рженъ бу́детъ въ мо́ре. |
|
43
|
43
|
| І якщо спокушає тебе рука твоя, відсічи її; краще тобі калікою ввійти в життя, ніж, дві руки маючи, йти в геєну, в огонь невгасимий, | И а́ще соблажня́етъ тя́ рука́ твоя́, отсѣцы́ ю́: до́брѣе ти́ є́сть бѣ́днику [бе́з руки́] въ живо́тъ вни́ти, не́же о́бѣ ру́цѣ иму́щу вни́ти въ геє́нну, во о́гнь неугаса́ющій, |
|
44
|
44
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. |
|
45
|
45
|
| І якщо нога твоя спокушає тебе, відсічи її; краще тобі кривим увійти в життя, ніж, дві ноги маючи, бути вкинутим у геєну, в огонь невгасимий, | И а́ще нога́ твоя́ соблажня́етъ тя́, отсѣцы́ ю́: до́брѣе ти́ є́сть вни́ти въ живо́тъ хро́му, не́же двѣ́ но́зѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну, во о́гнь неугаса́ющій, |
|
46
|
46
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. |
|
47
|
47
|
| І якщо око твоє спокушає тебе, вирви його: краще тобі з одним оком увійти в Царство Боже, ніж, два ока маючи, бути вкинутим у геєну вогненну, | И а́ще о́ко твоє́ соблажня́етъ тя́, исткни́ є́: до́брѣе ти́ є́сть со єди́нѣмъ о́комъ вни́ти въ Ца́рствіє Бо́жіє, не́же двѣ́ о́цѣ иму́щу вве́ржену бы́ти въ геє́нну о́гненную, |
|
48
|
48
|
| де черв їхній не вмирає і вогонь не вгасає. | идѣ́же че́рвь и́хъ не умира́єтъ, и о́гнь не угаса́єтъ. |
|
49
|
49
|
| Бо кожний вогнем осолиться, і всяка жертва сіллю посолиться. | Вся́къ бо огне́мъ осоли́тся, и вся́ка же́ртва со́лію осоли́тся. |
|
50
|
50
|
| Сіль — добра річ; якщо ж сіль не солона буде, чим осолиться? Майте сіль у собі і майте мир між собою. | Добро́ со́ль: а́ще же со́ль не слана́ бу́детъ, чи́мъ осоли́тся? Имѣ́йте со́ль въ себѣ́, и ми́ръ имѣ́йте между́ собо́ю. |
