1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ к҃д
|
Глава 24
|
|
1
|
1
|
| Сѐ, гдⷭ҇ь разсы́плетъ вселе́ннꙋю и҆ ѡ҆пꙋстоши́тъ ю҆̀, и҆ ѿкры́етъ лицѐ є҆ѧ̀ и҆ расточи́тъ живꙋ́щыѧ на не́й. | Ось, Господь спустошує землю і робить її неплідною: змінює вигляд її і розсіває тих, що живуть на ній. |
|
2
|
2
|
| И҆ бꙋ́дꙋтъ лю́дїе а҆́ки жре́цъ, и҆ ра́бъ а҆́ки господи́нъ, и҆ раба̀ а҆́ки госпожа̀: бꙋ́детъ кꙋпꙋ́ѧй ꙗ҆́кѡ продаѧ́й, и҆ взаи́мъ є҆́млѧй а҆́ки заимода́вецъ, и҆ до́лжный а҆́ки є҆мꙋ́же є҆́сть до́лженъ. | І що буде з народом, те і зі священиком; що зі слугою, те і з господарем його; що зі служницею, те і з господинею її; що з тим, хто купує, те і з тим, що продає; що з позичальником, те і з позикодавцем; що з лихварем, те і з тим, що дає у ріст. |
|
3
|
3
|
| Тлѣ́нїемъ и҆стлѣ́етъ землѧ̀, и҆ расхище́нїемъ расхище́на бꙋ́детъ землѧ̀: оу҆ста́ бо гдⷭ҇нѧ гл҃аша сїѧ̑. | Земля спустошена вкрай і зовсім розграбована, бо Господь прорік слово це. |
|
4
|
4
|
| Воспла́касѧ землѧ̀, и҆ растлѣ́нна бы́сть вселе́ннаѧ, воспла́кашасѧ высо́цыи землѝ. | Ремствує, смутна земля; поник, смутний всесвіт; поникли ті, що підносилися над народом землі. |
|
5
|
5
|
| Землѧ́ бо беззако́нїе сотворѝ живꙋ́щихъ ра́ди на не́й, поне́же престꙋпи́ша зако́нъ и҆ и҆змѣни́ша за́пѡвѣди, разрꙋши́ша завѣ́тъ вѣ́чный. | І земля осквернена тими, що живуть на ній, бо вони переступили закони, змінили устав, порушили вічний завіт. |
|
6
|
6
|
| Сегѡ̀ ра́ди проклѧ́тїе поѧ́стъ зе́млю, ꙗ҆́кѡ согрѣши́ша живꙋ́щїи на не́й: сегѡ̀ ра́ди оу҆бо́зи бꙋ́дꙋтъ живꙋ́щїи на землѝ, и҆ ѡ҆ста́нетсѧ человѣ́кѡвъ ма́лѡ. | За те прокляття поїдає землю, і несуть покарання ті, що живуть на ній; за те спалені мешканці землі, і небагато залишилося людей. |
|
7
|
7
|
| Воспла́четсѧ вїно̀, возрыда́етъ вїногра́дъ, возстенꙋ́тъ всѝ ра́дꙋющїисѧ дꙋше́ю. | Плаче сік грона; хворіє виноградна лоза; зітхають усі, що веселилися серцем. |
|
8
|
8
|
| Преста́ло є҆́сть весе́лїе тѷмпа́нѡвъ, преста̀ высокоде́рзость и҆ бога́тство нечести́выхъ, преста́лъ є҆́сть гла́съ гꙋ́слей: | Припинилися веселощі з тимпанами; замовк шум тих, хто веселиться; затихли звуки гуслів; |
|
9
|
9
|
| оу҆срами́шасѧ, не пи́ша вїна̀, горька̀ бы́сть сїке́ра пїю́щымъ. | уже не п’ють вина з піснями; гірка сикера для тих, які п’ють її. |
|
10
|
10
|
| Ѡ҆пꙋстѣ̀ всѧ́къ гра́дъ, заключи́тъ хра́мъ, є҆́же не вни́ти. | Зруйноване запустіле місто, всі доми замкнені, не можна ввійти. |
|
11
|
11
|
| Пла́читесѧ ѡ҆ вїнѣ̀ всю́дꙋ, преста́ла є҆́сть ра́дость всѧ̀ земна́ѧ, ѿи́де всѧ̀ ра́дость землѝ. | Плачуть за вином на вулицях; затьмарилася усяка радість; вигнана усяка веселість землі. |
|
12
|
12
|
| И҆ ѡ҆ста́нꙋтъ гра́ди пꙋ́сти, и҆ до́мове ѡ҆ста́влени поги́бнꙋтъ. | У місті лишилося запустіння, і ворота розвалилися. |
|
13
|
13
|
| Сїѧ̑ всѧ̑ бꙋ́дꙋтъ на землѝ средѝ ꙗ҆зы́кѡвъ: ꙗ҆́коже а҆́ще кто̀ ѡ҆трѧса́етъ ма́сличинꙋ, та́кѡ ѡ҆трѧсꙋ́тъ и҆̀хъ: и҆ (ꙗ҆́коже) а҆́ще ѡ҆ста́нетъ ѿ ѡ҆б̾има́нїѧ вїногра́да, | А посеред землі, між народами, буде те саме, що буває при оббиванні маслин, при оббиранні винограду, коли закінчене збирання. |
|
14
|
14
|
| сі́и гла́сомъ возопїю́тъ: ѡ҆ста́вшїисѧ же на землѝ возра́дꙋютсѧ со сла́вою гдⷭ҇нею, возмѧте́тсѧ вода̀ морска́ѧ. | Вони піднесуть голос свій, торжествуючи у величі Господа, голосно будуть викликувати з моря. |
|
15
|
15
|
| Сегѡ̀ ра́ди сла́ва гдⷭ҇нѧ во ѻ҆́стровѣхъ бꙋ́детъ морски́хъ, и҆́мѧ гдⷭ҇не просла́влено бꙋ́детъ. | Отже, славте Господа на сході, на островах морських — ім’я Господа, Бога Ізраїлевого. |
|
16
|
16
|
| Гдⷭ҇и бж҃е і҆и҃левъ, ѿ кри́лъ земны́хъ чꙋдеса̀ слы́шахомъ, наде́жда бл҃гочести́вомꙋ: и҆ рекꙋ́тъ: (го́ре хꙋ́лѧщымъ, и҆̀же хꙋ́лѧтъ зако́нъ,) го́ре престꙋ́пникѡмъ, и҆̀же престꙋпа́ютъ зако́нъ. | Від краю землі ми чуємо пісню: «Слава Праведному!» І сказав я: лихо мені, лихо мені! горе мені! лиходії злодійствують, і злодійствують лиходії як злочинники. |
|
17
|
17
|
| Стра́хъ и҆ про́пасть и҆ сѣ́ть на ва́съ живꙋ́щихъ на землѝ. | Жах і яма і петля для тебе, жителю землі! |
|
18
|
18
|
| И҆ бꙋ́детъ, бѣжа́й стра́ха впаде́тъ въ про́пасть, и҆ и҆зла́зѧй и҆з̾ про́пасти и҆́метсѧ въ сѣ́ть: ꙗ҆́кѡ ѻ҆́кна съ небесѐ ѿверзо́шасѧ, и҆ потрѧсꙋ́тсѧ ѡ҆снѡва́нїѧ земна̑ѧ. | Тоді той, хто побіжить від крику жаху, упаде в яму; і хто вийде з ями, потрапить у петлю; бо вікна з небесної висоти розкриються, і основи землі потрясуться. |
|
19
|
19
|
| Мѧте́жемъ возмѧте́тсѧ землѧ̀, и҆ скꙋ́достїю ѡ҆скꙋдѣ́етъ землѧ̀. | Земля розтрощується, земля розпадається, земля сильно трясеться; |
|
20
|
20
|
| Преклони́сѧ и҆ потрѧсе́сѧ землѧ̀ а҆́ки ѻ҆во́щное храни́лище, и҆ а҆́ки пїѧ́нъ и҆ шꙋ́менъ паде́тъ и҆ не возмо́жетъ воста́ти, преѡдолѣ́ бо на не́й беззако́нїе. | хитається земля, наче п’яний, і качається, як колиска, і беззаконня її тяжіє на ній; вона впаде, і вже не встане. |
|
21
|
21
|
| И҆ бꙋ́детъ въ то́й де́нь, наведе́тъ гдⷭ҇ь на оу҆́тварь небе́снꙋю рꙋ́кꙋ и҆ на цари̑ земны̑ѧ. | І буде у той день: відвідає Господь воїнство піднесене на висоті і царів земних на землі. |
|
22
|
22
|
| И҆ соберꙋ́тъ собра́нїе є҆ѧ̀ и҆ затворѧ́тъ въ твє́рди и҆ въ тємни́цы: мно́зѣми рѡ́ды бꙋ́детъ посѣще́нїе и҆́хъ. | І будуть зібрані разом, як в’язні, у рів, і будуть зачинені у в’язниці, і після багатьох днів будуть покарані. |
|
23
|
23
|
| И҆ и҆ста́етъ плі́нѳа и҆ паде́тъ стѣна̀, и҆ оу҆стыди́тсѧ лꙋна̀ и҆ посрами́тсѧ со́лнце: ꙗ҆́кѡ воц҃ри́тсѧ гдⷭ҇ь въ сїѡ́нѣ и҆ во і҆ерⷭ҇ли́мѣ и҆ пред̾ старѣ̑йшины сла́венъ бꙋ́детъ. | І почервоніє місяць, і засоромиться сонце, коли Господь Саваоф воцариться на горі Сионі й у Єрусалимі, і перед старійшинами його буде слава. |
