Порівняти Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) з Біблія церковнослов'янською (unicode) - Глава 16

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Глава 16	Глава́ ѕ҃і

1	1
Тому вони достойно були покарані через подібних тварин і терзали їх багато чудовиськ.	Сегѡ̀ ра́ди ѿ подо́бныхъ пострада́ша досто́йнѣ, и҆ мно́жествомъ ѕвѣре́й казне́ни бы́ша.
2	2
Замість такого покарання Ти благодіяв народу Твоєму: задовольняючи примхи їх, Ти приготував їм для насичення незвичайну їжу — перепелів,	Вмѣ́стѡ мꙋче́нїѧ бла́го сотвори́лъ є҆сѝ лю́демъ твои̑мъ, въ похотѣ́нїе жела́нїѧ стра́нное вкꙋше́нїе, пи́щꙋ оу҆гото́валъ є҆сѝ кра́стєли,
3	3
щоб ті, мучимі голодом, через огидний вигляд насланих гадів, відмовлялися і від необхідного позиву до їжі, а ці, короткочасно потерпівши нестачу, спожили незвичайну їжу.	да ѻ҆́ни оу҆́бѡ вожделѣ́вшїи пи́щи, показа́нїемъ по́сланыхъ, и҆ ѿ нꙋ́жнагѡ хотѣ́нїѧ ѿвратѧ́тсѧ, сі́и же вма́лѣ скꙋ́дни бы́вше, и҆ стра́нна приѡбща́тсѧ вкꙋше́нїѧ.
4	4
Бо тих гнобителів повинна була осягнути невідворотна нестача, а цим тільки потрібно було показати, як мучилися вороги їхні.	Подоба́ше бо на ѻ҆́ныхъ оу҆́бѡ неизбѣ́жнѣй нищетѣ̀ наитѝ мꙋчи́телствꙋющихъ, си̑мъ же то́кмѡ показа́ти, ка́кѡ вразѝ и҆́хъ мꙋ́чишасѧ.
5	5
І тоді, коли спостигла їх жахлива лютість звірів і вони знищувалися укусами підступних зміїв, гнів Твій не продовжився до кінця.	И҆́бо є҆гда̀ тѣ̑мъ на́йде же́стокъ ѕвѣре́й гнѣ́въ, и҆ оу҆грызе́ньми сверѣ́пыхъ и҆стреблѧ́хꙋсѧ ѕмїє́въ,
6	6
Але вони були збентежені на короткий час для напоумлення, отримавши знамення спасіння на спогад про заповідь закону Твого,	но не до конца̀ пребы́сть гнѣ́въ тво́й: въ наказа́нїе же вма́лѣ смꙋще́ни бы́ша, зна́менїе и҆мѣ́юще спасе́нїѧ, на воспомина́нїе за́повѣди зако́на твоегѡ̀:
7	7
бо той, хто навертався, зцілявся не тим, на що дивився, але Тобою, Спасителем усіх.	ѡ҆брати́выйсѧ бо не (ве́щїю) зри́мою цѣлѧ́шесѧ, но тобо́ю всѣ́хъ сп҃си́телемъ.
8	8
І цим Ти показав ворогам нашим, що Ти — визволитель від усякого зла:	И҆ въ се́мъ же показа́лъ є҆сѝ врагѡ́мъ на́шымъ, ꙗ҆́кѡ ты̀ є҆сѝ и҆збавлѧ́ѧй ѿ всѧ́кагѡ ѕла̀:
9	9
бо їх убивало жаління сарани і мух, і не знайшлося зцілення для душі їх, тому що вони були достойні мучення від цих.	тѣ́хъ бо а҆крі̑ды и҆ мꙋ̑хи поби́ша оу҆грызе́нїемъ, и҆ не ѡ҆брѣ́тесѧ цѣльба̀ дꙋша́мъ и҆́хъ, ꙗ҆́кѡ досто́йни бѧ́хꙋ ѿ таковы́хъ мꙋ́читисѧ.
10	10
А синів Твоїх не здолали і зуби отруйних зміїв, тому що милість Твоя прийшла на допомогу і зцілила їх.	Сынѡ́въ же твои́хъ нижѐ ꙗ҆дови́тыхъ ѕмїє́въ зꙋ́бы ѡ҆долѣ́ша: млⷭ҇ть бо твоѧ̀ прихожда́ше и҆ и҆зцѣлѧ́ше и҆̀хъ.
11	11
Хоч вони і були уражувані для нагадування їм про слова Твої, але скоро були і зцілювані, щоб, упавши у глибоке забуття того, не позбулися Твого благодіяння.	Въ па́мѧть бо слове́съ твои́хъ бѧ́хꙋ оу҆сѣ́чени и҆ ско́рѡ и҆зцѣлѧ́хꙋсѧ, да не во глꙋбинꙋ̀ впа́дше забве́нїѧ ѿлꙋча́тсѧ твоегѡ̀ бл҃годѣѧ́нїѧ:
12	12
Не трава і не пластир лікували їх, але Твоє, Господи, всецілюще слово.	ниже́ бо ѕе́лїе, нижѐ ѡ҆бѧза́нїе и҆зцѣлѝ и҆̀хъ, но сло́во твоѐ, гдⷭ҇и, и҆зцѣлѧ́ющее всѧ̑.
13	13
Ти маєш владу життя і смерти і опускаєш до врат пекла і підносиш.	Ты́ бо живота̀ и҆ сме́рти вла́сть и҆́маши, и҆ низво́диши да́же до вра́тъ а҆́да, и҆ возво́диши.
14	14
Людина зі злоби своєї убиває, але не може повернути духу, який відійшов, і не може прикликати взяту душу.	Человѣ́къ же оу҆бива́етъ оу҆́бѡ ѕло́бою свое́ю: и҆зше́дшагѡ же дꙋ́ха не возврати́тъ, нижѐ па́ки призыва́етъ дꙋ́шꙋ взѧ́тꙋю.
15	15
А Твоєї руки неможливо уникнути,	Твоеѧ́ же рꙋкѝ и҆збѣжа́ти невозмо́жно є҆́сть:
16	16
бо нечестиві, які зреклися пізнавати Тебе, покарані силою Твоєю, будучи переслідувані незвичайними дощами, градами і невідворотними бурями і знищувані вогнем.	ѿмета́ющїисѧ бо тебѐ вѣ́дѣти нечести́вїи, въ крѣ́пости мы́шцы твоеѧ̀ бїе́ни бы́ша стра́нными дождьмѝ и҆ гра́дами, и҆ бꙋ́рѧми гони́ми неизбѣ́жнѡ, и҆ ѻ҆гне́мъ растаева́еми.
17	17
Але найдивнішим було те, що вогонь сильніше діяв у воді, яка усе гасить, бо самий світ є поборник за праведних.	Пресла́вное бо, въ водѣ̀ всѧ̑ оу҆гаша́ющей мно́жае дѣ́йствоваше ѻ҆́гнь: спобо́рникъ бо є҆́сть мі́ръ ѡ҆ пра́ведныхъ.
18	18
Іноді полум’я приборкувалося, щоб не спалити тварин, посланих на нечестивих, щоб вони, бачачи це, пізнали, що переслідуються судом Божим.	Ѻ҆вогда́ бо оу҆́бѡ оу҆кроща́шесѧ пла́мень, да не сожже́тъ по́сланныхъ живо́тныхъ на нечєсти́выѧ: но сі́и зрѧ́ще да вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ ѿ бж҃їѧ сꙋда̀ стра́ждꙋтъ гоне́нїе.
19	19
А іноді і серед води палило сильніше за вогонь, щоб знищити творіння землі неправедної.	Ѻ҆вогда́ же и҆ междꙋ̀ водо́ю вы́ше си́лы ѻ҆́гненныѧ палѧ́ше, да беззакѡ́нныѧ землѝ порождє́нїѧ растли́тъ.
20	20
Замість того народ Твій Ти годував їжею ангельською і послав їм, які не трудилися, з неба готовий хліб, що був приємним за смаком кожного.	Вмѣ́стѡ же си́хъ а҆́гг҃лскою пи́щею пита́лъ є҆сѝ лю́ди твоѧ̑, и҆ оу҆гото́ванъ хлѣ́бъ съ небесѐ посла́лъ є҆сѝ и҆̀мъ без̾ трꙋда̀, всѧ́кое оу҆слажде́нїе въ себѣ̀ и҆мѣ́ющь и҆ ко всѧ́комꙋ сли́чный вкꙋше́нїю.
21	21
Бо властивість їжі Твоєї показувала Твою любов до дітей і на задоволення бажання того, хто споживав, змінювалася за смаком кожного.	Сꙋщество́ бо твоѐ сла́дость твою̀ ко сынѡ́мъ пока́зоваше, и҆ оу҆гожда́ѧ є҆ди́нагѡ коегѡ́ждо во́ли, ꙗ҆́коже кто̀ хотѧ́ше, превраща́шесѧ.
22	22
А сніг і лід витримували вогонь і не танули, щоб вони знали, що вогонь, який горить у граді і блищить у дощах, знищував плоди ворогів.	Снѣ́гъ же и҆ ле́дъ терпѧ́хꙋ ѻ҆́гнь и҆ не растаѧва́хꙋ: да оу҆вѣ́дѧтъ, ꙗ҆́кѡ плоды̀ врагѡ́въ и҆стреблѧ́ше ѻ҆́гнь горѧ́щь во гра́дѣ и҆ въ дожде́хъ блиста́ющь:
23	23
Але той самий вогонь, щоб наситилися праведні, втрачав свою силу.	то́йже па́ки, да пита́ютсѧ пра́веднїи, (ѻ҆́гнь) и҆ свою̀ забы̀ си́лꙋ.
24	24
Бо творіння, слугуючи Тобі, Творцю, спрямовується для покарання нечестивих і вщухає для благодіяння віруючим у Тебе.	Творе́нїе бо, тебѣ̀ творцꙋ̀ всѣ́хъ слꙋжа́щее, распростира́етсѧ на мꙋ́кꙋ проти́вꙋ непра́ведныхъ и҆ легча́е твори́тсѧ во благодѣѧ́нїе ра́ди на тѧ̀ надѣ́ющихѧ.
25	25
Тому і тоді воно (творіння), змінюючись в усьому, підкорювалося Твоїй благодаті, яка годує усіх, за бажанням нужденних,	Сегѡ̀ ра́ди и҆ тогда̀ во всѧ̑ преѡбразꙋ́емое всѣ́хъ корми́телницѣ блгⷣти твое́й слꙋжа́ше къ во́ли тре́бꙋющихъ:
26	26
щоб сини Твої, яких Ти, Господи, полюбив, пізнали, що не види плодів годують людину, але слово Твоє зберігає віруючих у Тебе.	да наꙋча́тсѧ сы́нове твоѝ, и҆̀хже возлюби́лъ є҆сѝ, гдⷭ҇и, ꙗ҆́кѡ не рождє́нїѧ плодѡ́въ пита́ютъ человѣ́ка, но сло́во твоѐ тебѣ̀ вѣ́рꙋющихъ соблюда́етъ.
27	27
Бо те, що не пошкоджувалося вогнем, будучи зігріте слабким сонячним променем, одразу ж розтавало,	Є҆́же бо ѻ҆гне́мъ нерастлѣ́но ско́рѡ ѿ ма́лыѧ лꙋчѝ со́лнечныѧ грѣ́емое растаѧва́шесѧ:
28	28
щоб було відомо, що треба попереджати сонце подякою Тобі і звертатися до Тебе на схід світла.	да зна́емо бꙋ́детъ (всѣ̑мъ), ꙗ҆́кѡ подоба́етъ предвари́ти со́лнце на благодаре́нїе тебѣ̀ и҆ къ восто́кꙋ свѣ́та тебѣ̀ поклони́тисѧ.
29	29
Бо надія невдячного розтане, як зимовий іній, і виллється, як негідна вода.	Неблагода́рнагѡ бо оу҆пова́нїе ꙗ҆́кѡ зи́мный и҆́ней раста́етъ, и҆ и҆злїе́тсѧ ꙗ҆́кѡ вода̀ неключи́ма.

← Глава 15

Глава 17 →

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19

Категорії

Контакти

Старий Заповіт

Новий Заповіт

Старий Заповіт

Новий Заповіт