1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃в
|
Глава 22
|
|
1
|
1
|
| Видѣ́нїе де́бри сїѡ́ни. Что̀ бы́сть тебѣ̀, ꙗ҆́кѡ нн҃ѣ возлѣзо́сте всѝ на хра̑мины тщє́тныѧ; | Пророцтво про долину видіння. — Що з тобою, що ти весь зійшов на покрівлі? |
|
2
|
2
|
| Напо́лнисѧ гра́дъ вопїю́щихъ, оу҆ѧ́звленнїи твоѝ не мечьмѝ оу҆ѧзвле́ни, нижѐ мертвецы̀ твоѝ оу҆мерщвле́ни ра́тїю: | Місто гамірливе, яке хвилюється, місто радісне! Уражені твої не мечем убиті і не у битві померли; |
|
3
|
3
|
| всѝ кнѧ̑зи твоѝ побѣго́ша, и҆ плѣне́ннїи же́стоцѣ сꙋ́ть свѧ́зани, и҆ крѣ́пцыи въ тебѣ̀ дале́че ѿбѣжа́ша. | усі вожді твої бігли разом, але були зв’язані стрільцями; усі знайдені у тебе зв’язані разом, як би далеко не бігли. |
|
4
|
4
|
| Сегѡ̀ ра́ди реко́хъ: ѡ҆ста́вите менѐ, да го́рцѣ воспла́чꙋсѧ: не належи́те оу҆тѣша́ти мѧ̀ ѡ҆ сокрꙋше́нїи дще́ре ро́да моегѡ̀: | Тому говорю: залиште мене, я буду плакати гірко; не намагайтеся утішати мене у розоренні дочки народу мого. |
|
5
|
5
|
| ꙗ҆́кѡ де́нь мѧте́жа и҆ па́гꙋбы и҆ попра́нїѧ, и҆ смѧте́нїе ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа: въ де́бри сїѡ́ни скита́ютсѧ, ѿ ма́ла да́же до вели́ка скита́ютсѧ по гора́мъ. | Бо день сум’яття і потоптання і збентеження у долині видіння від Господа, Бога Саваофа. Ламають стіну, і крик піднімається у гори. |
|
6
|
6
|
| Є҆ламі́тє же взѧ́ша тꙋ́лы, и҆ вса́дницы человѣ́цы на ко́нехъ, и҆ собо́ръ ѡ҆полче́нїѧ. | І Елам несе сагайдак; люди на колісницях і вершники, і Кир оголює щит. |
|
7
|
7
|
| И҆ бꙋ́дꙋтъ и҆збра̑нны дє́бри твоѧ̑, напо́лнѧтсѧ колесни́цъ, кѡ́нницы же застꙋ́пѧтъ врата̀ твоѧ̑ | І ось, кращі долини твої повні колісниць, і вершники вишикувалися навпроти воріт, |
|
8
|
8
|
| и҆ ѿкры́ютъ врата̀ і҆ꙋ̑дина, и҆ воззрѧ́тъ въ то́й де́нь во и҆збра̑нныѧ до́мы гра́да, | і знімають покров з Юдеї; і ти у той день звертаєш погляд на запас зброї у домі кедровому. |
|
9
|
9
|
| и҆ ѿкры́ютъ сокровє́ннаѧ домѡ́въ краегра́дїѧ даві́дова, и҆ оу҆́зрѧтъ, ꙗ҆́кѡ мно́жайшїи сꙋ́ть, и҆ ꙗ҆́кѡ ѿврати́ша во́дꙋ дре́внїѧ кꙋпѣ́ли во гра́дъ, | Але ви бачите, що багато проламів у стіні міста Давидового, і збираєте во́ди у нижньому ставку; |
|
10
|
10
|
| и҆ ꙗ҆́кѡ разори́ша до́мы і҆ерⷭ҇ли̑мли на оу҆твержде́нїе стѣнѣ̀ гра́днѣй. | і відзначаєте доми у Єрусалимі, і руйнуєте доми, щоб зміцнити стіну; |
|
11
|
11
|
| И҆ сотвори́сте себѣ̀ во́дꙋ междꙋ̀ двѣма̀ стѣна́ма, внꙋтрьꙋ́дꙋ кꙋпѣ́ли дре́внїѧ, и҆ не воззрѣ́сте на сотвори́вшаго ю҆̀ и҆спе́рва, и҆ согра́ждшагѡ ю҆̀ не ви́дѣсте. | і влаштовуєте між двома стінами сховище для вод старого ставка. А на Того, Хто це робить, не дивитеся, і не дивитеся на Того, Хто здавна визначив це. |
|
12
|
12
|
| И҆ призва̀ гдⷭ҇ь, гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ въ то́й де́нь пла́чь и҆ рыда́нїе, и҆ ѡ҆стриже́нїе и҆ препоѧ́санїе во врє́тища: | І Господь, Господь Саваоф, закликає вас у цей день плакати і тужити, й обстригти волосся й опоясатися веретищем. |
|
13
|
13
|
| ті́и же сотвори́ша ра́дость и҆ весе́лїе, закала́юще телцы̀ и҆ жрꙋ́ще ѻ҆́вцы, ꙗ҆́кѡ ꙗ҆́сти мѧса̀ и҆ пи́ти вїно̀, глаго́люще: да ꙗ҆́мы и҆ пїе́мъ, оу҆́трѣ бо оу҆́мремъ. | Але ось, веселощі і радість! Убивають волів, і ріжуть овець; їдять м’ясо, і п’ють вино: «будемо їсти і пити, бо завтра помремо!» |
|
14
|
14
|
| И҆ ѿкровє́нна сїѧ̑ сꙋ́ть во оу҆́шїю гдⷭ҇а саваѡ́ѳа, ꙗ҆́кѡ не ѡ҆ста́витсѧ ва́мъ то́й грѣ́хъ, до́ндеже оу҆́мрете. | І відкрив мені у вуха Господь Саваоф: не буде прощено вам це нечестя, доки не помрете, сказав Господь, Господь Саваоф. |
|
15
|
15
|
| Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ: и҆дѝ въ кꙋ́щꙋ ко сомна́нꙋ строи́телю до́мꙋ и҆ рцы̀ є҆мꙋ̀: | Так сказав Господь, Господь Саваоф: іди собі, піди до цього царедворця, до Севни, начальника палацу [і скажи йому]: |
|
16
|
16
|
| что̀ ты̀ здѣ̀, и҆ что̀ тебѣ̀ здѣ̀, ꙗ҆́кѡ и҆стеса́лъ є҆сѝ себѣ̀ здѣ̀ гро́бъ и҆ сотвори́лъ є҆сѝ себѣ̀ на высо́цѣ гро́бъ, и҆ написа́лъ є҆сѝ себѣ̀ на ка́мени кꙋ́щꙋ; | що у тебе тут, і хто тут у тебе, що ти тут висікаєш собі гробницю? — Він висікає собі гробницю на підвищенні, вирубує у скелі житло собі. |
|
17
|
17
|
| Сѐ, нн҃ѣ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ и҆зве́ржетъ и҆ сотре́тъ мꙋ́жа, и҆ ѿи́метъ оу҆́тварь твою̀ и҆ вѣне́цъ тво́й сла́вный, | Ось, Господь перекине тебе, як кидає сильна людина, і стисне тебе у клубок; |
|
18
|
18
|
| и҆ пове́ржетъ тѧ̀ во странꙋ̀ вели́кꙋ и҆ безмѣ́рнꙋ, и҆ та́мѡ оу҆́мреши: и҆ положи́тъ колесни́цꙋ твою̀ до́брꙋю въ безче́стїе и҆ до́мъ кнѧ́зѧ твоегѡ̀ въ попра́нїе: | згорнувши тебе у згорток, кине тебе, як меч, у землю простору; там ти помреш, і там чудові колісниці твої будуть ганьбою для дому господаря твого. |
|
19
|
19
|
| и҆ и҆зве́ржешисѧ ѿ строи́телства твоегѡ̀ и҆ ѿ степе́не твоегѡ̀. | І зіштовхну тебе з місця твого, і скину тебе із ступеня твого. |
|
20
|
20
|
| И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, и҆ призовꙋ̀ раба̀ моего̀ є҆лїакі́ма сы́на хелкі́ева | І буде у той день, прикличу раба Мого Елиакима, сина Хелкиїного, |
|
21
|
21
|
| и҆ ѡ҆блекꙋ̀ є҆го̀ во оу҆́тварь твою̀, и҆ вѣне́цъ тво́й да́мъ є҆мꙋ̀ и҆ держа́вꙋ твою̀, и҆ строи́телство твоѐ да́мъ въ рꙋ́цѣ є҆гѡ̀, и҆ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ ѻ҆те́цъ живꙋ́щымъ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ живꙋ́щымъ во і҆ꙋде́и. | і вдягну його в одяг твій, і поясом твоїм підпережу його, і владу твою передам до рук його; і буде він батьком для жителів Єрусалима і для дому Іудиного. |
|
22
|
22
|
| И҆ да́мъ є҆мꙋ̀ сла́вꙋ даві́довꙋ, и҆ ѡ҆бвладѣ́етъ, и҆ не бꙋ́детъ противоглаго́лющагѡ: и҆ да́мъ є҆мꙋ̀ клю́чь до́мꙋ даві́дова на ра́мо є҆гѡ̀, и҆ ѿве́рзетъ, и҆ не бꙋ́детъ затворѧ́ющагѡ, и҆ затво́ритъ, и҆ не бꙋ́детъ ѿверза́ющагѡ. | І ключ дому Давидового покладу на рамена його; відчинить він, і ніхто не зачинить; зачинить він, і ніхто не відчинить. |
|
23
|
23
|
| И҆ поста́влю є҆го̀ кнѧ́зѧ на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и҆ бꙋ́детъ на престо́лѣ сла́вы до́мꙋ ѻ҆тца̀ своегѡ̀. | І зміцню його як цвях у твердому місці; і буде він як сідалище слави для дома батька свого. |
|
24
|
24
|
| И҆ бꙋ́детъ оу҆пова́ѧй на него̀ всѧ́къ сла́вный въ домꙋ̀ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, ѿ ма́ла да́же до вели́ка: и҆ бꙋ́дꙋтъ зави́сѧще на не́мъ. | І буде висіти на ньому вся слава дому батька його, дітей та онуків, усього домашнього начиння до останніх музичних інструментів. |
|
25
|
25
|
| Въ то́й де́нь, сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ, подви́гнетсѧ человѣ́къ оу҆твержде́нъ на мѣ́стѣ вѣ́рнѣ, и҆ ѿи́метсѧ, и҆ паде́тъ, и҆ потреби́тсѧ сла́ва, ꙗ҆́же на не́мъ, ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь гл҃а. | У той день, — говорить Господь Саваоф, — похитнеться цвях, укріплений у твердому місці, і буде вибитий, і впаде, і розпадеться уся вага, яка на ньому: бо Господь говорить. |
