1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ и҃
|
Глава 8
|
|
1
|
1
|
| И҆ речѐ гдⷭ҇ь ко мнѣ̀: прїимѝ себѣ̀ сви́токъ но́въ вели́къ и҆ напишѝ въ не́мъ писа́ломъ человѣ́чимъ, є҆́же ско́рѡ плѣне́нїе сотвори́ти коры́стей, приспѣ́ бо: | І сказав мені Господь: візьми собі великий сувій і накресли на ньому людськими письменами: Магер-шелал-хаш-баз*. |
|
2
|
2
|
| и҆ свидѣ̑тели мнѣ̀ сотворѝ вѣ̑рны человѣ́ки, оу҆рі́ю і҆ере́а и҆ заха́рїю сы́на варахі́ина. | І я узяв собі вірних свідків: Урію священика і Захарію, сина Варахіїного, — |
|
3
|
3
|
| И҆ пристꙋпи́хъ ко прⷪ҇ро́чицѣ, и҆ во чре́вѣ зача́тъ и҆ родѝ сы́на. И҆ речѐ гдⷭ҇ь мнѣ̀: нарцы̀ и҆́мѧ є҆мꙋ̀: ско́рѡ плѣнѝ, на́глѡ расхи́ти, | і приступив я до пророчиці, і вона зачала і народила сина. І сказав мені Господь: наречи йому ім’я: Магер-шелал-хаш-баз, |
|
4
|
4
|
| занѐ пре́жде не́же разꙋмѣ́ти ѻ҆троча́ти назва́ти ѻ҆тца̀ и҆лѝ ма́терь, прїи́метъ си́лꙋ дама́сковꙋ, и҆ кѡры́сти самарі̑йскїѧ пред̾ царе́мъ а҆ссѷрі́йскимъ. | бо раніше ніж дитя буде вміти вимовити: батько мій, мати моя, — багатства Дамаска і здобич самарійську понесуть перед царем Ассирійським. |
|
5
|
5
|
| И҆ приложѝ гдⷭ҇ь гл҃ати ко мнѣ̀ є҆щѐ, гл҃ѧ: | І продовжував Господь говорити до мене і сказав ще: |
|
6
|
6
|
| поне́же не восхотѣ́ша лю́дїе сі́и воды̀ сїлѡа́мли текꙋ́щїѧ ти́сѣ, но восхотѣ́ша и҆мѣ́ти рассѡ́на и҆ сы́на ромелі́ева царѧ̀ над̾ ва́ми, | за те, що цей народ зневажає води Силоама, які течуть тихо, і захоплюється Рецином і сином Ремаліїним, |
|
7
|
7
|
| сегѡ̀ ра́ди сѐ, возво́дитъ гдⷭ҇ь на вы̀ во́дꙋ рѣкѝ си́льнꙋ и҆ мно́гꙋ, царѧ̀ а҆ссѷрі́йска и҆ сла́вꙋ є҆гѡ̀: и҆ взы́детъ на всѧ́кꙋ де́брь ва́шꙋ, и҆ ѡ҆бы́детъ всѧ́кꙋ стѣ́нꙋ ва́шꙋ, | наведе на нього Господь води ріки бурхливі і великі — царя Ассирійського з усією славою його; і підніметься вона в усіх протоках своїх і виступить із усіх берегів своїх; |
|
8
|
8
|
| и҆ ѿи́метъ ѿ і҆ꙋде́и человѣ́ка, и҆́же возмо́жетъ главꙋ̀ воздви́гнꙋти, и҆лѝ могꙋ́щаго что̀ соверши́ти: и҆ бꙋ́детъ по́лкъ є҆гѡ̀, во є҆́же напо́лнити ширинꙋ̀ страны̀ твоеѧ̀, съ на́ми бг҃ъ! | і піде по Юдеї, наводнить її і високо підніметься — дійде до шиї; і розпростерті крила її будуть по усій широті землі Твоєї, Еммануїле! |
|
9
|
9
|
| Разꙋмѣ́йте, ꙗ҆зы́цы, и҆ покарѧ́йтесѧ, оу҆слы́шите да́же до послѣ́днихъ землѝ: могꙋ́щїи, покарѧ́йтесѧ: а҆́ще бо па́ки возмо́жете, па́ки побѣ́ждени бꙋ́дете, | Ворогуйте, народи, але тремтіть, і слухайте, усі віддалені землі! Озброюйтесь, але тремтіть; озброюйтесь, але тремтіть! |
|
10
|
10
|
| и҆ и҆́же а҆́ще совѣ́тъ совѣща́ете, разори́тъ гдⷭ҇ь, и҆ сло́во, є҆́же а҆́ще возглаго́лете, не пребꙋ́детъ въ ва́съ, ꙗ҆́кѡ съ на́ми бг҃ъ. | Задумуйте задуми, але вони руйнуються; говоріть слово, але воно не збудеться: бо з нами Бог! |
|
11
|
11
|
| Та́кѡ гл҃етъ гдⷭ҇ь: крѣ́пкою рꙋко́ю не покарѧ́ютсѧ хожде́нїю пꙋтѝ люді́й си́хъ, глаго́люще: | Бо так говорив мені Господь, тримаючи на мені міцну руку і напоумлюючи мене не ходити шляхом цього народу, і сказав: |
|
12
|
12
|
| да не когда̀ рекꙋ́тъ: же́стоко: все́ бо, є҆́же а҆́ще рекꙋ́тъ лю́дїе сі́и, же́стоко є҆́сть: стра́ха же и҆́хъ не оу҆бо́йтесѧ, нижѐ возмѧти́тесѧ. | «Не називайте змовою усього того, що народ цей називає змовою; і не бійтеся того, чого він боїться, і не страшіться. |
|
13
|
13
|
| Гдⷭ҇а си́лъ, того̀ ѡ҆свѧти́те, и҆ то́й бꙋ́детъ тебѣ̀ въ стра́хъ. | Господа Саваофа — Його шануйте свято, і Він — страх ваш, і Він — тремтіння ваше! |
|
14
|
14
|
| И҆ а҆́ще бꙋ́деши оу҆пова́ѧ на него̀, бꙋ́детъ тебѣ̀ во ѡ҆сщ҃е́нїе, а҆ не ꙗ҆́коже ѡ҆ ка́мень претыка́нїѧ преткне́шисѧ, нижѐ ꙗ҆́кѡ ѡ҆ ка́мень паде́нїѧ: до́мове же і҆а̑кѡвли въ прꙋ́глѣ, и҆ въ раздо́лїи сѣдѧ́щїи во і҆ерⷭ҇ли́мѣ. | І буде Він освяченням і каменем спотикання, і скелею спокуси для обох домів Ізраїля, петлею і сіткою для жителів Єрусалима. |
|
15
|
15
|
| Сегѡ̀ ра́ди и҆знемо́гꙋтъ въ ни́хъ мно́зи, и҆ падꙋ́тъ, и҆ сокрꙋша́тсѧ, и҆ прибли́жатсѧ, и҆ ꙗ҆́ти бꙋ́дꙋтъ человѣ́цы въ тверды́ни сꙋ́ще. | І багато хто з них спіткнеться і впаде, і розіб’ється, і заплутається у сітях, і буде уловлений. |
|
16
|
16
|
| Тогда̀ ꙗ҆вле́ни бꙋ́дꙋтъ печатлѣ́ющїи зако́нъ, є҆́же не оу҆чи́тисѧ. | Зав’яжи свідчення, і запечатай одкровення при учениках Моїх». |
|
17
|
17
|
| И҆ рече́тъ: пождꙋ̀ бг҃а ѿвра́щшагѡ лицѐ своѐ ѿ до́мꙋ і҆а́кѡвлѧ и҆ оу҆пова́ѧ бꙋ́дꙋ на́нь. | Отже, я надіюся на Господа, Який сховав лице Своє від дому Якова, й уповаю на Нього. |
|
18
|
18
|
| Сѐ, а҆́зъ и҆ дѣ́ти, ꙗ҆̀же мѝ дадѐ бг҃ъ: и҆ бꙋ́дꙋтъ зна́мєнїѧ и҆ чꙋдеса̀ въ домꙋ̀ і҆и҃левѣ ѿ гдⷭ҇а саваѡ́ѳа, и҆́же ѡ҆бита́етъ на горѣ̀ сїѡ́нъ. | Ось я і діти, яких дав мені Господь, як вказівки і знамення в Ізраїлі від Господа Саваофа, Який живе на горі Сионі. |
|
19
|
19
|
| И҆ а҆́ще рекꙋ́тъ къ ва́мъ: и҆зыщи́те чревоволше́бникѡвъ и҆ ѿ землѝ возглаша́ющихъ, тщесло́вꙋющихъ, и҆̀же ѿ чре́ва глаша́ютъ, не ꙗ҆зы́къ ли къ бг҃ꙋ своемꙋ̀ взы́щетъ; что̀ и҆спытꙋ́ютъ мє́ртвыѧ ѡ҆ живы́хъ; | І коли скажуть вам: зверніться до викликачів померлих і до чаклунів, до шептунів і утробомовців, — тоді відповідайте: чи не повинен народ звертатися до свого Бога? чи запитують мертвих про живих? |
|
20
|
20
|
| Зако́нъ бо въ по́мощь дадѐ, да рекꙋ́тъ не ꙗ҆́коже сло́во сїѐ, за́ньже не лѣ́ть да́ры даѧ́ти. | Звертайтеся до закону й одкровення. Якщо вони не говорять, як це слово, то немає у них світла. |
|
21
|
21
|
| И҆ прїи́детъ на вы̀ же́стокъ гла́дъ, и҆ бꙋ́детъ, є҆гда̀ вза́лчете, ско́рбни бꙋ́дете и҆ ѕло̀ рече́те кнѧ́зю и҆ ѻ҆те́чествꙋ: | І будуть вони бродити по землі, жорстоко пригноблені і голодні; і під час голоду будуть злостивитися, хулити царя свого і Бога свого. |
|
22
|
22
|
| и҆ воззрѧ́тъ на не́бо горѣ̀, и҆ на зе́млю ни́зꙋ при́зрѧтъ, и҆ сѐ, скꙋ́дость тѣ́сна и҆ тма̀, ско́рбь и҆ тѣснота̀ и҆ тма̀, ꙗ҆́коже не ви́дѣти: и҆ не ѡ҆скꙋдѣ́етъ въ тѣ́снотѣ сы́й да́же до вре́мене. | І глянуть угору, і подивляться на землю; і ось — горе і морок, густа пітьма, і будуть скинуті у пітьму. Але не завжди буде морок там, де тепер він загуснув. |
