Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 22

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 22	Глава 22

1	1
Brethren and fathers, hear ye the defense which I now make unto you.	«Мужі, браття і отці! Вислухайте тепер моє виправдання перед вами».
2	2
And when they heard that he spake unto them in the Hebrew language, they were the more quiet: and he saith,	Почувши ж, що він заговорив з ними єврейською мовою, вони ще більше стихли. Він сказав:
3	3
I am indeed a Jew, born in Tarsus of Cilicia, but brought up in this city, at the feet of Gamaliel, instructed according to the strict manner of the law of our fathers, being zealous for God, even as ye all are this day:	«Я — юдеянин, народився у Тарсі киликійському, вихований у цьому місті при ногах Гамаліїла, ретельно навчений у батьківському законі, ревнитель у Бозі, як і всі ви нині.
4	4
and I persecuted this Way unto the death, binding and delivering into prisons both men and women.	Я гнав послідовників цього вчення навіть до смерті, зв’язуючи і віддаючи до в’язниці і чоловіків, і жінок,
5	5
As also the high priest doth bear me witness, and all the estate of the elders: from whom also I received letters unto the brethren, and journeyed to Damascus to bring them also that were there unto Jerusalem in bonds to be punished.	як засвідчать про мене первосвященик і всі старійшини, від котрих, узявши листи до братії, що живе в Дамаску, я йшов, щоб тамтешніх привести в кайданах до Єрусалима на катування.
6	6
And it came to pass, that, as I made my journey, and drew nigh unto Damascus, about noon, suddenly there shone from heaven a great light round about me.	І коли я був у дорозі і наближався до Дамаска, близько полудня несподівано осяяло мене велике світло з неба.
7	7
And I fell unto the ground, and heard a voice saying unto me, Saul, Saul, why persecutest thou me?	Я впав на землю і почув голос, що говорив мені: «Савле, Савле! Чому ти гониш Мене?»
8	8
And I answered, Who art thou, Lord? And he said unto me, I am Jesus of Nazareth, whom thou persecutest.	Я відповів: «Хто Ти, Господи?» Він сказав мені: «Я Ісус Hазорей, Якого ти гониш».
9	9
And they that were with me beheld indeed the light, and were affrighted; but they heard not the voice of him that spake to me.	Ті, що були зі мною, бачили світло і злякалися, але голосу Того, Хто говорив мені, не чули.
10	10
And I said, What shall I do, Lord? And the Lord said unto me, Arise, and go into Damascus; and there it shall be told thee of all things which are appointed for thee to do.	Тоді я сказав: «Господи! Що мені робити?» Господь же сказав мені: «Устань та йди в Дамаск, і там тобі сказано буде все, що призначено тобі робити».
11	11
And when I could not see for the glory of that light, being led by the hand of them that were with me I came into Damascus.	А оскільки я від слави світла того позбувся зору, то ті, що були зі мною, за руку привели мене до Дамаска.
12	12
And one Ananias, a devout man according to the law, well reported of by all the Jews that dwelt in Damascus,	Один Ананія, чоловік благочестивий за законом, про що свідчать усі юдеї, що живуть у Дамаску,
13	13
came unto me, and standing by me said unto me, Brother Saul, receive thy sight. And in that very hour I looked up on him.	прийшов до мене і, підійшовши, сказав мені: «Савле‚ брате! Прозри». І я негайно побачив його.
14	14
And he said, The God of our fathers hath appointed thee to know his will, and to see the Righteous One, and to hear a voice from his mouth.	Він же сказав мені: «Бог отців наших наперед обрав тебе, щоб ти пізнав волю Його, побачив Праведника і почув голос з уст Його,
15	15
For thou shalt be a witness for him unto all men of what thou hast seen and heard.	бо ти будеш Йому свідком перед усіма людьми у тому, що бачив і чув.
16	16
And now why tarriest thou? arise, and be baptized, and wash away thy sins, calling on the name of the Lord.	Отже, чого ж ти зволікаєш? Устань, охрестися та обмий гріхи твої, призвавши ім’я Господа Ісуса».
17	17
And it came to pass, that, when I had returned to Jerusalem, and while I prayed in the temple, I fell into a trance,	Коли я повернувся до Єрусалима і молився в храмі, не тямлячи себе,
18	18
and saw him saying unto me, Make haste, and get thee quickly out of Jerusalem; because they will not receive of thee the testimony concerning me.	я побачив Його‚ і Він сказав мені: «Поспіши і скоріше вийди з Єрусалима, бо тут не приймуть твого свідчення про Мене».
19	19
And I said, Lord, they themselves know that I imprisoned and beat in every synagogue them that believed on thee:	Я сказав: «Господи, їм відомо, що я тих, хто вірував у Тебе, ув’язнював у темниці і бив у синагогах,
20	20
and when the blood of Stephen thy witness was shed, I also was standing by, and consenting unto his death, keeping the garments of them that slew him.	і коли проливалася кров Стефана, свідка Твого, я стояв там, схвалюючи вбивство його, і стеріг одежу тих, хто вбивав його».
21	21
And he said unto me, Depart: for I will send thee forth far hence unto the Gentiles.	І Він сказав мені: «Йди; Я пошлю тебе далеко до язичників».
22	22
And they gave him audience unto this word; and they lifted up their voice, and said, Away with such a fellow from the earth: for it is not fit that he should live.	До цього слова слухали його; а потім підняли крик, гукаючи: «Знищ із землі такого! Бо йому не слід жити».
23	23
And as they cried out, and threw off their garments, and cast dust into the air,	Поки вони кричали, кидали одяг і порох у повітря,
24	24
the chief captain commanded him to be brought into the castle, bidding that he should be examined by scourging, that he might know for what cause they so shouted against him.	тисяцький звелів увести його в фортецю, наказав бичувати його, щоб довідатися: з якої причини так кричали проти нього.
25	25
And as he tied him up with the thongs, Paul said unto the centurion that stood by, Is it lawful for you to scourge a man that is a Roman, and uncondemned?	Але коли розтягли його ремінням, Павло сказав сотникові, що стояв: «Хіба вам дозволено бичувати римського громадянина, та ще й без суду?»
26	26
And when the centurion heard it, he went and told the chief captain, saying, Take heed what thou art about to do: for this man is a Roman.	Почувши ж це, сотник пішов і доповів тисяцькому, говорячи: «Дивись, що ти хочеш робити! Цей чоловік — римський громадянин».
27	27
And the chief captain came and said unto him, Tell me, art thou a Roman? And he said, Yea.	Тоді тисяцький, підійшовши до нього, сказав: «Скажи мені, ти римський громадянин?» Він сказав: «Так».
28	28
And the chief captain answered, With a great sum obtained I this citizenship. And Paul said, But I am a Roman born.	Тисяцький на те відповів: «Я за великі гроші придбав це громадянство». Павло ж сказав: «А я і народився в ньому».
29	29
They then that were about to examine him straightaway departed from him: and the chief captain also was afraid when he knew that he was a Roman, and because he had bound him.	Тоді відразу відступили від нього ті, хто хотів катувати його, а тисяцький, дізнавшись, що він римський громадянин, злякався, що зв’язав його.
30	30
But on the morrow, desiring to know the certainty wherefore he was accused of the Jews, he loosed him from his bonds, and commanded the chief priests and all their council to come, and brought Paul down and set him before them.	Другого дня, бажаючи достовірно дізнатися, в чому звинувачують його юдеї, звільнив його від кайданів, і звелів зібратися первосвященикам і всьому синедріону та, вивівши Павла, поставив його перед ними.