1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ м҃є
|
Глава 45
|
|
1
|
1
|
| Си́це гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ пома́занномꙋ моемꙋ̀ кѵ́рꙋ, є҆го́же оу҆держа́хъ за десни́цꙋ, повинꙋ́ти пред̾ ни́мъ ꙗ҆зы́ки, и҆ крѣ́пость царе́й разрꙋшꙋ̀, ѿве́рзꙋ пред̾ ни́мъ врата̀, и҆ гра́ди не затворѧ́тсѧ: | Так говорить Господь помазаникові Своєму Киру: Я тримаю тебе за праву руку, щоб підкорити тобі народи, і зніму пояси зі стегон царів, щоб відчинялися для тебе двері, й ворота не зачинялися; |
|
2
|
2
|
| а҆́зъ пред̾ тобо́ю пойдꙋ̀ и҆ го́ры оу҆равню̀, врата̀ мѣ̑дѧнаѧ сокрꙋшꙋ̀ и҆ верєѝ желѣ̑зныѧ сломлю̀, | Я піду перед тобою і гори вирівняю, мідні двері розтрощу і запори залізні зламаю; |
|
3
|
3
|
| и҆ да́мъ тѝ сокрѡ́вища тє́мнаѧ сокровє́ннаѧ: неви̑димаѧ ѿве́рзꙋ тебѣ̀, да оу҆вѣ́си, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ тво́й прозыва́ѧ и҆́мѧ твоѐ, бг҃ъ і҆и҃левъ. | і віддам тобі збережені у тайні скарби і приховані багатства, щоб ти пізнав, що Я Господь, який називає тебе на ім’я, Бог Ізраїлів. |
|
4
|
4
|
| Ра́ди раба̀ моегѡ̀ і҆а́кѡва и҆ і҆и҃лѧ и҆збра́ннагѡ моегѡ̀, а҆́зъ прозовꙋ̀ тѧ̀ и҆́менемъ твои́мъ и҆ прїимꙋ́ тѧ: | Заради Якова, раба Мого, й Ізраїля, обраного Мого, Я назвав тебе на ім’я, вшанував тебе, хоча ти не знав Мене. |
|
5
|
5
|
| ты́ же не позна́лъ є҆сѝ менѐ, ꙗ҆́кѡ а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, и҆ нѣ́сть ра́звѣ менє̀ є҆щѐ бг҃а: оу҆крѣпи́хъ тѧ̀, и҆ не позна́лъ є҆сѝ менѐ, | Я Господь, і немає іншого; немає Бога, крім Мене; Я перепоясав тебе, хоча ти не знав Мене, |
|
6
|
6
|
| да бы́ша оу҆вѣ́дѣли, и҆̀же ѿ востѡ́къ со́лнечныхъ и҆ и҆̀же ѿ за̑падъ, ꙗ҆́кѡ нѣ́сть бг҃ъ ра́звѣ менє̀: а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, и҆ нѣ́сть є҆щѐ. | щоб дізналися від сходу сонця і від заходу, що немає, крім Мене; Я Господь, і немає іншого. |
|
7
|
7
|
| А҆́зъ оу҆стро́ивый свѣ́тъ и҆ сотвори́вый тмꙋ̀, творѧ́й ми́ръ и҆ зи́ждѧй ѕла̑ѧ, а҆́зъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, творѧ́й сїѧ̑ всѧ̑. | Я утворюю світло і творю пітьму, роблю мир і роблю біди; Я, Господь, роблю усе це. |
|
8
|
8
|
| Да возра́дꙋетсѧ не́бо свы́ше, и҆ ѡ҆́блацы да кропѧ́тъ пра́вдꙋ: да прозѧ́бнетъ землѧ̀, и҆ да прорасти́тъ ми́лость, и҆ пра́вдꙋ да прозѧ́бнетъ вкꙋ́пѣ: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь созда́вый тѧ̀. | Кропіть, небеса, звище, і хмари нехай проливають правду; нехай розкриється земля і приносить спасіння, і нехай виростає разом правда. Я, Господь, творю це. |
|
9
|
9
|
| Что̀ лꙋ́чшее оу҆стро́ихъ ꙗ҆́кѡ гли́нꙋ скꙋде́льничꙋ; є҆да̀ ѡ҆рѧ́й ѡ҆ра́ти бꙋ́детъ зе́млю ве́сь де́нь; є҆да̀ рече́тъ бре́нїе скꙋде́льникꙋ: что̀ твори́ши, ꙗ҆́кѡ не дѣ́лаеши, нижѐ и҆́маши рꙋ́къ, є҆да̀ ѿвѣща́етъ зда́нїе созда́вшемꙋ є҆̀; | Горе тому, хто сперечається з Творцем своїм, черепок з черепків земних! Чи скаже глина гончару: «що ти робиш?» і твоя справа чи скаже про тебе: «у нього немає рук»? |
|
10
|
10
|
| є҆да̀ глаго́летъ ѻ҆тцꙋ̀: что̀ роди́ши; и҆ ма́тери: что̀ чревоболи́ши; | Горе тому, хто говорить батькові: «навіщо ти породив мене на світ?», а матері: «навіщо ти народила мене?» |
|
11
|
11
|
| Ꙗ҆́кѡ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь бг҃ъ, ст҃ы́й і҆и҃левъ, сотвори́вый грѧдꙋ̑щаѧ: вопроси́те менѐ ѡ҆ сынѣ́хъ мои́хъ и҆ ѡ҆ дще́рехъ мои́хъ, и҆ ѡ҆ дѣ́лѣхъ рꙋкꙋ̀ моє́ю заповѣ́дите мнѣ̀. | Так говорить Господь, Святий Ізраїля і Творець його: ви запитуєте Мене про майбутнє синів Моїх і хочете Мені вказувати у ділі рук Моїх? |
|
12
|
12
|
| А҆́зъ сотвори́хъ зе́млю и҆ человѣ́ка на не́й, а҆́зъ рꙋко́ю мое́ю оу҆тверди́хъ не́бо, а҆́зъ всѣ̑мъ ѕвѣзда́мъ заповѣ́дахъ. | Я створив землю і створив на ній людину; Я — Мої руки розпростерли небеса, і всьому воїнству їх дав закон Я. |
|
13
|
13
|
| А҆́зъ возста́вихъ є҆го̀ со пра́вдою царѧ̀, и҆ всѝ пꙋтїѐ є҆гѡ̀ пра̑вы: се́й сози́ждетъ гра́дъ мо́й и҆ плѣне́нїе люді́й мои́хъ возврати́тъ, не по мздѣ̀, ни по дарѡ́мъ, речѐ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ. | Я воздвиг його в правді й вирівняю усі путі його. Він побудує місто Моє і відпустить полонених Моїх, не за викуп і не за дари, — говорить Господь Саваоф. |
|
14
|
14
|
| Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь саваѡ́ѳъ: оу҆трꙋди́сѧ є҆гѵ́петъ и҆ кꙋ̑пли є҆ѳїѡ́пскїѧ, и҆ саваі́мстїи мꙋ́жїе высо́цыи къ тебѣ̀ пре́йдꙋтъ и҆ тебѣ̀ бꙋ́дꙋтъ рабѝ, и҆ в̾слѣ́дъ тебє̀ по́йдꙋтъ свѧ́зани оу҆́зами рꙋчны́ми, и҆ пре́йдꙋтъ къ тебѣ̀ и҆ покло́нѧтсѧ тебѣ̀, и҆ въ тебѣ̀ помо́лѧтсѧ, ꙗ҆́кѡ въ тебѣ̀ бг҃ъ є҆́сть, и҆ рекꙋ́тъ: нѣ́сть бг҃а ра́звѣ тебє̀: | Так говорить Господь: труди єгиптян і торгівля ефіоплян, і савейці, люди рослі, до тебе перейдуть і будуть твоїми; вони підуть за тобою, у кайданах прийдуть і впадуть перед тобою, і будуть благати тебе, говорячи: у тебе тільки Бог, і немає іншого Бога. |
|
15
|
15
|
| ты́ бо є҆сѝ бг҃ъ, и҆ не вѣ́дѣхомъ, бг҃ъ і҆и҃левъ сп҃съ. | Істинно Ти Бог потаємний, Бог Ізраїлів, Спаситель. |
|
16
|
16
|
| Постыдѧ́тсѧ и҆ посра́мѧтсѧ всѝ проти́вѧщїисѧ є҆мꙋ̀ и҆ по́йдꙋтъ въ стꙋдѣ̀: ѡ҆бновлѧ́йтесѧ ко мнѣ̀, ѻ҆́строви. | Усі вони будуть посоромлені й осоромлені; разом з ними із соромом підуть і всі, що роблять ідолів. |
|
17
|
17
|
| І҆и҃ль спаса́етсѧ ѿ гдⷭ҇а спⷭ҇нїемъ вѣ́чнымъ: не постыдѧ́тсѧ, ни посра́мѧтсѧ да́же до вѣ́ка ктомꙋ̀. | Ізраїль же буде спасенний спасінням вічним у Господі; ви не будете посоромлені й осоромлені довіку. |
|
18
|
18
|
| Занѐ та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь сотвори́вый не́бо, се́й бг҃ъ показа́вый зе́млю и҆ сотвори́вый ю҆̀, то́й раздѣлѝ ю҆̀, не вотщѐ сотворѝ ю҆̀, но на вселе́нїе созда̀ ю҆̀: а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь, и҆ нѣ́сть ктомꙋ̀. | Бо так говорить Господь, Який створив небеса, Він, Бог, Який утворив землю і створив її; Він утвердив її, не марно створив її; Він утворив її для проживання: Я Господь, і немає іншого. |
|
19
|
19
|
| Не ѡ҆́тай гл҃ахъ, ни въ те́мнѣ мѣ́стѣ землѝ: не реко́хъ пле́мени і҆а́кѡвлю: сꙋ́етнагѡ взыщи́те. А҆́зъ є҆́смь, а҆́зъ є҆́смь гдⷭ҇ь гл҃ѧй пра́вдꙋ и҆ возвѣща́ѧй и҆́стинꙋ. | Не таємно Я говорив, не у темному місці землі; не говорив Я племені Якова: «марно шукаєте Мене». Я Господь, Який проголошує правду, Який відкриває істину. |
|
20
|
20
|
| Собери́тесѧ и҆ прїиди́те, совѣща́йтесѧ вкꙋ́пѣ, спаса́емїи ѿ ꙗ҆зы̑къ. Не разꙋмѣ́ша воздви́жꙋщїи дре́во и҆зва́ѧнїе своѐ и҆ молѧ́щесѧ богѡ́мъ, и҆̀же не спаса́ютъ. | Зберіться і прийдіть, наблизьтеся усі, уцілілі з народів. Невігласи ті, які носять дерев’яного свого ідола і моляться богу, який не спасає. |
|
21
|
21
|
| А҆́ще возвѣстѧ́тъ, да прибли́жатсѧ, да оу҆вѣ́дѧтъ вкꙋ́пѣ, кто̀ слы̑шана сотворѝ сїѧ̑ и҆спе́рва; Тогда̀ возвѣсти́сѧ ва́мъ: а҆́зъ бг҃ъ, и҆ нѣ́сть и҆но́гѡ ра́звѣ менє̀, првⷣнъ и҆ сп҃си́тель, нѣ́сть кромѣ̀ менє̀. | Оголосіть і скажіть, порадившись між собою: хто звістив це з давніх часів, наперед сказав це? Чи не Я Господь? і немає іншого Бога, крім Мене, Бога праведного і спасительного немає, крім Мене. |
|
22
|
22
|
| Ѡ҆брати́тесѧ ко мнѣ̀ и҆ спасе́тесѧ, и҆̀же ѿ кра́ѧ земна́гѡ: а҆́зъ є҆́смь бг҃ъ, и҆ нѣ́сть и҆но́гѡ. | До Мене наверніться, і будете спасенні, усі кінці землі, бо я Бог, і немає іншого. |
|
23
|
23
|
| Кленꙋ́сѧ мно́ю сами́мъ, а҆́ще не и҆зы́детъ и҆зо оу҆́стъ мои́хъ пра́вда, словеса̀ моѧ̑ не возвратѧ́тсѧ: ꙗ҆́кѡ мнѣ̀ покло́нитсѧ всѧ́ко колѣ́но, и҆ и҆сповѣ́стсѧ всѧ́къ ѧ҆зы́къ бг҃ови, глаго́лѧ: | Мною клянуся: з уст Моїх виходить правда, слово незмінне, що переді Мною схилиться усяке коліно, Мною буде клястися усякий язик. |
|
24
|
24
|
| пра́вда и҆ сла́ва къ немꙋ̀ прїи́детъ: и҆ посра́мѧтсѧ всѝ ѿлꙋча́ющїисѧ. | Тільки у Господа, — будуть говорити про Мене, — правда і сила; до Нього прийдуть і посоромляться усі, що ворогували проти Нього. |
|
25
|
25
|
| Ѿ гдⷭ҇а ѡ҆правдѧ́тсѧ, и҆ ѡ҆ бз҃ѣ просла́витсѧ всѐ сѣ́мѧ сынѡ́въ і҆и҃левыхъ. | Господом буде виправдане і прославлене усе плем’я Ізраїлеве. |
