1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃є
|
Глава 25
|
|
1
|
1
|
| Гдⷭ҇и бж҃е мо́й, просла́влю тѧ̀, воспою̀ и҆́мѧ твоѐ, ꙗ҆́кѡ сотвори́лъ є҆сѝ чꙋ̑днаѧ дѣла̀, совѣ́тъ дре́внїй и҆́стинный: да бꙋ́детъ, гдⷭ҇и. | Господи! Ти Бог мій; буду прославляти Тебе, буду величати ім’я Твоє, бо Ти звершив дивне; напередвизначення древні істинні, амінь. |
|
2
|
2
|
| Ꙗ҆́кѡ положи́лъ є҆сѝ гра́ды въ пе́рсть, гра́ды твє́рдыѧ, є҆́же па́сти ѡ҆снова́нїємъ и҆́хъ, нечести́выхъ гра́дъ да же сози́ждетсѧ во вѣ́къ. | Ти перетворив місто на купу каміння, міцне укріплення на руїни; палаців іноплемінників уже не стало у місті; повік не буде воно відновлене. |
|
3
|
3
|
| Сегѡ̀ ра́ди благословѧ́тъ тѧ̀ лю́дїе ни́щїи, и҆ гра́ди человѣ́кѡвъ ѡ҆би́димыхъ возблагословѧ́тъ тѧ̀. | Тому будуть прославляти Тебе народи сильні; міста страшних племен будуть боятися Тебе, |
|
4
|
4
|
| Бы́лъ бо є҆сѝ всѧ́комꙋ гра́дꙋ смире́нномꙋ помо́щникъ, и҆ и҆знемога́ющымъ за ѡ҆скꙋдѣ́нїе покро́въ, ѿ человѣ̑къ ѕлы́хъ и҆зба́виши и҆̀хъ: покро́въ жа́ждꙋщихъ, и҆ дꙋ́хъ человѣ́кѡвъ ѡ҆би́димыхъ. | бо Ти був притулком бідного, притулком убогого у тяжкий для нього час, захистом від бурі, тінню від спеки; бо гнівне дихання тиранів було подібне до бурі проти стіни. |
|
5
|
5
|
| А҆́ки человѣ́цы малодꙋ́шнїи жа́ждꙋщїи въ сїѡ́нѣ, ꙗ҆́кѡ и҆зба́виши и҆̀хъ ѿ человѣ̑къ нечести́выхъ, и҆̀мже на́съ пре́далъ є҆сѝ. | Як спека в місці безводному, Ти приборкав буйство ворогів; як спеку тінню хмари, придушено тріумфування гнобителів. |
|
6
|
6
|
| И҆ сотвори́тъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ всѣ̑мъ ꙗ҆зы́кѡмъ: на горѣ̀ се́й и҆спїю́тъ ра́дость, и҆спїю́тъ вїно̀, | І зробить Господь Саваоф на горі цій для усіх народів трапезу з ситних страв, трапезу з чистих вин, з жиру кісток і найчистіших вин; |
|
7
|
7
|
| пома́жꙋтсѧ мѵ́ромъ на горѣ̀ се́й: преда́ждь сїѧ̑ всѧ̑ ꙗ҆зы́кѡмъ: то́й бо совѣ́тъ на всѧ̑ ꙗ҆зы́ки. | і знищить на горі цій покривало, яке покриває усі народи, покривало, яке лежить на усіх племенах. |
|
8
|
8
|
| Пожрѐ сме́рть [Є҆вр.: поже́рта бꙋ́детъ сме́рть] возмо́гши, и҆ па́ки ѿѧ́тъ гдⷭ҇ь бг҃ъ всѧ́кꙋю сле́зꙋ ѿ всѧ́кагѡ лица̀: поноше́нїе люді́й ѿѧ́тъ ѿ всеѧ̀ землѝ, оу҆ста́ бо гдⷭ҇нѧ гл҃аша (сїѧ̑). | Поглинена буде смерть навіки, і витре Господь Бог сльози з усіх облич, і зніме ганьбу з народу Свого по усій землі; бо так говорить Господь. |
|
9
|
9
|
| И҆ рекꙋ́тъ въ де́нь ѻ҆́ный: сѐ, бг҃ъ на́шъ, на́ньже оу҆пова́хомъ, и҆ сп҃се́тъ на́съ: се́й гдⷭ҇ь, потерпѣ́хомъ є҆го̀, и҆ возра́довахомсѧ и҆ возвесели́хомсѧ ѡ҆ спⷭ҇нїи на́шемъ. | І скажуть у той день: ось Він, Бог наш! на Нього ми уповали, і Він спас нас! Цей є Господь; на Нього уповали ми; радіймо і веселімось у спасінні Його! |
|
10
|
10
|
| Поко́й да́стъ бг҃ъ на горѣ̀ се́й, и҆ попере́тсѧ мѡаві́тїда, ꙗ҆́коже то́пчꙋтъ то́къ колесни́цами. | Бо рука Господа спочиває на горі цій, і Моав буде подоланий на місці своєму, як топчеться солома у гною. |
|
11
|
11
|
| И҆ воздви́гнетъ рꙋ́цѣ своѝ, ꙗ҆́коже и҆ то́й смирѝ, є҆́же погꙋби́ти: и҆ смири́тъ горды́ню є҆гѡ̀, на нѧ́же рꙋ́цѣ возложѝ. | І хоч він простягне посеред нього руки свої, як плавець простягає їх для плавання, але Бог принизить гордість його разом з лукавством рук його. |
|
12
|
12
|
| И҆ высотꙋ̀ оу҆бѣ́жища ѡ҆гра́ды твоеѧ̀ смири́тъ, и҆ ѡ҆бни́зитсѧ да́же до землѝ. | І твердиню високих стін твоїх зруйнує, скине, повалить на землю, у порох. |
