|
Глава 10
|
Глава 10
|
|
1
|
1
|
| Вийшовши звідти, приходить у краї Юдейські, по той бік Йордану. Знову збирається до Нього народ, і, за звичаєм Своїм, Він знову навчав їх. | И отту́ду воста́въ пре́йде въ предѣ́лы Іуде́йскія, [чре́зъ страну́ я́же] объ о́нъ по́лъ Іорда́на. И снидо́шася па́ки наро́ди къ Нему́: и я́ко обы́чай имѣ́, па́ки уча́ше и́хъ. |
|
2
|
2
|
| Підійшли фарисеї і запитали, спокушаючи Його: чи дозволено чоловікові розводитися з жінкою? | И присту́пльше фарісе́є вопроси́ша Єго́: а́ще досто́итъ му́жу жену́ пусти́ти? Искуша́юще Єго́. |
|
3
|
3
|
| Він сказав їм у відповідь: що вам заповів Мойсей? | О́нъ же отвѣща́въ рече́ и́мъ: что́ ва́мъ заповѣ́да Моисе́й? |
|
4
|
4
|
| Вони сказали: Мойсей дозволив написати розвідний лист і розлучатись. | Они́ же рѣ́ша: Моисе́й повелѣ́ кни́гу распу́стную написа́ти, и пусти́ти. |
|
5
|
5
|
| Ісус відповів їм: через жорстокосердя ваше написав вам заповідь цю. | И отвѣща́въ Іису́съ рече́ и́мъ: по жестосе́рдію ва́шему написа́ ва́мъ за́повѣдь сію́: |
|
6
|
6
|
| На початку ж творіння чоловіком і жінкою створив їх Бог. | от нача́ла же созда́нія, му́жа и жену́ сотвори́лъ я́ є́сть Бо́гъ: |
|
7
|
7
|
| Ось чому залишить чоловік батька свого і матір | сего́ ра́ди оста́витъ человѣ́къ отца́ своєго́ и ма́терь |
|
8
|
8
|
| і пристане до жінки своєї, і будуть обоє єдиною плоттю. Так що вони вже не двоє, а одна плоть. | и прилѣпи́тся къ женѣ́ своє́й, и бу́дета о́ба въ пло́ть єди́ну: тѣ́мже уже́ нѣ́ста два́, но пло́ть єди́на: |
|
9
|
9
|
| Отже, що Бог з’єднав, того людина нехай не розлучає. | е́же у́бо Бо́гъ сочета́, человѣ́къ да не разлуча́єтъ. |
|
10
|
10
|
| У домі ученики Його знову запитали Його про те саме. | И въ дому́ па́ки ученицы́ Єго́ о се́мъ вопроси́ша Єго́. |
|
11
|
11
|
| Він сказав їм: хто розведеться з жінкою своєю та ожениться на іншій, той перелюб чинить з нею. | И глаго́ла и́мъ: и́же а́ще пу́ститъ жену́ свою́ и оже́нится ино́ю, прелюбы́ твори́тъ на ню́: |
|
12
|
12
|
| І якщо жінка розведеться з чоловіком своїм і вийде за іншого, перелюб чинить. | и а́ще жена́ пу́ститъ му́жа [му́жа своєго́] и пося́гнетъ за ино́го, прелюбы́ твори́тъ. |
|
13
|
13
|
| Приносили до Нього дітей, щоб Він доторкнувся до них; ученики ж не допускали тих, що приносили. | И приноша́ху къ Нему́ дѣ́ти, да ко́снется и́хъ: ученицы́ же преща́ху принося́щымъ. |
|
14
|
14
|
| Побачивши те, Ісус обурився і сказав їм: дозволяйте дітям приходити до Мене і не забороняйте їм, бо таких є Царство Боже. | Ви́дѣвъ же Іису́съ негодова́ и рече́ и́мъ: оста́вите дѣте́й приходи́ти ко Мнѣ́ и не брани́те и́мъ, тацѣ́хъ бо є́сть Ца́рствіє Бо́жіє: |
|
15
|
15
|
| Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Божого, як дитина, той не ввійде в нього. | ами́нь глаго́лю ва́мъ: и́же а́ще не пріи́метъ Ца́рствія Бо́жія я́ко отроча́, не и́мать вни́ти въ не́. |
|
16
|
16
|
| І, обнявши їх, покладав руки на них і благословляв їх. | И объе́мь и́хъ, возло́жь ру́цѣ на ни́хъ, благословля́ше и́хъ. |
|
17
|
17
|
| Коли виходив Він у дорогу, підбіг один якийсь, упав перед Ним на коліна і запитав Його: Учителю благий, що мені робити, щоб життя вічне успадкувати? | И исходя́щу Єму́ на пу́ть, прите́къ нѣ́кій и покло́нься на колѣ́ну Єму́, вопроша́ше Єго́: Учи́телю благі́й, что́ сотворю́, да живо́тъ вѣ́чный наслѣ́дствую? |
|
18
|
18
|
| Ісус сказав йому: чому ти називаєш Мене благим? Ніхто не благий, тільки один Бог. | Іису́съ же рече́ єму́: что́ Мя́ глаго́леши бла́га? Никто́же бла́гъ, то́кмо єди́нъ Бо́гъ. |
|
19
|
19
|
| Заповіді знаєш: не чини перелюбу, не вбивай, не кради, не лжесвідчи, не кривди, шануй батька твого і матір. | За́повѣди вѣ́си: не прелюбы́ сотвори́ши: не убі́й: не укра́ди: не лжесвидѣ́телствуй: не оби́ди: чти́ отца́ твоєго́ и ма́терь. |
|
20
|
20
|
| Той же сказав Йому у відповідь: Учителю, всього цього я дотримувався від юности моєї. | О́нъ же отвѣща́въ рече́ Єму́: Учи́телю, сія́ вся́ сохрани́хъ от ю́ности моєя́. |
|
21
|
21
|
| Ісус, поглянувши на нього з любов’ю, сказав йому: одного тобі не вистачає: піди і все, що маєш, продай і роздай убогим; і матимеш скарб на небесах; тоді приходь та іди вслід за Мною, взявши хрест. | Іису́съ же воззрѣ́въ на́нь, возлюби́ єго́ и рече́ єму́: єди́наго єси́ не доконча́лъ: иди́, єли́ка и́маши, прода́ждь и да́ждь ни́щымъ, и имѣ́ти и́маши сокро́вище на небеси́: и пріиди́ [и] ходи́ вслѣ́дъ Мене́, взе́мъ кре́стъ. |
|
22
|
22
|
| Він же, засмутившись від цього слова, відійшов зі скорботою, бо мав велике багатство. | О́нъ же дря́хлъ бы́въ о словеси́ [о словесі́ се́мъ], отъи́де скорбя́: бѣ́ бо имѣ́я стяжа́нія мно́га. |
|
23
|
23
|
| І, поглянувши довкола, Ісус сказав ученикам Своїм: як тяжко тим, хто має багатство, увійти в Царство Боже. | И воззрѣ́въ Іису́съ глаго́ла ученико́мъ Свои́мъ: ка́ко неудо́бь иму́щіи бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́дутъ. |
|
24
|
24
|
| Ученики вжахнулись від слів Його. Але Ісус знову говорить їм у відповідь: діти, як тяжко тим, хто надіється на багатство, увійти в Царство Боже! | Ученицы́ же ужаса́хуся о словесѣ́хъ Єго́. Іису́съ же па́ки отвѣща́въ глаго́ла и́мъ: ча́да, ка́ко неудо́бь упова́ющымъ на бога́тство въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти: |
|
25
|
25
|
| Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже. | удо́бѣе бо є́сть велбу́ду сквозѣ́ иглинѣ́ у́шы проити́, не́же бога́ту въ Ца́рствіє Бо́жіє вни́ти. |
|
26
|
26
|
| Вони ж надзвичайно здивувалися і говорили між собою: хто ж може спастись? | Они́ же и́злиха дивля́хуся, глаго́люще къ себѣ́: то́ кто́ мо́жетъ спасе́нъ бы́ти? |
|
27
|
27
|
| Ісус, глянувши на них, говорить: для людей це неможливо, та не для Бога, бо все можливо Богові. | Воззрѣ́въ же на ни́хъ Іису́съ глаго́ла: у человѣ́къ невозмо́жно, но не у Бо́га: вся́ бо возмо́жна су́ть у Бо́га. |
|
28
|
28
|
| І почав Петро говорити Йому: ось ми все залишили і пішли слідом за Тобою. | Нача́тъ же Пе́тръ глаго́лати Єму́: се́, мы́ оста́вихомъ вся́ и вслѣ́дъ Тебе́ идо́хомъ. |
|
29
|
29
|
| Ісус же відповів: істинно говорю вам: нема нікого, хто залишив би дім, чи братів, чи сестер, чи батька, чи матір, чи жінку, чи дітей, чи землю ради Мене і ради Євангелія | Отвѣща́въ же Іису́съ рече́: ами́нь глаго́лю ва́мъ: никто́же є́сть, и́же оста́вилъ є́сть до́мъ, или́ бра́тію, или́ сестры́, или́ отца́, или́ ма́терь, или́ жену́, или́ ча́да, или́ се́ла, Мене́ ра́ди и Єва́нгеліа ра́ди: |
|
30
|
30
|
| і не одержав би сторицею вже нині, в час цей, серед гонінь, — домів, і братів, і сестер, і батьків, і матерів, і дітей, і земель, а в грядущому віці — життя вічне. | а́ще не пріи́метъ стори́цею ны́нѣ во вре́мя сіє́, домо́въ, и бра́тій, и се́стръ, и отца́, и ма́тере, и ча́дъ, и се́лъ, во изгна́ніи, и въ вѣ́къ гряду́щій живо́тъ вѣ́чный: |
|
31
|
31
|
| І багато хто з перших будуть останніми, а останні — першими. | мно́зи же бу́дутъ пе́рвіи послѣ́дни, и послѣ́дніи пе́рви. |
|
32
|
32
|
| Коли вони були в дорозі, йдучи до Єрусалима, Ісус ішов попереду них, а вони жахалися і, йдучи за Ним слідом, боялися. | Бя́ху же на пути́, восходя́ще во Ієрусали́мъ: и бѣ́ варя́я и́хъ Іису́съ, и ужаса́хуся, и вслѣ́дъ иду́ще, боя́хуся. И поє́мь па́ки обана́десять, нача́тъ и́мъ глаго́лати, я́же хотя́ху Єму́ бы́ти: |
|
33
|
33
|
| Покликавши знову дванадцятьох, Він почав їм говорити про те, що буде з Ним: ось ми йдемо до Єрусалима, і Син Людський виданий буде первосвященикам і книжникам, і осудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам; | я́ко, се́, восхо́димъ во Ієрусали́мъ, и Сы́нъ Человѣ́ческій пре́данъ бу́детъ архієре́омъ и кни́жникомъ, и осу́дятъ Єго́ на сме́рть, и предадя́тъ Єго́ язы́комъ: |
|
34
|
34
|
| і знущатимуться з Нього, і битимуть Його, і обплюють Його, і уб’ють Його; і на третій день воскресне. | и поруга́ются Єму́, и уя́звятъ Єго́, и оплю́ютъ Єго́, и убію́тъ Єго́: и въ тре́тій де́нь воскре́снетъ. |
|
35
|
35
|
| Тоді підійшли до Нього Яків та Іоан, сини Зеведеєві, і сказали: Учителю, ми хочемо, щоб Ти зробив нам, про що попросимо. | И предъ Него́ пріидо́ста Іа́ковъ и Іоа́ннъ, сы́на Зеведе́єва, глаго́люща: Учи́телю, хо́щева, да, є́же а́ще про́сива, сотвори́ши на́ма. |
|
36
|
36
|
| Він сказав їм: що хочете, щоб Я зробив вам? | О́нъ же рече́ и́ма: что́ хо́щета, да сотворю́ ва́ма? |
|
37
|
37
|
| Вони сказали Йому: дай нам одному праворуч від Тебе, а другому ліворуч від Тебе сісти у славі Твоїй. | О́на же рѣ́ста Єму́: да́ждь на́мъ, да єди́нъ о десну́ю Тебе́ и єди́нъ о шу́юю Тебе́ ся́дева во сла́вѣ Твоє́й. |
|
38
|
38
|
| Ісус же сказав їм: не знаєте, чого просите. Чи можете пити чашу, яку Я п’ю, і хрещенням, яким Я хрещусь, хреститися? | Іису́съ же рече́ и́ма: не вѣ́ста, чесо́ про́сита: мо́жета ли пи́ти ча́шу, ю́же А́зъ пію́, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тися? |
|
39
|
39
|
| Вони відповіли Йому: можемо. Ісус же сказав їм: чашу, яку Я п’ю, вип’єте, і хрещенням, яким Я хрещусь, охреститеся; | О́на же рѣ́ста Єму́: мо́жева. Іису́съ же рече́ и́ма: ча́шу у́бо, ю́же А́зъ пію́, испіє́та, и креще́ніємъ, и́мже А́зъ креща́юся, крести́тася: |
|
40
|
40
|
| але щоб сісти праворуч і ліворуч від Мене — не від Мене залежить, а кому уготовано. | а є́же сѣ́сти о десну́ю Мене́ и о шу́юю, нѣ́сть Мнѣ́ да́ти, но и́мже угото́вано є́сть. |
|
41
|
41
|
| І, почувши, десять почали гніватись на Якова та Іоана. | И слы́шавше де́сять, нача́ша негодова́ти о Іа́ковѣ и Іоа́ннѣ. |
|
42
|
42
|
| Ісус же, покликавши їх, сказав їм: ви знаєте, що ті, яких називають князями народів, панують над ними, і вельможі їхні володіють ними. | Іису́съ же призва́въ и́хъ, глаго́ла и́мъ: вѣ́сте, я́ко мня́щіися владѣ́ти язы́ки, соодолѣва́ютъ и́мъ, и вели́цыи и́хъ облада́ютъ и́ми: |
|
43
|
43
|
| Але між вами нехай не буде так: хто хоче бути більшим між вами, нехай буде вам слугою. | не та́ко же бу́детъ въ ва́съ: но и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ вя́щшій бы́ти, да бу́детъ ва́мъ слуга́: |
|
44
|
44
|
| І хто хоче бути першим між вами, нехай буде всім рабом. | и и́же а́ще хо́щетъ въ ва́съ бы́ти ста́рѣй, да бу́детъ всѣ́мъ ра́бъ: |
|
45
|
45
|
| Бо і Син Людський не для того прийшов, щоб Йому служили, але щоб послужити і віддати душу Свою за визволення багатьох. | и́бо Сы́нъ Человѣ́чь не пріи́де, да послу́жатъ Єму́, но да послу́житъ и да́стъ ду́шу Свою́ избавле́ніє за мно́ги. |
|
46
|
46
|
| Приходять до Єрихона. І коли Він з учениками Своїми і численним людом виходив з Єрихона, син Тимеїв, Вартимей, сліпий, сидів при дорозі і просив милостиню. | И пріидо́ша во Ієрихо́нъ. И исходя́щу Єму́ от Ієрихо́на, и ученико́мъ Єго́, и наро́ду мно́гу, сы́нъ Тіме́овъ Варті́мей слѣпы́й сѣдя́ше при пути́, прося́. |
|
47
|
47
|
| Почувши, що це Ісус Назорей, він почав кричати і говорити: Ісусе, Сину Давидів! Помилуй мене. | И слы́шавъ, я́ко Іису́съ Назоряни́нъ є́сть, нача́тъ зва́ти и глаго́лати: Сы́не Дави́довъ Іису́се, поми́луй мя́. |
|
48
|
48
|
| І примушували його мовчати багато хто, він же ще більше кричав: Сину Давидів, помилуй мене! | И преща́ху єму́ мно́зи, да умолчи́тъ: о́нъ же мно́жає па́че зва́ше: Сы́не Дави́довъ, поми́луй мя́. |
|
49
|
49
|
| Ісус зупинився і сказав його покликати. Кличуть сліпого і кажуть йому: не бійся, вставай, кличе тебе. | И ста́въ Іису́съ, рече́ єго́ возгласи́ти. И возгласи́ша слѣпца́, глаго́люще єму́: дерза́й, воста́ни, зове́тъ тя́. |
|
50
|
50
|
| Той скинув з себе верхній одяг, встав і прийшов до Ісуса. | О́нъ же отве́ргъ ри́зы своя́, воста́въ пріи́де ко Іису́сови. |
|
51
|
51
|
| Відповідаючи йому, Ісус спитав: чого ти хочеш від Мене? Сліпий сказав Йому: Учителю, аби я прозрів. | И отвѣща́въ глаго́ла єму́ Іису́съ: что́ хо́щеши, да сотворю́ тебѣ́? Слѣпы́й же глаго́ла єму́: учи́телю, да прозрю́. |
|
52
|
52
|
| Ісус сказав йому: йди, віра твоя спасла тебе. І відразу він прозрів, і пішов дорогою за Ісусом. | Іису́съ же рече́ єму́: иди́: вѣ́ра твоя́ спасе́ тя. И а́біє прозрѣ́ и по Іису́сѣ и́де въ пу́ть. |
