1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
32
33
34
35
36
37
38
39
40
...
|
Глава́ л҃ѕ
|
Глава 36
|
|
1
|
1
|
| И҆ бы́сть во четвертоена́десѧть лѣ́то ца́рствꙋющꙋ є҆зекі́и, взы́де сеннахирі́мъ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ на гра́ды твє́рды і҆ꙋдє́йски и҆ взѧ̀ ѡ҆́ныѧ. | І було у чотирнадцятий рік царя Єзекії, пішов Сеннахирим, цар Ассирійський, проти усіх укріплених міст Юдеї і узяв їх. |
|
2
|
2
|
| И҆ посла̀ ца́рь а҆ссѷрі́йскъ раѱа́ка ѿ лахі́са во і҆ерⷭ҇ли́мъ ко царю̀ є҆зекі́и съ си́лою вели́кою, и҆ ста̀ оу҆ водова́жды кꙋпѣ́ли вы́шнїѧ на пꙋтѝ села̀ кнафе́ова [бѣли́лнича]. | І послав цар Ассирійський з Лахиса в Єрусалим до царя Єзекії Рабсака з великим військом; і він зупинився біля водопроводу верхнього ставу на дорозі до поля білильного. |
|
3
|
3
|
| И҆ и҆зы́де къ немꙋ̀ є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́евъ домострои́тель, и҆ сомна́съ книго́чїй, и҆ і҆ѡа́хъ сы́нъ а҆са́фовъ памѧтопи́сецъ. | І вийшов до нього Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач. |
|
4
|
4
|
| И҆ речѐ и҆̀мъ раѱа́къ: рцы́те є҆зекі́и: сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь вели́кїй, ца́рь а҆ссѷрі́йскъ: на что̀ оу҆пова́еши; | І сказав їм Рабсак: скажіть Єзекії: так говорить цар великий, цар Ассирійський: що це за уповання, на яке ти уповаєш? |
|
5
|
5
|
| є҆да̀ совѣ́томъ и҆ словесы̀ оу҆́стными би́тва быва́етъ; и҆ нн҃ѣ на кого̀ оу҆пова́еши, ꙗ҆́кѡ не покарѧ́ешисѧ мнѣ̀; | Я думаю, що це одні пусті слова, а для війни потрібні рада і сила: отже, на кого ти уповаєш, що відійшов від мене? |
|
6
|
6
|
| сѐ, оу҆пова́еши на же́злъ тро́стѧнъ сокрꙋше́нный се́й, на є҆гѵ́петъ, на него́же а҆́ще ѡ҆пре́тсѧ мꙋ́жъ, вни́детъ въ рꙋ́кꙋ є҆гѡ̀ и҆ прободе́тъ ю҆̀: та́кѡ є҆́сть фараѡ́нъ ца́рь є҆гѵ́петскїй, и҆ всѝ оу҆пова́ющїи на него̀: | Ось, ти думаєш спертися на Єгипет, на цю тростину надламану, яка, якщо хто зіпреться на неї, ввійде тому у руку і проколе її! Такий фараон, цар Єгипетський, для усіх, хто надіється на нього. |
|
7
|
7
|
| а҆́ще же глаго́лете, на гдⷭ҇а бг҃а на́шего оу҆пова́емъ: не се́й ли є҆́сть, є҆гѡ́же разорѝ є҆зекі́а высѡ́каѧ и҆ трє́бища є҆гѡ̀, и҆ заповѣ́да і҆ꙋ́дѣ и҆ і҆ерⷭ҇ли́мꙋ: пред̾ ѻ҆лтаре́мъ си́мъ поклони́тесѧ; | А якщо скажеш мені: «на Господа, Бога нашого ми уповаємо», то чи на того, якого висоти і жертовники відмінив Єзекія і сказав Іуді та Єрусалиму: «перед цим тільки жертовником поклоняйтеся»? |
|
8
|
8
|
| нн҃ѣ соедини́тесѧ господи́нꙋ моемꙋ̀ царю̀ а҆ссѷрі́йскꙋ, и҆ да́мъ ва́мъ двѣ̀ ты́сѧщы ко́ней, а҆́ще мо́жете да́ти всѣда́ющыѧ на ни́хъ: | Отже, вступи у союз з господарем моїм, царем Ассирійським; я дам тобі дві тисячі коней; чи можеш дістати собі вершників на них? |
|
9
|
9
|
| и҆ ка́кѡ мо́жете ѿврати́ти лицѐ воево́ды є҆ди́нагѡ; рабѝ сꙋ́ть, и҆̀же оу҆пова́ютъ на є҆гѵ́птѧнъ, на ко́ней и҆ вса́дникѡвъ: | І як ти хочеш примусити відступити вождя, одного з найменших рабів господаря мого, сподіваючись на Єгипет, заради колісниць і коней? |
|
10
|
10
|
| и҆ нн҃ѣ є҆да̀ без̾ гдⷭ҇а прїидо́хомъ на странꙋ̀ сїю̀, воева́ти на ню̀; гдⷭ҇ь речѐ ко мнѣ̀: взы́ди на зе́млю сїю̀ и҆ погꙋбѝ ю҆̀. | Та хіба я без волі Господньої пішов на землю цю, щоб розорити її? Господь сказав мені: піди на землю цю і розори її. |
|
11
|
11
|
| И҆ речѐ къ немꙋ̀ є҆лїакі́мъ и҆ сомна́съ книго́чїй и҆ і҆ѡа́хъ: глаго́ли къ рабѡ́мъ твои̑мъ сѵ́рски, разꙋмѣ́емъ бо мы̀, а҆ не глаго́ли къ на́мъ і҆ꙋде́йски: и҆ вскꙋ́ю глаго́леши во оу҆́шы человѣ́кѡмъ сѣдѧ́щымъ на стѣнѣ̀; | І сказав Елиаким і Севна та Іоах Рабсаку: говори рабам твоїм по-арамейськи, бо ми розуміємо, а не говори з нами по-юдейськи, уголос при народі, який на стіні. |
|
12
|
12
|
| И҆ речѐ къ ни̑мъ раѱа́къ: є҆да̀ ко господи́нꙋ ва́шемꙋ, и҆лѝ къ ва́мъ посла́ мѧ господи́нъ мо́й глаго́лати словеса̀ сїѧ̑; не къ человѣ́кѡмъ ли сѣдѧ́щымъ на ѡ҆гра́дѣ, да ꙗ҆дѧ́тъ моты̑ла и҆ пїю́тъ мо́чь съ ва́ми вкꙋ́пѣ; | І сказав Рабсак: хіба тільки до господаря твого і до тебе послав мене господар мій сказати слова ці? Ні, також і до людей, які сидять на стіні, щоб їсти кал свій і пити сечу свою з вами. |
|
13
|
13
|
| И҆ ста̀ раѱа́къ, и҆ возопѝ гла́сомъ ве́лїимъ і҆ꙋде́йски и҆ речѐ: слы́шите словеса̀ царѧ̀ вели́кагѡ, царѧ̀ а҆ссѷрі́йска: | І встав Рабсак, і виголосив гучним голосом по-юдейськи, і сказав: слухайте слово царя великого, царя Ассирійського! |
|
14
|
14
|
| сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь: да не прельща́етъ ва́съ є҆зекі́а словесы̀, не мо́жетъ и҆зба́вити ва́съ: | Так говорить цар: нехай не зваблює вас Єзекія, тому що він не може врятувати вас; |
|
15
|
15
|
| и҆ да не глаго́летъ ва́мъ є҆зекі́а, ꙗ҆́кѡ и҆зба́витъ вы̀ бг҃ъ, и҆ не преда́стсѧ гра́дъ се́й въ рꙋ́цѣ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска: | і нехай не подає вам Єзекія надію на Господа, говорячи: «спасе нас Господь; не буде місто це віддане у руки царя Ассирійського». |
|
16
|
16
|
| не слꙋ́шайте є҆зекі́и: сїѧ̑ глаго́летъ ца́рь а҆ссѷрі́йскїй: а҆́ще хо́щете благослове́ни бы́ти, и҆зыди́те ко мнѣ̀ и҆ ꙗ҆ди́те кі́йждо вїногра́дъ сво́й и҆ смѡ́кви, и҆ пі́йте ѿ пото́ка ва́шегѡ, | Не слухайте Єзекію, бо так говорить цар Ассирійський: примиріться зі мною і вийдіть до мене, і нехай кожен їсть плоди виноградної лози своєї і смоковниці своєї, і нехай кожен п’є воду зі свого колодязя, |
|
17
|
17
|
| до́ндеже прїидꙋ̀ и҆ поимꙋ̀ вы̀ въ зе́млю, ꙗ҆́же а҆́ки ва́ша землѧ̀, землѧ̀ пшени́цы и҆ вїна̀ и҆ хлѣ́бѡвъ и҆ вїногра́дѡвъ: | доки я не прийду і не візьму вас у землю таку ж, як і ваша земля, у землю хліба і вина, в землю плодів і виноградників. |
|
18
|
18
|
| да не прельща́етъ ва́съ є҆зекі́а, глаго́лѧ: бг҃ъ ва́шъ и҆зба́витъ вы̀: є҆да̀ и҆зба́виша бо́зи ꙗ҆зы́честїи, кі́йждо странꙋ̀ свою̀ ѿ рꙋкѝ царѧ̀ а҆ссѷрі́йска; | Отже, нехай не зваблює вас Єзекія, говорячи: «Господь спасе нас». Чи врятували боги народів, кожен свою землю, від руки царя Ассирійського? |
|
19
|
19
|
| гдѣ̀ є҆́сть бо́гъ є҆ма́ѳовъ и҆ а҆рфа́ѳовъ; и҆ гдѣ̀ бо́гъ гра́да сепфарі́ма; є҆да̀ возмого́ша и҆зба́вити самарі́ю ѿ рꙋкѝ моеѧ̀; | Де боги Емафа й Арпада? Де боги Сепарваїма? Чи врятували вони Самарію від руки моєї? |
|
20
|
20
|
| кто̀ ѿ богѡ́въ всѣ́хъ ꙗ҆зы́кѡвъ си́хъ, и҆́же и҆зба́ви зе́млю свою̀ ѿ рꙋкѝ моеѧ̀, ꙗ҆́кѡ и҆зба́витъ бг҃ъ і҆ерⷭ҇ли́ма ѿ рꙋкѝ моеѧ̀; | Який з усіх богів земель цих урятував землю свою від руки моєї? Так невже спасе Господь Єрусалим від руки моєї? |
|
21
|
21
|
| И҆ оу҆молко́ша, и҆ никто́же ѿвѣща̀ є҆мꙋ̀ словесѐ, повелѣ́нїѧ ра́ди царе́ва, да никто́же ѿвѣща́етъ. | Але вони мовчали і не відповідали йому жодного слова, бо від царя даний був наказ: не відповідайте йому. |
|
22
|
22
|
| И҆ вни́де є҆лїакі́мъ сы́нъ хелкі́евъ домострои́тель, и҆ сомна́съ книго́чїй си́лы, и҆ і҆ѡа́хъ сы́нъ а҆са́фовъ памѧтопи́сецъ ко є҆зекі́и въ расте́рзаныхъ ри́захъ и҆ повѣ́даша є҆мꙋ̀ словеса̀ раѱа́кѡва. | І прийшов Елиаким, син Хелкіїн, начальник палацу, і Севна писар, й Іоах, син Асафів, дієописувач, до Єзекії у розідраному одязі і переказали йому слова Рабсака. |
