1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃
|
Глава 30
|
|
1
|
1
|
| Го́ре, ча̑да ѿстꙋпи̑вшаѧ, сїѧ̑ гл҃етъ гдⷭ҇ь: сотвори́сте совѣ́тъ не мно́ю и҆ завѣ́ты не дх҃омъ мои́мъ, приложи́ти грѣхѝ ко грѣхѡ́мъ: | Горе непокірливим синам, — говорить Господь, — які роблять наради, але без Мене, і укладають союзи, але не за духом Моїм, щоб додавати гріх до гріха: |
|
2
|
2
|
| и҆дꙋ́щїи сни́ти во є҆гѵ́петъ, мене́ же не вопроси́ша, є҆́же по́мощь и҆мѣ́ти ѿ фараѡ́на и҆ застꙋпле́нїе ѿ є҆гѵ́птѧнъ. | не запитавши вуст Моїх, йдуть у Єгипет, щоб підкріпити себе силою фараона й укритися під тінню Єгипту. |
|
3
|
3
|
| Бꙋ́детъ бо ва́мъ покро́въ фараѡ́новъ въ постыдѣ́нїе и҆ оу҆пова́ющымъ на є҆гѵ́петъ оу҆кори́зна: | Але сила фараона буде для вас соромом, і притулок під тінню Єгипту — нечестям; |
|
4
|
4
|
| ꙗ҆́кѡ сꙋ́ть въ та́нѣ старѣ̑йшины є҆гѡ̀, и҆ вѣ̑стницы є҆гѡ̀ ѕлѝ. | тому що князі його* вже у Цоані, і посли його дійшли до Ханеса. |
|
5
|
5
|
| Вотщѐ потрꙋдѧ́тсѧ люді́й ра́ди, и҆̀же не оу҆по́льзꙋютъ и҆́хъ, нижѐ на по́мощь, нижѐ на по́льзꙋ, но на стꙋ́дъ и҆ на оу҆кори́знꙋ. | Усі вони будуть посоромлені через народ, який некорисний для них; не буде від нього ні допомоги, ні користи, але — стид і сором. |
|
6
|
6
|
| Видѣ́нїе четвероно́гихъ, и҆̀же въ пꙋсты́ни. ̑ Въ печа́ли и҆ въ тѣснотѣ̀ ле́въ и҆ льви́чищь: ѿтꙋ́дꙋ а҆́спїды и҆ пле́мѧ а҆́спїдѡвъ парѧ́щихъ, и҆̀же везѧ́хꙋ на ѻ҆слѣ́хъ и҆ на велблю́дѣхъ бога́тство своѐ ко ꙗ҆зы́кꙋ, и҆́же не помо́жетъ и҆̀мъ въ по́мощь, но на стꙋ́дъ и҆ оу҆кори́знꙋ. | Тягарі на тваринах, які йдуть на південь, по землі гноблення й утисків, звідки виходять левиці і леви, аспиди і летючі змії; вони несуть на хребтах ослів багатства свої і на горбах верблюдів скарби свої до народу, який не принесе їм користи. |
|
7
|
7
|
| Є҆гѵ́птѧне вотщѐ и҆ всꙋ́е оу҆спѣ́ютъ ва́мъ: возвѣстѝ и҆̀мъ, ꙗ҆́кѡ тще́тно оу҆тѣше́нїе ва́ше сїѐ. | Бо допомога Єгипту буде марна і даремна; тому Я сказав їм: сила їх — сидіти спокійно. |
|
8
|
8
|
| Нн҃ѣ оу҆̀бо сѣ́дъ напишѝ сїѧ̑ на дскѣ̀ и҆ въ кни́гꙋ: ꙗ҆́кѡ бꙋ́дꙋтъ сїѧ̑ во дни̑ време́нъ и҆ да́же до вѣ́ка. | Тепер піди, накресли це на дошці у них, і впиши це у книгу, щоб залишилося на майбутній час, назавжди, навіки. |
|
9
|
9
|
| Ꙗ҆́кѡ лю́дїе непокори́ви сꙋ́ть, сы́нове лжи́вїи, и҆̀же не похотѣ́ша слы́шати зако́на бж҃їѧ, | Бо це народ непокірний, діти неправдиві, діти, які не хочуть слухати закону Господнього, |
|
10
|
10
|
| глаго́люще прⷪ҇ро́кѡмъ: не повѣ́дайте на́мъ: и҆ видѣ̑нїѧ ви́дѧщымъ: не глаго́лите на́мъ, но на́мъ глаго́лите и҆ возвѣща́йте на́мъ и҆но́е прельще́нїе | які провидцям говорять: «перестаньте провидіти», і пророкам: «не пророкуйте нам правди, говоріть нам утішне, пророкуйте приємне; |
|
11
|
11
|
| и҆ соврати́те на́съ съ пꙋтѝ сегѡ̀: ѿими́те ѿ на́съ пꙋ́ть се́й и҆ ѿими́те ѿ на́съ сꙋ́дъ і҆и҃левъ [Є҆вр.: ст҃о́е і҆и҃лево.]. | зійдіть з дороги, ухиліться від путі; усуньте від очей наших Святого Ізраїлевого». |
|
12
|
12
|
| Тогѡ̀ ра́ди си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь ст҃ы́й і҆и҃левъ: поне́же не покори́стесѧ словесє́мъ си̑мъ и҆ надѣ́ѧстесѧ на лжꙋ̀, и҆ ꙗ҆́кѡ поропта́сте и҆ оу҆пова́юще бы́сте на сло́во сїѐ, | Тому так говорить Святий Ізраїлів: оскільки ви відкидаєте слово це, а сподіваєтеся на обман і неправду, і спираєтеся на те: |
|
13
|
13
|
| сегѡ̀ ра́ди бꙋ́детъ ва́мъ грѣ́хъ се́й, а҆́ки стѣна̀ па́дающаѧ внеза́пꙋ гра́да тве́рда плѣне́на, є҆гѡ́же а҆́бїе настои́тъ паде́нїе: | то беззаконня це буде для вас, як тріщина, що загрожує падінням, виявлена у високій стіні, руйнування якої настане раптово, в одну мить. |
|
14
|
14
|
| и҆ паде́нїе є҆гѡ̀ бꙋ́детъ ꙗ҆́кѡ сокрꙋше́нїе сосꙋ́да гли́нѧна, ѿ гли́ны дро́бны, ꙗ҆́кѡ не мо́жно ѡ҆брѣстѝ въ ни́хъ чре́па, и҆́мже ѻ҆́гнь во́змеши и҆ въ ѻ҆́ньже влїе́ши воды̀ ма́лѡ. | І Він зруйнує її, як розтрощують глиняну посудину, розбиваючи її без пощади, так що в уламках її не знайдеться і черепка, щоб узяти вогню з вогнища або зачерпнути води з водойми; |
|
15
|
15
|
| Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь, гдⷭ҇ь ст҃ы́й і҆и҃левъ: є҆гда̀ возврати́всѧ воздо́хнеши, тогда̀ спасе́шисѧ и҆ оу҆разꙋмѣ́еши, гдѣ̀ є҆сѝ бы́лъ: є҆гда̀ оу҆пова́лъ є҆сѝ на сꙋ́єтнаѧ, тще́тна крѣ́пость ва́ша бы́сть, и҆ не хотѣ́сте послꙋ́шати, | бо так говорить Господь Бог, Святий Ізраїлів: залишаючись на місці й у спокої, ви спаслися б; у тиші й упованні міцність ваша; але ви не хотіли |
|
16
|
16
|
| но реко́сте: на ко́нехъ побѣ́гнемъ. Тогѡ̀ ра́ди побѣ́гнете. И҆ реко́сте: на ле́гкихъ вса́дницы бꙋ́демъ. Тогѡ̀ ра́ди ле́гцы бꙋ́дꙋтъ гонѧ́щїи ва́съ. | і говорили: «ні, ми на конях утечемо», — за те і побіжите; «ми на швидких поскачемо», — за те і ті, що переслідують вас, будуть швидкі. |
|
17
|
17
|
| Ѿ гла́са є҆ди́нагѡ побѣ́гнꙋтъ ты́сѧща, и҆ ѿ гла́са пѧтѝ побѣ́гнꙋтъ мно́зи, до́ндеже ѡ҆ста́влени бꙋ́дете а҆́ки що́гла на горѣ̀ и҆ ꙗ҆́кѡ зна́мѧ носѧ́й на холмѣ̀. | Від погрози одного побіжить тисяча, від погрози п’ятьох побіжите так, що залишок ваш буде як віха на вершині гори і як знамено на пагорбі. |
|
18
|
18
|
| И҆ па́ки пожде́тъ бг҃ъ, є҆́же оу҆ще́дрити ва́съ, и҆ сегѡ̀ ра́ди вознесе́тсѧ є҆́же поми́ловати ва́съ: занѐ сꙋдїѧ̀ гдⷭ҇ь бг҃ъ ва́шъ є҆́сть, и҆ гдѣ̀ ѡ҆ста́вите сла́вꙋ ва́шꙋ; блаже́ни всѝ пребыва́ющїи въ не́мъ. | І тому Господь бариться, щоб поми́лувати вас, і тому ще утримується, щоб пожаліти вас; бо Господь є Бог правди: блаженні всі, що уповають на Нього! |
|
19
|
19
|
| Занѐ лю́дїе ст҃і́и въ сїѡ́нѣ вселѧ́тсѧ, і҆ерⷭ҇ли́мъ же пла́чемъ воспла́касѧ: поми́лꙋй мѧ̀. Поми́лꙋетъ тѧ̀, є҆гда̀ оу҆зрѣ̀ гла́съ во́плѧ твоегѡ̀, послꙋ́ша тебѐ. | Народ буде жити на Сионі в Єрусалимі; ти не будеш багато плакати, — Він помилує тебе, за голосом волання твого, і як тільки почує його, відповість тобі. |
|
20
|
20
|
| И҆ да́стъ гдⷭ҇ь ва́мъ хлѣ́бъ печа́ли и҆ во́дꙋ тѣ́снꙋю, и҆ ктомꙋ̀ не прибли́жатсѧ къ тебѣ̀ льстѧ́щїи тѧ̀: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́чи твоѝ оу҆́зрѧтъ прельща́ющихъ тѧ̀, | І дасть вам Господь хліб у горі і воду в нужді; і вчителі твої уже не будуть ховатися, й очі твої будуть бачити вчителів твоїх; |
|
21
|
21
|
| и҆ оу҆шеса̀ твоѧ̑ оу҆слы́шатъ словеса̀ созадѝ тебѐ прельща́ющихъ, и҆̀же глаго́лютъ: се́й пꙋ́ть, поиди́мъ по немꙋ̀ и҆лѝ на де́сно, и҆лѝ на лѣ́во. | і вуха твої будуть чути слово, що говорить позаду тебе: «ось шлях, ідіть ним», якби ви ухилилися праворуч і якби ви ухилилися ліворуч. |
|
22
|
22
|
| И҆ ѿве́ржеши кꙋмі́ры посре́брєнныѧ, и҆ позлащє́нныѧ раздроби́ши, и҆ развѣ́еши ꙗ҆́кѡ во́дꙋ жены̀ мѣ́сѧчныѧ, и҆ а҆́ки мѡты́ла ѿве́ржеши ѧ҆̀. | Тоді ви будете вважати скверною оклад ідолів зі срібла твого й оклад ідолів із золота твого; ти кинеш їх, як нечистоту; ти скажеш їм: геть звідси. |
|
23
|
23
|
| Тогда̀ бꙋ́детъ до́ждь сѣ́мени землѝ твоеѧ̀, и҆ хлѣ́бъ жи́та землѝ твоеѧ̀ бꙋ́детъ и҆з̾ѻби́ленъ и҆ тꙋ́ченъ, и҆ напасꙋ́тсѧ ско́ти твоѝ въ то́й де́нь на мѣ́стѣ тꙋ́чнѣ и҆ простра́ннѣ. | І Він дасть дощ на насіння твоє, яким засієш поле, і хліб, плід землі, і він буде рясний і соковитий; стада твої у той день будуть пастися на широких пасовищах. |
|
24
|
24
|
| Ю҆нцы̀ ва́ши и҆ воло́ве дѣ́лающїи зе́млю наѧдѧ́тсѧ пле́въ смѣ́шенныхъ со ꙗ҆чме́немъ и҆звѣ́ѧнымъ. | І воли й осли, які обробляють поле, будуть їсти корм солоний, очищений лопатою і віялом. |
|
25
|
25
|
| И҆ бꙋ́детъ на всѧ́цѣй горѣ̀ высо́цѣ и҆ на всѧ́цѣмъ хо́лмѣ вознесе́ннѣ вода̀ текꙋ́щаѧ въ де́нь ѻ҆́ный, є҆гда̀ поги́бнꙋтъ мно́зи, и҆ є҆гда̀ падꙋ́тсѧ столпѝ: | І на всякій горі високій і на всякому пагорбі підвищеному потечуть струмки, потоки вод, у день великої поразки, коли упадуть вежі. |
|
26
|
26
|
| и҆ бꙋ́детъ свѣ́тъ лꙋны̀ а҆́ки свѣ́тъ со́лнца, и҆ свѣ́тъ со́лнечный бꙋ́детъ седмери́цею въ то́й де́нь, є҆гда̀ и҆сцѣли́тъ гдⷭ҇ь сокрꙋше́нїе люді́й свои́хъ и҆ болѣ́знь ꙗ҆́звы твоеѧ̀ и҆сцѣли́тъ. | І світло місяця буде, як світло сонця, а світло сонця буде світлішим усемеро, як світло семи днів, у той день, коли Господь обв’яже рану народу Свого і зцілить нанесені йому виразки. |
|
27
|
27
|
| Сѐ, и҆́мѧ гдⷭ҇не и҆́детъ вре́менемъ мно́гимъ, горѧ́щаѧ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀: со сла́вою сло́во оу҆сте́нъ є҆гѡ̀, сло́во гнѣ́ва по́лно, и҆ гнѣ́въ ꙗ҆́рости ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь поѧ́стъ: | Ось, ім’я Господа йде здаля, горить гнів Його, і полум’я його сильне, вуста Його сповнені обурення, і язик Його, як вогонь, що поїдає, |
|
28
|
28
|
| и҆ дꙋ́хъ є҆гѡ̀ а҆́ки вода̀ въ де́бри влекꙋ́щи прїи́детъ да́же до вы́и и҆ раздѣли́тсѧ, є҆́же смꙋти́ти ꙗ҆зы́ки ѡ҆ прельще́нїи сꙋ́етнѣмъ, и҆ пожене́тъ ѧ҆̀ пре́лесть тща̀, и҆ во́зметъ ѧ҆̀ пред̾ лице́мъ и҆́хъ. | і подих Його, як потік, що розлився, який піднімається навіть до шиї, щоб розвіяти народи до останку; і буде у щелепах народів вузда, яка направляє до омани. |
|
29
|
29
|
| Є҆да̀ прⷭ҇нѡ подоба́етъ ва́мъ ра́доватисѧ и҆ входи́ти во ст҃а̑ѧ моѧ̑ всегда̀, а҆́ки пра́зднꙋющымъ и҆ ꙗ҆́кѡ веселѧ́щымсѧ вни́ти со сопѣ́лїю въ го́рꙋ гдⷭ҇ню къ бг҃ꙋ і҆и҃левꙋ; | А у вас будуть пісні, як у ніч священного свята, і веселість серця, як у того, хто йде із сопілкою на гору Господню, до твердині Ізраїлевої. |
|
30
|
30
|
| И҆ слы́шанꙋ сотвори́тъ гдⷭ҇ь сла́вꙋ гла́са своегѡ̀, и҆ ꙗ҆́рость мы́шцы своеѧ̀ показа́ти, съ ꙗ҆́ростїю и҆ гнѣ́вомъ, и҆ со пла́менемъ поѧда́ющимъ возгреми́тъ ѕѣ́лнѡ, и҆ ꙗ҆́кѡ вода̀ и҆ гра́дъ низходѧ́щь нꙋ́ждею. | І загримить Господь величним гласом Своїм і явить тяжкий м’яз Свій у сильному гніві й у полум’ї вогню, що поїдає, у бурі й у повені й у кам’яному граді. |
|
31
|
31
|
| Гла́сомъ бо гдⷭ҇нимъ побѣжде́ни бꙋ́дꙋтъ а҆ссѷрі́ане ꙗ҆́звою, є҆́юже а҆́ще порази́тъ ѧ҆̀. | Бо від гласу Господа здригнеться Ассур, жезлом уражений. |
|
32
|
32
|
| И҆ бꙋ́детъ є҆мꙋ̀ ѡ҆́крестъ, ѿѻнꙋ́дꙋже бѣ̀ и҆́хъ наде́жда по́мощи, на ню́же то́й оу҆пова́ше: ті́и со тѷмпа̑ны и҆ гꙋ́сльми ра́товати бꙋ́дꙋтъ на́нь ѿ премѣне́нїѧ. | І всякий рух визначеного йому жезла, який Господь направить на нього, буде з тимпанами і цитрами, і Він піде проти нього війною спустошливою. |
|
33
|
33
|
| Ты́ бо пре́жде дні́й и҆стѧ́занъ бꙋ́деши: є҆да̀ и҆ тебѣ̀ оу҆гото́васѧ ца́рствовати; де́брь глꙋбо́кꙋю, древеса̀ лежа̑ща, ѻ҆́гнь и҆ древа̀ мнѡ́га, ꙗ҆́рость гдⷭ҇нѧ а҆́ки де́брь жꙋ́пеломъ горѧ́щаѧ. | Бо Тофет давно уже влаштований; він приготований і для царя, глибокий і широкий; у багатті його багато вогню і дров; подув Господа, як потік сірки, запалить його. |
