Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 24

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 24	Глава 24

1	1
And after five days the high priest Ananias came down with the elders, and with an orator, one Tertullus; and they informed the governor against Paul.	Через п’ять днів прийшли первосвященик Ананія зі старійшинами і з якимсь ритором Тертуллом, які скаржилися правителеві на Павла.
2	2
And when he was called, Tertullus began to accuse him, saying, Seeing that by thee we enjoy much peace, and that by thy providence worthy deeds are done for this nation,	Коли ж його покликали, то Тертулл почав його звинувачувати, кажучи:
3	3
we accept it in all ways and in all places, most excellent Felix, with all thankfulness.	«Завжди і повсюди з усякою вдячністю ми визнаємо, що тобі, високоповажний Феліксе, ми зобов’язані стійким миром і твоєму піклуванню про благоустрій цього народу.
4	4
But, that I be not further tedious unto thee, I entreat thee to hear us of thy clemency a few words.	Та щоб багато не турбувати тебе, прошу тебе вислухати нас коротко з властивою тобі лагідністю.
5	5
For we have found this man a pestilent fellow, and a mover of insurrection among all the Jews throughout the world, and a ringleader of the sect of the Nazarenes:	Знайшовши цього чоловіка губителем суспільства, підбурювачем заколоту між юдеями, що живуть по всьому світі, і представником Назорейської єресі,
6	6
who moreover assayed to profane the temple: on whom also we laid hold:	який наважився навіть осквернити храм, ми взяли його і хотіли судити його за нашим законом.
8	8
from whom thou wilt be able, by examining him thyself, to take knowledge of all these things whereof we accuse him.	звелівши і нам, його обвинувачам, іти до тебе. Ти можеш сам, розібравшись, дізнатись від нього про все те, в чому ми звинувачуємо його».
9	9
And the Jews also joined in the charge, affirming that these things were so.	І юдеї підтвердили, сказавши, що це так.
10	10
And when the governor had beckoned unto him to speak, Paul answered, Forasmuch as I know that thou hast been of many years a judge unto this nation, I do the more cheerfully make my defense:	Павло ж, коли правитель дав йому знак говорити, відповів: «Знаючи, що ти багато років справедливо судиш народ цей, я тим вільніше буду захищати мою справу.
11	11
seeing that thou canst take knowledge that it is not more than twelve days since I went up to worship in Jerusalem:	Ти можеш довідатися, що не більше дванадцяти днів минуло, як я прийшов до Єрусалима на поклоніння.
12	12
and neither in the temple did they find me disputing with any man or stirring up a crowd, nor in the synagogues, nor in the city.	Hі в святилищі, ні в синагогах, ні в місті вони не знаходили мене як такого, що з ким-небудь сперечається або викликає розбрат у народі,
13	13
Neither can they prove against me the things whereof they now accuse me.	і не можуть довести того, в чому тепер звинувачують мене.
14	14
But this I confess unto thee, that after the Way which they call a sect, so serve I the God of our fathers, believing all things which are written throughout the law and in the prophets;	Але признаюся тобі в тому, що, згідно вченню, яке вони називають єрессю, я дійсно служу Богові отців моїх і вірую всьому, що написано в Законі і Пророках,
15	15
having hope toward God, which these also themselves look for, that there shall be a resurrection of the dead, both of the just and unjust.	маючи надію на Бога, що буде воскресіння мертвих, праведників і грішників, чого і самі вони сподіваються.
16	16
And herein do I exercise myself, having a conscience void of offense toward God and men always.	Тому і сам дбаю я завжди мати непорочну совість перед Богом і людьми.
17	17
Now after some years I came to bring alms to my nation, and offerings:	По багатьох роках я прийшов, шоб доставити моєму народові милостиню і приношення.
18	18
amidst which certain Jews from Asia found me purified in the temple, with no crowd, nor yet with tumult,	При тому знайшли мене очищеним у храмі, не з народом і не з галасом.
19	19
who ought to be here before thee, and to make accusation, if they have aught against me.	Це були деякі асійські юдеї, котрим належало б стати перед тобою і звинувачувати мене, коли щось мають проти мене.
20	20
Or else let these men themselves say what wrongdoing they found in me when I stood before the council,	Або самі ті нехай скажуть, яку знайшли вони в мені неправду, коли я стояв перед синедріоном,
21	21
except it be for this one voice, that I cried standing among them, Touching the resurrection of the dead I am called in question by you this day.	хіба тільки одне те слово, яке голосно промовив я, стоячи поміж ними, що за вчення про воскресіння мертвих я нині приймаю суд від вас».
22	22
And when Felix heard these things, having more exact knowledge concerning the Way, he deferred them, saying, When Lysias the chief captain shall come down, I will determine your matter.	Вислухавши це, Фелікс відклав їхню справу і сказав: «Розгляну вашу справу, коли прийде тисяцький Лісій і я докладніше довідаюсь про це вчення».
23	23
And he gave order to the centurion that Paul should be kept in charge, and should have indulgence; and not to forbid any of his friends to minister or come unto him.	А Павла наказав сотникові стерегти, але не утискувати його і не забороняти нікому з його близьких служити йому або приходити до нього.
24	24
But after certain days, Felix came with Drusilla, his wife, who was a Jewess, and sent for Paul, and heard him concerning the faith in Christ.	Через кілька днів Фелікс, прийшовши з Друзіллою, дружиною своєю, юдеянкою, покликав Павла і слухав його про віру в Христа Ісуса.
25	25
And as he reasoned of righteousness, and self-control, and the judgment to come, Felix was terrified, and answered, Go thy way for this time; and when I have a convenient season, I will call thee unto me.	І коли він говорив про правду, про стриманість і про майбутній суд, то Фелікс пройнявся страхом і відповів: «Тепер іди, а коли знайду час, покличу тебе».
26	26
He hoped withal that money would be given him of Paul, that he might loose him: wherefore also he sent for him the oftener, and communed with him.	До того ж він сподівався, що Павло дасть йому грошей, щоб відпустити його: тому часто кликав його і розмовляв з ним.
27	27
But when two years were fulfilled, Felix was succeeded by Porcius Festus; and desiring to gain favor with the Jews, Felix left Paul in bonds.	Коли минуло два роки, місце Фелікса посів Порцій Фест. Бажаючи догодити юдеям, Фелікс залишив Павла в кайданах.