|
Глава 22
|
|
|
1
|
|
| Ісус, продовжуючи говорити їм притчами, сказав: | |
|
2
|
|
| Царство Небесне подібне до чоловіка-царя, який справляв весілля синові своєму. | |
|
3
|
|
| І послав рабів своїх покликати запрошених на весілля; і не схотіли прийти. | |
|
4
|
|
| Знову послав інших рабів, говорячи: скажіть званим: ось я приготував мій обід, телят моїх і, що відгодоване, заколоте, і все готове; приходьте на весілля. | |
|
5
|
|
| Але вони, знехтувавши те, пішли, хто на своє поле, а хто на свої торги. | |
|
6
|
|
| Інші ж, схопивши рабів його, скривдили і вбили їх. | |
|
7
|
|
| Почувши про це, цар розгнівався і, пославши військо своє, винищив тих убивць і спалив місто їхнє. | |
|
8
|
|
| Тоді говорить він рабам своїм: весілля готове, а покликані не були достойні. | |
|
9
|
|
| Отже, ідіть на роздоріжжя і всіх, кого знайдете, кличте на весілля. | |
|
10
|
|
| І раби ті, вийшовши на дороги, зібрали всіх, кого тільки знайшли, і злих і добрих; і весілля наповнилося гістьми. | |
|
11
|
|
| Цар, увійшовши подивитись на гостей, побачив там чоловіка, вбраного не у весільний одяг. | |
|
12
|
|
| І каже йому: друже, чому ти ввійшов сюди, не маючи весільного одягу? Він же мовчав. | |
|
13
|
|
| Тоді цар сказав слугам: зв’язавши йому руки і ноги, візьміть його і киньте у пітьму непроглядну: там буде плач і скрегіт зубів. | |
|
14
|
|
| Бо багато покликаних, та мало обраних. | |
|
15
|
|
| Тоді фарисеї пішли і радились, як би впіймати Його на слові. | |
|
16
|
|
| І посилають до Нього своїх учнів з іродіанами, кажучи: Учителю! Ми знаємо, що Ти справедливий і істинно путі Божої вчиш, і не прагнеш будь-кому догодити, бо не зважаєш ні на яку особу. | |
|
17
|
|
| Отже, скажи нам, як Тобі здається, чи годиться платити подать кесареві, чи ні? | |
|
18
|
|
| Ісус же, знаючи їхнє лукавство, сказав: чого спокушаєте Мене, лицеміри? | |
|
19
|
|
| Покажіть Мені монету, якою платиться податок. Вони принесли Йому динарій. | |
|
20
|
|
| І говорить їм: чиє це зображення і напис? | |
|
21
|
|
| Кажуть Йому: кесаря. Тоді говорить їм: отже, віддавайте кесареве кесареві, а Боже — Богові. | |
|
22
|
|
| Почувши це, вони здивувалися і, залишивши Його, відійшли. | |
|
23
|
|
| В той день приступили до Нього саддукеї, які говорять, що не існує воскресіння, і запитали Його: | |
|
24
|
|
| Учителю! Мойсей сказав: коли хто помре, не маючи дітей, то брат його нехай візьме жінку його і відродить потомство брата свого. | |
|
25
|
|
| Було в нас сім братів; перший, одружившись, помер і, не маючи дітей, лишив жінку свою братові своєму. | |
|
26
|
|
| Так само і другий, і третій, навіть до сьомого. | |
|
27
|
|
| А після всіх померла і жінка. | |
|
28
|
|
| Отже, після воскресіння, котрого з семи буде вона жінкою? Бо всі мали її. | |
|
29
|
|
| Ісус сказав їм у відповідь: помиляєтесь, не знаючи ні Писання, ні сили Божої. | |
|
30
|
|
| Бо після воскресіння не женяться, не виходять заміж, а перебувають як ангели Божі на небесах. | |
|
31
|
|
| А про воскресіння мертвих, невже не читали ви сказаного вам Богом: | |
|
32
|
|
| Я Бог Авраама, і Бог Ісаака, і Бог Якова. Бог не є Бог мертвих, а живих. | |
|
33
|
|
| І, чуючи, народ дивувався вченню Його. | |
|
34
|
|
| А фарисеї, почувши, що Він посоромив саддукеїв, зібралися разом. | |
|
35
|
|
| І один з них, законник, спокушаючи Його, запитав, кажучи: | |
|
36
|
|
| Учителю, яка заповідь найбільша в законі? | |
|
37
|
|
| Ісус сказав йому: полюби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю. | |
|
38
|
|
| Це є перша і найбільша заповідь. | |
|
39
|
|
| Друга ж подібна до неї: люби ближнього твого, як самого себе. | |
|
40
|
|
| На цих двох заповідях утверджується весь Закон і Пророки. | |
|
41
|
|
| Коли зібралися фарисеї, Ісус спитав їх: | |
|
42
|
|
| що ви думаєте про Христа, чий Він Син? Кажуть Йому: Давидів. | |
|
43
|
|
| Говорить їм: то як же Давид, у Дусі Божому, зве Його Господом, кажучи: | |
|
44
|
|
| сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене, доки покладу ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх. | |
|
45
|
|
| Отже, якщо Давид зве Його Господом, то як же Він син йому? | |
|
46
|
|
| І ніхто не зміг відповісти Йому ні слова; і з того дня ніхто вже не смів запитувати Його. |
