1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ н҃ѳ
|
Глава 59
|
|
1
|
1
|
| Є҆да̀ не мо́жетъ рꙋка̀ гдⷭ҇нѧ спⷭ҇тѝ; и҆лѝ ѡ҆тѧгчи́лъ є҆́сть слꙋ́хъ сво́й, є҆́же не оу҆слы́шати; | Ось, рука Господа не скоротилася на те, щоб спасати, і вухо Його не обважніло для того, щоб чути. |
|
2
|
2
|
| Но грѣсѝ ва́ши разлꙋча́ютъ междꙋ̀ ва́ми и҆ междꙋ̀ бг҃омъ, и҆ грѣ̑хъ ра́ди ва́шихъ ѿвратѝ лицѐ своѐ ѿ ва́съ, є҆́же не поми́ловати. | Але беззаконня ваші зробили розділення між вами і Богом вашим, і гріхи ваші відвертають лице Його від вас, щоб не чути. |
|
3
|
3
|
| Рꙋ́цѣ во ва́ши ѡ҆сквернє́нѣ кро́вїю, и҆ пе́рсты ва́ши во грѣсѣ́хъ, оу҆стнѣ́ же ва́ши возглаго́лаша беззако́нїе, и҆ ѧ҆зы́къ ва́шъ непра́вдѣ поꙋча́етсѧ. | Бо руки ваші осквернені кров’ю і пальці ваші — беззаконням; уста ваші говорять лжу, язик ваш вимовляє неправду. |
|
4
|
4
|
| Никто́же глаго́летъ пра́вды, нижѐ є҆́сть сꙋ́дъ и҆́стиненъ: оу҆пова́ютъ на сꙋ́єтнаѧ и҆ глаго́лютъ тщє́тнаѧ, ꙗ҆́кѡ зачина́ютъ трꙋ́дъ и҆ ражда́ютъ беззако́нїе. | Ніхто не підносить голосу за правду, і ніхто не заступається за істину; сподіваються на пусте і говорять неправду, зачинають зло і породжують злодійство; |
|
5
|
5
|
| Ꙗ҆́ица а҆́спїдска разби́ша и҆ поста́въ паꙋчи́нный ткꙋ́тъ, и҆ хотѧ́й ѿ ꙗ҆́ицъ и҆́хъ ꙗ҆́сти, разби́въ за́портокъ (є҆гѡ̀), ѡ҆брѣ́те и҆ въ не́мъ васїлі́ска. | висиджують зміїні яйця і тчуть павутиння; хто з’їсть яйця їх, — помре, а якщо розчавить, — виповзе єхидна. |
|
6
|
6
|
| Поста́въ и҆́хъ не бꙋ́детъ на ри́зꙋ, и҆ не ѡ҆де́ждꙋтсѧ ѿ дѣ́лъ свои́хъ: дѣла́ бо и҆́хъ дѣла̀ беззако́нїѧ. | Павутиння їх для одягу непридатне, і вони не покриються своїм виробом; діла їхні — діла неправедні, і насильство у руках їхніх. |
|
7
|
7
|
| Но́зѣ же и҆́хъ на ѕло̀ текꙋ́тъ, ско́ри пролїѧ́ти кро́вь, и҆ мы̑сли и҆́хъ мы̑сли ѡ҆ оу҆бі́йствахъ: сокрꙋше́нїе и҆ бѣ́дность во пꙋте́хъ и҆́хъ, | Ноги їхні біжать до зла, і вони поспішають на пролиття невинної крови; думки їхні — думки нечестиві; спустошення і загибель на стежках їхніх. |
|
8
|
8
|
| и҆ пꙋтѝ ми́рнагѡ не позна́ша, и҆ нѣ́сть сꙋда̀ во пꙋте́хъ и҆́хъ: стєзи́ бо и҆́хъ развращє́ны, по ни́хже хо́дѧтъ, и҆ не вѣ́дѧтъ ми́ра. | Путі миру вони не знають, і немає суду на стежках їхніх; путі їхні викривлені, і ніхто, який іде ними, не знає миру. |
|
9
|
9
|
| Тогѡ̀ ра́ди ѿстꙋпѝ ѿ ни́хъ сꙋ́дъ, и҆ не пости́гнетъ и҆́хъ пра́вда: ждꙋ́щымъ и҆̀мъ свѣ́та, бы́сть и҆̀мъ тма̀, ждꙋ́ще зарѝ во мра́цѣ ходи́ша. | Тому-то і далекий від нас суд, і правосуддя не досягає до нас; чекаємо світла, і ось темрява, — осяяння, і ходимо у мороці. |
|
10
|
10
|
| Ѡ҆сѧ́жꙋтъ ꙗ҆́кѡ слѣпі́и стѣ́нꙋ, ꙗ҆́кѡ сꙋ́ще без̾ ѻ҆че́съ ѡ҆сѧза́ти бꙋ́дꙋтъ, и҆ падꙋ́тсѧ въ полꙋ́дни ꙗ҆́кѡ въ полꙋ́нощи, ꙗ҆́кѡ оу҆мира́юще возстенꙋ́тъ | Сприймаємо на дотик, як сліпі стіну, і, як без очей, ходимо навпомацки; спотикаємося опівдні, як у сутінках, між живими — як мертві. |
|
11
|
11
|
| ꙗ҆́кѡ медвѣ́дь, и҆ ꙗ҆́кѡ го́лꙋбь вкꙋ́пѣ по́йдꙋтъ. Жда́хомъ сꙋда̀, и҆ нѣ́сть, спасе́нїе дале́че ѿстꙋпѝ ѿ на́съ. | Усі ми ревемо, як ведмеді, і стогнемо, як голуби; очікуємо суду, і немає його, — спасіння, але воно далеко від нас. |
|
12
|
12
|
| Мно́го бо беззако́нїе на́ше пред̾ тобо́ю, и҆ грѣсѝ на́ши проти́вꙋ ста́ша на́мъ: беззакѡ́нїѧ бо на̑ша въ на́съ, и҆ непра̑вды на́шѧ оу҆разꙋмѣ́хомъ: | Бо злочини наші численні перед Тобою, і гріхи наші свідчать проти нас; бо злочини наші з нами, і беззаконня наші ми знаємо. |
|
13
|
13
|
| нече́ствовахомъ и҆ солга́хомъ и҆ ѿстꙋпи́хомъ ѿ послѣ́дованїѧ бг҃а на́шегѡ: глаго́лахомъ непра́вдꙋ и҆ не покори́хомсѧ, во оу҆тро́бѣ зача́хомъ и҆ поꙋчи́хомсѧ ѿ се́рдца на́шегѡ словесє́мъ непра́вєднымъ: | Ми зрадили і сказали неправду перед Господом, і відступили від Бога нашого; говорили наклеп і зраду, зачинали і народжували із серця неправдиві слова. |
|
14
|
14
|
| и҆ ѡ҆ста́вихомъ созадѝ сꙋ́дъ, и҆ пра́вда дале́че ѿстꙋпѝ ѿ на́съ: ꙗ҆́кѡ и҆знемо́же во пꙋте́хъ и҆́хъ и҆́стина, и҆ пра́вымъ (пꙋте́мъ) не возмого́ша прейтѝ: | І суд відступив назад, і правда стала вдалині, бо істина спотикнулася на площі, і чесність не може увійти. |
|
15
|
15
|
| и҆ и҆́стина взѧ́сѧ, и҆ преста́виша оу҆́мъ сво́й є҆́же смы́слити. И҆ ви́дѣ гдⷭ҇ь и҆ негодова̀, ꙗ҆́кѡ не бѧ́ше сꙋда̀: | І не стало істини, і той, хто віддаляється від зла, піддається образі. І Господь побачив це, й огидно було очам Його, що немає суду. |
|
16
|
16
|
| и҆ ви́дѣ, и҆ не бѧ́ше мꙋ́жа, и҆ помы́сли, и҆ не бѧ́ше и҆збавлѧ́ющагѡ: и҆ мстѝ и҆̀мъ мы́шцею свое́ю, и҆ поми́лованїемъ оу҆твердѝ. | І бачив, що немає людини, і дивувався, що немає заступника; і допомогла Йому правиця Його, і правда Його підтримала Його. |
|
17
|
17
|
| И҆ ѡ҆дѣ́ѧсѧ пра́вдою ꙗ҆́кѡ щито́мъ, и҆ возложѝ шле́мъ спасе́нїѧ на главꙋ̀, и҆ ѡ҆блече́сѧ въ ри́зꙋ ѿмще́нїѧ, и҆ ѻ҆де́ждею свое́ю: | І Він поклав на Себе правду, як броню, і шолом спасіння на голову Свою; і вдягнувся у ризу помсти, як в одяг, і покрив Себе ревністю, як плащем. |
|
18
|
18
|
| ꙗ҆́кѡ воздава́ѧй воздаѧ́нїе оу҆кори́знꙋ сꙋпоста́тѡмъ. | Мірою відплати, за цією мірою Він воздасть супротивникам Своїм — люттю, ворогам Своїм — помстою, островам віддасть належне. |
|
19
|
19
|
| И҆ оу҆боѧ́тсѧ, и҆̀же ѿ за̑падъ, и҆́мене гдⷭ҇нѧ, и҆ и҆̀же ѿ востѡ́къ со́лнца, и҆́мене є҆гѡ̀ сла́внагѡ: прїи́детъ бо ꙗ҆́кѡ рѣка̀ наси́льнаѧ гнѣ́въ ѿ гдⷭ҇а, прїи́детъ со ꙗ҆́ростїю. | І будуть боятися імені Господа на заході і слави Його — на сході сонця. Якщо ворог прийде як ріка, подув Господа прожене його. |
|
20
|
20
|
| И҆ прїи́детъ сїѡ́на ра́ди и҆збавлѧ́ѧй, и҆ ѿврати́тъ нече́стїе ѿ і҆а́кѡва. | І прийде Відкупитель Сиону і синів Якова, які навернулися від нечестя, — говорить Господь. |
|
21
|
21
|
| И҆ се́й и҆̀мъ и҆́же ѿ менє̀ завѣ́тъ, речѐ гдⷭ҇ь: дх҃ъ мо́й, и҆́же є҆́сть въ тебѣ̀, и҆ гл҃го́лы, ꙗ҆̀же а҆́зъ да́хъ во оу҆ста̀ твоѧ̑, не ѡ҆скꙋдѣ́ютъ ѿ оу҆́стъ твои́хъ и҆ ѿ оу҆́стъ сѣ́мене твоегѡ̀: рече́ бо гдⷭ҇ь ѿнн҃ѣ и҆ во вѣ́къ. | І ось завіт Мій з ними, — говорить Господь: Дух Мій, Який на тобі, і слова Мої, які вклав Я в уста твої, не відступлять від уст твоїх і від уст потомства твого, і від уст нащадків потомства твого, — говорить Господь, відтепер і до віку. |
