Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 5

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Глава 5	Глава́ є҃

1	1
Тоді праведник із великою сміливістю стане перед лицем тих, які ображали його і зневажали подвиги його;	Тогда̀ ста́нетъ во дерзнове́нїи мно́зѣ првⷣникъ пред̾ лице́мъ ѡ҆скорби́вшихъ є҆го̀ и҆ ѿмета́ющихъ трꙋды̀ є҆гѡ̀:
2	2
вони ж, побачивши, зніяковіють великим страхом і здивуються несподіваності спасіння його	ви́дѧщїи смѧтꙋ́тсѧ стра́хомъ тѧ́жкимъ и҆ оу҆жа́снꙋтсѧ ѡ҆ пресла́внѣмъ спасе́нїи є҆гѡ̀,
3	3
і, розкаюючись і зітхаючи від стиснення духу, будуть говорити самі у собі: «це той самий, який був у нас колись посміховиськом і притчею наруги.	и҆ рекꙋ́тъ въ себѣ̀ ка́ющесѧ и҆ въ тѣснотѣ̀ дꙋ́ха воздыха́юще: се́й бѣ̀, є҆го́же и҆мѣ́хомъ нѣ́когда въ посмѣ́хъ и҆ въ при́тчꙋ поноше́нїѧ.
4	4
Безумні, ми вважали життя його божевіллям і смерть його безчесною!	Безꙋ́мнїи, житїѐ є҆гѡ̀ вмѣни́хомъ неи́стово и҆ кончи́нꙋ є҆гѡ̀ безче́стнꙋ:
5	5
Як же він прилічений до синів Божих, і жереб його — зі святими?	ка́кѡ вмѣни́сѧ въ сн҃ѣ́хъ бж҃їихъ, и҆ во ст҃ы́хъ жре́бїй є҆гѡ̀ є҆́сть;
6	6
Отже, ми заблукали від путі істини, і світло правди не світило нам, і сонце не осявало нас.	ⷱ҇И҆́бо заблꙋди́хомъ ѿ пꙋтѝ и҆́стиннагѡ, и҆ пра́вды свѣ́тъ не ѡ҆блиста̀ на́мъ, и҆ со́лнце не возсїѧ̀ на́мъ:
7	7
Ми сповнилися ділами беззаконня і погибелі і ходили непрохідними пустелями, а путі Господнього не пізнали.	беззако́нныхъ и҆спо́лнихомсѧ сте́зь и҆ поги́бели и҆ ходи́хомъ въ пꙋсты̑ни непроходи̑мыѧ, пꙋти́ же гдⷭ҇нѧ не оу҆вѣ́дѣхомъ.
8	8
Яку користь принесла нам зарозумілість, і що дало нам багатство з марнославством?	Что̀ по́льзова на́мъ горды́нѧ, и҆ бога́тство съ велича́нїемъ что̀ воздадѐ на́мъ;
9	9
Усе це минуло як тінь і як поголоска швидкоплинна.	Преидо́ша всѧ̑ ѡ҆́на ꙗ҆́кѡ сѣ́нь и҆ ꙗ҆́кѡ вѣ́сть претека́ющаѧ.
10	10
Як після проходження корабля, що йде по воді, яка хвилюється, неможливо знайти ні сліду, ні стежки дна його у хвилях;	Ꙗ҆́кѡ кора́бль преходѧ́й волнꙋ́ющꙋюсѧ во́дꙋ, є҆гѡ́же прохо́дꙋ нѣ́сть стопы̀ ѡ҆брѣстѝ, нижѐ стезѝ ше́ствїѧ є҆гѡ̀ въ волна́хъ:
11	11
або як від птаха, який пролітає по повітрю, ніякого не залишається знаку його путі, але легке повітря, по якому вдаряють крила і яке розсікається швидкістю руху, пройдене крилами, що рухаються, і після того не залишилося ніякого знаку проходження по ньому;	и҆лѝ ꙗ҆́кѡ пти́цы, прелета́ющїѧ по а҆́ерꙋ, ни є҆ди́но ѡ҆брѣта́етсѧ зна́менїе пꙋтѝ, ꙗ҆́звою же смꙋща́ѧй бїе́мый дꙋ́хъ ле́гкїй, и҆ разсѣца́емый си́лою шꙋмѧ́щею движе́нїемъ кри́лъ прелетѣ̀, и҆ посе́мъ ни є҆ди́но зна́менїе ѡ҆брѣ́тесѧ прохо́дꙋ въ не́мъ:
12	12
або як від стріли, пущеної у ціль, розділене повітря миттєво знову сходиться, так що не можна дізнатися, де пройшла вона;	и҆лѝ ꙗ҆́кѡ стрѣло́ю и҆спꙋще́ною на намѣ́реное мѣ́сто разсѣ́ченный а҆́еръ внеза́пꙋ въ себѣ̀ самѣ́мъ заключе́нъ бы́сть, ꙗ҆́кѡ не позна́тисѧ прохо́дꙋ є҆ѧ̀:
13	13
так і ми народилися і померли, і не могли показати ніякого знаку чесноти, але виснажилися у беззаконні нашому».	та́кѡ и҆ мы̀ рожде́ни ѡ҆скꙋдѣ́хомъ и҆ добродѣ́тели оу҆́бѡ ни є҆ди́нагѡ зна́менїѧ мо́жемъ показа́ти, во ѕло́бѣ же на́шей сконча́хомсѧ.
14	14
Бо надія нечестивого зникає, як порох, який відносить вітер, і як тонкий іній, що разноситься бурею, і як дим, що розсіюється вітром, і проходить, як пам’ять про одноденного гостя.	И҆́бо оу҆пова́нїе нечести́вагѡ, ꙗ҆́кѡ пра́хъ ѿ вѣ́тра под̾е́млемый и҆ ꙗ҆́кѡ пѣ́на мѧ́гка ѿ бꙋ́ри расто́ргнена, и҆ ꙗ҆́кѡ ды́мъ ѿ вѣ́тра разлива́етсѧ и҆ ꙗ҆́кѡ па́мѧть прише́лца є҆ди́нагѡ днѐ пре́йде:
15	15
А праведники живуть повік; нагорода їх — у Господі, і піклування про них — у Вишнього.	првⷣницы же во вѣ́ки живꙋ́тъ, и҆ во гдѣ̀ мзда̀ и҆́хъ, и҆ попече́нїе и҆́хъ оу҆ вы́шнѧгѡ:
16	16
Тому вони одержать царство слави і вінець краси від руки Господа, бо Він покриє їх правицею і захистить їх силою.	сегѡ̀ ра́ди прїи́мꙋтъ црⷭ҇твїе благолѣ́пїѧ и҆ вѣне́цъ добро́ты ѿ рꙋкѝ гдⷭ҇ни, ꙗ҆́кѡ десни́цею покры́етъ и҆̀хъ и҆ мы́шцею защи́титъ и҆̀хъ.
17	17
Він візьме всезброю — ревність свою, і творіння озброїть для помсти ворогам;	Прїи́метъ всеѻрꙋ́жїе рве́нїе своѐ и҆ воѡрꙋжи́тъ тва́рь въ ме́сть врагѡ́мъ,
18	18
облачиться у броню — у правду, і покладе на Себе шолом — неупереджений суд;	ѡ҆блече́тсѧ въ брѡнѧ̀ пра́вды и҆ возложи́тъ шле́мъ сꙋ́дъ нелицемѣ́ренъ,
19	19
візьме непереможний щит — святість;	прїи́метъ щи́тъ непобѣди́мый преподо́бїе,
20	20
суворий гнів Він вигострить, як меч, і світ ополчиться з Ним проти безумців.	поѡстри́тъ же напра́сный гнѣ́въ во ѻ҆рꙋ́жїе: спобо́ретъ же съ ни́мъ мі́ръ на безꙋ̑мныѧ.
21	21
Понесуться влучні стріли блискавок із хмар, як із туго натягнутого лука, полетять у ціль.	По́йдꙋтъ праволꙋ̑чныѧ стрѣ́лы мѡ́лнїины, и҆ ꙗ҆́кѡ ѿ благокрꙋ́гла лꙋ́ка ѡ҆блакѡ́въ на намѣ́ренїе полетѧ́тъ:
22	22
І, як із каменометного знаряддя, із люттю посиплеться град; обуриться проти них вода морська і ріки люто потоплять їх;	и҆ ѿ каменоме́тныѧ ꙗ҆́рости и҆спо́лнь падꙋ́тъ гра́ды: вознегодꙋ́етъ на ни́хъ вода̀ морска́ѧ, рѣ́ки же потопѧ́тъ на́глѡ:
23	23
повстане проти них дух сили і, як вихор, розвіє їх.	сопроти́въ ста́нетъ и҆̀мъ дꙋ́хъ си́лы, и҆ ꙗ҆́кѡ ви́хоръ развѣ́етъ и҆̀хъ:
24	24
Так беззаконня спустошить усю землю, і злодіяння зруйнують престоли сильних.	и҆ ѡ҆пꙋстоши́тъ всю̀ зе́млю беззако́нїе, и҆ ѕлодѣ́йство преврати́тъ престо́лы си́льныхъ.

← Глава 4

Глава 6 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт