Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 26

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 26	Глава 26

1	1
And Agrippa said unto Paul, Thou art permitted to speak for thyself. Then Paul stretched forth his hand, and made his defense:	Агриппа сказав Павлові: «Дозволяється тобі говорити за себе». Тоді Павло, простягнувши руку, почав говорити на свій захист.
2	2
I think myself happy, king Agrippa, that I am to make my defense before thee this day touching all the things whereof I am accused by the Jews:	«Царю Агриппо! Я почуваю себе щасливим, що сьогодні можу захищатися перед тобою в усьому, в чому звинувачують мене юдеї,
3	3
especially because thou art expert in all customs and questions which are among the Jews: wherefore I beseech thee to hear me patiently.	тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї і суперечності. Тому прошу тебе вислухати мене великодушно.
4	4
My manner of life then from my youth up, which was from the beginning among mine own nation in Jerusalem, know all the Jews;	Життя моє від юности моєї, яке спочатку проводив я серед народу мого в Єрусалимі, знають усі юдеї;
5	5
having knowledge of me from the first, if they be willing to testify, that after the straitest sect of our religion I lived a Pharisee.	вони здавна знають про мене, якщо захочуть свідчити, що я жив, як фарисей, за найсуворішим у нашому віросповіданні вченням.
6	6
And now I stand here to be judged for the hope of the promise made of God unto the fathers;	І нині я стою перед судом за надію на обітницю, дану Богом нашим отцям,
7	7
unto which promise our twelve tribes, earnestly serving God night and day, hope to attain. And concerning this hope I am accused, King Agrippa, by the Jews.	здійснення якої сподіваються побачити наші дванадцять колін, що старанно служать Богові день і ніч. За цю-то надію, царю Агриппо, звинувачують мене юдеї.
8	8
Why is it judged incredible with you, if God doth raise the dead?	Що ж? Hевже ви вважаєте неймовірним, що Бог воскрешає мертвих?
9	9
I verily thought with myself that I ought to do many things contrary to the name of Jesus of Nazareth.	Щоправда, і я думав, що мені належить багато діяти проти імені Ісуса Hазорея.
10	10
And this I also did in Jerusalem: and I shut up many of the saints in prisons, having received authority from the chief priests, and when they were put to death I gave my vote against them.	Це я і робив у Єрусалимі: одержавши владу від первосвящеників, я багатьох святих ув’язнював, і коли вбивали їх, я подавав на те голос;
11	11
And punishing them oftentimes in all the synagogues, I strove to make them blaspheme; and being exceedingly mad against them, I persecuted them even unto foreign cities.	і по всіх синагогах я багаторазово мучив їх, і примушував ганити Ісуса, і, з надмірною лютістю до них, переслідував їх навіть у чужих містах.
12	12
Whereupon also, as I journeyed to Damascus with authority and commission from the chief priests,	Для цього йдучи до Дамаска з владою і дорученням від первосвящеників,
13	13
at midday, O king, I saw on the way a light from heaven, above the brightness of the sun, shining round about me and them that journeyed with me.	серед дня на дорозі я, царю, побачив з неба світло, ясніше від сонячного сяйва, що осяяло мене та тих, котрі йшли зі мною.
14	14
And when we were all fallen to the earth, I heard a voice speaking unto me, and saying in the Hebrew language, Saul, Saul, why persecutest thou me? it is hard for thee to kick against the goad.	Усі ми попадали на землю, і я почув голос, що говорив до мене єврейською мовою: «Савле, Савле, що ти гониш Мене? Важко тобі йти проти рожна».
15	15
And I said, Who art thou, Lord? And he said, I am Jesus whom thou persecutest.	Я сказав: «Хто Ти, Господи?» Він сказав: «Я — Ісус, Якого ти гониш.
16	16
But arise, and stand upon thy feet: for to this end have I appeared unto thee, to appoint thee a minister and a witness both of the things which thou hast seen, and of the things wherein I will appear unto thee;	Але встань і стань на ноги твої; бо для того Я і з’явився тобі, щоб зробити тебе служителем і свідком того, що ти бачив і що Я відкриваю тобі,
17	17
delivering thee from the people, and the Gentiles, unto whom I send thee,	визволяючи тебе від народу юдейського і від язичників, до яких Я тепер посилаю тебе
18	18
to open their eyes, that they may turn away from darkness to light and from the power of Satan unto God, that they may receive remission of sins and an inheritance among them that are sanctified by faith in me.	розкрити очі їм, щоб вони навернулися від темряви до світла і з-під влади сатани до Бога, щоб вірою в Мене держали прощення гріхів і долю з освяченими».
19	19
Wherefore, O king Agrippa, I was not disobedient unto the heavenly vision:	Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
20	20
but have been declaring to them of Damascus first, and at Jerusalem, and to all the country of Judea, and also to the Gentiles, that they should repent and turn to God, doing works worthy of repentance.	а спершу жителям Дамаска і Єрусалима, потім усій землі юдейській і язичникам проповідував, щоб вони покаялися і навернулися до Бога, чинячи діла, достойні покаяння.
21	21
For this cause the Jews seized me in the temple, and assayed to kill me.	За це юдеї схопили мене у храмі і хотіли розтерзати.
22	22
Having therefore obtained the help that is from God, I stand unto this day testifying both to small and great, saying nothing but what the prophets and Moses did say should come;	Але, одержавши допомогу від Бога, я до цього дня стою і свідчу малому і великому, нічого не кажучи, крім того, про що пророки і Мойсей говорили, що це буде,
23	23
how that the Christ must suffer, and how that he first by the resurrection of the dead should proclaim light to the people and to the Gentiles.	а саме, що Христос мав постраждати і, воскреснувши першим із мертвих, проповідати світло юдейському народові і язичникам».
24	24
And as he thus made his defense, Festus said with a loud voice, Paul, thou art mad; thy much learning is turning thee mad.	Коли він так захищався, Фест гучним голосом сказав: «Безумствуєш ти, Павле! Велика вченість доводить тебе до божевілля».
25	25
But he saith, I am not mad, most excellent Festus; but speak forth words of truth and soberness.	«Hі, високоповажний Фесте, — сказав він, — я не безумствую, але кажу слова істини і здорового глузду.
26	26
For the king knoweth of these things, unto whom also I speak freely: for I am persuaded that none of these things is hidden from him; for this hath not been done in a corner.	Бо знає про це цар, перед яким і кажу сміливо. Я не вірю, що від нього було щось з цього приховано: бо це не в кутку відбувалося.
27	27
King Agrippa, believest thou the prophets? I know that thou believest.	Чи віриш, царю Агриппо, пророкам? Знаю, що віриш».
28	28
And Agrippa said unto Paul, In a little time thou persuadest me to become a Christian!	Агриппа сказав Павлові: «Ти майже переконуєш мене стати християнином».
29	29
And Paul said, I would to God, that whether in a little time or in much, not thou only, but also all that hear me this day, might become such as I am, except these bonds.	Павло сказав: «Благав би я Бога, щоб мало чи багато, не тільки ти, але й усі, що слухають мене сьогодні, зробились такими, як я, окрім цих кайданів».
30	30
And when he had spoken these things, the king rose up, and the governor, and Bernice, and they that sat with them:	І коли він це сказав, цар і правитель, Вереніка і всі, що сиділи з ними, встали.
31	31
and when they had withdrawn, they spake one to another, saying, This man doeth nothing worthy of death or of bonds.	І, відійшовши вбік, говорили між собою, що цей чоловік нічого, вартого смерті чи кайданів, не робить.
32	32
And Agrippa said unto Festus, This man might have been set at liberty, if he had not appealed unto Caesar.	І сказав Агриппа Фестові: «Можна було б звільнити цього чоловіка, якби він не вимагав кесаревого суду». Тому і вирішив правитель відіслати його до кесаря.