1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃в
|
Глава 42
|
|
1
|
1
|
| І҆а́кѡвъ ѻ҆́трокъ мо́й, воспрїимꙋ̀ и҆̀: і҆и҃ль и҆збра́нный мо́й, прїѧ́тъ є҆го̀ дш҃а̀ моѧ̀, да́хъ дх҃ъ мо́й на́нь, сꙋ́дъ ꙗ҆зы́кѡмъ возвѣсти́тъ: | Ось, Отрок Мій, Якого Я тримаю за руку, обраний Мій, до якого благоволить душа Моя. Покладу дух Мій на Нього, і сповістить народам суд; |
|
2
|
2
|
| не возопїе́тъ, нижѐ ѡ҆сла́битъ, нижѐ оу҆слы́шитсѧ внѣ̀ гла́съ є҆гѡ̀: | не заволає і не підвищить голосу Свого, і не дасть почути його на вулицях; |
|
3
|
3
|
| тро́сти сокрꙋше́ны не сотре́тъ и҆ льна̀ кꙋрѧ́щасѧ не оу҆гаси́тъ, но во и҆́стинꙋ и҆знесе́тъ сꙋ́дъ: | тростини надламаної не переломить, і льону, що димить, не загасить; буде чинити суд за істиною; |
|
4
|
4
|
| возсїѧ́етъ и҆ не потꙋ́хнетъ, до́ндеже положи́тъ на землѝ сꙋ́дъ, и҆ на и҆́мѧ є҆гѡ̀ ꙗ҆зы́цы оу҆пова́ти и҆́мꙋтъ. | не ослабне і не знеможе, доки на землі не утвердить суд, і на закон Його будуть уповати острови*. |
|
5
|
5
|
| Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, сотвори́вый не́бо и҆ водрꙋзи́вый є҆̀, оу҆твержде́й зе́млю и҆ ꙗ҆̀же на не́й, и҆ даѧ́й дыха́нїе лю́демъ, и҆̀же на не́й, и҆ дꙋ́хъ ходѧ́щымъ на не́й: | Так говорить Господь Бог, Який створив небеса і простір їх, розпростер землю з плодами її, Який дає дихання народу на ній і дух тим, що ходять по ній. |
|
6
|
6
|
| а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ призва́хъ тѧ̀ въ пра́вдѣ, и҆ оу҆держꙋ̀ за рꙋ́кꙋ твою̀ и҆ оу҆крѣплю́ тѧ: и҆ да́хъ тѧ̀ въ завѣ́тъ ро́да і҆и҃лева, во свѣ́тъ ꙗ҆зы́кѡвъ, | Я, Господь, прикликав Тебе у правду, і буду тримати Тебе за руку й оберігати Тебе, і поставлю Тебе у завіт для народу, у світло для язичників, |
|
7
|
7
|
| ѿве́рсти ѻ҆́чи слѣпы́хъ, и҆звестѝ ѿ оу҆́зъ свѧ̑занныѧ и҆ и҆з̾ до́мꙋ темни́цы и҆ сѣдѧ́щыѧ во тмѣ̀. | щоб відкрити очі сліпих, щоб в’язнів вивести з ув’язнення і тих, хто сидить у пітьмі, — з темниць. |
|
8
|
8
|
| А҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, сїѐ моѐ є҆́сть и҆́мѧ, сла́вы моеѧ̀ и҆но́мꙋ не да́мъ, нижѐ добродѣ́телей мои́хъ и҆стꙋка̑ннымъ. | Я Господь, це — Моє ім’я, і не дам слави Моєї іншому і хвали Моєї ідолам. |
|
9
|
9
|
| Ꙗ҆̀же и҆з̾ нача́ла, сѐ, прїидо́ша, и҆ нѡ́ваѧ, ꙗ҆̀же а҆́зъ возвѣщꙋ̀, и҆ пре́жде не́же возвѣсти́ти, ꙗ҆ви́шасѧ ва́мъ. | Ось, передвіщене раніше збулося, і нове Я звіщу; перш ніж воно відбудеться, Я звіщу вам. |
|
10
|
10
|
| Воспо́йте гдⷭ҇еви пѣ́снь но́вꙋ: нача́лство є҆гѡ̀, просла́вите и҆́мѧ є҆гѡ̀ ѿ конє́цъ землѝ, сходѧ́щїи въ мо́ре и҆ пла́вающїи по немꙋ̀, ѻ҆́строви и҆ живꙋ́щїи на ни́хъ. | Співайте Господу нову пісню, хвалу Йому від країв землі, ви, що плаваєте по морю, і все, що наповнює його, острови і ті, що живуть на них. |
|
11
|
11
|
| Возвесели́сѧ, пꙋсты́не, и҆ вє́си є҆ѧ̀, придвѡ́рїѧ, и҆ живꙋ́щїи въ кида́рѣ: возвеселѧ́тсѧ живꙋ́щїи на ка́мени, ѿ кра́ѧ го́ръ возопїю́тъ, | Нехай піднесе голос пустеля і міста її, селища, де живе Кидар; нехай торжествують ті, що живуть на скелях, нехай виголошують з вершин гір. |
|
12
|
12
|
| дадѧ́тъ бг҃ꙋ сла́вꙋ, добродѣ́тєли є҆гѡ̀ во ѻ҆́стровѣхъ возвѣстѧ́тъ. | Нехай воздадуть Господу славу, і хвалу Його нехай звістять на островах. |
|
13
|
13
|
| Гдⷭ҇ь бг҃ъ си́лъ и҆зы́детъ и҆ сокрꙋши́тъ ра́ть, воздви́гнетъ рве́нїе и҆ возопїе́тъ на врагѝ своѧ̑ со крѣ́постїю. | Господь вийде, як велетень, як муж битв пробудить ревність; закличе і підніме воїнський крик, і покаже Себе сильним проти ворогів Своїх. |
|
14
|
14
|
| Молча́хъ, є҆да̀ и҆ всегда̀ оу҆молчꙋ̀ и҆ потерплю̀; Терпѣ́хъ ꙗ҆́кѡ ражда́ющаѧ, и҆стреблю̀ и҆ и҆зсꙋшꙋ̀ вкꙋ́пѣ, | Довго мовчав Я, терпів, стримувався; тепер буду кричати, як та, що народжує, буду руйнувати і поглинати усе; |
|
15
|
15
|
| ѡ҆пꙋстошꙋ̀ го́ры и҆ хо́лмы, и҆ всѧ́кꙋ травꙋ̀ и҆́хъ и҆зсꙋшꙋ̀, и҆ положꙋ̀ рѣ́ки во ѻ҆́стровы, и҆ лꙋ́ги и҆зсꙋшꙋ̀: | спустошу гори і пагорби, і всю траву їх висушу; і ріки зроблю островами, й осушу озера; |
|
16
|
16
|
| и҆ наведꙋ̀ слѣпы̑ѧ на пꙋ́ть, є҆гѡ́же не ви́дѣша, и҆ по стезѧ́мъ, и҆́хже не зна́ша, ходи́ти сотворю̀ и҆̀мъ: сотворю̀ и҆̀мъ тмꙋ̀ во свѣ́тъ и҆ стро́пѡтнаѧ въ пра̑ваѧ: сїѧ̑ гл҃го́лы сотворю̀, и҆ не ѡ҆ста́влю и҆́хъ. | і поведу сліпих дорогою, якої вони не знають, невідомими шляхами буду вести їх; морок зроблю світлом перед ними, і криві шляхи — прямими: ось що Я зроблю для них і не залишу їх. |
|
17
|
17
|
| Ті́и же возврати́шасѧ вспѧ́ть: посрами́тесѧ стыдѣ́нїемъ, оу҆пова́ющїи на и҆зва̑ѧннаѧ, глаго́лющїи слїѧ̑ннымъ: вы̀ є҆стѐ бо́зи на́ши. | Тоді повернуться назад і великим соромом покриються ті, що надіються на ідолів, які говорять бовванам: «ви наші боги». |
|
18
|
18
|
| Глꙋсі́и, оу҆слы́шите, и҆ слѣпі́и, прозри́те ви́дѣти. | Слухайте, глухі, й дивіться, сліпі, щоб бачити. |
|
19
|
19
|
| И҆ кто̀ слѣ́пъ, ра́звѣ рабѝ моѝ; и҆ глꙋ́си, ра́звѣ владѣ́ющїи и҆́ми; и҆ ѡ҆слѣпо́ша рабѝ бж҃їи. | Хто такий сліпий, як раб Мій, і глухий, як вісник Мій, Мною посланий? Хто такий сліпий, як закоханий, такий сліпий, як раб Господа? |
|
20
|
20
|
| Ви́дѣсте мно́гажды, и҆ не сохрани́сте: ѿвє́рсты оу҆́шы (и҆мꙋ́ще), и҆ не слы́шасте. | Ти бачив багато чого, але не помічав; вуха були відкриті, але не чув. |
|
21
|
21
|
| Гдⷭ҇ь бг҃ъ восхотѣ̀, да ѡ҆правди́тсѧ и҆ возвели́читъ хвалꙋ̀. | Господу вгодно було, заради правди Своєї, звеличити і прославити закон. |
|
22
|
22
|
| И҆ ви́дѣхъ, и҆ бы́ша лю́дїе расхище́ни и҆ разгра́блени: прꙋгло́ бо въ ло́жахъ вездѣ̀, и҆ въ домѣ́хъ вкꙋ́пѣ, и҆дѣ́же скры́ша ѧ҆̀, бы́ша въ плѣ́нъ: и҆ не бы́сть и҆з̾има́ѧй разграбле́нїѧ и҆ не бѣ̀ глаго́лющагѡ: ѿда́ждь. | Але це народ розорений і пограбований; усі вони зв’язані у підземеллях і сховані у в’язницях; зробилися здобиччю, і немає визволителя; пограбовані, і ніхто не говорить: «віддай назад!» |
|
23
|
23
|
| Кто̀ въ ва́съ, и҆́же внꙋши́тъ сїѧ̑; и҆ оу҆слы́шитъ во грѧдꙋ̑щаѧ. | Хто з вас прихилив до цього вухо, вник і вислухав це для майбутнього? |
|
24
|
24
|
| Кто̀ дадѐ на разграбле́нїе і҆а́кѡва, и҆ і҆и҃лѧ плѣнѧ́ющымъ є҆го̀; не бг҃ъ ли, є҆мꙋ́же согрѣши́ша и҆ не восхотѣ́ша въ пꙋте́хъ є҆гѡ̀ ходи́ти, ни слꙋ́шати зако́на є҆гѡ̀; | Хто зрадив Якова на руйнування й Ізраїля грабіжникам? чи не Господь, проти Якого ми грішили? Не хотіли вони ходити путями Його і не слухали закону Його. |
|
25
|
25
|
| И҆ наведѐ на нѧ̀ гнѣ́въ ꙗ҆́рости своеѧ̀, и҆ оу҆крѣпи́сѧ на нѧ̀ ра́ть, и҆ палѧ́щїи и҆̀хъ ѡ҆́крестъ, и҆ не оу҆вѣ́дѣша кі́йждо и҆́хъ, нижѐ положи́ша на оу҆мѣ̀. | І Він вилив на них лють гніву Свого і лютість війни: вона оточила їх полум’ям з усіх боків, але вони не помічали; і горіла у них, але вони не зрозуміли цього серцем. |
