1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ ѳ҃
|
Глава 9
|
|
1
|
1
|
| Сїѐ пре́жде и҆спі́й, ско́рѡ творѝ, страно̀ завꙋлѡ́нѧ и҆ землѐ нефѳалі́млѧ, и҆ про́чїи при мо́ри живꙋ́щїи, и҆ ѡ҆б̾ ѻ҆нꙋ̀ странꙋ̀ і҆ѻрда́на, галїле́а ꙗ҆зы́кѡвъ. | Час, що минув, принизив землю Завулонову і землю Неффалимову; але наступний звеличить приморську путь, зайорданську країну, Галилею язичницьку. |
|
2
|
2
|
| Лю́дїе ходѧ́щїи во тмѣ̀ ви́дѣша свѣ́тъ ве́лїй: живꙋ́щїи во странѣ̀ и҆ сѣ́ни сме́ртнѣй, свѣ́тъ возсїѧ́етъ на вы̀. | Народ, що ходить у пітьмі, побачить світло велике; на тих, що живуть у країні тіні смертної, світло засяє. |
|
3
|
3
|
| Мно́жайшїи лю́дїе, ꙗ҆̀же и҆зве́лъ є҆сѝ, въ весе́лїи твое́мъ: и҆ возвеселѧ́тсѧ пред̾ тобо́ю, ꙗ҆́коже веселѧ́щїисѧ въ жа́твꙋ, и҆ ꙗ҆́коже веселѧ́тсѧ дѣлѧ́щїи коры̑сти. | Ти примножиш народ, збільшиш радість його. Він буде веселитися перед Тобою, як веселяться під час жнив, як радіють при розподілі здобичі. |
|
4
|
4
|
| Занѐ ѿѧ́тсѧ ꙗ҆ре́мъ лежа́й на ни́хъ, и҆ же́злъ, и҆́же на вы́и и҆́хъ: же́злъ бо и҆стѧзꙋ́ющихъ разсы́па гдⷭ҇ь, ꙗ҆́коже въ де́нь, и҆́же на мадїа́ма. | Бо ярмо, яке обтяжувало його, і жезл, який уражав його, і тростину, яка пригноблювала його, Ти скрушиш, як у день Мадіама. |
|
5
|
5
|
| Ꙗ҆́кѡ всѧ́кꙋю ѻ҆де́ждꙋ со́браннꙋ ле́стїю и҆ ри́зꙋ съ примире́нїемъ ѿдадꙋ́тъ, и҆ восхотѧ́тъ, да бы́ша ѻ҆гне́мъ сожже́ны бы́ли. | Бо усяке взуття воїна під час битви й одяг, обагрений кров’ю, будуть віддані на спалення, на поживу вогню. |
|
6
|
6
|
| Ꙗ҆́кѡ ѻ҆троча̀ роди́сѧ на́мъ, сн҃ъ, и҆ даде́сѧ на́мъ, є҆гѡ́же нача́лство бы́сть на ра́мѣ є҆гѡ̀: и҆ нарица́етсѧ и҆́мѧ є҆гѡ̀: вели́ка совѣ́та а҆́гг҃лъ, чꙋ́денъ, совѣ́тникъ, бг҃ъ крѣ́пкїй, властели́нъ, кн҃зь ми́ра, ѻ҆ц҃ъ бꙋ́дꙋщагѡ вѣ́ка: приведꙋ́ бо ми́ръ на кнѧ̑зи, ми́ръ и҆ здра́вїе є҆мꙋ̀. | Бо Немовля народилося нам — Син даний нам; владарювання на раменах Його, і наречуть ім’я Йому: Дивний, Радник, Бог кріпкий, Отець вічности, Князь миру*. |
|
7
|
7
|
| И҆ ве́лїе нача́лство є҆гѡ̀, и҆ ми́ра є҆гѡ̀ нѣ́сть предѣ́ла на прⷭ҇то́лѣ дв҃довѣ и҆ на црⷭ҇твѣ є҆гѡ̀, и҆спра́вити є҆̀ и҆ застꙋпи́ти є҆го̀ въ сꙋдѣ̀ и҆ пра́вдѣ, ѿнн҃ѣ и҆ до вѣ́ка: ре́вность гдⷭ҇а саваѡ́ѳа сотвори́тъ сїѧ̑. | Примноженню владарювання Його і миру немає межі на престолі Давида й у царстві його, щоб Йому утвердити його і зміцнити його судом і правдою віднині і довіку. Ревність Господа Саваофа зробить це. |
|
8
|
8
|
| Сме́рть [Є҆вр.: сло́во.] посла̀ гдⷭ҇ь на і҆а́кѡва, и҆ прїи́де на і҆и҃лѧ: | Слово посилає Господь на Якова, і воно сходить на Ізраїля, |
|
9
|
9
|
| и҆ оу҆разꙋмѣ́ютъ всѝ лю́дїе є҆фре́мѡвы и҆ живꙋ́щїи въ самарі́и, въ досажде́нїи и҆ высо́цѣмъ се́рдцы глаго́люще: | щоб знав увесь народ, Єфрем і жителі Самарії, які з гордістю і пихатим серцем говорять: |
|
10
|
10
|
| плі̑нѳы падо́ша, но прїиди́те, и҆зсѣче́мъ ка́менїе и҆ посѣче́мъ черни́чїе и҆ ке́дры, и҆ сози́ждемъ себѣ̀ сто́лпъ. | цеглини упали — побудуємо з тесаного каменю; сикомори вирубані — замінимо їх кедрами. |
|
11
|
11
|
| И҆ разрꙋши́тъ бг҃ъ востаю́щыѧ на го́рꙋ сїѡ́ню, и҆ врагѝ є҆гѡ̀ разсы́плетъ: | І воздвигне Господь проти нього ворогів Рецина, і супротивників його озброїть: |
|
12
|
12
|
| сѷрі́ю ѿ востѡ́къ со́лнца и҆ є҆́ллины ѿ за́пада со́лнца, поѧда́ющыѧ і҆и҃лѧ всѣ́ми оу҆сты̑. Во всѣ́хъ си́хъ не ѿврати́сѧ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀, но є҆щѐ рꙋка̀ є҆гѡ̀ высока̀. | сиріян зі сходу, а филистимлян із заходу; і будуть вони пожирати Ізраїля повним ротом. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. |
|
13
|
13
|
| И҆ лю́дїе не ѡ҆брати́шасѧ, до́ндеже ꙗ҆́звени бы́ша, и҆ гдⷭ҇а не взыска́ша. | Але народ не навертається до Того, Хто б’є його, і до Господа Саваофа не прибігає. |
|
14
|
14
|
| И҆ ѿѧ́тъ гдⷭ҇ь ѿ і҆и҃лѧ главꙋ̀ и҆ ѡ҆́шибъ, вели́ка и҆ ма́ла, во є҆ди́нъ де́нь: | І відсіче Господь у Ізраїля голову і хвіст, пальму і тростину, в один день: |
|
15
|
15
|
| ста́рца и҆ чꙋдѧ́щихсѧ ли́цамъ, сїѐ нача́ло: и҆ проро́ка оу҆ча́ща беззакѡ́ннаѧ, се́й ѡ҆́шибъ. | старець і знатний, — це голова; а пророк-лжевчитель є хвіст. |
|
16
|
16
|
| И҆ бꙋ́дꙋтъ блажа́щїи люді́й си́хъ льстѧ́ше, и҆ льстѧ́тъ, ꙗ҆́кѡ да поглотѧ́тъ ѧ҆̀. | І вожді цього народу введуть його в оману, і ті, що водять їх, загинуть. |
|
17
|
17
|
| Сегѡ̀ ра́ди ѡ҆ ю҆́ношахъ и҆́хъ не возвесели́тсѧ гдⷭ҇ь, и҆ сиро́тъ и҆́хъ и҆ вдови́цъ и҆́хъ не поми́лꙋетъ: ꙗ҆́кѡ всѝ беззако́ннїи и҆ лꙋка́вїи, и҆ всѧ̑каѧ оу҆ста̀ глаго́лютъ непра́вдꙋ. Во всѣ́хъ си́хъ не ѿврати́сѧ ꙗ҆́рость є҆гѡ̀, но є҆щѐ рꙋка̀ є҆гѡ̀ высока̀. | Тому за юнаків його не порадіє Господь, і сиріт його і вдів його не помилує: бо усі вони — лицеміри і лиходії, і вуста усіх говорять нечестиво. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. |
|
18
|
18
|
| И҆ разгори́тсѧ ꙗ҆́кѡ ѻ҆́гнь беззако́нїе, и҆ ꙗ҆́кѡ тро́скотъ сꙋхі́й поѧде́нъ бꙋ́детъ ѻ҆гне́мъ, и҆ разгори́тсѧ въ ча́щахъ дꙋбра́вныхъ и҆ поѧ́стъ, ꙗ҆̀же ѡ҆́крестъ холмѡ́въ всѧ̑. | Бо беззаконня, як вогонь, розгорілося, пожирає терня і колючий чагарник і палає у хащах лісу, і піднімаються стовпи диму. |
|
19
|
19
|
| За ꙗ҆́рость гнѣ́ва гдⷭ҇нѧ сгорѣ̀ всѧ̀ землѧ̀, и҆ бꙋ́дꙋтъ лю́дїе ꙗ҆́кѡ ѻ҆гне́мъ пожже́ни: человѣ́къ бра́та своегѡ̀ не поми́лꙋетъ, | Лють Господа Саваофа обпалить землю, і народ зробиться ніби поживою вогню; не пощадить людина брата свого. |
|
20
|
20
|
| но оу҆клони́тсѧ на де́сно, ꙗ҆́кѡ вза́лчетъ, и҆ снѣ́сть ѿ шꙋ́їихъ, и҆ не насы́титсѧ человѣ́къ ꙗ҆ды́й плѡ́ти мы́шцы своеѧ̀: снѣ́сть бо манассі́й є҆фре́мово, и҆ є҆фре́мъ манассі́ино, ꙗ҆́кѡ вкꙋ́пѣ повою́ютъ і҆ꙋ́дꙋ. | І будуть різати праворуч, і залишаться голодні; і будуть їсти ліворуч, і не будуть ситі; кожен буде пожирати плоть м’язів своїх: |
|
21
|
21
|
| Во всѣ́хъ си́хъ не ѿврати́сѧ ꙗ҆́рость (є҆гѡ̀), но є҆щѐ рꙋка̀ є҆гѡ̀ высока̀. | Манассія — Єфрема, і Єфрем — Манассію, обоє разом — Іуду. При усьому цьому не відвернеться гнів Його, і рука Його ще простерта. |
