1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃з
|
Глава 47
|
|
1
|
1
|
| Сни́ди, сѧ́ди на землѝ, дѣ́во, дщѝ вавѷлѡ́нѧ, вни́ди во тмꙋ̀ [По и҆ны̑мъ: сѧ́ди на зе́млю.], дщѝ халде́йска, ꙗ҆́кѡ не приложи́ши ксемꙋ̀ прозыва́тисѧ мѧгка̀ и҆ ю҆́на. | Зійди і сядь на порох, дівчино, дочко Вавилона; сиди на землі: престолу немає, дочко халдеїв, і надалі не будуть називати тебе ніжною і розкішною. |
|
2
|
2
|
| Возмѝ же́рновы, мелѝ мꙋкꙋ̀, ѿкры́й покрыва́ло твоѐ, ѿкры́й сѣди̑ны, возсꙋчѝ го́лєни, прейдѝ рѣ́ки: | Візьми жорна і мели борошно; зніми покривало твоє, підбери поділ, відкрий гомілки, переходь через ріки: |
|
3
|
3
|
| ѿкры́етсѧ стꙋ́дъ тво́й, ꙗ҆вѧ́тсѧ оу҆кори̑зны твоѧ̑, пра́ведное ѿ тебє̀ возмꙋ̀, ктомꙋ̀ не преда́мъ человѣ́кѡмъ. | відкриється нагота твоя, і навіть видний буде сором твій. Звершу помсту і не пощаджу нікого. |
|
4
|
4
|
| Речѐ и҆зба́вивый тѧ̀ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ, и҆́мѧ є҆мꙋ̀ ст҃ы́й і҆и҃левъ: | Відкупитель ваш — Господь Саваоф ім’я Йому, Святий Ізраїлів. |
|
5
|
5
|
| сѧ́ди оу҆миле́на, вни́ди во тмꙋ̀, дщѝ халде́йска, ксемꙋ̀ не прозове́шисѧ крѣ́пость ца́рства. | Сиди мовчки і піди у темряву, дочко халдеїв: бо надалі не будуть називати тебе господинею царств. |
|
6
|
6
|
| Разгнѣ́вахсѧ на лю́ди моѧ̑, ѡ҆скверни́ла є҆сѝ наслѣ́дїе моѐ: а҆́зъ вда́хъ ѧ҆̀ въ рꙋ́кꙋ твою̀, ты́ же не дала̀ и҆̀мъ ми́лости, ста́рчїй ꙗ҆ре́мъ ѡ҆тѧгчи́ла є҆сѝ ѕѣлѡ̀ | Я прогнівався на народ Мій, принизив спадщину Мою і віддав їх у руки твої; а ти не виявила їм милосердя, на старця накладала украй тяжке ярмо твоє. |
|
7
|
7
|
| и҆ рекла̀ є҆сѝ: въ вѣ́къ бꙋ́дꙋ влады́чица: не помы́слила є҆сѝ си́хъ въ се́рдцы твое́мъ, нижѐ помѧнꙋ́ла є҆сѝ послѣ́днихъ: | І ти говорила: «вічно буду господинею», а не уявляла того у розумі твоєму, не думала, що буде опісля. |
|
8
|
8
|
| нн҃ѣ же слы́ши сїѐ, ю҆́наѧ, сѣдѧ́щаѧ, оу҆пова́ющаѧ, глаго́лющаѧ въ се́рдцы свое́мъ: а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть и҆ны́ѧ, не сѧ́дꙋ вдово́ю и҆ не позна́ю сиротства̀. | Але нині вислухай це, зніжена, що живеш безтурботно, говориш у серці своєму: «я, — й іншої подібної до мене немає; не буду сидіти вдовою і не буду знати втрати дітей». |
|
9
|
9
|
| Нн҃ѣ же прїи́дꙋтъ на тѧ̀ два̀ сїѧ̑ внеза́пꙋ во є҆ди́нъ де́нь, безча́дїе и҆ вдовство̀ внеза́пꙋ прїи́детъ на тѧ̀, въ волше́бствѣ твое́мъ и҆ въ крѣ́пости волхвѡ́въ твои́хъ ѕѣлѡ̀, | Але раптово, в один день, прийде до тебе те й інше, втрата дітей і вдівство; повною мірою прийдуть вони на тебе, незважаючи на безліч чародійств твоїх і на велику силу чаклувань твоїх. |
|
10
|
10
|
| въ надѣ́ѧнїи ѕло́бы твоеѧ̀: ты́ бо рекла̀ є҆сѝ: а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть и҆ны́ѧ: оу҆вѣ́ждь, ꙗ҆́кѡ смышле́нїе си́хъ и҆ блꙋже́нїе твоѐ бꙋ́детъ тебѣ̀ сра́мъ: и҆ рекла̀ є҆сѝ се́рдцемъ свои́мъ: а҆́зъ є҆́смь, и҆ нѣ́сть и҆ны́ѧ. | Бо ти сподівалася на лиходійство твоє, говорила: «ніхто не бачить мене». Мудрість твоя і знання твоє — вони збили тебе з путі; і ти говорила у серці твоєму: «я, і ніхто, крім мене». |
|
11
|
11
|
| И҆ прїи́детъ на тѧ̀ па́гꙋба, и҆ не оу҆вѣ́си, про́пасть, и҆ впаде́ши въ ню̀: и҆ прїи́детъ на тѧ̀ печа́ль, и҆ не возмо́жеши чиста̀ бы́ти: и҆ прїи́детъ на тѧ̀ внеза́пꙋ па́гꙋба, и҆ не оу҆вѣ́си. | І прийде на тебе біда: ти не дізнаєшся, звідки вона підніметься; і нападе на тебе біда, якої ти не в силах будеш відвернути, і раптово прийде на тебе згуба, про яку ти і не думаєш. |
|
12
|
12
|
| Ста́ни нн҃ѣ съ волхвы̑ твои́ми и҆ со мно́гими ча̑ры твои́ми, и҆̀мже наꙋчи́ласѧ є҆сѝ и҆з̾ ю҆́ности твоеѧ̀, а҆́ще возмо́гꙋтъ тѝ помощѝ. | Залишайся ж зі своїми чаклуваннями і з безліччю чародійств твоїх, якими ти займалася від юности твоєї: можливо, допоможеш собі, можливо, встоїш. |
|
13
|
13
|
| Оу҆трꙋди́ласѧ є҆сѝ въ совѣ́тѣхъ твои́хъ: да ста́нꙋтъ нн҃ѣ и҆ спасꙋ́тъ тѧ̀ ѕвѣздоче́тцы небесѐ, смотрѧ́ющїи ѕвѣ́здъ, да возвѣстѧ́тъ тѝ, что̀ и҆́мать на тѧ̀ прїитѝ. | Ти стомлена безліччю порад твоїх; нехай же виступлять спостерігачі небес і звіздарі й віщуни по новомісяччях, і спасуть тебе від того, що повинно статися з тобою. |
|
14
|
14
|
| Сѐ, всѝ ꙗ҆́кѡ хвра́стїе ѻ҆гне́мъ погорѧ́тъ и҆ не и҆з̾и́мꙋтъ дꙋшѝ своеѧ̀ и҆з̾ пла́мене, поне́же и҆́маши оу҆́глїе ѻ҆́гненное, сѧ́ди на ни́хъ. | Ось вони, як солома: вогонь спалив їх, — не визволили душі своєї від полум’я; не залишилося ні вугілля, щоб погрітися, ні вогню, щоб посидіти біля нього. |
|
15
|
15
|
| Сі́и бꙋ́дꙋтъ тебѣ̀ по́мощь: трꙋди́ласѧ є҆сѝ въ преложе́нїи ѿ ю҆́ности, человѣ́къ са́мъ въ себѣ̀ прельсти́сѧ, тебѣ́ же не бꙋ́детъ спасе́нїѧ. | Такими стали для тебе ті, з якими ти трудилася, з якими вела торгівлю від юности твоєї. Кожен побрів у свій бік; ніхто не рятує тебе. |
