|
Глава 11
|
Глава 11
|
|
1
|
1
|
| Коли наблизились до Єрусалима, до Виффагії та Вифанії, до гори Елеонської, Ісус посилає двох з учеників Своїх | И єгда́ прибли́жи[ша]ся во Ієрусали́мъ, въ Виѳсфагі́ю и Виѳа́нію, къ горѣ́ Єлео́нстѣй, посла́ два́ от учени́къ Свои́хъ |
|
2
|
2
|
| і говорить їм: підіть у селище, яке прямо перед вами; і як тільки ввійдете в нього, зараз же знайдете осля прив’язане, на якого ніхто з людей ще не сідав; відв’язавши його, приведіть. | и глаго́ла и́ма: иди́та въ ве́сь, я́же є́сть пря́мо ва́ма: и а́біє входя́ща въ ню́, обря́щета жребя́ привя́зано, на не́же никто́же от человѣ́къ всѣ́де: отрѣ́шша є́, приведи́та: |
|
3
|
3
|
| І якщо хто скаже вам: що це ви робите, — відповідайте, що Господь потребує його; і відразу ж пошле його сюди. | и а́ще кто́ ва́ма рече́тъ: что́ твори́та сіє́? Рцы́та, я́ко Госпо́дь тре́буєтъ є́: и а́біє по́слетъ є́ сѣ́мо. |
|
4
|
4
|
| Вони пішли і знайшли молодого осла, прив’язаного на вулиці біля воріт, і відв’язали його. | Идо́ста же, и обрѣто́ста жребя́ привя́зано при две́рехъ внѣ́ на распу́тіи, и отрѣши́ста є́. |
|
5
|
5
|
| І деякі з тих, що там стояли, говорили їм: що робите, навіщо відв’язуєте осля? | И нѣ́цыи от стоя́щихъ ту́ глаго́лаху и́ма: что́ дѣ́ета отрѣша́юща жребя́? |
|
6
|
6
|
| Вони відповіли їм, як велів Ісус, і ті відпустили їх. | О́на же рѣ́ста и́мъ, я́коже заповѣ́да и́ма Іису́съ: и оста́виша я́. |
|
7
|
7
|
| І привели осля до Ісуса; і поклали на нього одяг свій; і сів на нього. | И приведо́ста жребя́ ко Іису́сови: и возложи́ша на не́ ри́зы своя́, и всѣ́де на не́. |
|
8
|
8
|
| Багато хто стелив свій одяг по дорозі; а інші різали гілки з дерев і встилали ними дорогу. | Мно́зи же ри́зы своя́ постла́ша по пути́: друзі́и же ва́іа рѣ́заху от дре́вія и постила́ху по пути́. |
|
9
|
9
|
| І ті, які пішли попереду Нього, і ті, які супроводжували Його, викликували: осанна! Благословен, Хто гряде в ім’я Господнє! | И предходя́щіи и вслѣ́дъ гряду́щіи вопія́ху, глаго́люще: оса́нна, благослове́нъ Гряды́й во и́мя Госпо́дне, |
|
10
|
10
|
| Благословенне Царство отця нашого Давида, що гряде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх! | благослове́но гряду́щеє ца́рство во и́мя Го́спода отца́ на́шего Дави́да: оса́нна въ вы́шнихъ. |
|
11
|
11
|
| І ввійшов Ісус в Єрусалим і в храм; і, оглянувши все, оскільки час уже був пізній, пішов до Вифанії з дванадцятьма. | И вни́де во Ієрусали́мъ Іису́съ и въ це́рковь: и согля́давъ вся́, по́здѣ уже́ су́щу часу́, изы́де въ Виѳа́нію со обѣмана́десяте. |
|
12
|
12
|
| На другий день, коли вони вийшли з Вифанії, зголоднів. | И нау́тріє изше́дшымъ и́мъ от Виѳа́ніи, взалка́: |
|
13
|
13
|
| І, побачивши здалека смоковницю, вкриту листям, пішов, чи не знайде чого на ній; але, прийшовши до неї, нічого не знайшов, крім листя, бо ще не час був для смокв. | и ви́дѣвъ смоко́вницу издале́ча, иму́щу ли́ствіє, пріи́де, а́ще у́бо что́ обря́щетъ на не́й: и прише́дъ къ не́й, ничесо́же обрѣ́те, то́кмо ли́ствіє: не у́ бо бѣ́ вре́мя смо́квамъ. |
|
14
|
14
|
| І сказав їй Ісус: віднині нехай довіку ніхто плоду твого не з’їсть. І чули те ученики Його. | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ є́й: да не ктому́ от тебе́ во вѣ́ки никто́же плода́ снѣ́сть. И слы́шаху ученицы́ Єго́. |
|
15
|
15
|
| Прийшли до Єрусалима. Ісус, увійшовши до храму, почав виганяти тих, що продавали і купували в храмі; і столи міняйл, і лави тих, що продавали голубів, поперекидав. | И пріидо́ша [па́ки] во Ієрусали́мъ. И вше́дъ Іису́съ въ це́рковь, нача́тъ изгони́ти продаю́щыя и купу́ющыя въ це́ркви: и трапе́зы торжнико́мъ и сѣда́лища продаю́щихъ го́луби испрове́рже: |
|
16
|
16
|
| І не дозволяв, щоб хто переніс через храм будь-яку річ. | и не дая́ше, да кто́ мимонесе́тъ сосу́дъ сквозѣ́ це́рковь. |
|
17
|
17
|
| І вчив їх, кажучи: чи не написано: дім Мій домом молитви назветься для всіх народів? Ви ж зробили його вертепом розбійників. | И уча́ше, глаго́ля и́мъ: нѣ́сть ли пи́сано, я́ко хра́мъ Мо́й хра́мъ моли́твы нарече́тся всѣ́мъ язы́комъ? Вы́ же сотвори́сте єго́ верте́пъ разбо́йникомъ. |
|
18
|
18
|
| Почули це книжники і первосвященики і шукали, як би погубити Його, але боялися, тому що весь народ дивувався Його вченню. | И слы́шаша кни́жницы и архієре́є, и иска́ху, ка́ко Єго́ погубя́тъ: боя́хубося Єго́, я́ко ве́сь наро́дъ дивля́шеся о уче́ніи Єго́. |
|
19
|
19
|
| Коли ж стало пізно, Він вийшов геть з міста. | И я́ко по́здѣ бы́сть, исхожда́ше во́нъ изъ гра́да. |
|
20
|
20
|
| Проходячи вранці, побачили смоковницю, що всохла до кореня. | И у́тро мимоходя́ще, ви́дѣша смоко́вницу изсо́хшу изъ коре́нія. |
|
21
|
21
|
| І, згадавши, Петро сказав Йому: Учителю, дивись, смоковниця, яку Ти прокляв, усохла. | И воспомяну́въ Пе́тръ глаго́ла Єму́: Равви́, ви́ждь, смоко́вница, ю́же прокля́лъ єси́, у́сше. |
|
22
|
22
|
| Ісус, відповідаючи, говорить їм: | И отвѣща́въ Іису́съ глаго́ла и́мъ: |
|
23
|
23
|
| майте віру Божу, бо істинно кажу вам, якщо хто скаже горі цій: посунься і кинься в море, і не сумніватиметься в серці своїм, а повірить, що станеться за його словом, — буде йому, що тільки скаже. | имѣ́йте вѣ́ру Бо́жію: ами́нь бо глаго́лю ва́мъ, я́ко, и́же а́ще рече́тъ горѣ́ се́й: дви́гнися и ве́рзися въ мо́ре: и не размы́слитъ въ се́рдцы своє́мъ, но вѣ́ру и́метъ, я́ко є́же глаго́летъ, быва́єтъ: бу́детъ єму́, є́же а́ще рече́тъ: |
|
24
|
24
|
| Тому кажу вам: усе, чого ви попросите в молитві, вірте, що одержите, — і буде вам. | сего́ ра́ди глаго́лю ва́мъ: вся́ єли́ка а́ще моля́щеся про́сите, вѣ́руйте, я́ко пріє́млете: и бу́детъ ва́мъ: |
|
25
|
25
|
| І коли стоїте на молитві, прощайте, коли щось маєте на кого, щоб і Отець ваш Небесний відпустив вам гріхи ваші. | и єгда́ стоите́ моля́щеся, отпуща́йте, а́ще что́ и́мате на кого́, да и Оте́цъ ва́шъ, И́же є́сть на небесѣ́хъ, отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́нія ва́ша: |
|
26
|
26
|
| Якщо ж не прощаєте, то і Отець ваш Небесний не відпустить вам гріхів ваших. | а́ще ли же вы́ не отпуща́єте, ни Оте́цъ ва́шъ, И́же є́сть на небесѣ́хъ, отпу́ститъ ва́мъ согрѣше́ній ва́шихъ. |
|
27
|
27
|
| Прийшли знову до Єрусалима. І коли Він ходив у храмі, підійшли до Нього первосвященики, і книжники, і старійшини | И пріидо́ша па́ки во Ієрусали́мъ. И въ це́ркви ходя́щу Єму́, пріидо́ша къ Нему́ архієре́є и кни́жницы и ста́рцы |
|
28
|
28
|
| і говорили Йому: якою владою Ти це робиш? І хто дав Тобі владу це робити? | и глаго́лаша Єму́: ко́єю о́бластію сія́ твори́ши? И кто́ Ти́ о́бласть сію́ даде́, да сія́ твори́ши? |
|
29
|
29
|
| Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, відповідайте Мені; тоді і Я скажу вам, якою владою це роблю. | Іису́съ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: вопрошу́ вы и А́зъ словесе́ єди́наго, и отвѣща́йте Ми́: и реку́ ва́мъ, ко́єю о́бластію сія́ творю́: |
|
30
|
30
|
| Хрещення Іоанове з небес було чи від людей? Скажіть Мені. | креще́ніє Іоа́нново съ небесе́ ли бѣ́, или́ от человѣ́къ? Отвѣща́йте Ми́. |
|
31
|
31
|
| Ті міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже: чому ж ви не повірили йому? | И мы́сляху въ себѣ́, глаго́люще: а́ще рече́мъ, съ небесе́, рече́тъ: почто́ у́бо не вѣ́ровасте єму́? |
|
32
|
32
|
| А сказати, що від людей, — боялись народу; бо всі знали, що Іоан воістину був пророк. | Но а́ще рече́мъ, от человѣ́къ: боя́хуся люді́й: вси́ бо имѣ́яху Іоа́нна, я́ко вои́стинну проро́къ бѣ́. |
|
33
|
33
|
| І сказали у відповідь Ісусові: не знаємо. Тоді Ісус сказав їм у відповідь: і Я не скажу вам, якою владою це роблю. | И отвѣща́вше глаго́лаша Іису́сови: не вѣ́мы. И отвѣща́въ Іису́съ глаго́ла и́мъ: ни А́зъ глаго́лю ва́мъ, ко́єю о́бластію сія́ творю́. |
