|
Глава 3
|
Глава 3
|
|
1
|
1
|
| І знов увійшов до синагоги. І там був чоловік, який мав усохлу руку. | И вни́де па́ки въ со́нмище: и бѣ́ та́мо человѣ́къ, су́ху имы́й ру́ку. |
|
2
|
2
|
| І стежили за Ним, чи не зцілить його в суботу, щоб звинуватити Його. | И назира́ху Єго́, а́ще въ суббо́ты исцѣли́тъ єго́, да На́нь возглаго́лютъ. |
|
3
|
3
|
| Він же говорить чоловікові, котрий мав усохлу руку: стань посередині. | И глаго́ла человѣ́ку су́ху иму́щему ру́ку: ста́ни посредѣ́. |
|
4
|
4
|
| А їм говорить: чи годиться в суботу добро робити, чи зло робити — душу спасти чи загубити? Вони ж мовчали. | И глаго́ла и́мъ: досто́итъ ли въ суббо́ты добро́ твори́ти, или́ зло́ твори́ти? Ду́шу спасти́, или́ погуби́ти? Они́ же молча́ху. |
|
5
|
5
|
| І, глянувши на них з гнівом, засмучений закам’янілістю сердець їхніх, каже чоловікові: простягни руку твою. Він простягнув, і стала рука його здорова, як друга. | И воззрѣ́въ на ни́хъ со гнѣ́вомъ, скорбя́ о окамене́ніи серде́цъ и́хъ, глаго́ла человѣ́ку: простри́ ру́ку твою́. И простре́: и утверди́ся рука́ єго́ цѣла́ я́ко друга́я. |
|
6
|
6
|
| Фарисеї, вийшовши, зразу ж радилися з іродіанами проти Нього, як би погубити Його. | И изше́дше фарісе́є, а́біє со иродіа́ны совѣ́тъ творя́ху На́нь, ка́ко Єго́ погубя́тъ. |
|
7
|
7
|
| Але Ісус з учениками Своїми відійшов до моря; і за Ним пішло багато народу з Галилеї, Юдеї, | Іису́съ же отъи́де со ученики́ Свои́ми къ мо́рю: и мно́гъ наро́дъ от Галіле́и по Не́мъ и́де, и от Іуде́и, |
|
8
|
8
|
| з Єрусалима, Ідумеї, з-за Йордану; та з Тира й Сидона, почувши, що Він робив, йшли до Нього у великій кількості. | и от Ієрусали́ма, и от Ідуме́и, и со о́наго по́лу Іорда́на. И от Ти́ра и Сидо́на мно́жество мно́гоє, слы́шавше, єли́ка творя́ше, [и] пріидо́ша къ Нему́. |
|
9
|
9
|
| І сказав ученикам Своїм, щоб приготували для Нього човен, через багатолюдність, аби не тіснилися до Нього. | И рече́ ученико́мъ Свои́мъ, да кора́бль бу́детъ у Него́ наро́да ра́ди, да не стужа́ютъ Єму́. |
|
10
|
10
|
| Бо багатьох Він зцілив, тому ті, які мали рани, кидалися до Нього, щоб торкнутися Його. | Мно́ги бо исцѣли́, я́коже напада́ти на Него́, да Єму́ прико́снутся, єли́цы имѣя́ху ра́ны. |
|
11
|
11
|
| І духи нечисті, коли бачили Його, падали перед Ним і кричали: Ти Син Божий. | И ду́си нечи́стіи, єгда́ ви́дяху Єго́, припада́ху къ Нему́ и зва́ху, глаго́люще, я́ко Ты́ єси́ Сы́нъ Бо́жій. |
|
12
|
12
|
| Та Він суворо забороняв їм, щоб не робили Його відомим. | И мно́го преща́ше и́мъ, да не явле́на Єго́ сотворя́тъ. |
|
13
|
13
|
| Потім зійшов на гору і покликав до Себе, кого Сам хотів; і прийшли до Нього. | И взы́де на гору́ и призва́, и́хже хотя́ше Са́мъ: и пріидо́ша къ Нему́. |
|
14
|
14
|
| І обрав з них дванадцять, щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, | И сотвори́ двана́десяте, да бу́дутъ съ Ни́мъ, и да посыла́єтъ и́хъ проповѣ́дати, |
|
15
|
15
|
| і щоб вони мали владу зціляти від недуг і виганяти бісів. | и имѣ́ти вла́сть цѣли́ти неду́ги и изгони́ти бѣ́сы: |
|
16
|
16
|
| І поставив Симона, давши йому ім’я Петро, | и нарече́ Си́мону и́мя Пе́тръ: |
|
17
|
17
|
| Якова Зеведеєвого та Іоана, брата Якова, давши їм імення Воанергес, тобто «сини громові», | и Іа́кова Зеведе́ова и Іоа́нна бра́та Іа́ковля: и нарече́ и́ма имена́ Воанерге́съ, є́же є́сть сы́на гро́мова: |
|
18
|
18
|
| Андрія, Филипа, Варфоломія, Матфея, Фому, Якова Алфеєвого, Фадея, Симона Кананіта | и Андре́а, и Фили́ппа, и Варѳоломе́а, и Матѳе́а, и Ѳому́, и Іа́кова Алфе́ова, и Ѳадде́а, и Си́мона Канани́та, |
|
19
|
19
|
| та Іуду Іскаріотського, який і зрадив Його. | и Іу́ду Іскаріо́тскаго, и́же и предаде́ Єго́. |
|
20
|
20
|
| Приходять у дім; і знову збирається народ, так що їм неможливо було і хліба їсти. | И пріидо́ша въ до́мъ: и собра́ся па́ки наро́дъ, я́ко не мощи́ и́мъ ни хлѣ́ба я́сти. |
|
21
|
21
|
| І, почувши, ті, хто був у Нього, пішли взяти Його, бо говорили, що Він не при собі. | И слы́шавше и́же бя́ху у Него́, изыдо́ша, да и́мутъ Єго́: глаго́лаху бо, я́ко неи́стовъ є́сть. |
|
22
|
22
|
| А книжники, які прийшли з Єрусалима, говорили, що Він має в Собі Вельзевула і що силою бісівського князя виганяє бісів. | И кни́жницы, и́же от Ієрусали́ма низше́дшіи, глаго́лаху, я́ко веєльзеву́ла и́мать и я́ко о кня́зи бѣсо́встѣмъ изго́нитъ бѣ́сы. |
|
23
|
23
|
| І, покликавши їх, говорив їм притчами: як може сатана виганяти сатану? | И призва́въ и́хъ, въ при́тчахъ глаго́лаше и́мъ: ка́ко мо́жетъ сатана́ сатану́ изгони́ти? |
|
24
|
24
|
| Якщо царство розділиться само в собі, не може встояти царство те. | И а́ще ца́рство на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти ца́рство то́: |
|
25
|
25
|
| І якщо дім розділиться сам у собі, не може встояти дім той. | и а́ще до́мъ на ся́ раздѣли́тся, не мо́жетъ ста́ти до́мъ то́й: |
|
26
|
26
|
| І якщо сатана повстав сам на себе і розділився, не може встояти, але прийшов кінець його. | и а́ще сата́на воста́ на ся́ са́мъ и раздѣли́ся, не мо́жетъ ста́ти, но коне́цъ и́мать. |
|
27
|
27
|
| Ніхто, ввійшовши в дім сильного, не може пограбувати речей його, якщо раніш не зв’яже сильного, і тоді розграбує дім його. | Никто́же мо́жетъ сосу́ды крѣ́пкаго, вше́дъ въ до́мъ єго́, расхи́тити, а́ще не пе́рвѣе крѣ́пкаго свя́жетъ: и тогда́ до́мъ єго́ расхи́титъ. |
|
28
|
28
|
| Істинно кажу вам: простяться синам людським усі гріхи та хули, якими б вони не хулили; | Ами́нь глаго́лю ва́мъ, я́ко вся́ отпу́стятся согрѣше́нія сыно́мъ человѣ́ческимъ, и хуле́нія, єли́ка а́ще восхуля́тъ: |
|
29
|
29
|
| хто ж хулитиме Духа Святого, тому не буде прощення довіку, але підлягає він вічному осуду. | а и́же восху́литъ на Ду́ха Свята́го, не и́мать отпуще́нія во вѣ́ки, но пови́ненъ є́сть вѣ́чному суду́. |
|
30
|
30
|
| Бо ж говорили: в Ньому нечистий дух. | Зане́ глаго́лаху: ду́ха нечи́стаго и́мать. |
|
31
|
31
|
| Прийшли Мати і брати Його і, стоячи надворі, послали до Нього покликати Його. | Пріидо́ша у́бо Ма́ти и бра́тія Єго́, и внѣ́ стоя́ще посла́ша къ Нему́, зову́ще Єго́. |
|
32
|
32
|
| Навколо Нього сидів народ. І сказали Йому: ось Мати Твоя і брати Твої і сестри Твої надворі, шукають Тебе. | И сѣдя́ше наро́дъ о́крестъ Єго́. Рѣ́ша же Єму́: се́, Ма́ти Твоя́ и бра́тія Твоя́ [и сестры́ Твоя́] внѣ́ и́щутъ Тебе́. |
|
33
|
33
|
| І відповів їм: хто мати Моя і брати Мої? | И отвѣща́ и́мъ, глаго́ля: кто́ є́сть ма́ти Моя́, или́ бра́тія Моя́? |
|
34
|
34
|
| І, поглянувши довкола Себе на тих, що сиділи, сказав: ось мати Моя і брати Мої; | И согля́давъ о́крестъ Себе́ сѣдя́щыя, глаго́ла: се́, ма́ти Моя́ и бра́тія Моя́: |
|
35
|
35
|
| бо хто творитиме волю Божу, той брат Мій, і сестра Моя, і мати Моя. | и́же бо а́ще сотвори́тъ во́лю Бо́жію, се́й бра́тъ Мо́й и сестра́ Моя́ и ма́ти [Ми́] є́сть. |
