Глава 21
1
І коли наблизились до Єрусалима і прийшли у Виффагію до гори Елеонської, тоді Ісус послав двох учеників
2
і сказав їм: підіть у село, що прямо перед вами, і зразу знайдете прив’язану ослицю і з нею осля; відв’яжіть і приведіть до Мене.
3
І якщо хто скаже вам що-небудь, відповідайте, що вони потрібні Господеві; і одразу ж відішле їх.
4
Усе ж це було, щоб збулося сказане пророком, який говорить:
5
скажіть дочці Сионовій: ось Цар твій гряде до тебе лагідний, сидячи на ослиці й осляті, синові під’яремної.
6
Ученики пішли і зробили так, як сказав їм Ісус:
7
привели ослицю й осля і поклали на них одяг свій, і Він сів поверх нього.
8
Безліч людей розстилали одяг свій по дорозі, а інші різали гілки з дерев і стелили по дорозі.
9
Люди ж, що йшли попереду і слідом, виголошували: осанна* Синові Давидовому! Благословен, Хто йде в ім’я Господнє! Осанна у вишніх!
10
І коли увійшов Він у Єрусалим, все місто заворушилось і заговорило: Хто це такий?
11
Народ же говорив: Цей є Ісус, Пророк із Назарета галилейського.
12
І увійшов Ісус у храм Божий і вигнав усіх, що продавали і купували в храмі, і поперевертав столи міняйл і лави тих, що продавали голубів.
13
І сказав їм: дім Мій домом молитви назветься; а ви зробили його вертепом розбійників.
14
І приступили до Нього в храмі сліпі й криві, і Він зцілив їх.
15
А первосвященики і книжники, побачивши чудеса, які Він створив, і дітей, які виголошували в храмі: осанна Синові Давидовому, обурились
16
і сказали Йому: чи чуєш, що вони говорять? Ісус відповів їм: так, невже ви ніколи не читали: з уст немовлят і дітей Ти створив хвалу?
17
І, залишивши їх, вийшов геть з міста у Вифанію і пробув там ніч.
18
Вранці ж, повертаючись у місто, зголоднів.
19
Побачивши біля дороги одну смоковницю, підійшов до неї і, нічого не знайшовши на ній, крім самого листя, говорить їй: нехай не буде надалі від тебе плоду повік. І смоковниця відразу всохла.
20
Побачивши це, ученики здивувались і говорили: як це — відразу ж всохла смоковниця?
21
Ісус же сказав їм у відповідь: істинно кажу вам, якщо будете мати віру і не засумніваєтеся, то не тільки зробите те, що сталося із смоковницею, але, якщо і горі цій скажете: піднімись і кинься в море, буде;
22
і все, чого не попросите в молитві з вірою, одержите.
23
І коли Він прийшов у храм і навчав, приступили до Нього первосвященики і старійшини народу і сказали: якою владою Ти це робиш? І хто Тобі дав таку владу?
24
Ісус сказав їм у відповідь: запитаю і Я вас про одне, коли про те скажете Мені, то і Я вам скажу, якою владою це роблю.
25
Хрещення Іоанове звідки було: з небес чи від людей? Вони ж міркували між собою: якщо скажемо, що з небес, то Він скаже нам: чому ж ви не повірили йому?
26
А якщо сказати, що від людей, то боїмось народу, бо всі мають Іоана за пророка.
27
І відповіли Ісусові: не знаємо. Сказав їм і Він: і Я вам не скажу, якою владою це роблю.
28
А як вам здається? В одного чоловіка було два сини; і він, підійшовши до першого, сказав: сину, піди сьогодні попрацюй у винограднику моєму.
29
Але той сказав у відповідь: не хочу. Але згодом, розкаявшись, пішов.
30
І, підійшовши до другого, він сказав те саме. Цей сказав у відповідь: іду, господарю, — та не пішов.
31
Котрий з цих двох виконав волю батька? Кажуть Йому: перший. Ісус говорить їм: істинно кажу вам, що митарі і блудниці поперед вас йдуть у Царство Боже.
32
Бо прийшов до вас Іоан Хреститель дорогою праведности, і ви не повірили йому, а митарі та блудниці повірили йому; ви ж, і бачивши це, не розкаялися і потім, щоб повірити йому.
33
Вислухайте іншу притчу. Був якийсь господар дому, який посадив виноградник і обніс його огорожею, викопав у ньому виностік, збудував башту і, віддавши його виноградарям, від’їхав.
34
Коли ж наблизився час плодів, він послав своїх слуг до виноградарів узяти свої плоди.
35
Виноградарі, схопивши слуг його, кого побили, кого вбили, а кого побили камінням.
36
Знову послав він інших слуг, більше, ніж перше; і з ними зробили так само.
37
Наостанок послав він до них свого сина, кажучи: посоромляться сина мого.
38
Але виноградарі, побачивши сина, сказали один одному: це спадкоємець, ходімо уб’ємо його і заволодіємо спадщиною його.
39
І, схопивши його, вивели геть з виноградника і вбили.
40
Отже, коли прийде господар виноградника, що він зробить з цими виноградарями?
41
Говорять Йому: злочинців цих покарає смертю, а виноградник віддасть іншим виноградарям, які віддаватимуть йому плоди своєчасно.
42
Ісус говорить їм: невже ви ніколи не читали в Писанні: камінь, який відкинули будівничі, той самий став наріжним каменем? Це від Господа, і дивне в очах наших.
43
Тому кажу вам, що відбереться від вас Царство Боже і дане буде народові, який буде приносити плоди його.
44
І той, хто впаде на камінь цей, розіб’ється, а на кого він упаде, того розчавить.
45
І, слухаючи притчі Його, первосвященики і фарисеї зрозуміли, що Він про них говорить.
46
І шукали нагоди схопити Його, але побоялися народу, бо Його мали за Пророка.
