Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 20

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 20	Глава 20

1	1
And after the uproar ceased, Paul called unto him the disciples, and took leave of them, and departed to go into Macedonia.	Коли заколот припинився, Павло, покликавши учеників і давши їм настановлення та попрощавшись з ними, вийшов і пішов до Македонії.
2	2
And when he had gone through those parts, and had given them much exhortation, he came into Greece.	Пройшовши ті краї і втішивши віруючих щедрими настановами, він прийшов до Еллади.
3	3
And when he had spent three months there, and a plot was laid against him by the Jews as he was about to set sail for Syria, a decision was made to return through Macedonia.	Там він пробув три місяці. Коли ж, унаслідок змови, вчиненої проти нього юдеями, він хотів вирушити до Сирії, спало йому на думку повернутися через Македонію.
4	4
And there accompanied him as far as Asia, Sopater of Berea; and of the Thessalonians, Aristarchus and Secundus; and Gaius of Derbe, and Timothy; and of Asia, Tychicus and Trophimus.	Його супроводили до Асії Сосипатр Піррів з Верії, та з солунян — Аристарх і Секунд, і Гай дерв’янин, і Тимофій та асійці Тихик і Трофим.
5	5
These came, and were waiting for us at Troas.	Вони, йдучи попереду, чекали нас у Троаді.
6	6
And we sailed away from Philippi after the days of unleavened bread, and came unto them to Troas in five days; where we tarried seven days.	А ми після днів опрісночних відпливли з Филипів і днів за п’ять прийшли до них у Троаду, де пробули сім днів.
7	7
And upon the first day of the week, when the disciples were gathered together to break bread, Paul discoursed with them, intending to depart on the morrow; and prolonged his speech until midnight.	Першого ж дня тижня, коли ученики зібралися на переломлення хліба, Павло, маючи намір вирушити вранці наступного дня, розмовляв із ними і продовжив слово до півночі.
8	8
And there were many lights in the upper chamber where we were gathered together.	У світлиці, де ми зібралися, було багато світильників.
9	9
And there sat in the window a certain young man named Eutychus, borne down with deep sleep; and as Paul discoursed yet longer, being borne down by his sleep he fell down from the third story, and was taken up dead.	Під час тривалої Павлової бесіди одного юнака на ім’я Євтих, який сидів на вікні, огорнув глибокий сон і він, сонний, похитнувшись, упав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10	10
And Paul went down, and fell on him, and embracing him said, Make ye no ado; for his life is in him.	Павло, зійшовши, припав до нього і, обнявши його, сказав: «Заспокойтесь, бо душа його в ньому».
11	11
And when he was gone up, and had broken bread, and eaten, and had talked with them a long while, even till break of day, so he departed.	Увійшовши ж і переломивши хліб та споживши, довго вів бесіду — аж до світанку, і потім вийшов.
12	12
And they brought the lad alive, and were not a little comforted.	Юнака ж привели живого, і немало втішилися.
13	13
But we, going to the ship, set sail for Assos, there intending to take in Paul: for so had he appointed, intending himself to go by land.	Ми пішли вперед на корабель і попливли в Асс, щоб узяти звідтіля Павла; бо він так наказав нам, намірюючись сам іти пішки.
14	14
And when he met us at Assos, we took him in, and came to Mitylene.	Коли ж він зустрівся з нами в Ассі, то, взявши його, ми прибули до Мітилини.
15	15
And sailing from thence, we came the following day over against Chios; and the next day we touched at Samos; and having tarried at Trogyllium, the day after we came to Miletus.	І, відпливши звідти, наступного дня зупинилися навпроти Хіоса, а другого дня пристали до Самоса і, побувавши в Трогіллії, наступного дня прибули в Мелит,
16	16
For Paul had determined to sail past Ephesus, that he might not have to spend time in Asia; for he was hastening, if it were possible for him, to be at Jerusalem the day of Pentecost.	бо Павлові спало на думку обминути Ефес, щоб не затриматися йому в Асії: він поспішав, щоб‚ якщо можливо, на день П’ятдесятниці бути в Єрусалимі.
17	17
And from Miletus he sent to Ephesus, and called to him the elders of the church.	З Мелита ж, пославши до Ефеса, він скликав пресвітерів церкви,
18	18
And when they were come to him, he said unto them, Ye yourselves know, from the first day that I set foot in Asia, after what manner I was with you all the time,	і, коли вони прийшли до нього, він сказав їм: «Ви знаєте, що я з першого дня, як прийшов в Асію, весь час перебував з вами,
19	19
serving the Lord with all lowliness of mind, and with many tears, and with trials which befell me by the plots of the Jews;	служив Господеві з усякою смиренномудрістю і з рясними сльозами серед спокус, що я їх зазнав через підступи юдеїв;
20	20
how I shrank not from declaring unto you anything that was profitable, and teaching you publicly, and from house to house,	що я не пропустив нічого корисного, про що вам не проповідував би і чого не навчав би вас прилюдно і по домах,
21	21
testifying both to Jews and to Greeks repentance toward God, and faith toward our Lord Jesus Christ.	проповідуючи юдеям і еллінам покаяння перед Богом і віру в Господа нашого Ісуса Христа.
22	22
And now, behold, I go bound in the spirit unto Jerusalem, not knowing the things that shall befall me there:	І ось нині я, за велінням Духа, йду до Єрусалима, не знаючи, що там зустріне мене;
23	23
save that the Holy Spirit testifieth in every city, saying that bonds and afflictions abide me.	тільки Дух Святий по всіх містах свідчить, кажучи, що кайдани і скорботи чекають мене.
24	24
But I make no account, neither count I my life precious unto myself, so that I may accomplish my course with joy, and the ministry which I received from the Lord Jesus, to testify the gospel of the grace of God.	Але я ні на що не зважаю і не дорожу своїм життям, тільки б з радістю завершити мою діяльність і служіння, що я прийняв від Господа Ісуса: проповідувати Євангеліє благодаті Божої.
25	25
And now, behold, I know that ye all, among whom I went about preaching the kingdom of God, shall see my face no more.	І нині ось я знаю, що вже не побачите обличчя мого всі ви, між якими я ходив, проповідуючи Царство Боже.
26	26
For I testify unto you this day, that I am pure from the blood of all men.	Тому свідчу вам у нинішній день, що чистий я від крови усіх,
27	27
For I shrank not from declaring unto you the whole counsel of God.	бо я не ухилявся сповіщати вам усю волю Божу.
28	28
Take heed therefore unto yourselves, and to all the flock, in which the Holy Spirit hath made you bishops, to feed the church of our Lord and God, which he purchased with his own blood.	Отже, пильнуйте себе і всю отару, в якій Дух Святий настановив вас бути єпископами, пасти Церкву Господа і Бога, яку Він надбав Кров’ю Своєю.
29	29
For I know this, that after my departing grievous wolves shall enter in among you, not sparing the flock;	Бо я знаю, що після відходу мого прийдуть до вас люті вовки, які не щадитимуть стада;
30	30
and from among your own selves shall men arise, speaking perverse things, to draw away the disciples after them.	та і з вас самих постануть люди, які говоритимуть неправдиво, щоб повести учеників за собою.
31	31
Wherefore watch ye, remembering that by the space of three years I ceased not to admonish every one night and day with tears.	А тому пильнуйте, пам’ятаючи, що я три роки день і ніч безперестанно зі сльозами навчав кожного з вас.
32	32
And now I commend you, brethren, to God, and to the word of his grace, which is able to build you up, and to give you an inheritance among all them that are sanctified.	І нині передаю вас, браття, Богові і слову благодаті Його, Який зможе навчати вас більше і дати вам спадщину з усіма освяченими.
33	33
I coveted no man’s silver, or gold, or apparel.	Hі срібла, ні золота, ні одягу я ні від кого не побажав;
34	34
Ye yourselves know that these hands ministered unto my necessities, and to them that were with me.	самі знаєте, що потребам моїм і тих, що були зі мною, послужили ці руки мої.
35	35
In all things I gave you an example, that so laboring ye ought to help the weak, and to remember the word of the Lord Jesus, that he himself said, It is more blessed to give than to receive.	У всьому показав я вам, що, так працюючи, треба підтримувати слабких і пам’ятати слово Господа Ісуса, бо Він сам сказав: «Блаженніше давати, ніж приймати».
36	36
And when he had thus spoken, he knelt down and prayed with them all.	Сказавши це, він став на коліна і з усіма ними помолився.
37	37
And they all wept sore, and fell on Paul’s neck and kissed him,	Тоді великий плач був у всіх, і, припадаючи на шию Павлові, цілували його,
38	38
sorrowing most of all for the word which he had spoken, that they should behold his face no more. And they brought him on his way unto the ship.	сумуючи найбільш від сказаного ним слова, що вони вже не побачать обличчя його. І проводжали його до корабля.