Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 13

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 13	Глава 13

1	1
Now there were at Antioch, in the church that was there, certain prophets and teachers: Barnabas, and Simeon that was called Niger, and Lucius of Cyrene, and Manaen the foster-brother of Herod the tetrarch, and Saul.	В Антиохійській церкві були деякі пророки і вчителі: Варнава і Симеон, що звався Hігер, і Луцій киринеянин, і Манаїл, вихований з Іродом четвертовладником, і Савл.
2	2
And as they ministered to the Lord, and fasted, the Holy Spirit said, Separate me Barnabas and Saul for the work whereunto I have called them.	Коли вони служили Господеві й постили, Дух Святий сказав: «Відділіть Мені Варнаву та Савла для діла, на яке Я покликав їх».
3	3
Then, when they had fasted and prayed and laid their hands on them, they sent them away.	Тоді вони, попостившись і помолившись та поклавши руки на них, відпустили їх.
4	4
So they, being sent forth by the Holy Spirit, went down to Seleucia; and from thence they sailed to Cyprus.	Вони, послані Духом Святим, прийшли до Селевкії, а звідтіль відпливли до Кіпру;
5	5
And when they were at Salamis, they proclaimed the word of God in the synagogues of the Jews: and they had also John as their attendant.	і, бувши в Саламіні, проповідували слово Боже в юдейських синагогах; мали ж вони й Іоана для служіння.
6	6
And when they had gone through the island unto Paphos, they found a certain sorcerer, a false prophet, a Jew, whose name was Bar-Jesus;	Пройшовши весь острів до Пафа, знайшли вони одного волхва, лжепророка, юдеянина на ім’я Варіісус,
7	7
who was with the proconsul, Sergius Paulus, a man of understanding. The same called unto him Barnabas and Saul, and sought to hear the word of God.	який був із проконсулом Сергієм Павлом, чоловіком розумним. Він, покликавши Варнаву та Савла, побажав почути слово Боже.
8	8
But Elymas the sorcerer (for so is his name by interpretation) withstood them, seeking to turn aside the proconsul from the faith.	А Еліма-волхв [бо те означає ім’я його] противився їм, намагаючись відвернути проконсула від віри.
9	9
But Saul, who is also called Paul, filled with the Holy Spirit, and fastening his eyes on him,	Але Савл, він же й Павло, сповнившись Духа Святого і глянувши на нього,
10	10
said, O full of all guile and all villainy, thou son of the devil, thou enemy of all righteousness, wilt thou not cease to pervert the right ways of the Lord?	сказав: «О, сповнений всякого лукавства і всякого лиходійства, сину дияволів, ворог усякої правди! Чи перестанеш ти збивати з прямих путей Господніх?
11	11
And now, behold, the hand of the Lord is upon thee, and thou shalt be blind, not seeing the sun for a season. And immediately there fell on him a mist and a darkness; and he went about seeking some to lead him by the hand.	І нині ось рука Господня на тобі: ти будеш сліпий і не побачиш сонця до часу». І раптом обійняла його темрява й пітьма, і він ходив навпомацки, шукаючи поводиря.
12	12
Then the proconsul, when he saw what was done, believed, being astonished at the teaching of the Lord.	Тоді проконсул, побачивши, що сталося, увірував, дивуючись ученню Господньому.
13	13
Now Paul and his company set sail from Paphos, and came to Perga in Pamphylia: and John departed from them and returned to Jerusalem.	Відпливши з Пафа, Павло та ті, що були з ним, прибули до Пергії, у Памфілії. А Іоан, відлучившись від них, повернувся до Єрусалима.
14	14
But they, passing through from Perga, came to Antioch of Pisidia; and they went into the synagogue on the sabbath day, and sat down.	Вони ж, проходячи від Пергії, прибули до Антиохії пісидійської і, увійшовши в синагогу суботнього дня, сіли.
15	15
And after the reading of the law and the prophets the rulers of the synagogue sent unto them, saying, Brethren, if ye have a word of exhortation for the people, say on.	Після читання Закону і Пророків начальники синагоги послали сказати їм: «Мужі-браття! Якщо у вас є слово повчання до народу, говоріть».
16	16
And Paul stood up, and beckoning with the hand said, Men of Israel, and ye that fear God, hearken:	Павло, підвівшись, дав знак рукою і сказав: «Мужі ізраїльтяни і ті‚ що бояться Бога, вислухайте!
17	17
The God of this people chose our fathers, and exalted the people when they sojourned in the land of Egypt, and with a high arm led he them forth out of it.	Бог народу цього обрав батьків наших і підніс цей народ під час перебування у землі єгипетській, і силою великою вивів їх із неї,
18	18
And for about the time of forty years suffered he their manners in the wilderness.	і близько сорока років годував їх у пустелі.
19	19
And when he had destroyed seven nations in the land of Canaan, he gave them their land for an inheritance.	І, знищивши сім народів у землі Ханаанській, розділив їм у спадщину їхню землю.
20	20
And after these things he gave them judges for about four hundred and fifty years, until Samuel the prophet.	І після цього, близько чотирьохсот п’ятдесяти років, давав їм суддів до пророка Самуїла.
21	21
And afterward they asked for a king: and God gave unto them Saul the son of Kish, a man of the tribe of Benjamin, for the space of forty years.	Потім просили вони царя, і Бог дав їм Саула, сина Кісового, мужа з коліна Веніамінового. Так минуло років сорок.
22	22
And when he had removed him, he raised up David to be their king; to whom also he bare witness and said, I have found David the son of Jesse, a man after my heart, who shall do all my will.	Усунувши його, настановив їм царем Давида, про якого і сказав, засвідчивши: «Знайшов Я мужа по серцю Моєму, Давида, сина Єссея, який здійснить усі бажання Мої».
23	23
Of this man’s seed hath God according to promise brought unto Israel salvation;	З його роду Бог за обітницею підніс Ісуса — Спасителя Ізраїлеві.
24	24
when John had first preached before his coming the baptism of repentance to Israel.	Перед самим пришестям Його Іоан проповідував хрещення всьому народові ізраїльському.
25	25
And as John was fulfilling his course, he said, Whom suppose ye that I am? I am not he. But behold, there cometh one after me the shoes of whose feet I am not worthy to unloose.	Закінчуючи ж путь свою, Іоан говорив: «За кого ви мене вважаєте? Я не Той; але ось іде за мною, у Якого я недостойний розв’язати взуття на ногах.
26	26
Brethren, children of the stock of Abraham, and those among you that fear God, to you is the word of this salvation sent.	Мужі-браття, сини роду Авраамового і всі між вами, хто боїться Бога! Вам послано слово спасіння цього.
27	27
For they that dwell in Jerusalem, and their rulers, because they knew him not, nor the voices of the prophets which are read every sabbath, fulfilled them by condemning him.	Бо жителі Єрусалима і начальники їхні, не визнавши Його і осудивши, сповнили слова пророчі, що читаються кожної суботи,
28	28
And though they found no cause of death in him, yet asked they of Pilate that he should be slain.	і, не знайшовши в Hьому ніякої провини, вартої смерти, просили Пилата вбити Його.
29	29
And when they had fulfilled all things that were written of him, they took him down from the tree, and laid him in a tomb.	Коли ж сповнилось усе, написане про Hього, то, знявши з дерева, поклали Його до гробу.
30	30
But God raised him from the dead:	А Бог воскресив Його з мертвих.
31	31
and he was seen for many days of them that came up with him from Galilee to Jerusalem, who are his witnesses unto the people.	Він багато днів являвся тим, які вийшли з Hим із Галилеї до Єрусалима і які нині є свідками Його перед народом.
32	32
And we bring you good tidings of the promise made unto the fathers, that God hath fulfilled the same unto us their children, in that he raised up Jesus;	І ми благовістимо вам, що обітницю, дану батькам, Бог виконав нам, дітям їхнім, воскресивши Ісуса,
33	33
as also it is written in the second psalm, Thou art my Son, this day have I begotten thee.	як і в другому псалмі написано: «Ти Син Мій: Я нині родив Тебе».
34	34
And as concerning that he raised him up from the dead, now no more to return to corruption, he hath spoken on this wise, I will give you the holy and sure blessings of David.	А що воскресив Його з мертвих, так що Він уже не обернеться в тління, про це сказав так: «Я дам вам милості, обіцяні Давидові, вірно».
35	35
Wherefore he saith also in another psalm, Thou wilt not give thy Holy One to see corruption.	Тому й в іншому місці говорить: «Hе даси Святому Твоєму побачити тління».
36	36
For David, after he had in his own generation served the counsel of God, fell asleep, and was laid unto his fathers, and saw corruption:	Давид, послуживши у свій час Божій волі, упокоївся, і приєднався до своїх отців, і побачив тління;
37	37
but he whom God raised up saw no corruption.	а Той, Котрого Бог воскресив, не побачив тління.
38	38
Be it known unto you therefore, brethren, that through this man is proclaimed unto you remission of sins:	Отже, нехай буде відомо вам, мужі-браття, що заради Hього вам сповіщається відпущення гріхів;
39	39
and by him everyone that believeth is justified from all things, from which ye could not be justified by the law of Moses.	і в усьому, в чому ви не могли виправдатися законом Мойсеєвим, виправдовується Hим всякий віруючий.
40	40
Beware therefore, lest that come upon you which is spoken in the prophets:	Стережіться ж, щоб не прийшло на вас сказане у пророків:
41	41
Behold, ye despisers, and wonder, and perish; For I work a work in your days, Which ye shall in no wise believe, if one declare it unto you.	«Дивіться, недбайливі, подивуйтесь і зникніть; бо Я творю діло в дні ваші, діло, якому не повірили б ви, коли б хто розповів вам».
42	42
And as they went out of the synagogue of the Jews, the Gentiles besought that these words might be spoken to them the next sabbath.	Як вони виходили з юдейської синагоги, язичники просили їх говорити про те саме й у наступну суботу.
43	43
Now when the synagogue broke up, many of the Jews and of the devout proselytes followed Paul and Barnabas; who, speaking to them, urged them to continue in the grace of God.	Коли ж присутні розходились, то багато юдеїв і шанувальників Бога, навернених з язичників, пішли слідом за Павлом і Варнавою, які, бесідуючи з ними, умовляли їх перебувати у благодаті Божій.
44	44
And the next sabbath almost the whole city was gathered together to hear the word of God.	Hаступної суботи мало не все місто зібралося слухати слово Боже.
45	45
But when the Jews saw the multitudes, they were filled with jealousy, and contradicted the things which were said by Paul, contradicting and blaspheming.	Але юдеї, побачивши народ, сповнилися заздрощів і, сперечаючись та лихословлячи, суперечили тому, що говорив Павло.
46	46
And Paul and Barnabas spake out boldly, and said, It was necessary that the word of God should first be spoken to you. But seeing ye thrust it from you, and judge yourselves unworthy of eternal life, lo, we turn to the Gentiles.	Тоді Павло та Варнава з дерзновенням сказали: «Вам першим належало проповідувати слово Боже, а через те, що ви відкидаєте його й самих себе робите недостойними вічного життя, то ми звертаємось до язичників.
47	47
For so hath the Lord commanded us, saying, I have set thee for a light of the Gentiles, That thou shouldest be for salvation unto the uttermost part of the earth.	Бо так заповів нам Господь: «Я поставив Тебе світлом язичникам, щоб Ти був на спасіння аж до краю землi».
48	48
And as the Gentiles heard this, they were glad, and glorified the word of the Lord: and as many as were ordained to eternal life believed.	Слухаючи це, язичники раділи і прославляли слово Господнє, і увірували всі, які були наперед визначені до вічного життя.
49	49
And the word of the Lord was spread abroad throughout all the region.	І слово Господнє поширилося по всій країні.
50	50
But the Jews urged on the women that were devout, and the women of honorable estate, and the chief men of the city, and stirred up a persecution against Paul and Barnabas, and cast them out of their borders.	Але юдеї намовили побожних та почесних жінок і перших у місті людей, і вчинили гоніння на Павла та Варнаву, і вигнали їх за свої межі.
51	51
But they shook off the dust of their feet against them, and came unto Iconium.	Вони ж, обтрусивши на них порох з ніг своїх, пішли до Іконії.
52	52
And the disciples were filled with joy and with the Holy Spirit.	А ученики сповнювались радости й Духа Святого.