Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 23

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 23	Глава 23

1	1
And Paul, looking steadfastly on the council, said, Brethren, I have lived before God in all good conscience until this day.	Павло, звівши погляд на синедріон, сказав: «Мужі-браття! Я всією доброю совістю жив перед Богом до цього дня».
2	2
And the high priest Ananias commanded them that stood by him to smite him on the mouth.	Первосвященик же Ананія звелів тим, що стояли перед ним, бити його по устах.
3	3
Then said Paul unto him, God shall smite thee, thou whited wall: and sittest thou to judge me according to the law, and commandest me to be smitten contrary to the law?	Тоді Павло сказав йому: «Бог буде бити тебе, стіно поваплена! Ти сидиш, щоб судити мене за законом, і, супроти закону, велиш бити мене».
4	4
And they that stood by said, Revilest thou God’s high priest?	А ті, що стояли перед ним, сказали: «Первосвященика Божого ганьбиш?»
5	5
And Paul said, I knew not, brethren, that he was high priest: for it is written, Thou shalt not speak evil of a ruler of thy people.	Павло сказав: «Я не знав, браття, що він первосвященик; бо, як написано: на начальника народу твого не лихослов».
6	6
But when Paul perceived that the one part were Sadducees and the other Pharisees, he cried out in the council, Brethren, I am a Pharisee, the son of a Pharisee: touching the hope and resurrection of the dead I am called in question.	Павло, зрозумівши, що тут одна частина саддукеїв, а друга фарисеїв, виголосив у синедріоні: «Мужі-браття! Я фарисей, син фарисея; за надію на воскресіння мертвих мене судять».
7	7
And when he had so said, there arose a dissension between the Pharisees and Sadducees; and the assembly was divided.	Коли він це сказав, стався розбрат між фарисеями і саддукеями, і збори розділилися.
8	8
For the Sadducees say that there is no resurrection, neither angel, nor spirit; but the Pharisees confess both.	Бо саддукеї кажуть, що нема воскресіння, ні ангела, ні духа, а фарисеї визнають і те, й інше.
9	9
And there arose a great clamor: and the scribes of the Pharisees’ part stood up, and strove, saying, We find no evil in this man: and if a spirit hath spoken to him, or an angel, let us not fight against God.	Зчинився великий галас, і книжники фарисейської частини, піднявшись, сперечалися між собою, кажучи: «Hічого лихого не знаходимо ми в цьому чоловікові. Якщо дух чи ангел говорив йому, не противмося Боговi».
10	10
And when there arose a great dissension, the chief captain, fearing lest Paul should be torn in pieces by them, commanded the soldiers to go down and take him by force from among them, and bring him into the castle.	Та як розлад збільшився, тисяцький, боячись, щоб вони не розтерзали Павла, звелів воїнам зійти, взяти його з-поміж них і відвести у фортецю.
11	11
And the night following the Lord stood by him, and said, Be of good cheer, Paul: for as thou hast testified concerning me at Jerusalem, so must thou bear witness also at Rome.	Hаступної ночі Господь, з’явившись йому, сказав: «Дерзай, Павле; бо як ти свідчив про Мене в Єрусалимі, так належить тобі свідчити і в Римi».
12	12
And when it was day, certain of the Jews banded together, and bound themselves under a curse, saying that they would neither eat nor drink till they had killed Paul.	Коли настав день, деякі юдеї, порадившись, поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють Павла.
13	13
And they were more than forty that had made this conspiracy.	Було їх понад сорок, що поклялися.
14	14
And they came to the chief priests and the elders, and said, We have bound ourselves under a great curse, to taste nothing until we have killed Paul.	Вони, прийшовши до первосвящеників і старійшин, сказали: «Ми клятвою заприсяглися нічого не їсти, поки не уб’ємо Павла.
15	15
Now therefore do ye with the council signify to the chief captain that he bring him down unto you tomorrow, as though ye would judge of his case more exactly: and we, before he comes near, are ready to slay him.	Отже, нині ви з синедріоном скажіть тисяцькому, щоб завтра вивів його до нас, ніби ви хочете точніше розглянути справу про нього; а ми, перш ніж він наблизиться, готові вбити його».
16	16
But Paul’s sister’s son heard of their lying in wait, and he came and entered into the castle and told Paul.	Почувши про цей замір, син Павлової сестри прийшов і, увійшовши у фортецю, повідомив Павла.
17	17
And Paul called unto him one of the centurions, and said, Bring this young man unto the chief captain; for he hath something to tell him.	Павло ж покликав одного з сотників і сказав: «Відведи цього юнака до тисяцького, бо він має дещо сказати йому».
18	18
So he took him, and brought him to the chief captain, and saith, Paul the prisoner called me unto him, and asked me to bring this young man unto thee, who hath something to say to thee.	Той, взявши його, привів до тисяцького і сказав: «В’язень Павло покликав мене і просив одвести до тебе цього юнака, котрий має дещо сказати тобi».
19	19
And the chief captain took him by the hand, and going aside asked him privately, What is it that thou hast to tell me?	Тисяцький, взявши його за руку і відійшовши з ним, спитав на самоті: «Що таке маєш звістити мені?»
20	20
And he said, The Jews have agreed to ask thee to bring down Paul tomorrow unto the council, as though they would inquire somewhat more exactly concerning him.	Він відповів, що юдеї змовилися просити тебе, щоб ти завтра вранці вивів Павла до них у синедріон, так ніби вони хочуть точніше дослідити справу про нього.
21	21
Do not thou therefore yield unto them: for there lie in wait for him of them more than forty men, who have bound themselves under a curse, neither to eat nor to drink till they have slain him: and now are they ready, looking for the promise from thee.	Але ти не слухай їх, бо його підстерігають понад сорок чоловік з них, які поклялися не їсти і не пити, доки не уб’ють його; і тепер вони готові, чекаючи твого розпорядження.
22	22
So the chief captain let the young man go, charging him, Tell no man that thou hast signified these things to me.	Тоді тисяцький відпустив юнака, сказавши: «Hікому не кажи, що ти повідомив про це мене».
23	23
And he called unto him certain two of the centurions, and said, Make ready two hundred soldiers to go as far as Caesarea, and horsemen threescore and ten, and spearmen two hundred, at the third hour of the night:	І, покликавши двох сотників, сказав: «Приготуйте мені двісті озброєних воїнів, і сімдесят кінних, і стрільців двісті, щоб із третьої години ночі ішли до Кесарії.
24	24
and he bade them provide beasts, that they might set Paul thereon, and bring him safe unto Felix the governor.	Приготуйте також ослів, щоб, посадовивши Павла, перепровадити його до правителя Фелікса».
25	25
And he wrote a letter after this form:	Hаписав і листа такого змісту:
26	26
Claudius Lysias unto the most excellent governor Felix, greeting.	«Клавдій Лісій високоповажному правителю Феліксу — вітання.
27	27
This man was seized by the Jews, and was about to be slain of them, when I came upon them with the soldiers and rescued him, having learned that he was a Roman.	Цього мужа юдеї схопили і готові були вбити; я, прийшовши з воїнами, відняв його, дізнавшись, що він римський громадянин.
28	28
And desiring to know the cause wherefore they accused him, I brought him down unto their council:	Потім, бажаючи з’ясувати, в чому його звинувачують, привів його в їхній синедріон
29	29
whom I found to be accused about questions of their law, though he had nothing laid to his charge worthy of death or of bonds.	і знайшов, що його звинувачують за суперечливу думку щодо їхнього закону, але що в ньому ніякої немає провини, вартої смерти чи кайданів.
30	30
And when it was shown to me that a plot was about to be executed against the man by the Jews, I sent him to thee forthwith, charging his accusers also to speak what they had against him before thee. Farewell.	А почувши, що юдеї замислили зло на цього чоловіка, я негайно надіслав його до тебе, наказавши і обвинувачам говорити на нього перед тобою. Здоровий будь».
31	31
So the soldiers, as it was commanded them, took Paul and brought him by night to Antipatris.	Отже, воїни, за даним їм наказом, взявши Павла, повели вночі до Антипатриди.
32	32
But on the morrow they left the horsemen to go with him, and returned to the castle:	А другого дня, залишивши кінних іти з ним, повернулися до фортеці.
33	33
and they, when they came to Caesarea and delivered the letter to the governor, presented Paul also before him.	А ті, прийшовши до Кесарії і віддавши листа правителеві, поставили перед ним і Павла.
34	34
And when the governor had read it, he asked of what province he was; and when he understood that he was of Cilicia,	Правитель, прочитавши листа, спитав, з якої він області, і, довідавшись, що із Киликії, сказав:
35	35
I will hear thee fully, said he, when thine accusers also are come: and he commanded him to be kept in Herod’s palace.	«Я вислухаю тебе, коли прийдуть твої обвинувачi». І звелів йому бути під вартою в Іродовій преторії.