1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ н҃д
|
Глава 54
|
|
1
|
1
|
| Возвесели́сѧ, непло́ды, неражда́ющаѧ, возгласѝ и҆ возопі́й, нечревоболѣ́вшаѧ, ꙗ҆́кѡ мнѡ́га ча̑да пꙋсты́ѧ па́че, не́жели и҆мꙋ́щїѧ мꙋ́жа. | Звеселись, неплідна, яка не народжує; викликни і виголоси, яка не мучилася пологами; тому що у залишеної набагато більше дітей, ніж у тієї, яка має чоловіка, — говорить Господь. |
|
2
|
2
|
| Рече́ бо гдⷭ҇ь: разширѝ мѣ́сто кꙋ́щи твоеѧ̀ и҆ покро́вѡвъ твои́хъ, водрꙋзѝ, не пощадѝ, продолжѝ оу҆́жѧ твоѧ̑ и҆ ко́лїе твоѐ оу҆крѣпѝ, | Розшир місце намету твого, розшир покрівлі осель твоїх; не соромся, пусти довше шнури твої і утверди кілки твої; |
|
3
|
3
|
| є҆щѐ на де́сно и҆ на лѣ́во прострѝ: и҆ сѣ́мѧ твоѐ ꙗ҆зы́ки наслѣ́дитъ, и҆ гра́ды ѡ҆пꙋстѣ́вшыѧ насели́ши. | бо ти поширишся праворуч і ліворуч, і потомство твоє заволодіє народами і населить спустошені міста. |
|
4
|
4
|
| Не бо́йсѧ, ꙗ҆́кѡ посра́млена є҆сѝ, нижѐ оу҆стыди́сѧ, ꙗ҆́кѡ оу҆коре́на є҆сѝ: поне́же срамотꙋ̀ вѣ́чнꙋю забꙋ́деши и҆ оу҆кори́зны вдовства̀ твоегѡ̀ не помѧне́ши ктомꙋ̀. | Не бійся, бо не будеш посоромлена; не знічуйся, бо не будеш у нарузі: ти забудеш посоромлення юности твоєї і не будеш більше згадувати про безславність удівства твого. |
|
5
|
5
|
| Ꙗ҆́кѡ гдⷭ҇ь творѧ́й тѧ̀, гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ и҆́мѧ є҆мꙋ̀: и҆ и҆зба́вивый тѧ̀, ст҃ы́й бг҃ъ і҆и҃левъ, все́й землѝ прозове́тсѧ. | Тому що твій Творець є чоловік твій; Господь Саваоф — ім’я Його; і Відкупитель твій — Святий Ізраїлів: Богом усієї землі назветься Він. |
|
6
|
6
|
| Не ꙗ҆́кѡ женꙋ̀ ѡ҆ста́вленꙋ и҆ малодꙋ́шнꙋ призва́ тѧ гдⷭ҇ь, нижѐ ꙗ҆́кѡ женꙋ̀ и҆з̾ ю҆́ности возненави́дѣнꙋ, речѐ бг҃ъ тво́й. | Бо як дружину, залишену і скорботну духом, закликає тебе Господь, і як дружину юности, яка була відкинута, — говорить Бог твій. |
|
7
|
7
|
| На вре́мѧ ма́ло ѡ҆ста́вихъ тѧ̀, а҆ съ млⷭ҇тїю вели́кою поми́лꙋю тѧ̀: | На малий час Я залишив тебе, але з великою милістю прийму тебе. |
|
8
|
8
|
| во ꙗ҆́рости ма́лѣ ѿврати́хъ лицѐ моѐ ѿ тебє̀, но млⷭ҇тїю вѣ́чною поми́лꙋю тѧ̀, речѐ и҆зба́вивый тѧ̀ гдⷭ҇ь. | У полум’ї гніву Я приховав від тебе лице Моє на час, але вічною милістю помилую тебе, — говорить Відкупитель твій, Господь. |
|
9
|
9
|
| Ѿ воды̀, ꙗ҆́же при нѡ́и, сїѐ мѝ є҆́сть, ꙗ҆́коже клѧ́хсѧ є҆мꙋ̀ во вре́мѧ ѻ҆́но на зе́млю, не разгнѣ́ватисѧ ѡ҆ тебѣ̀ ктомꙋ̀, нижѐ во преще́нїи твое́мъ | Бо це для Мене, як води Ноя: як Я поклявся, що води Ноя не прийдуть більше на землю, так поклявся не гніватися на тебе і не дорікати тобі. |
|
10
|
10
|
| го́ры преста́вити, и҆ хо́лми твоѝ не предви́гнꙋтсѧ: та́кѡ нижѐ, ꙗ҆́же ѿ менє̀ къ тебѣ̀, млⷭ҇ть ѡ҆скꙋдѣ́етъ, нижѐ завѣ́тъ ми́ра твоегѡ̀ преста́витсѧ: рече́ бо млⷭ҇тивъ къ тебѣ̀ гдⷭ҇ь. | Гори зрушаться і пагорби захитаються, — а милість Моя не відступить від тебе, і завіт миру Мого не похитнеться, — говорить Господь, Який милує тебе. |
|
11
|
11
|
| Смире́ннаѧ и҆ коле́блемаѧ не и҆мѣ́ла є҆сѝ оу҆тѣше́нїѧ: сѐ, а҆́зъ оу҆готовлѧ́ю тебѣ̀ а҆́нѳраѯъ ка́мень тво́й и҆ на ѡ҆снова́нїе твоѐ сапфі́ръ: | Бідна, яку кидає буря, безутішна! Ось, Я покладу камені твої на рубіні і зроблю основу твою із сапфірів; |
|
12
|
12
|
| и҆ положꙋ̀ забра̑ла твоѧ̑ і҆а́спїсъ, и҆ врата̀ твоѧ̑ ка́менїе крѷста́лла, и҆ ѡ҆гражде́нїе твоѐ ка́менїе и҆збра́нное, | і зроблю вікна твої з рубінів і ворота твої — з перлин, і всю огорожу твою — із коштовних каменів. |
|
13
|
13
|
| и҆ всѧ̑ сы́ны твоѧ̑ наꙋчє́ны бг҃омъ, и҆ во мно́зѣ ми́рѣ ча̑да твоѧ̑. | І всі сини твої будуть навчені Господом, і великий мир буде у синів твоїх. |
|
14
|
14
|
| И҆ пра́вдою возгради́шисѧ: оу҆дали́сѧ ѿ непра́веднагѡ, и҆ не оу҆бои́шисѧ, и҆ тре́петъ не прибли́житсѧ тебѣ̀. | Ти утвердишся правдою, будеш далека від гноблення, бо тобі боятися немає чого, і від жаху, бо він не наблизиться до тебе. |
|
15
|
15
|
| Сѐ, прише́лцы прїи́дꙋтъ къ тебѣ̀ мно́ю и҆ вселѧ́тсѧ оу҆ тебє̀ и҆ къ тебѣ̀ прибѣ́гнꙋтъ. | Ось, будуть озброюватися проти тебе, але не від Мене; хто б не озброївся проти тебе, впаде. |
|
16
|
16
|
| Сѐ, а҆́зъ созда́хъ тѧ̀, не ꙗ҆́коже кꙋзне́цъ раздꙋва́ѧй оу҆́глїе и҆ и҆зносѧ̀ сосꙋ́дъ на дѣ́ло: а҆́зъ же созда́хъ тѧ̀ не на па́гꙋбꙋ, є҆́же и҆стли́ти. | Ось, Я створив коваля, який роздуває вугілля у вогні і робить знаряддя для своєї справи, — і Я творю губителя для знищування. |
|
17
|
17
|
| Всѧ́къ сосꙋ́дъ содѣ́ланъ на тѧ̀ не бл҃гопоспѣшꙋ̀, и҆ всѧ́къ гла́съ, и҆́же на тѧ̀ воста́нетъ на прю̀, ѡ҆долѣ́еши и҆̀мъ всѣ̑мъ: пови́ннїи же твоѝ бꙋ́дꙋтъ въ не́мъ. Є҆́сть наслѣ́дїе слꙋжа́щымъ гдⷭ҇еви, и҆ вы̀ бꙋ́дете мнѣ̀ првⷣни, гл҃етъ гдⷭ҇ь. | Жодне знаряддя, зроблене проти тебе, не буде успішним; і всякий язик, який буде змагатися з тобою на суді, — ти звинуватиш. Це є спадщина рабів Господа, виправдання їх від Мене, — говорить Господь. |
