Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 2

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 2	Глава 2

1	1
And when the day of Pentecost was now come, they were all with one accord in one place.	Коли настав день П’ятдесятниці, усі вони були однодушно вкупі.
2	2
And suddenly there came from heaven a sound as of the rushing of a mighty wind, and it filled all the house where they were sitting.	І раптом зчинився шум з неба, ніби від сильного вітру, і наповнив увесь дім, де вони перебували.
3	3
And there appeared unto them tongues parting asunder, like as of fire; and it sat upon each one of them.	І з’явились їм розділені язики, мов вогненні, і спочили по одному на кожному з них.
4	4
And they were all filled with the Holy Spirit, and began to speak with other tongues, as the Spirit gave them utterance.	І сповнилися всі Духа Святого, і почали говорити іншими мовами, як Дух давав їм провіщати.
5	5
Now there were dwelling at Jerusalem Jews, devout men, from every nation under heaven.	У Єрусалимі ж перебували юдеї, люди побожні, з усякого народу під небесами.
6	6
And when this sound was heard, the multitude came together, and were confounded, because that every man heard them speaking in his own language.	Коли зчинився цей шум, зібрався народ і схвилювався; бо кожний чув, що вони говорять його мовою.
7	7
And they were amazed and marveled, saying one to another, Behold, are not all these that speak Galileans?	І всі були вражені і дивувалися, кажучи один до одного: «Чи не всі ці, які говорять, галілеяни?
8	8
And how hear we, every man in our own language wherein we were born?	Як же ми чуємо кожен свою рідну мову, в якій народилися.
9	9
Parthians and Medes and Elamites, and the dwellers in Mesopotamia, in Judea and Cappadocia, in Pontus and Asia,	Парфяни, і мідяни, і еламіти, і жителі Месопотамії, Юдеї і Каппадокії, Понту та Асії,
10	10
in Phrygia and Pamphylia, in Egypt and the parts of Libya about Cyrene, and sojourners from Rome, both Jews and proselytes,	Фригії і Памфілії, Єгипту і країв Лівії, прилеглих до Киринеї, і захожі з Риму, юдеї та прозеліти^*,
11	11
Cretans and Arabians, we hear them speaking in our tongues the mighty works of God.	критяни й аравитяни, чуємо, що вони говорять нашими мовами про великі діла Божі?»
12	12
And they were all amazed, and were perplexed, saying one to another, What meaneth this?	І дивувалися всі і, не розуміючи, казали один одному: «Що це значить?»
13	13
But others mocking said, They are filled with new wine.	А інші, глузуючи, говорили: «Вони напилися вина».
14	14
But Peter, standing up with the eleven, lifted up his voice, and spake forth unto them, saying, Ye men of Judea, and all ye that dwell at Jerusalem, be this known unto you, and give ear unto my words.	Петро ж, ставши з одинадцятьма, підвищив голос свій і промовив до них: «Мужі юдейські і всі жителі Єрусалима! Нехай це буде відомо вам, і вислухайте слова мої:
15	15
For these are not drunken, as ye suppose; seeing it is but the third hour of the day;	вони не п’яні, як ви думаєте, бо зараз третя година дня;
16	16
but this is that which hath been spoken through the prophet Joel:	але це те, що провіщав пророк Іоїль:
17	17
And it shall be in the last days, saith God, I will pour forth of my Spirit upon all flesh: And your sons and your daughters shall prophesy, And your young men shall see visions, And your old men shall dream dreams:	«І буде в останні дні, говорить Господь, — виллю Я від Духа Мого на всяку плоть; і будуть пророкувати сини ваші й дочки ваші, і юнаки ваші видіння бачитимуть, і старці ваші сновидіннями наставлені будуть.
18	18
Yea and on my servants and on my handmaidens in those days Will I pour forth of my Spirit; and they shall prophesy.	І на рабів Моїх і на рабинь Моїх у ті дні виллю від Духа Мого, і будуть пророкувати.
19	19
And I will show wonders in the heaven above, And signs on the earth beneath; Blood, and fire, and vapor of smoke:	І покажу чудеса вгорі на небі і знамення внизу на землі, кров і вогонь і куріння диму.
20	20
The sun shall be turned into darkness, And the moon into blood, Before the day of the Lord come, That great and notable day:	Сонце перетвориться на темряву і місяць на кров, перш ніж прийде день Господній, великий і славний.
21	21
And it shall be, that whosoever shall call on the name of the Lord shall be saved.	І буде: усякий, хто прикличе ім’я Господнє, спасеться».
22	22
Ye men of Israel, hear these words: Jesus of Nazareth, a man approved of God unto you by mighty works and wonders and signs which God did by him in the midst of you, even as ye yourselves also know;	Мужі ізраїльські! Вислухайте слова ці: Ісуса Hазорея, Мужа, засвідченого вам від Бога силами й чудесами і знаменнями, які Бог створив через Hього серед вас, як і самі знаєте,
23	23
him, being delivered up by the determinate counsel and foreknowledge of God, ye have taken, and by the hands of lawless men did crucify and slay:	Його [Ісуса] визначеного радою і передбаченням Божим виданого, ви взяли і, пригвоздивши руками беззаконних, убили;
24	24
whom God raised up, having loosed the pangs of death: because it was not possible that he should be holden of it.	але Бог воскресив Його, розірвавши пута смерти: тому що їй неможливо було втримати Його.
25	25
For David saith concerning him, I beheld the Lord always before my face; For he is on my right hand, that I should not be moved:	Бо Давид говорить про Hього: «Я бачив Господа перед собою завжди, бо Він праворуч мене, щоб я не похитнувся.
26	26
Therefore my heart was glad, and my tongue rejoiced; Moreover my flesh also shall dwell in hope:	Від того зраділо серце моє і звеселився язик мій; навіть і плоть моя спочине в упованні,
27	27
Because thou wilt not leave my soul unto Hades, Neither wilt thou give thy Holy One to see corruption.	бо Ти не залишиш душі моєї в пеклі і не даси святому Твоєму побачити тління.
28	28
Thou madest known unto me the ways of life; Thou shalt make me full of gladness with thy countenance.	Ти дав мені пізнати путь життя; Ти сповниш мене радістю перед лицем Твоїм».
29	29
Brethren, I may say unto you freely of the patriarch David, that he both died and was buried, and his tomb is with us unto this day.	Мужі-браття, нехай буде дозволено з дерзновенням сказати вам про праотця Давида, що він і помер і був похований, і гріб його у нас до цього дня.
30	30
Being therefore a prophet, and knowing that God had sworn with an oath to him, that of the fruit of his loins, according to the flesh, he would raise up the Christ to sit upon his throne;	Будучи ж пророком і знаючи, що Бог з клятвою обіцяв йому від плоду стегон його воздвигнути Христа у плоті й посадити на престолі його,
31	31
he foreseeing this spake of the resurrection of the Christ, that his soul was not left in Hades, neither did his flesh see corruption.	він, передбачивши, сказав про воскресіння Христове, що не залишиться душа Його у пеклі, і плоть Його не побачить тління.
32	32
This Jesus did God raise up, whereof we all are witnesses.	Цього Ісуса Бог воскресив, чого всі ми свідки.
33	33
Being therefore by the right hand of God exalted, and having received of the Father the promise of the Holy Spirit, he hath poured forth this, which ye now see and hear.	Отже, Він, будучи вознесений десницею Божою і прийнявши від Отця обітницю Святого Духа, дарував те, що ви нині бачите і чуєте.
34	34
For David ascended not into the heavens: but he saith himself, The Lord said unto my Lord, Sit thou on my right hand,	Бо Давид не зійшов на небеса; але сам говорить: «Сказав Господь Господеві моєму: сиди праворуч Мене,
35	35
Till I make thine enemies the footstool of thy feet.	доки покладу ворогів Твоїх до підніжжя ніг Твоїх».
36	36
Let all the house of Israel therefore know assuredly, that God hath made him both Lord and Christ, this Jesus whom ye crucified.	Отже, твердо знай, весь дім Ізраїлів, що Бог учинив Господом і Христом цього Ісуса, Якого ви розп’яли».
37	37
Now when they heard this, they were pricked in their heart, and said unto Peter and the rest of the apostles, Brethren, what shall we do?	Почувши це, вони зворушилися серцем і сказали Петрові та іншим апостолам: «Що нам робити, мужі-браття?»
38	38
And Peter said unto them, Repent ye, and be baptized every one of you in the name of Jesus Christ unto the remission of sins; and ye shall receive the gift of the Holy Spirit.	Петро ж сказав їм: «Покайтеся, і нехай охреститься кожен із вас в ім’я Ісуса Христа на відпущення гріхів; і приймете дар Святого Духа,
39	39
For to you is the promise, and to your children, and to all that are afar off, even as many as the Lord our God shall call unto him.	бо вам належить обітниця, і дітям вашим, і всім дальнім, кого тільки покличе Господь Бог наш.
40	40
And with many other words he testified and exhorted, saying, Save yourselves from this crooked generation.	І іншими багатьма словами він свідчив і умовляв, кажучи: «Спасайтеся від роду цього лукавого».
41	41
They then that gladly received his word were baptized: and there were added unto them that day about three thousand souls.	Отже, ті, які охоче прийняли слово його, охрестилися; і приєдналося того дня близько трьох тисяч душ.
42	42
And they continued steadfastly in the apostles’ teaching and fellowship, and in the breaking of bread and the prayers.	Вони ж постійно перебували в ученні апостолів, і в єднанні та переломленні хліба, і в молитвах.
43	43
And fear came upon every soul: and many wonders and signs were done through the apostles.	Був же у кожній душі страх; і багато чудес і знамень сталося через апостолів у Єрусалимі.
44	44
And all that believed were together, and had all things common;	Усі ж віруючі були разом і мали все спільне.
45	45
and they sold their possessions and goods, and parted them to all, according as any man had need.	І продавали майно і всяку власність, і ділили між усіма, зважаючи на потребу кожного.
46	46
And day by day, continuing steadfastly with one accord in the temple, and breaking bread at home, they took their food with gladness and singleness of heart,	І щодня однодушно перебували у храмі і, переломлюючи по домах хліб, приймали їжу в радості та простоті серця,
47	47
praising God, and having favor with all the people. And the Lord added to the church day by day those that were saved.	хвалячи Бога і перебуваючи в любові у всього народу. Господь же щодня залучав до Церкви тих, хто спасався.