|
Глава 7
|
Глава́ з҃
|
|
1
|
1
|
| І я людина смертна, подібна до усіх, нащадок первозданного земнородного. | Є҆́смь бо и҆ а҆́зъ человѣ́къ сме́ртенъ, подо́бенъ всѣ̑мъ и҆ земноро́днагѡ внꙋ́къ первозда́ннагѡ: |
|
2
|
2
|
| І я в утробі матері утворився у плоть за десятимісячний час, згустившись у крові від сімені мужа й усолодження, з’єднаного зі сном, | и҆ во чре́вѣ ма́терни и҆з̾ѡбрази́хсѧ пло́ть, въ десѧтомѣ́сѧчнѣмъ вре́мени согꙋсти́всѧ въ кро́ви ѿ сѣ́мене мꙋ́жеска и҆ оу҆слажде́нїѧ сно́мъ соше́дшагѡсѧ. |
|
3
|
3
|
| і я, народившись, почав дихати загальним повітрям і впав на ту ж землю, перший голос виявив плачем однаково з усіма, | И҆ а҆́зъ рожде́нъ воспрїѧ́хъ ѻ҆́бщагѡ а҆́ера и҆ на подобостра́стнꙋю зе́млю спадо́хъ, пе́рвый гла́съ подо́бный всѣ̑мъ и҆спꙋсти́хъ пла́ча: |
|
4
|
4
|
| був вигодуваний у пеленах і турботах; | въ пелена́хъ воскормле́нъ є҆́смь, и҆ съ (вели́кимъ) прилѣжа́нїемъ: |
|
5
|
5
|
| бо жоден цар не мав іншого початку народження: | ни є҆ди́нъ бо ца́рь и҆́но и҆мѣ̀ рожде́нїѧ нача́ло, |
|
6
|
6
|
| один для усіх вхід у життя й однаковий вихід. | є҆ди́нъ бо вхо́дъ всѣ̑мъ є҆́сть въ житїѐ, подо́бенъ же и҆ и҆схо́дъ. |
|
7
|
7
|
| Тому я молився, і був дарований мені розум; я взивав, і зійшов на мене дух премудрости. | Сегѡ̀ ра́ди помоли́хсѧ, и҆ да́нъ бы́сть мнѣ̀ ра́зꙋмъ: призва́хъ, и҆ прїи́де на мѧ̀ дꙋ́хъ премꙋ́дрости. |
|
8
|
8
|
| Я віддав перевагу їй над скіпетрами і престолами і багатство вважав за ніщо у порівнянні з нею; | Предсꙋди́хъ ю҆̀ па́че ски́птрѡвъ и҆ престо́лѡвъ, и҆ бога́тство ничто́же вмѣни́хъ ко сравне́нїю тоѧ̀, |
|
9
|
9
|
| дорогоцінного каменя я не порівняв із нею, тому що перед нею все золото — нікчемний пісок, а срібло — бруд у порівнянні з нею. | нижѐ оу҆подо́бихъ є҆ѧ̀ ка́меню драгоцѣ́нномꙋ, ꙗ҆́кѡ всѐ зла́то пред̾ не́ю песо́къ ма́лый, и҆ ꙗ҆́кѡ бре́нїе вмѣни́тсѧ пред̾ не́ю сребро̀: |
|
10
|
10
|
| Я полюбив її більше за здоров’я і красу й обрав її, віддаючи перевагу перед світлом, тому що світло її невгасиме. | па́че здра́вїѧ и҆ красоты̀ возлюби́хъ ю҆̀ и҆ пред̾избра́хъ ю҆̀ вмѣ́стѡ свѣ́та и҆мѣ́ти, ꙗ҆́кѡ неꙋгаса́емо є҆́сть блиста́нїе є҆ѧ̀. |
|
11
|
11
|
| А разом із нею прийшли до мене усі блага і незліченне багатство через руки її; | Прїидо́ша же мнѣ̀ блага̑ѧ всѧ̑ вкꙋ́пѣ съ не́ю и҆ безчи́слено бога́тство рꙋка́ма є҆ѧ̀: |
|
12
|
12
|
| я радів усьому, тому що премудрість керувала ними, але я не знав, що вона — винуватиця їх. | и҆ возвесели́хсѧ ѡ҆ всѣ́хъ, ꙗ҆́кѡ и҆́ми ѡ҆блада́етъ премꙋ́дрость: не вѣ́дѣхъ же ю҆̀ роди́телницꙋ бы́ти си́хъ. |
|
13
|
13
|
| Без хитрощів я навчився, і без заздрощів викладаю, не приховую багатства її, | Неле́стнѣ наꙋчи́хсѧ, без̾ за́висти преподаю̀ и҆ бога́тства є҆ѧ̀ не сокрыва́ю: |
|
14
|
14
|
| бо вона є невичерпний скарб для людей; користуючись нею, вони входять у співдружність з Богом, через дари навчання. | неѡскꙋ́дно бо є҆́сть сокро́вище человѣ́кѡмъ, є҆́же оу҆потреби́вшїи къ бг҃ꙋ посла́шасѧ въ содрꙋже́нїе, дара́ми ѿ наказа́нїѧ предста́влени. |
|
15
|
15
|
| Тільки дав би мені Бог говорити за розумінням і достойно мислити про дароване, тому що Він є керівник до мудрости і виправник мудрих. | Мнѣ́ же дадѐ бг҃ъ глаго́лати по разꙋмѣ́нїю и҆ мнѣ́ти досто́йнѣ ѡ҆ подава́емыхъ, ꙗ҆́кѡ то́й и҆ премꙋ́дрости предводи́тель є҆́сть и҆ премꙋ́дрыхъ и҆спра́витель: |
|
16
|
16
|
| Бо у руці Його і ми і слова наші, і всяке розуміння і мистецтво творіння. | въ рꙋкꙋ́ бо є҆гѡ̀ и҆ мы̀ и҆ словеса̀ на̑ша, и҆ всѧ́кїй ра́зꙋмъ и҆ дѣ́лъ хꙋдо́жество. |
|
17
|
17
|
| Сам Він дарував мені істинне пізнання існуючого, щоб пізнати устрій світу і дії стихій, | Се́й бо дадѐ мнѣ̀ ѡ҆ сꙋ́щихъ позна́нїе нело́жное, позна́ти составле́нїе мі́ра и҆ дѣ́йствїе стїхі́й, |
|
18
|
18
|
| початок, кінець і середину часу, зміни поворотів і переміни часів, | нача́ло и҆ коне́цъ и҆ среди́нꙋ време́нъ, возвра́тѡвъ премѣ̑ны и҆ и҆змѣнє́нїѧ време́нъ, |
|
19
|
19
|
| коло років і положення зірок, | лѣ́тъ крꙋ́ги и҆ ѕвѣ́здъ расположє́нїѧ, |
|
20
|
20
|
| природу тварин і властивості звірів, рух вітрів і думки людей, відмінності рослин і силу коренів. | є҆стество̀ живо́тныхъ и҆ гнѣ́въ ѕвѣре́й, вѣ́трѡвъ оу҆си́лїе и҆ помышлє́нїѧ человѣ́кѡвъ, ра́знство лѣ́тораслемъ и҆ си̑лы коре́нїй. |
|
21
|
21
|
| Пізнав я усе, і таємне і явне, бо навчила мене Премудрість, художниця всього. | И҆ є҆ли̑ка сꙋ́ть скры̑та и҆ ꙗ҆́вна, позна́хъ: всѣ́хъ бо хꙋдо́жница наꙋчи́ мѧ премꙋ́дрость. |
|
22
|
22
|
| Вона є дух розумний, святий, єдинородний, багаточастковий, тонкий, легкорухомий, світлий, чистий, ясний, нешкідливий, благолюбивий, швидкий, невтримний, | Є҆́сть бо въ то́й дꙋ́хъ ра́зꙋма ст҃ъ, є҆диноро́дный, многоча́стный, то́нкїй, благодви́жный, свѣ́тлый, нескве́рный, ꙗ҆́сный, невреди́телный, благолюби́вый, ѻ҆́стръ, невозбра́ненъ, благодѣ́лателенъ, |
|
23
|
23
|
| благодійний, людинолюбний, твердий, непохитний, спокійний, безпечальний, всевидючий і що проникає в усі розумні, чисті, найтонші духи. | человѣколюби́въ, и҆звѣ́стный, крѣ́пкїй, безпеча́льный, всеси́льный, всеви́дѧй, и҆ сквозѣ̀ всѧ̑ проходѧ́й дꙋ́хи разꙋми̑чныѧ, чи̑стыѧ, тонча́йшыѧ. |
|
24
|
24
|
| Бо премудрість рухливіша за всякий рух, і за чистотою своєю крізь усе проходить і проникає. | Всѧ́кагѡ бо движе́нїѧ подви́жнѣйша є҆́сть премꙋ́дрость: достиза́етъ же и҆ проница́етъ сквозѣ̀ всѧ́чєскаѧ ра́ди (своеѧ̀) чистоты̀. |
|
25
|
25
|
| Вона є подих сили Божої і чисте вилиття слави Вседержителя: тому ніщо осквернене не ввійде у неї. | Па́ра бо є҆́сть си́лы бж҃їѧ и҆ и҆злїѧ́нїе вседержи́телѧ сла́вы чи́стое: сегѡ̀ ра́ди ничто́же ѡ҆скверне́но на ню̀ напа́даетъ. |
|
26
|
26
|
| Вона є відблиск вічного світла і чисте дзеркало дії Божої і образ благости Його. | Сїѧ́нїе бо є҆́сть свѣ́та прⷭ҇носꙋ́щнагѡ и҆ зерца́ло непоро́чно бж҃їѧ дѣ́йствїѧ и҆ ѡ҆́бразъ бл҃госты́ни є҆гѡ̀. |
|
27
|
27
|
| Вона — одна, але може все, і, перебуваючи у самій собі, усе оновлює, і, переходячи з роду в рід у святі душі, готує друзів Божих і пророків; | Є҆ди́на же сꙋ́щи всѧ́чєскаѧ мо́жетъ, и҆ пребыва́ющи въ себѣ̀ всѧ̑ ѡ҆бновлѧ́етъ, и҆ по родѡ́мъ въ дꙋ́шы прпⷣбныхъ преходѧ́щи, дрꙋ́ги бж҃їѧ и҆ прⷪ҇ро́ки оу҆строѧ́етъ: |
|
28
|
28
|
| бо Бог нікого не любить, крім того, хто живе з премудрістю. | ни кого́же бо лю́битъ бг҃ъ, то́кмѡ сего̀, и҆́же со премꙋ́дростїю пребыва́етъ. |
|
29
|
29
|
| Вона прекрасніша за сонце і перевершує сузір’я зірок; у порівнянні зі світлом вона вище; | Є҆́сть бо сїѧ̀ благолѣ́пнѣе со́лнца и҆ па́че всѧ́кагѡ расположе́нїѧ ѕвѣ́здъ: свѣ́тꙋ соравнѧ́ема ѡ҆брѣта́етсѧ пе́рваѧ: |
|
30
|
30
|
| бо світло змінюється вночі, а премудрости не перемагає злоба. | сего́ бо прее́млетъ но́щь, премꙋ́дрости же не ѡ҆долѣ́етъ ѕло́ба. |
Паперове видання
Старий Заповіт
• Бут. • Вих. • Лев. • Чис. • Втор.
• Нав. • Суд. • Руф. • 1 Цар. • 2 Цар. • 3 Цар. • 4 Цар. • 1 Пар. • 2 Пар. • 1 Езд. • 2 Езд. • 3 Езд. • Неєм. • Тов. • Юдиф. • Есф. • 1 Мак. • 2 Мак. • 3 Мак.
• Іов. • Пс. • Притч. • Еккл. • Пісн. • Прем. • Сир.
• Іс. • Єр. • Плач. • Посл. Єр. • Вар. • Єз. • Дан.
• Ос. • Іоїл. • Ам. • Авд. • Іона. • Мих. • Наум. • Авв. • Соф. • Агг. • Зах. • Мал.