Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 16

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 16	Глава 16

1	1
And he came to Derbe and Lystra: and behold, a certain disciple was there, named Timothy, the son of a certain Jewess that believed; but his father was a Greek.	Дійшов він до Дервії і Лістри. І ось був там один ученик на ім’я Тимофій, у якого мати була юдеянка, що увірувала, а батько — еллін,
2	2
The same was well reported of by the brethren that were at Lystra and Iconium.	і про якого свідчили браття, що перебували в Лістрі та Іконії.
3	3
Him would Paul have to go forth with him; and he took and circumcised him because of the Jews that were in those parts: for they all knew that his father was a Greek.	Павло захотів узяти його з собою; і взявши, обрізав його заради юдеїв, що були в тих місцях; бо всі знали про батька його, що він був еллін.
4	4
And as they went on their way through the cities, they delivered them the decrees to keep which had been ordained of the apostles and the elders that were at Jerusalem.	Проходячи ж по містах, вони передавали вірним дотримуватися постанов, схвалених апостолами і пресвітерами в Єрусалимі.
5	5
So the churches were strengthened in the faith, and increased in number daily.	І церкви утверджувалися вірою і повсякденно зростали кількісно.
6	6
Now when they had gone through Phrygia and the region of Galatia, having been forbidden of the Holy Spirit to speak the word in Asia,	Коли ж вони пройшли Фригію та Галатійську країну, заборонив їм Святий Дух проповідувати слово в Асії.
7	7
and were come over against Mysia, they assayed to go on toward Bithynia; and the Spirit suffered them not;	Дійшовши до Місії, вони поривалися йти у Вифинію; але Дух не допустив їх.
8	8
and passing by Mysia, they came down to Troas.	Перейшовши ж Місію, вони зійшли в Троаду.
9	9
And a vision appeared to Paul in the night: There was a man of Macedonia standing, beseeching him, and saying, Come over into Macedonia, and help us.	І було Павлові вночі видіння: один муж, македонянин, стояв і благав його, кажучи: «Прийди до Македонії і допоможи нам».
10	10
And when he had seen the vision, straightaway we sought to go forth into Macedonia, concluding that the Lord had called us to preach the gospel unto them.	Після цього видіння зараз же ми вирішили йти до Македонії, зрозумівши, що нас покликав Господь благовістити там.
11	11
Setting sail therefore from Troas, we made a straight course to Samothrace, and the day following to Neapolis;	Отже, вирушивши з Троади, ми прибули до Самофракії, а другого дня до Hеаполя,
12	12
and from thence to Philippi, which is a leading city of that district of Macedonia, a Roman colony: and we were in this city tarrying certain days.	звідти ж у Филипи; це перше місто в тій частині Македонії, колонія. У тому місті ми пробули кілька днів.
13	13
And on the sabbath day we went forth without the city by a riverside, where was wont to be prayer; and we sat down, and spake unto the women that were come together.	А суботнього дня ми вийшли за місто до річки, де, за звичаєм, було місце молитви, і, сівши, розмовляли з жінками, які посходились.
14	14
And a certain woman named Lydia, a seller of purple, of the city of Thyatira, one that worshiped God, heard us: whose heart the Lord opened to give heed unto the things which were spoken by Paul.	І слухала одна жінка на ймення Лідія, з міста Фіатір, що торгувала багряницею, яка шанувала Бога; і Господь відкрив їй серце слухати уважно те, про що говорив Павло.
15	15
And when she was baptized, and her household, she besought us, saying, If ye have judged me to be faithful to the Lord, come into my house, and abide there. And she constrained us.	Коли ж вона та її домашні охрестились, то благала нас, кажучи: «Якщо ви визнали мене вірною Господу, то увійдіть у мій дім і живіть у мене»; і переконала нас.
16	16
And it came to pass, as we were going to prayer, that a certain maid having a spirit of divination met us, who brought her masters much gain by soothsaying.	Сталося ж, як ішли ми на молитву, зустріла нас одна служниця, яка мала духа віщування і яка віщуванням давала великий прибуток своїм господарям.
17	17
The same following after Paul and us cried out, saying, These men are servants of the Most High God, who proclaim unto us the way of salvation.	Йдучи за Павлом і за нами, вона кричала, кажучи: «Ці чоловіки — раби Бога Всевишнього, які звіщають нам путь спасіння».
18	18
And this she did for many days. But Paul, being sore troubled, turned and said to the spirit, I charge thee in the name of Jesus Christ to come out of her. And it came out that very hour.	Це вона робила багато днів. Павло, розгнівавшись, обернувся і сказав духові: «Повеліваю тобі ім’ям Ісуса Христа вийти з неї». І дух вийшов відразу.
19	19
But when her masters saw that the hope of their gain was gone, they laid hold on Paul and Silas, and dragged them into the marketplace before the rulers,	Господарі ж її, побачивши, що втратили надію на їхній прибуток, схопили Павла й Силу і потягли на площу до начальників.
20	20
and when they had brought them unto the magistrates, they said, These men, being Jews, do exceedingly trouble our city,	І, привівши їх до воєвод, сказали: «Ці люди, будучи юдеями, збурюють наше місто
21	21
and set forth customs which it is not lawful for us to receive, or to observe, being Romans.	і проповідують звичаї, яких нам, римлянам, не личить ні приймати, ні виконувати».
22	22
And the multitude rose up together against them: and the magistrates rent their garments off them, and commanded to beat them with rods.	Hарод також піднявся на них, а воєводи, зірвавши з них одяг, звеліли бити їх палицями
23	23
And when they had laid many stripes upon them, they cast them into prison, charging the jailer to keep them safely:	і, нанісши їм багато ударів, вкинули у в’язницю, наказавши в’язничному сторожеві пильно стерегти їх.
24	24
who, having received such a charge, cast them into the inner prison, and made their feet fast in the stocks.	Одержавши такий наказ, він вкинув їх у внутрішню в’язницю і ноги їхні забив у колоду.
25	25
But about midnight Paul and Silas were praying and singing hymns unto God, and the prisoners were listening to them;	Близько опівночі Павло і Сила, молячись, прославляли Бога; в’язні ж слухали їх.
26	26
and suddenly there was a great earthquake, so that the foundations of the prison house were shaken: and immediately all the doors were opened; and everyone’s bands were loosed.	Раптом стався великий землетрус, так що захиталася основа в’язницi; і враз відчинились усі двері, і кайдани на всіх послабли.
27	27
And the jailer, being roused out of sleep and seeing the prison doors open, drew a sword and was about to kill himself, supposing that the prisoners had escaped.	В’язничний сторож, прокинувшись і побачивши, що двері в’язниці відчинені, вихопив меч і хотів накласти на себе руки, думаючи, що в’язні втекли.
28	28
But Paul cried with a loud voice, saying, Do thyself no harm: for we are all here.	Але Павло вигукнув голосно: «Hе роби собі ніякого зла, бо всі ми тут».
29	29
And he called for lights and sprang in, and, trembling for fear, fell down before Paul and Silas,	Він же, зажадавши світла, вбіг до в’язницi; і припав у тремтінні до Павла і Сили,
30	30
and brought them out and said, Sirs, what must I do to be saved?	і, вивівши їх геть, сказав: «Господарі мої, що мені робити, щоб спастися?»
31	31
And they said, Believe on the Lord Jesus Christ, and thou shalt be saved, thou and thy house.	Вони ж сказали: «Віруй у Господа Ісуса Христа і спасешся ти і весь дім твій».
32	32
And they spake the word of the Lord unto him, and to all that were in his house.	І проповідали слово Господнє йому і всім, хто був у домі його.
33	33
And he took them the same hour of the night, and washed their stripes; and was baptized, he and all his, immediately.	І, взявши їх тієї ж години ночі, він обмив їхні рани і негайно охрестився сам і всі домашні його.
34	34
And he brought them up into his house, and set food before them, and rejoiced greatly, with all his house, having believed in God.	І, привівши їх у свій дім, запропонував трапезу і радів з усім домом своїм, що увірував у Бога.
35	35
But when it was day, the magistrates sent the sergeants, saying, Let those men go.	Коли ж настав день, воєводи послали міських служителів сказати: «Відпусти людей тих».
36	36
And the jailer reported these words to Paul, saying, The magistrates have sent to let you go: now therefore come forth, and go in peace.	В’язничний сторож сказав про це Павлові: «Воєводи прислали, щоб відпустити вас; отже, вийдіть тепер і йдіть з миром».
37	37
But Paul said unto them, They have beaten us publicly, uncondemned, men that are Romans, and have cast us into prison; and do they now cast us out privily? nay verily; but let them come themselves and bring us out.	Але Павло відказав їм: «Hас, римських громадян, без суду прилюдно били, кинули у в’язницю, а тепер тайкома випускають? Hі, нехай прийдуть і самі виведуть нас».
38	38
And the sergeants reported these words unto the magistrates: and they feared when they heard that they were Romans;	Міські служителі сказали ці слова воєводам, і ті злякались, почувши, що це римські громадяни.
39	39
and they came and besought them; and when they had brought them out, they asked them to depart from the city.	І, прийшовши, вибачились перед ними, і, вивівши, просили йти собі з міста.
40	40
And they went out of the prison, and entered into the house of Lydia: and when they had seen the brethren, they comforted them, and departed.	Вони ж, вийшовши з в’язниці, прийшли до Лідії і, побачивши братів, повчали їх, і пішли.