Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 27

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 27	Глава 27

1	1
And when it was determined that we should sail for Italy, they delivered Paul and certain other prisoners to a centurion named Julius, of the Augustan band.	Коли вирішено було відпливти нам до Італії, то віддали Павла і деяких інших в’язнів сотникові Августового полку на ім’я Юлій.
2	2
And embarking in a ship of Adramyttium, we, being about to sail by the places on the coast of Asia, put to sea, Aristarchus, a Macedonian of Thessalonica, being with us.	Ми піднялися на адрамітський корабель‚ що мав пливти поблизу асійських місць‚ вирушили. З нами перебував Аристарх, македонянин із Фессалоніки.
3	3
And the next day we touched at Sidon: and Julius treated Paul kindly, and gave him leave to go unto his friends and refresh himself.	Другого дня пристали до Сидона. Юлій поводився з Павлом людинолюбно, дозволив йому відвідати друзів і скористатися їхньою допомогою.
4	4
And putting to sea from thence, we sailed under the lee of Cyprus, because the winds were contrary.	Вирушивши звідти, ми припливли до Кіпру, бо був супротивний вітер,
5	5
And when we had sailed across the sea which is off Cilicia and Pamphylia, we came to Myra, a city of Lycia.	і, перепливши море проти Киликії та Памфілії, прибули до Мир Лікійських.
6	6
And there the centurion found a ship of Alexandria sailing for Italy; and he put us therein.	Там сотник знайшов олександрійський корабель, що плив до Італії, і посадив нас на нього.
7	7
And when we had sailed slowly many days, and were come with difficulty over against Cnidus, the wind not further suffering us, we sailed under the lee of Crete, over against Salmone;	Повільно плаваючи багато днів і ледве порівнявшись з Кнідом, через несприятливий нам вітер, ми підпливли до Криту при Салмоні.
8	8
and with difficulty coasting along it we came unto a certain place called Fair Havens; nigh whereunto was the city of Lasea.	Ледве пробравшись повз нього, прибули до одного місця, що зветься Добрі Пристані, поблизу міста Ласея.
9	9
And when much time was spent, and the voyage was now dangerous, because the Fast was now already gone by, Paul admonished them,	А як минуло багато часу, і плавання було вже небезпечне, тому що і піст уже минув, то Павло радив,
10	10
and said unto them, Sirs, I perceive that the voyage will be with injury and much loss, not only of the lading and the ship, but also of our lives.	кажучи їм: «Мужі! Я бачу, що плавання буде з труднощами і з великою шкодою не тільки для вантажу і корабля, але й для нашого життя».
11	11
But the centurion gave more heed to the master and to the owner of the ship, than to those things which were spoken by Paul.	Однак сотник більше довіряв керманичеві і начальникові корабля, ніж словам Павла.
12	12
And because the haven was not commodious to winter in, the more part advised to put to sea from thence also, if by any means they could reach Phoenix, and winter there; which is a haven of Crete, looking northeast and southeast.	А що пристань була непридатна до зимівлі, то чимало людей радили податися звідти, щоб, якщо можливо, дійти до Фініка, пристані критської, що лежить проти південно-західного і північно-західного вітру, і там перезимувати.
13	13
And when the south wind blew softly, supposing that they had obtained their purpose, they weighed anchor and sailed along Crete, close in shore.	Подув південний вітер, і вони, думаючи, що вже дістали бажане, вирушили і попливли поблизу Криту.
14	14
But after no long time there beat down from it a tempestuous wind, which is called Euroclydon:	Але невдовзі знявся супротивний йому бурхливий вітер, що зветься «евроклідон».
15	15
and when the ship was caught, and could not face the wind, we gave way to it, and were driven.	Корабель схопило так, що він не міг чинити опір вітрові, і ми носилися, віддавшись хвилям.
16	16
And running under the lee of a small island called Clauda, we were able, with difficulty, to secure the boat:	І, наскочивши на якийсь острівець, що зветься Клавдій, ми ледве могли втримати човен.
17	17
and when they had hoisted it up, they used helps, undergirding the ship; and, fearing lest they should be cast upon the Syrtes, they lowered the gear, and so were driven.	Піднявши його, почали всіма засобами обв’язувати корабель; боячись, щоб не сісти на мілину, спустили вітрило і таким чином носилися.
18	18
And as we labored exceedingly with the storm, the next day they began to throw the freight overboard;	Ранком другого дня, коли розпочався буревій, почали викидати вантаж,
19	19
and the third day we cast out with our own hands the tackling of the ship.	а на третій день ми своїми руками повикидали корабельне знаряддя.
20	20
And when neither sun nor stars shone upon us for many days, and no small tempest lay on us, all hope that we should be saved was now taken away.	Та оскільки багато днів не було видно ні сонця, ні зірок, і тривала велика буря, то, зрештою, зникала будь-яка надія на наше врятування.
21	21
Now when they had been long without food, then Paul stood forth in the midst of them, and said, Sirs, ye should have hearkened unto me, and not have set sail from Crete, and have gotten this injury and loss.	Що довго не їли, то Павло, ставши посеред них, сказав: «О мужі! Треба було послухати мене і не відходити від Криту, і тим самим уникнули б цих труднощів і шкоди.
22	22
And now I exhort you to be of good cheer; for there shall be no loss of life among you, but only of the ship.	Тепер же благаю вас‚ підбадьортеся, бо жодна душа з вас не загине, а тільки корабель.
23	23
For there stood by me this night an angel of the God whose I am, whom also I serve,	Бо ангел Бога, Якому я належу і Якому служу, з’явився мені цієї ночі
24	24
saying, Fear not, Paul; thou must stand before Caesar: and lo, God hath granted thee all them that sail with thee.	і сказав: «Hе бійся, Павле. Тобі належить стати перед кесарем, і ось Бог дарував тобі всіх, що пливуть з тобою».
25	25
Wherefore, sirs, be of good cheer: for I believe God, that it shall be even so as it hath been spoken unto me.	Тому підбадьортеся, мужі, бо я вірю Богові, що буде так, як мені сказано.
26	26
But we must be cast upon a certain island.	Hам належить бути викинутими на який-небудь острів».
27	27
But when the fourteenth night was come, as we were driven to and fro in the sea of Adria, about midnight the sailors surmised that they were drawing near to some country:	Чотирнадцятої ночі, коли ми носилися в Адріатичному морі, близько опівночі корабельники почали здогадуватися, що наближаються до якоїсь землі,
28	28
and they sounded, and found twenty fathoms; and after a little space, they sounded again, and found fifteen fathoms.	і, вимірявши глибину, знайшли двадцять сажнів; потім на невеликій відстані, знову вимірявши, знайшли п’ятнадцять сажнів.
29	29
And fearing lest haply we should be cast ashore on rocky ground, they let go four anchors from the stern, and wished for the day.	Побоюючись, щоб не натрапити на кам’янисті місця, кинули з корми чотири якорі і чекали дня.
30	30
And as the sailors were seeking to flee out of the ship, and had lowered the boat into the sea, under color as though they would lay out anchors from the foreship,	Коли корабельники хотіли втекти з корабля і спускали на море човен, роблячи вигляд, ніби хочуть кинути якір з носа,
31	31
Paul said to the centurion and to the soldiers, Except these abide in the ship, ye cannot be saved.	Павло сказав сотникові і воїнам: «Якщо вони не залишаться на кораблі, то ви не зможете врятуватися».
32	32
Then the soldiers cut away the ropes of the boat, and let her fall off.	Тоді воїни відтяли вірьовки у човна, і він упав.
33	33
And while the day was coming on, Paul besought them all to take some food, saying, This day is the fourteenth day that ye wait and continue fasting, having taken nothing.	Коли почало світати, Павло умовляв усіх приймати їжу, кажучи: «Сьогодні чотирнадцятий день, як ви, чекаючи, перебуваєте без їжі, нічого не споживаючи.
34	34
Wherefore I beseech you to take some food: for this is for your safety: for there shall not a hair fall from the head of any of you.	Тому прошу вас прийняти їжу: це сприятиме збереженню вашого життя; бо ні в кого з вас не впаде й волосина з голови».
35	35
And when he had said this, and had taken bread, he gave thanks to God in the presence of all; and he brake it, and began to eat.	Промовивши це і взявши хліб, він подякував Богові перед усіма і, розламавши, почав їсти.
36	36
Then were they all of good cheer, and themselves also took food.	Тоді всі підбадьорилися і також прийняли їжу.
37	37
And we were in all in the ship two hundred threescore and sixteen souls.	Було ж усіх нас на кораблі двісті сімдесят шість душ.
38	38
And when they had eaten enough, they lightened the ship, throwing out the wheat into the sea.	Hаситившись їжею, почали полегшувати корабель, викидаючи пшеницю в море.
39	39
And when it was day, they knew not the land: but they perceived a certain bay with a beach, into which they were minded, if possible, to run the ship ashore.	Коли ж настав день, землі не розпізнавали, а побачили лише якусь затоку з пологим берегом, до якого вирішили, якщо можна, пристати кораблем.
40	40
And casting off the anchors, they left them in the sea, at the same time loosing the bands of the rudders; and hoisting up the foresail to the wind, they made for the beach.	І, піднявши якорі, попливли по морю і, розв’язавши стерно та піднявши мале вітрило за вітром, тримали до берега.
41	41
But lighting upon a place where two seas met, they ran the vessel aground; and the foreship struck and remained unmoveable, but the stern began to break up by the violence of the waves.	Hаскочили на косу‚ і корабель сів на мілину. Hіс загруз і став нерухомим, а корма розбивалася силою хвиль.
42	42
And the soldiers’ counsel was to kill the prisoners, lest any of them should swim out, and escape.	Воїни було погодилися умертвити в’язнів, щоб хто-небудь, випливши, не втік.
43	43
But the centurion, desiring to save Paul, stayed them from their purpose; and commanded that they who could swim should cast themselves overboard, and get first to the land;	Але сотник, бажаючи врятувати Павла, утримав їх від цього наміру і звелів тим, що вміли плавати, першими кинутися і вийти на землю,
44	44
and the rest, some on planks, and some on other things from the ship. And so it came to pass, that they all escaped safe to the land.	іншим же — кому на дошках, а кому на будь-чому від корабля; і таким чином усі врятувалися на землю.