|
Глава 9
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Тоді Він, увійшовши в човен, переплив назад і прибув до Свого міста. | (Зач. 29) І вліз в кора́бль, пре́йде і при́йде во Свой град. |
|
2
|
2
|
| І ось принесли до Нього розслабленого, що лежав на постелі. І, побачивши віру їхню, Ісус сказав розслабленому: дерзай, чадо! Прощаються тобі гріхи твої! | І се, принесо́ша Єму́ разсла́блена (жи́лами), на одрі́ лежа́ща; і ви́дів Ісу́с ві́ру їх, рече́ разсла́бленному: дерза́й, ча́до, отпуща́ються ті грісі́ твої́. |
|
3
|
3
|
| При цьому деякі з книжників говорили собі: Він богохульствує. | І се, ні́ції от кни́жник рі́ша в себі́: Сей ху́лить. |
|
4
|
4
|
| Ісус же, бачачи помисли їхні, промовив: навіщо ви думаєте лукаве в серцях своїх? | І ви́дів Ісу́с помишле́нія їх, рече́: вску́ю ви ми́слите лука́вая в сердця́х свої́х? |
|
5
|
5
|
| Бо що легше — сказати: прощаються тобі гріхи, чи сказати: встань і ходи? | что бо єсть удо́біє рещи́: отпуща́ються ті грісі́, іли́ рещи́: воста́ни і ходи́? |
|
6
|
6
|
| Та щоб знали ви, що Син Людський має владу на землі прощати гріхи. Тоді говорить розслабленому: встань, візьми постіль твою та йди у дім твій. | но да уві́сте, я́ко власть і́мать Син Челові́чеський на землі́ отпуща́ти гріхи́; тогда́ глаго́ла разсла́бленному: воста́ни, возьми́ твой одр і іди́ в дом твой. |
|
7
|
7
|
| І той устав, узяв постіль свою і пішов у дім свій. | І воста́в, (взем одр свой,) і́де в дом свой. |
|
8
|
8
|
| Народ же, побачивши це, здивувався і прославив Бога, Який дав таку владу людям. | Ви́дівше же наро́ди чуди́шася і просла́виша Бо́га, да́вшаго власть такову́ю челові́ком. |
|
9
|
9
|
| Проходячи звідти, Ісус побачив чоловіка, що сидів на митниці, на ймення Матфей, і каже йому: іди за Мною. І той устав і пішов за Ним. | (Зач. 30) І преходя́ Ісу́с отту́ду, ви́ді челові́ка сідя́ща на ми́тниці, Матфе́я глаго́лема; і глаго́ла єму́: по Мні гряди́. І воста́в по Нем і́де. |
|
10
|
|
| І коли Ісус возлежав у домі, прийшло багато митарів і грішників і возлежали з Ним і з учениками Його. | |
|
11
|
|
| Побачивши те, фарисеї сказали ученикам Його: чому Учитель ваш їсть і п’є з митарями і грішниками? | |
|
12
|
|
| Ісус же, почувши це, сказав їм: не здорові потребують лікаря, а недужі, | |
|
13
|
|
| підіть та навчіться, що означає: милости хочу, а не жертви. Бо Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння. | |
|
14
|
|
| Тоді приступають до Нього ученики Іоанові і кажуть: чому ми і фарисеї постимо багато, Твої ж ученики не постять? | |
|
15
|
|
| І сказав їм Ісус: чи можуть весільні друзі сумувати, поки з ними жених? Але настануть дні, коли відберуть у них жениха, і тоді поститимуть. | |
|
16
|
|
| Ніхто ж бо на старий одяг не накладає латки з нової тканини, бо відірветься від старого, і дірка буде ще гірша. | |
|
17
|
|
| Не вливають також вина молодого в старі міхи, а інакше прорвуться міхи, і вино витече, і міхи пропадуть; але вливають вино молоде в нові міхи, і зберігається те і друге. | |
|
18
|
|
| Коли Він говорив їм це, підійшов до Нього якийсь начальник і, кланяючись Йому, сказав: дочка моя нині померла, але Ти прийди, поклади на неї руку Свою, і буде жива. | |
|
19
|
|
| І, вставши, Ісус за ним пішов, і ученики Його. | |
|
20
|
|
| І ось жінка, що дванадцять років страждала на кровотечу, підійшовши ззаду, доторкнулася до краю одягу Його, | |
|
21
|
|
| бо вона казала сама собі: як тільки доторкнусь до одягу Його, одужаю. | |
|
22
|
|
| Ісус же, обернувшись і побачивши її, сказав: дерзай, дочко! Віра твоя спасла тебе. І одужала жінка з того ж часу. | |
|
23
|
|
| Прийшов Ісус до господи начальника і побачив сопілкарів та людей, що голосили. | |
|
24
|
|
| І сказав їм: відійдіть, бо не вмерла дівчина, а спить. І глузували з Нього. | |
|
25
|
|
| Коли ж людей було випроваджено, Він, увійшовши, взяв її за руку, і дівчина встала. | |
|
26
|
|
| І рознеслася чутка про це по всій землі тій. | |
|
27
|
|
| Коли йшов Ісус звідтіля, за Ним слідом ішли двоє сліпих і кричали: помилуй нас, Ісусе, Сину Давидів! | |
|
28
|
|
| Коли ж Він увійшов у дім, сліпі приступили до Нього. І говорить їм Ісус: чи віруєте, що Я можу це зробити? Вони говорять Йому: так, Господи! | |
|
29
|
|
| Тоді він доторкнувся до очей їхніх і сказав: за вірою вашою нехай буде вам. | |
|
30
|
|
| І відкрилися очі їхні; і сказав їм Ісус суворо: пильнуйте ж, щоб ніхто не довідався. | |
|
31
|
|
| Вони ж, вийшовши, прославляли Його по всій землі тій. | |
|
32
|
|
| Коли ж ті виходили, то привели до Нього чоловіка німого, біснуватого. | |
|
33
|
|
| І коли біса було вигнано, німий почав говорити. І народ, дивуючись, казав: ніколи не було такого в Ізраїлі. | |
|
34
|
|
| Фарисеї ж говорили: силою князя бісівського виганяє Він бісів. | |
|
35
|
|
| І ходив Ісус по всіх містах і селах, навчаючи в їхніх синагогах, проповідуючи Євангеліє Царства і зціляючи всякі недуги і всяку неміч у людях. | |
|
36
|
|
| Бачачи безліч людей, Він змилосердився над ними, бо вони були зморені й розпорошені, як вівці, що не мають пастиря. | |
|
37
|
|
| Тоді говорить до учеників Своїх: жнива багато, а женців замало. | |
|
38
|
|
| Тож благайте Господаря жнива, щоб вислав женців на жниво Своє. |
