Порівняти Brenton–Byzantine English Bible з Біблія українською (переклад Патріарха Філарета) - Chapter 21

Brenton–Byzantine English Bible > Acts :

Порівняти:

⇄

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28

Chapter 21	Глава 21

1	1
And when it came to pass that we were parted from them and had set sail, we came with a straight course unto Cos, and the next day unto Rhodes, and from thence unto Patara:	Коли ж ми, розлучившись із ними, відпливли, одразу прийшли до Косу, другого дня — в Родос, а звідти до Патари,
2	2
and having found a ship crossing over unto Phoenicia, we went aboard, and set sail.	і, знайшовши корабель, що прямував до Фінікії, зійшли на нього і відпливли.
3	3
And when we had come in sight of Cyprus, leaving it on the left hand, we sailed unto Syria, and landed at Tyre; for there the ship was to unlade her burden.	Коли показався Кіпр, ми, залишивши його ліворуч, попливли до Сирії і причалили в Тирі, бо тут треба було розвантажити корабель.
4	4
And having found disciples, we tarried there seven days: and these said to Paul through the Spirit, that he should not go up to Jerusalem.	І, знайшовши учеників, пробули там сім днів. Вони, з натхнення Духа, говорили Павлові, щоб він не йшов до Єрусалима.
5	5
And when it came to pass that we had accomplished the days, we departed and went on our journey; and they all, with wives and children, brought us on our way till we were out of the city: and kneeling down on the beach, we prayed.	Перебувши ці дні, ми вийшли і пішли, і нас усі проводжали з жінками і дітьми аж за місто; а на березі, ставши на коліна, помолились.
6	6
And when we had bade each other farewell, we went on board the ship, but they returned home again.	І, попрощавшись один з одним, ми зійшли на корабель, а вони повернулися додому.
7	7
And when we had finished the voyage from Tyre, we arrived at Ptolemais; and we saluted the brethren, and abode with them one day.	Ми ж, завершивши плавання, з Тиру прибули до Птолемаїди, де, привітавши братію, пробули в них один день.
8	8
And on the morrow they that were of Paul’s company departed, and came unto Caesarea: and entering into the house of Philip the evangelist, who was one of the seven, we abode with him.	А другого дня вранці Павло і ми, що були з ним, вийшовши, прийшли до Кесарії і, увійшовши в дім Филипа-благовісника, одного з семи дияконів, залишились у нього.
9	9
Now this man had four virgin daughters, who prophesied.	У нього було чотири дочки дівиці, які пророкували.
10	10
And as we tarried there some days, there came down from Judea a certain prophet, named Agabus.	Тим часом як ми перебували там багато днів, прийшов з Юдеї якийсь пророк на ім’я Агав,
11	11
And coming to us, and taking Paul’s girdle, and having bound his own feet and hands, he said, Thus saith the Holy Spirit, So shall the Jews at Jerusalem bind the man that owneth this girdle, and shall deliver him into the hands of the Gentiles.	і, увійшовши до нас, він узяв Павлів пояс і, зв’язавши свої руки й ноги, сказав: «Так говорить Дух Святий: мужа, якому належить цей пояс, так зв’яжуть юдеї в Єрусалимі і видадуть у руки язичників».
12	12
And when we heard these things, both we and they of that place besought him not to go up to Jerusalem.	Коли ж ми почули це, то і місцевi‚ і ми просили, щоб він не ходив до Єрусалима.
13	13
And Paul answered, What do ye, weeping and breaking my heart? for I am ready not to be bound only, but also to die at Jerusalem for the name of the Lord Jesus.	Але Павло у відповідь сказав: «Що ви робите? Чого плачете і засмучуєте серце моє? Я не тільки хочу бути в’язнем, а готовий померти в Єрусалимі за ім’я Господа Ісуса».
14	14
And when he would not be persuaded, we ceased, saying, The will of the Lord be done.	Коли ж ми не змогли умовити його, то заспокоїлись, сказавши: «Hехай буде воля Господня!»
15	15
And after these days we made preparations and went up to Jerusalem.	По цих днях, приготувавшись, ми пішли до Єрусалима.
16	16
And there went with us also certain of the disciples from Caesarea, bringing with them one Mnason of Cyprus, an early disciple, with whom we should lodge.	З нами йшли і деякі ученики з Кесарії, проводжаючи нас до одного Мнасона кіпрянина‚ давнього ученика, в якого можна було б нам жити.
17	17
And when we were come to Jerusalem, the brethren received us gladly.	Коли прибули ми до Єрусалима, браття привітно прийняли нас.
18	18
And the day following Paul went in with us unto James; and all the elders were present.	Другого дня Павло прийшов з нами до Якова; прийшли і всі пресвітери.
19	19
And when he had saluted them, he rehearsed one by one the things which God had wrought among the Gentiles through his ministry.	Привітавши їх, Павло розповідав докладно, що створив Бог у язичників через його служіння.
20	20
And they, when they heard it, glorified the Lord; and they said unto him, Thou seest, brother, how many thousands there are of the Jews that have believed; and they are all zealous for the law:	Вони ж, вислухавши, прославили Бога і сказали йому: «Бачиш, брате, скільки тисяч юдеїв [якi] увірувало, і всі вони — ревнителі закону.
21	21
and they have been informed concerning thee, that thou teachest all the Jews who are among the Gentiles to forsake Moses, telling them not to circumcise their children, neither to walk after the customs.	Вони ж наслухались про тебе, що ти всіх юдеїв, які живуть між язичниками, навчаєш відступництва від Мойсея, говорячи, щоб вони не обрізували дітей своїх і не дотримувалися звичаїв батьківських.
22	22
What is it therefore? certainly the multitude must needs come together: for they will hear that thou art come.	Отже, що ж? Hапевне, зійдеться народ; бо почують, що ти прийшов.
23	23
Do therefore this that we say to thee: We have four men that have a vow on them;	Зроби ж те, що скажемо тобі. Є в нас чотири чоловіки, які взяли на себе обітницю.
24	24
these take, and purify thyself with them, and be at charges for them, that they may shave their heads: and all may know that there is no truth in the things whereof they have been informed concerning thee; but that thou thyself also walkest orderly, keeping the law.	Взявши їх, очисться з ними і прийми на себе витрати на жертву за них, щоб обстригли собі голови, і пізнають усі, що почуте ними про тебе несправедливе, але що й сам ти продовжуєш дотримуватись закону.
25	25
But as touching the Gentiles that have believed, we wrote, giving judgment that they should observe no such thing, save only that they should keep themselves from things sacrificed to idols, and from blood, and from what is strangled, and from fornication.	А про язичників, які увірували, ми писали, щоб вони нічого такого не дотримувалися, а лише охороняли себе від ідоложертовного, від крови, від удавленини та блуду».
26	26
Then Paul took the men, and the next day purifying himself with them went into the temple, declaring the fulfillment of the days of purification, until the offering was offered for every one of them.	Тоді Павло, узявши тих мужів і очистившись із ними, наступного дня увійшов у храм і оголосив закінчення днів очищення, коли мала бути принесена за кожного з них жертва.
27	27
And when the seven days were almost completed, the Jews from Asia, when they saw him in the temple, stirred up all the multitude and laid hands on him,	Коли ж сім днів закінчувалися, тоді асійські юдеї, побачивши його в храмі, підбурили весь народ і наклали на нього руки,
28	28
crying out, Men of Israel, help: This is the man that teacheth all men everywhere against the people, and the law, and this place; and moreover he brought Greeks also into the temple, and hath defiled this holy place.	викликуючи: «Мужі ізраїльські, допоможіть: цей чоловік скрізь навчає всіх проти народу і закону і місця цього; до того ж і еллінів увів у храм і осквернив це святе місце».
29	29
For they had seen with him in the city Trophimus the Ephesian, whom they supposed that Paul had brought into the temple.	Бо перед цим вони бачили з ним у місті Трофима ефесянина і думали, що Павло увів його до храму.
30	30
And all the city was moved, and the people ran together; and they laid hold on Paul, and dragged him out of the temple: and straightaway the doors were shut.	Усе місто заворушилося‚ і народ збігся; і, схопивши Павла, потягли його геть з храму, і негайно було зачинено двері.
31	31
But as they were seeking to kill him, tidings came up to the chief captain of the band, that all Jerusalem was in confusion.	Коли ж вони хотіли вбити його, до тисяцького полку дійшла звістка, що увесь Єрусалим збунтувався.
32	32
And forthwith he took soldiers and centurions, and ran down upon them: and they, when they saw the chief captain and the soldiers, left off beating Paul.	Він, негайно взявши воїнів і сотників, рушив на них; вони ж, побачивши тисяцького та воїнів, перестали бити Павла.
33	33
And the chief captain came near, and laid hold on him, and commanded him to be bound with two chains; and inquired who he might be, and what he had done.	Тоді тисяцький, наблизившись, узяв його і звелів закути двома ланцюгами, і допитувався, хто він та що вчинив.
34	34
And some cried one thing, some another, among the crowd: and when he could not know the certainty for the uproar, he commanded him to be brought into the castle.	У народі одні кричали одне, а інші — друге; він же, не змігши через сум’яття довідатись про щось певне, звелів вести його до фортеці.
35	35
And when he came upon the stairs, so it was that he was borne of the soldiers for the violence of the crowd;	Коли ж він був на сходах, воїнам довелося нести його через натовп людський,
36	36
for the multitude of the people followed after, crying out, Away with him.	бо багато людей йшли слідом і кричали: «Смерть йому!»
37	37
And as Paul was about to be brought into the castle, he saith unto the chief captain, May I speak unto thee? And he said, Dost thou know Greek?	Входячи до фортеці, Павло сказав тисяцькому: «Чи можна мені щось тобі сказати?» А той відповів: «Ти знаєш по-грецьки?
38	38
Art thou not then the Egyptian, who before these days stirred up to sedition and led out into the wilderness the four thousand men of the Assassins?	Так чи не ти той єгиптянин, який перед цими днями вчинив заворушення і вивів у пустелю чотири тисячі розбійників?»
39	39
But Paul said, I am a Jew, of Tarsus in Cilicia, a citizen of no mean city: and I beseech thee, give me leave to speak unto the people.	Павло ж сказав: «Я — юдеянин, тарсянин, громадянин досить відомого киликійського міста; прошу тебе, дозволь мені говорити до народу».
40	40
And when he had given him leave, Paul, standing on the stairs, beckoned with the hand unto the people; and when there was made a great silence, he spake unto them in the Hebrew language, saying,	Коли ж той дозволив, Павло, стоячи на сходах, подав знак рукою людям; і коли постало глибоке мовчання, почав говорити єврейською мовою так: