Глава 9
1
Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста.
2
І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої!
3
При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує.
4
Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх?
5
Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи?
6
Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій.
7
І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій.
8
Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям.
9
Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним.
10
І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його.
11
Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками?
12
Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі,
13
підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння.
14
Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять?
15
І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть.
16
Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша.
17
Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге.
18
Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива.
19
І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його.
20
І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його,
21
бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю.
22
Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу.
23
Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили.
24
І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього.
25
Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала.
26
І рознеслася чутка про це по всій землі тій.
27
Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів!
28
Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи!
29
Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам.
30
І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався.
31
Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій.
32
Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого.
33
І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі.
34
Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів.
35
І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях.
36
Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря.
37
Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало.
38
Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє.
