Глава 22
1
Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав:
2
Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму.
3
І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти.
4
Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля.
5
Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги.
6
Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх.
7
Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє.
8
Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні.
9
Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля.
10
І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми.
11
Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг.
12
І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав.
13
Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів.
14
Бо багато покликаних, та мало обраних.
15
Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові.
16
І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу.
17
Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні?
18
Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри?
19
Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій.
20
І говорить їм: чиє це зображення і напис?
21
Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові.
22
Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли.
23
В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його:
24
Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого.
25
Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму.
26
Так само і другий, і третій, навіть до сьомого.
27
А після всіх померла і жінка.
28
Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її.
29
Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої.
30
Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах.
31
А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом:
32
Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих.
33
І, чуючи, народ дивувався вченню Його.
34
А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом.
35
І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи:
36
Учителю, яка заповідь найбільша в законі?
37
Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю.
38
Це є перша і найбільша заповідь.
39
Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе.
40
На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки.
41
Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх:
42
що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів.
43
Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи:
44
сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх.
45
Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?
46
І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його.
