1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃и
|
Глава 48
|
|
1
|
1
|
| Оу҆слы́шите сїѧ̑, до́ме і҆а́кѡвль, прозва́ннїи и҆́менемъ і҆и҃левымъ и҆ и҆зше́дшїи и҆з̾ і҆ꙋ́ды, кленꙋ́щїисѧ и҆́менемъ гдⷭ҇а бг҃а і҆и҃лева, помина́ющїи не со и҆́стиною, нижѐ со пра́вдою, | Слухайте це, доме Якова, що називаєтеся ім’ям Ізраїля і походите від джерела Іудиного, клянетеся ім’ям Господа і сповідуєте Бога Ізраїлевого, хоча не за істиною і не за правдою. |
|
2
|
2
|
| и҆ придержа́щїисѧ и҆́мени гра́да ст҃а́гѡ, и҆ ѡ҆ бз҃ѣ і҆и҃левѣ подтвержда́ющїисѧ: гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ и҆́мѧ є҆мꙋ̀. | Бо вони називають себе тими, хто походить від святого міста і спираються на Бога Ізраїлевого; Господь Саваоф — ім’я Йому. |
|
3
|
3
|
| Прє́жднѧѧ є҆щѐ возвѣсти́хъ, и҆ и҆з̾ оу҆́стъ мои́хъ и҆зыдо́ша, и҆ слы́шано бы́сть: внеза́пꙋ сотвори́хъ, и҆ на́йде. | Минуле Я задовго оголошував; з Моїх уст виходило воно, і Я звіщав це і раптово робив, і все збувалося. |
|
4
|
4
|
| Вѣ́мъ, ꙗ҆́кѡ же́стокъ є҆сѝ, и҆ жи́ла желѣ́зна вы́ѧ твоѧ̀, и҆ чело̀ твоѐ мѣ́дѧно. | Я знав, що ти впертий, і що у шиї твоїй жили залізні, і чоло твоє — мідне; |
|
5
|
5
|
| И҆ возвѣсти́хъ тѝ, ꙗ҆̀же дре́вле, пре́жде не́же прїитѝ на тѧ̀: слы̑шана тебѣ̀ сотвори́хъ, да не когда̀ рече́ши, ꙗ҆́кѡ і҆́дѡли мнѣ̀ сїѧ̑ сотвори́ша, и҆ не рцы̀, ꙗ҆́кѡ и҆зва̑ѧннаѧ и҆ слїѧ̑ннаѧ заповѣ́даша мнѣ̀. | тому й оголошував тобі задовго до того, як це приходило, і пред’являв тобі, щоб ти не сказав: «ідол мій зробив це, й істукан мій і вирізьблений мій повелів цьому бути». |
|
6
|
6
|
| Слы́шасте всѧ̑, и҆ вы̀ не разꙋмѣ́сте: но и҆ слы̑шана тебѣ̀ сотвори́хъ нѡ́ваѧ ѿнн҃ѣ, ꙗ҆̀же и҆́мꙋтъ бы́ти: | Ти чув, — подивися на усе це! і невже ви не визнаєте́ цього? А нині Я звіщаю тобі нове і таємне, і ти не знав цього. |
|
7
|
7
|
| и҆ не ре́клъ є҆сѝ: нн҃ѣ быва́ютъ, а҆ не пре́жде, и҆ не въ прє́жднїѧ дни̑ слы́шалъ є҆сѝ сїѧ̑: не рцы̀: є҆́й, вѣ́мъ сїѧ̑. | Воно відбулося нині, а не задовго і не за день, і ти не чув про те, щоб ти не сказав: «ось! я знав це». |
|
8
|
8
|
| Не вѣ́дѣлъ є҆сѝ, нижѐ разꙋмѣ́лъ є҆сѝ, нижѐ и҆спе́рва ѿверзо́хъ оу҆шеса̀ твоѧ̑: вѣ́дѣхъ бо, ꙗ҆́кѡ ѿверга́ѧ ѿри́неши и҆ беззако́нникъ є҆щѐ ѿ чре́ва прозове́шисѧ. | Ти і не чув і не знав про це, і вухо твоє не було раніше відкрите; бо Я знав, що ти вчиниш віроломно, і від самої утроби материнської ти прозваний відступником. |
|
9
|
9
|
| И҆́мене моегѡ̀ ра́ди покажꙋ́ ти ꙗ҆́рость мою̀, и҆ сла̑внаѧ моѧ̑ наведꙋ̀ на тѧ̀, да не потреблю̀ тебѐ. | Заради імені Мого відкладав гнів Мій, і заради слави Моєї утримував Себе від знищення тебе. |
|
10
|
10
|
| Сѐ, прода́хъ тѧ̀ не сребра̀ ра́ди: и҆з̾ѧ́хъ же тѧ̀ и҆з̾ пе́щи оу҆бо́жества. | Ось, Я розплавив тебе, але не як срібло; випробував тебе у горнилі страждання. |
|
11
|
11
|
| Менє̀ ра́ди сотворю̀ тѝ, ꙗ҆́кѡ моѐ и҆́мѧ ѡ҆сквернѧ́етсѧ, и҆ сла́вы моеѧ̀ и҆но́мꙋ не да́мъ. | Заради Себе, заради Себе Самого роблю це, — бо яке було б нарікання на ім’я Моє! слави Моєї не дам іншому. |
|
12
|
12
|
| Послꙋ́шай менѐ, і҆а́кѡве и҆ і҆и҃лю, є҆го́же а҆́зъ призыва́ю: а҆́зъ є҆́смь пе́рвый и҆ а҆́зъ є҆́смь во вѣ́къ. | Послухай Мене, Якове та Ізраїлю, покликаний Мій: Я той же, Я перший і Я останній. |
|
13
|
13
|
| И҆ рꙋка̀ моѧ̀ ѡ҆снова̀ зе́млю, и҆ десни́ца моѧ̀ оу҆твердѝ не́бо: призовꙋ̀ ѧ҆̀, и҆ ста́нетъ вкꙋ́пѣ, | Моя рука заснувала землю, і Моя правиця розпростерла небеса; покличу їх, і вони постануть разом. |
|
14
|
14
|
| и҆ соберꙋ́тсѧ всѝ и҆ оу҆слы́шатъ: кто̀ и҆̀мъ возвѣстѝ сїѧ̑; любѧ̀ тѧ̀ сотвори́хъ во́лю твою̀ над̾ вавѷлѡ́номъ, є҆́же ѿѧ́ти пле́мѧ халде́йско. | Зберіться усі і слухайте: хто між ними передрік це? Господь полюбив його, і він виконає волю Його над Вавилоном і виявить силу Його над халдеями. |
|
15
|
15
|
| А҆́зъ гл҃ахъ, а҆́зъ призва́хъ, приведо́хъ и҆̀, и҆ благопоспѣши́тъ пꙋ́ть є҆гѡ̀. | Я, Я сказав, і прикликав його; Я привів його, і путь його буде благоуспішною. |
|
16
|
16
|
| Пристꙋпи́те ко мнѣ̀ и҆ слы́шите сїѧ̑, и҆спе́рва не ѡ҆́тай гл҃ахъ: є҆гда̀ быва́хꙋ, та́мѡ бѣ́хъ, и҆ нн҃ѣ гдⷭ҇ь гдⷭ҇ь посла́ мѧ и҆ дх҃ъ є҆гѡ̀. | Приступіть до Мене, слухайте це: Я і спочатку говорив не таємно; з того часу, як це відбувається, Я був там; і нині послав Мене Господь Бог і Дух Його. |
|
17
|
17
|
| Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь, и҆зба́вивый тѧ̀, ст҃ы́й і҆и҃левъ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й, наꙋчи́хъ тѧ̀, є҆́же ѡ҆брѣстѝ тебѣ̀ пꙋ́ть, по немꙋ́же по́йдеши. | Так говорить Господь, Відкупитель твій, Святий Ізраїлів: Я Господь, Бог твій, Який навчає тебе корисного, Який веде тебе тим шляхом, яким слід тобі йти. |
|
18
|
18
|
| И҆ а҆́ще бы є҆сѝ послꙋ́шалъ за́повѣдїй мои́хъ, то̀ бы́лъ бы оу҆́бѡ а҆́ки рѣка̀ ми́ръ тво́й, и҆ пра́вда твоѧ̀ ꙗ҆́кѡ волна̀ морска́ѧ, | О, якби ти дослухався до заповідей Моїх! тоді мир твій був би як ріка, і правда твоя — як хвилі морські. |
|
19
|
19
|
| и҆ бы́ло бы ꙗ҆́кѡ песо́къ сѣ́мѧ твоѐ, и҆ и҆сча̑дїѧ чре́ва твоегѡ̀ ꙗ҆́кѡ пе́рсть землѝ: нижѐ нн҃ѣ потреби́шисѧ, нижѐ поги́бнетъ и҆́мѧ твоѐ предо мно́ю. | І сíм’я твоє було б як пісок, і те, що походить від стегон твоїх, — як піщинки: не згладилось би, не знищилось би ім’я його переді Мною. |
|
20
|
20
|
| И҆зы́ди ѿ вавѷлѡ́на, бѣжа́й ѿ халде́євъ: гла́съ ра́дости возвѣсти́те, и҆ да слы́шано бꙋ́детъ сїѐ, возвѣсти́те да́же до послѣ́днихъ землѝ, глаго́лите: и҆зба́ви гдⷭ҇ь раба̀ своего̀ і҆а́кѡва. | Виходьте з Вавилона, біжіть від халдеїв, із гласом радости звіщайте і проповідуйте це, поширюйте цю звістку до меж землі; говоріть: «Господь відкупив раба Свого Якова». |
|
21
|
21
|
| И҆ а҆́ще вжа́ждꙋтъ, пꙋсты́нею проведе́тъ и҆̀хъ и҆ во́дꙋ и҆з̾ ка́мене и҆зведе́тъ и҆̀мъ: разсѧ́детсѧ ка́мень, и҆ потече́тъ вода̀, и҆ и҆спїю́тъ лю́дїе моѝ. | І не мають вони спраги у пустелях, через які Він веде їх: Він виточує їм воду з каменя; розсікає скелю, і ллються води. |
|
22
|
22
|
| Нѣ́сть ра́доватисѧ нечести̑вымъ, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Нечестивим же немає миру, — говорить Господь. |
