|
Глава 12
|
Глава́ в҃і
|
|
1
|
1
|
|
Нетлінний Твій дух перебуває в усьому.
|
Нетлѣ́нный бо дх҃ъ тво́й є҆́сть во всѣ́хъ.
|
|
2
|
2
|
|
Тому заблудлих Ти мало-помалу викриваєш і, нагадуючи їм, у чому вони згрішають, напоумляєш, щоб вони, відступивши від зла, увірували у Тебе, Господи.
|
Тѣ́мже заблꙋжда́ющихъ пома́лꙋ ѡ҆блича́еши, и҆ въ ни́хже согрѣша́ютъ, воспомина́ѧ оу҆чи́ши, да премѣни́вшесѧ ѿ ѕло́бы вѣ́рꙋютъ въ тѧ̀, гдⷭ҇и.
|
|
3
|
3
|
|
Так, погребувавши древніми жителями святої землі Твоєї,
|
И҆ дре́внихъ бо ѡ҆бита́телей землѝ ст҃ы́ѧ твоеѧ̀ возненави́дѣвъ,
|
|
4
|
4
|
|
які звершували ненависні діла чаклувань і нечестиві жертвоприношення,
|
ра́ди дѣѧ́нїй ѕлы́хъ волшве́нїй, ꙗ҆̀же творѧ́хꙋ, и҆ же́ртвъ непреподо́бныхъ,
|
|
5
|
5
|
|
і безжалісними убивцями дітей, і тими, що на жертовних бенкетах пожирали нутрощі людської плоті і крови у таємних зібраннях,
|
и҆ чадоꙋбі́йцъ неми́лостивыхъ, и҆ оу҆тробоѧ́дцєвъ человѣ́ческихъ пло́тей, и҆ кровопі́йцєвъ ѿ среды̀ ст҃ы́ни твоеѧ̀,
|
|
6
|
6
|
|
і батьками, які убивали безпомічні душі, — Ти зволив знищити їх руками батьків наших,
|
и҆ роди́телей оу҆би́вшихъ дꙋ́шы безпомѡ́щныѧ, восхотѣ́лъ є҆сѝ погꙋби́ти рꙋка́ми ѻ҆тє́цъ на́шихъ:
|
|
7
|
7
|
|
щоб земля, найдорожча за все у Тебе, прийняла достойне населення чад Божих.
|
да досто́йное прїи́метъ преселе́нїе ѻ҆трокѡ́въ бж҃їихъ, ꙗ҆́же оу҆ тебє̀ всѣ́хъ дража́йшаѧ землѧ̀.
|
|
8
|
8
|
|
Але і їх, як людей, Ти щадив, пославши предтечами воїнства Твого шершнів, щоб вони помалу знищували їх.
|
Но и҆ си́хъ ꙗ҆́кѡ человѣ́кѡвъ пощади́лъ є҆сѝ, посла́лъ же є҆сѝ предтекꙋ́щыѧ во́инства твоегѡ̀ ѻ҆́сы, ꙗ҆́кѡ да тѣ́хъ пома́лꙋ и҆стребѧ́тъ.
|
|
9
|
9
|
|
Хоч не неможливо було Тобі війною підкорити нечестивих праведним, або знищити їх страшними звірами, або грізним словом у один раз;
|
Не неси́ленъ є҆сѝ во бра́ни покори́ти нечести́выхъ пра́вєднымъ, и҆лѝ ѕвѣ́ремъ свирѣ̑пымъ, и҆лѝ сло́вомъ же́стокимъ до є҆ди́нагѡ потреби́ти:
|
|
10
|
10
|
|
але Ти, помалу караючи їх, давав місце покаянню, знаючи однак, що плем’я їх негідне і зло їх уроджене, і помисли їх не зміняться повіки.
|
сꙋдѧ́щь же пома́лꙋ дава́лъ є҆сѝ мѣ́сто покаѧ́нїю, не невѣ́дѧй, ꙗ҆́кѡ лꙋка́въ ро́дъ и҆́хъ и҆ є҆сте́ственнаѧ ѕло́ба и҆́хъ, и҆ ꙗ҆́кѡ не премѣни́тсѧ помышле́нїе и҆́хъ во вѣ́къ.
|
|
11
|
11
|
|
Бо сім’я їх було прокляте від початку, і не з побоювання перед будь-ким Ти допускав безкарність гріхів їхніх.
|
Сѣ́мѧ бо бѣ̀ про́клѧто ѿ нача́ла: нижѐ боѧ́йсѧ когѡ̀, ѿпꙋще́нїе даѧ́лъ є҆сѝ грѣхѡ́мъ и҆́хъ.
|
|
12
|
12
|
|
Бо хто скаже: «що Ти зробив?» або хто протистане суду Твоєму? і хто звинуватить Тебе у знищенні народів, які Ти створив? Або який захисник прийде до Тебе, із клопотанням за неправедних людей?
|
Кто́ бо рече́тъ (тебѣ̀): что̀ сотвори́лъ є҆сѝ; И҆лѝ кто̀ ста́нетъ проти́вꙋ сꙋдꙋ̀ твоемꙋ̀; кто́ же и҆стѧ́жетъ тѧ̀ ѡ҆ ꙗ҆зы́цѣхъ поги́бшихъ, и҆̀хже ты̀ сотвори́лъ є҆сѝ; и҆лѝ кто̀ въ предста́телство тебѣ̀ прїи́детъ, ѿмсти́тель на непра́вєдныѧ человѣ́ки;
|
|
13
|
13
|
|
Бо, крім Тебе, немає Бога, який має піклування про усіх, щоб доводити Тобі, що Ти несправедливо судив.
|
Нѣ́сть бо и҆́нъ бг҃ъ ра́звѣ тебє̀, и҆́же ради́ши ѡ҆ всѣ́хъ, да пока́жеши, ꙗ҆́кѡ не непра́вѡ сꙋди́лъ є҆сѝ.
|
|
14
|
14
|
|
Ні цар, ні володар не в змозі з’явитися до Тебе на очі за тих, яких Ти знищив.
|
Нижѐ ца́рь, и҆лѝ мꙋчи́тель проти́вꙋ тебє̀ воззрѣ́ти мо́жетъ, ѡ҆ и҆́хже погꙋби́лъ є҆сѝ.
|
|
15
|
15
|
|
Будучи праведним, Ти усім керуєш праведно, вважаючи невластивим Твоїй силі засудити того, хто не заслуговує покарання.
|
Првⷣнъ же сы́й, првⷣнѡ всѧ̑ оу҆правлѧ́еши, недо́лжнаго же мꙋ́читисѧ ѡ҆сꙋди́ти чꙋ́ждо мни́ши твоеѧ̀ си́лы.
|
|
16
|
16
|
|
Бо сила Твоя є початок правди, і те саме, що Ти володарюєш над усіма, налаштовує Тебе щадити усіх.
|
Крѣ́пость бо твоѧ̀ пра́вды нача́ло и҆ є҆́же над̾ всѣ́ми твоѐ влⷣчество, всѣ́хъ щадѣ́ти твори́тъ.
|
|
17
|
17
|
|
Силу Твою Ти показуєш тим, хто не вірує всемогутності Твоїй, і у тих, що не визнають Тебе, викриваєш зухвалість;
|
Крѣ́пость бо показꙋ́еши невѣ́рꙋющымъ ѡ҆ соверше́нствѣ си́лы, а҆ въ вѣ́дꙋщихъ де́рзость ѡ҆блича́еши.
|
|
18
|
18
|
|
але, володіючи силою, Ти судиш поблажливо й керуєш нами з великою милістю, бо могутність Твоя завжди у Твоїй волі.
|
Ты́ же влⷣчествꙋѧй си́лою въ кро́тости сꙋ́диши и҆ съ вели́кимъ щадѣ́нїемъ разсмотрѧ́еши на́съ: съ тобо́ю бо є҆́сть, є҆гда̀ хо́щеши, є҆́же мощѝ.
|
|
19
|
19
|
|
Але такими ділами Ти повчав народ Твій, що праведний повинен бути людинолюбним, і вселяв у синів Твоїх благу надію, що Ти даєш час покаянню у гріхах.
|
Наꙋчи́лъ же є҆сѝ лю́ди твоѧ̑ сицевы́ми дѣ́лы, ꙗ҆́кѡ подоба́етъ пра́ведномꙋ бы́ти человѣколю́бцꙋ, и҆ благонадє́жны сотвори́лъ є҆сѝ сн҃ы твоѧ̑, ꙗ҆́кѡ дае́ши ѡ҆ грѣсѣ́хъ покаѧ́нїе.
|
|
20
|
20
|
|
Бо якщо ворогів синів Твоїх і достойних смерти Ти карав із такою поблажливістю і пощадою, даючи їм час і спонуку, щоб визволитися від зла,
|
А҆́ще бо врагѝ ѻ҆трокѡ́въ твои́хъ и҆ до́лжныхъ сме́рти съ толи́кимъ мꙋ́чилъ є҆сѝ внѧ́тїемъ и҆ щадѣ́нїемъ, даѧ́й времена̀ и҆ мѣ́сто, и҆́миже бы и҆змѣни́лисѧ ѿ ѕло́бы:
|
|
21
|
21
|
|
то з якою увагою Ти судив синів Твоїх, батькам яких Ти дав клятви і завіти благих обітувань!
|
съ коли́кимъ прилѣжа́нїемъ сꙋди́лъ є҆сѝ сн҃ы твоѧ̑, и҆́хже ѻ҆тцє́мъ клѧ̑твы и҆ завѣ́ты да́лъ є҆сѝ благи́хъ ѡ҆бѣща́нїй.
|
|
22
|
22
|
|
Отже, напоумлюючи нас, Ти караєш ворогів наших тисячократно, щоб ми, коли судимо, помишляли про Твою благість і, коли буваємо осуджені, очікували помилування.
|
На́съ оу҆̀бо наказꙋ́ѧ, врагѝ на́шѧ тма́ми бїе́ши, да бл҃госты́ню твою̀ помышлѧ́емъ сꙋдѧ́ще, сꙋди́ми же ча́емъ ми́лости.
|
|
23
|
23
|
|
Тому-то і тих нечестивих, які проводили життя нерозумно, Ти мучив власними їхніми мерзотами,
|
Ѿѻнꙋ́дꙋже и҆ непра́ведныхъ, во безꙋ́мїи пожи́вшихъ живо́тъ, сво́йственными и҆́хъ ме́рзостьми мꙋ́чилъ є҆сѝ,
|
|
24
|
24
|
|
бо вони дуже далеко ухилилися на путях омани, обманюючись подібно до нерозумних дітей і шануючи за богів тих із тварин, які навіть і у ворогів були зневаженими.
|
и҆́бо въ пꙋте́хъ заблꙋжде́нїѧ должа́е заблꙋди́ша, бо́ги мнѧ́ще, ꙗ҆̀же и҆ во живо́тныхъ вра́жїихъ безчє́стна, а҆́ки младе́нцы безꙋ́мнїи прельсти́вшесѧ.
|
|
25
|
25
|
|
Тому, як нерозумним дітям, на посміяння послав Ти їм і покарання.
|
Сегѡ̀ ра́ди ꙗ҆́кѡ ѻ҆трокѡ́мъ несмы́слєннымъ сꙋ́дъ въ порꙋга́нїе посла́лъ є҆сѝ:
|
|
26
|
26
|
|
Але, не врозумившись викривальним посміянням, вони терпіли заслужений суд Божий.
|
и҆̀же порꙋга́ньми преще́нїѧ не наказа́вшесѧ, досто́йна сꙋда̀ бж҃їѧ и҆скꙋ́сѧтъ.
|
|
27
|
27
|
|
Бо те, що вони самі терпіли з досадою, те саме побачивши на тих, яких вважали богами і через яких вони каралися, вони пізнали Бога істинного, Якого раніше відрікалися знати;
|
Въ ни́хже бо ті́и стра́ждꙋще негодова́хꙋ, въ си́хъ, и҆̀хже мнѧ́хꙋ бы́ти бо́ги, въ тѣ́хъ мꙋ́чими, ви́дѧще є҆го́же пре́жде ѿмета́хꙋсѧ зна́ти,
|
|
28
|
28
|
|
тому і прийшов на них остаточний осуд.
|
бг҃а и҆́стиннаго позна́ша: тѣ́мже и҆ коне́цъ ѡ҆сꙋжде́нїѧ прїи́де на нѧ̀.
|
Категорії
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.
Паперові видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.