Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 28

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 28	Глава 28

1	1
And when they were escaped, then they knew that the island was called Malta.	Урятувавшись, ті, що були з Павлом, дізналися, що острів зветься Меліт.
2	2
And the barbarians showed us no common kindness: for they kindled a fire, and received us all, because of the present rain, and because of the cold.	Іноплемінники виявили до нас велике милосердя: вони розклали вогнище і прийняли всіх нас‚ бо йшов дощ і було зимно.
3	3
But when Paul had gathered a bundle of sticks and laid them on the fire, a viper came out by reason of the heat, and fastened on his hand.	Коли ж Павло набрав багато хмизу і поклав на вогонь, [тодi] єхидна, вилізши з жару, повисла у нього на руці.
4	4
And when the barbarians saw the venomous creature hanging from his hand, they said one to another, No doubt this man is a murderer, whom, though he hath escaped from the sea, yet Justice hath not suffered to live.	Іноплемінники, побачивши змію, звислу в нього на руці, говорили один одному: «Певне, цей чоловік — убивця, коли його, врятованого від моря, суд Божий не залишає жити».
5	5
Howbeit he shook off the creature into the fire, and took no harm.	Але він, струсивши змію у вогонь, не зазнав ніякої шкоди.
6	6
But they expected that he would have swollen, or fallen down dead suddenly: but when they were long in expectation and beheld nothing amiss come to him, they changed their minds, and said that he was a god.	Вони ж чекали, що в нього буде запалення або він раптово впаде мертвим; але, довго чекаючи і побачивши, що з ним ніякої біди не сталося, змінили думку і говорили, що він Бог.
7	7
Now in the neighborhood of that place were lands belonging to the chief man of the island, named Publius; who received us, and entertained us three days courteously.	Біля того місця були маєтки начальника острова на ім’я Поплій; він прийняв нас і три дні люб’язно пригощав.
8	8
And it was so, that the father of Publius lay sick of fever and dysentery: unto whom Paul entered in, and prayed, and laying his hands on him healed him.	Батько Поплія лежав одержимий гарячкою і болем у животі. Павло увійшов до нього, помолився і, поклавши на нього свої руки, зцілив його.
9	9
When this therefore was done, the rest also that had diseases in the island came, and were cured:	Після цієї події інші на острові, що мали недуги, приходили і зцілялися,
10	10
who also honored us with many honors; and when we sailed, they put on board such things as we needed.	і віддавали нам велику шану, а при від’їзді наділили нас усім потрібним.
11	11
And after three months we set sail in a ship of Alexandria which had wintered in the island, whose sign was The Twin Brothers.	Через три місяці ми відпливли на олександрійському кораблі, який називався «Діоскури» і зимував на цьому островi;
12	12
And touching at Syracuse, we tarried there three days.	і, припливши до Сиракуз, пробули там три дні.
13	13
And from thence we made a circuit, and arrived at Rhegium: and after one day a south wind sprang up, and on the second day we came to Puteoli;	Звідти відпливши, прибули в Ригію; а коли через день повіяв південний вітер, прибули на другий день у Путеоли,
14	14
where we found brethren, and were entreated to tarry with them seven days: and so we came to Rome.	де знайшли братів і були запрошені пробути в них днів сім, а потім пішли у Рим.
15	15
And from thence the brethren, when they heard of us, came forth to meet us as far as The Market of Appius and The Three Taverns; whom when Paul saw, he thanked God, and took courage.	Тамтешні браття, почувши про нас, вийшли нам назустріч до Аппієвої площі і Трьох гостиниць. Побачивши їх, Павло дякував Богові і пожвавішав.
16	16
And when we came to Rome, the centurion delivered the prisoners to the chief of the camp: but Paul was suffered to abide by himself with the soldier that guarded him.	Коли ж ми прийшли до Рима, то сотник передав в’язнів воєначальникові, а Павлові повелів жити окремо — з воїном, що стеріг його.
17	17
And it came to pass, that after three days Paul called together those that were the chief of the Jews: and when they were come together, he said unto them, Brethren, though I had done nothing against the people, or the customs of our fathers, yet was delivered prisoner from Jerusalem into the hands of the Romans:	Через три дні Павло скликав найзнатніших з юдеїв і, коли вони зійшлися, говорив до них: «Мужі-браття! Hе зробивши нічого проти народу або батьківських звичаїв, я в кайданах із Єрусалима переданий до рук римлян.
18	18
who, when they had examined me, desired to set me at liberty, because there was no cause of death in me.	Вони, судивши мене, хотіли звільнити, тому що немає на мені ніякої провини, вартої смерти;
19	19
But when the Jews spake against it, I was constrained to appeal unto Caesar; not that I had aught whereof to accuse my nation.	але тому, що юдеї заперечували, я змушений був вимагати суду в кесаря, проте не для того, щоб звинувачувати в чомусь мій народ.
20	20
For this cause therefore did I entreat you to see and to speak with me: for because of the hope of Israel I am bound with this chain.	З цієї причини я і покликав вас, щоб побачитись і поговорити з вами, бо за надію Ізраїлеву обкутий я цими кайданами».
21	21
And they said unto him, We neither received letters from Judea concerning thee, nor did any of the brethren come hither and report or speak any harm of thee.	Вони ж сказали йому: «Ми ані листів не одержували про тебе з Юдеї, ані з братів, що приходили, ніхто не сповістив про тебе і не сказав чогось лихого.
22	22
But we desire to hear of thee what thou thinkest: for as concerning this sect, it is known to us that everywhere it is spoken against.	А втім, хотіли б ми почути від тебе, як ти міркуєш; бо нам відомо, що про це вчення скрізь сперечаються».
23	23
And when they had appointed him a day, they came to him into his lodging in great number; to whom he expounded the matter, testifying the kingdom of God, and persuading them of the things concerning Jesus, both from the law of Moses and from the prophets, from morning till evening.	І, призначивши йому день, дуже багато прийшли до нього в гостиницю; і він з ранку до вечора викладав їм вчення про Царство Боже, наводячи свідчення і переконуючи їх про Ісуса із Закону Мойсеєвого і Пророків.
24	24
And some believed the things which were spoken, and some disbelieved.	Одні з них вірили його словам, а інші не вірили.
25	25
And when they agreed not among themselves, they departed after that Paul had spoken one word, Well spake the Holy Spirit through Isaiah the prophet unto our fathers,	Ті, що були незгідні між собою, виходили, коли Павло сказав такі слова: «Добре Дух Святий сказав отцям нашим через пророка Ісаю:
26	26
saying, Go thou unto this people, and say, By hearing ye shall hear, and shall in no wise understand; And seeing ye shall see, and shall in no wise perceive:	«Піди до цього народу і скажи: «Слухом почуєте і не зрозумієте, і очима дивитися будете і не побачите».
27	27
For this people’s heart is waxed gross, And their ears are dull of hearing, And their eyes they have closed; Lest haply they should perceive with their eyes, And hear with their ears, And understand with their heart, And should turn again, And I would heal them.	Бо згрубіло серце людей цих, і вухами ледве чують, і очі свої заплющили, щоб не бачити очима, і не чути вухами, і не зрозуміти серцем, і не навернутися, щоб Я зцілив їх».
28	28
Be it known therefore unto you, that the salvation of God is sent unto the Gentiles: they will also hear.	Отже, нехай буде вам відомо, що спасіння Боже послане язичникам: вони і почують».
29	29
And when he had said these words, the Jews departed, having much disputing among themselves.	Коли він сказав це, юдеї пішли, довго сперечаючись між собою.
30	30
And Paul abode two whole years in his own hired dwelling, and received all that went in unto him,	І жив Павло цілих два роки на своєму утриманні і приймав усіх, хто приходив до нього,
31	31
preaching the kingdom of God, and teaching the things concerning the Lord Jesus Christ with all boldness, none forbidding him.	проповідуючи Царство Боже і навчаючи про Господа Ісуса Христа з усякою відвагою безборонно.